Шпаргалка по "Менеджменту"

Проект Основних напрямків державної політики на наступний державний період (Бюджетної  резолюції) до ВРУ  подає КМУ.

На підставі парламентських слухань ВРУ  приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період (Бюджетної резолюції).

Всю поточну  роботу із складання проекту Державного бюджету виконує Міністерство фінансів У за дорученням КМУ. Проект бюджету складається на основі макроекономічних показників економічного і соціального розвитку У на плановий рік. Прогнозовані показники на плановий рік Міністерство фінансів У доводить до міністерств, відомств та інших органів державної влади. У двотижневий термін міністерства, відомства та інші органи державної влади подають Міністерство фінансів свої пропозиції з відповідними розрахунками й обґрунтуваннями.

Після розгляду наданих пропозицій міністерств, відомств, інших органів Міністерство фінансів складає проект зведеного і Державного бюджетів У та подає їх на розгляд КМУ. Останній розглядає на своєму засіданні, приймає постанову щодо Закону «Про Державний бюджет У» і подає його на розгляд ВРУ не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.

Проект Закону «Про Державний бюджет У» має бути представлений ВРУ до 1 жовтня для попереднього розгляду комітетами ВРУ. З доповіддю про проект Закону виступає Міністр фінансів У або особа, що виконує його обов’язки. Проект розглядається у трьох читаннях на пленарних засіданнях ВРУ і має бути прийнятий ВРУ до 1 грудня поточного року, що передує плановому.

ВРУ ухвалює  постанови про порядок введення в дію Закону «Про Державний бюджет У». Проект цієї постанови розробляється і подається до Верховної Ради КМУ.

Закон «Про Державний  бюджет У» публікується для загального ознайомлення.

Якщо Закон  «Про Державний бюджет У» не прийнятий  ВРУ до 2 грудня, то має прийматися постанова про порядок фінансування поточних витрат. Дія такої постанови поширюється до прийняття Закону «Про Державний бюджет У».

Якщо ВРУ не прийме такої постанови до 30 грудня, то дія Закону «Про Державний бюджет У» поточного року поширюється на наступний, крім показників щодо видатків розвитку.

 

93 Порядок  складання, розгляду та затвердження  місцевих бюджетів.

Відповідно до Бюджетного кодексу місцевий бюджет містить надходження і витрати  на виконання повноважень органів  влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження та витрати складають єдиний баланс відповідного бюджету. Основними власними джерелами доходів є закріплені за місцевими бюджетами податки і збори, які враховуються при визначенні  обсягів міжбюджетних трансфертів, а також доходи, що не враховуються при визначення обсягів міжбюджетних трансфертів. Зовнішні джерела включають дотації, субвенції та запозичення.

 Місцеві фінансові  органи на будь-якому етапі  складання і розгляду проектів  місцевих бюджетів проводять аналіз бюджетного запиту з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад.

 Виконавчі  органи сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, районні державні адміністрації в містах Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних бюджетів.

 Після схвалення  Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів, а також пропозиції щодо форми проекту рішення про місцевий бюджет (типова форма рішення).

 У тижневий  термін після ухвалення закону  про Державний бюджет України  в другому читанні Кабінет Міністрів України доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних трансфертів для відповідних бюджетів і текстові статті, що визначають особливості міжбюджетних відносин на наступний бюджетний період), які були проголосовані Верховною Радою України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України в другому читанні.

 На підставі  отриманої інформації Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад готують проекти рішень про відповідні місцеві бюджети.

 Проект рішення  про місцевий бюджет перед  його розглядом на сесії Верховної  Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради.

 Рішення про  місцевий бюджет - нормативно-правовий  акт Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що містить затверджені повноваження відповідно Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

94.Порядок  укладення договору страхування.  Права і обов’язки сторін страхової  угоди

Договір страхування  укл-ся відповідно до правил С., він  повинен містити: 1. назву док-та (від  нещ випадків; вантажу), 2. назву та адресу страх-ка, 3. прізвище, імя по батькові або назву страх-льника і його адресу, 4. зазначення обєкта С (життя і здоров’я, вантажу), 5. Розмір страх суми (в межах якої здійснюється відповідальність страх-ка), 6. перелік страх випадків, 7. визнач. розміру тарифу, 8. Розмір страх внесків і терміни їх сплати (страх сума * тариф), 9. строк дії Д., 10. права та обов”язки сторін 11. Права та обов’язки сторін. 12. відповід-ть за невикон. або неналежне виконання умов Д., 13.ін. ум. за згодою сторін, 14.підписи сторін. Укрстрахнагляд має право встанов. додат вимоги до Д.С. життя та Д.С. майна громадян. договір С є письм. угодою між страх-ком і страх-льником, за якою страх-к бере на себе зобов'язання у разі страх випадку виплатити страх суму або відшкодувати збиток у межах страх суми страх-льникові чи ін особі, на користь якої укладено договір С (надати допомогу, виконати послуг), а страх-льник зобов'язується сплачувати страх платежі у визначені терміни та виконувати умови договору.

Для укладання договору страхування страхувальник подає страховикові письмову заяву, яка має містити:

загальні відомості (адреси сторін, страхова сума, строк  страхування); спеціальні відомості (щодо конкретного об¢єкту страхування); декларація, в якій страхувальник заявляє, що вся інформація, яку він надає, є правдивою і відображує знання страхувальника про ризик; застереження, в якому страховик попереджує страхувальника, що у випадку виявлення обману щодо відомостей про ризик, він звільняється від своїх зобов¢язань по договору.

Для письмового визнання договору страхування необхідна  не тільки письмова заява страхувальника, а й письмова згода страхової  організації на укладання такого договору, підтвердженням якої є страхове сівдоцтво (страховий поліс), видане страховиком. Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника і його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми; перелік страхових випадків; визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни їх сплати; строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Договір страхування  набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. При укладанні договору страхування заява на страхування може бути відсутня. Тоді договір вважається укладеним, якщо страхувальник купив страховий поліс.

 Права  та обов`язки сторін у ДС.

Сторонами по ДС є страховик та страхувальник, які  мають певні права та обов`язки по цьому договору, визначені чинним законодавством, зокрема З.У. “Про страхування” та умовами ДС.

Загальні права сторін по ДС можна визначити наступним чином.

Страховик має  право:1) протягом дії договору страхування  перевіряти стан застрахованого майна, а також точність наданих Страхувальником  відомостей щодо застрахованого майна;

2) припинити  дію договору страхування у разі передачі Страхувальником застрахованого майна у власність або оренду іншій особі;

3) припинити  дію договору страхування у  разі припущення Страхувальником  дій, які призвели до підвищення  ступеню ризику щодо застрахованого  майна.

4) відмовити у виплаті страхового відшкодування, у разі неповідомлення Страхувальником до настання страхового випадку всіх обставин підвищення ступеню ризику щодо застрахованого майна.

5) відмовити  у виплаті страхового відшкодування  у разі невиконання Страхувальником своїх обов`язків, викладених в Правилах та договорі.

Страхувальник має право: на отримання суми страхового відшкодування в разі настання страхового випадку.

на призначення  вигодонабувачем по договору страхування  третьої особи.

Загальні обов`язки сторін по ДС визначимо наступним чином (за З.У. “Про страхування”):

Страховик зобов'язаний:

     1)  ознайомити  страхувальника  з   умовами    та    правилами  страхування;

     2) протягом двох робочих днів, як  тільки  стане  відомо  про  настання страхового випадку, вжити заходів  щодо  оформлення  всіх необхідних документів для своєчасної виплати  страхової  суми  або страхового відшкодування страхувальнику;

     3)  при  настанні  страхового  випадку   здійснити    виплату  страхової  суми  або  страхового  відшкодування  у    передбачений договором  термін.  Страховик  несе  майнову  відповідальність  за несвоєчасну  виплату  страхової  суми  (страхового  відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

     4)  відшкодувати  витрати,  понесені   страхувальником    при настанні  страхового  випадку  щодо  запобігання  або    зменшення  збитків, якщо це передбачено  умовами договору;

     5) за заявою страхувальника у  разі здійснення ним заходів, що зменшили  страховий  ризик,  або   збільшення    вартості    майна переукласти з ним договір страхування;

     6) тримати в таємниці відомості   про  страхувальника  і  його  майновий стан, за винятком випадків,  передбачених  законодавством України.

Страхувальник зобов'язаний:

     1) своєчасно  вносити страхові  платежі;

     2)  при  укладенні  договору  страхування  надати  інформацію  страховикові про всі  відомі  йому  обставини,  що  мають   істотне значення для оцінки  страхового ризику, і надалі  інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

     3) повідомити страховика про інші  діючі договори  страхування щодо  цього об'єкта  страхування;

     4) вживати заходів щодо  запобігання   та  зменшення  збитків, завданих  внаслідок настання страхового випадку;

     5) повідомити страховика про настання  страхового  випадку  в термін, передбачений  умовами страхування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

95. Права  та обов’язки служби охорони праці на підприємстві

Згідно з Законом  України „Про охорону праці” служба охорони працістворюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установках, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним

захворюванням і аваріям в процесі праці.

Служба охорони  праці входить до структури підприємства, установи,організації, як одна з основних виробничо-технічних служб.

Служба охорони  праці в залежності від чисельності  працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, у тому числі за сумісництвом.

Працівники служби охорони праці мають право  видавати керівникам установ,підприємств, організацій та їх структурних підрозділів обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків.

Служба охорони  праці підпорядковується безпосередньо  керівниковіпідприємства.