Розвиток кар’єри державного службовця – складова ефективності державного управління

На наш погляд, цікавим є й моральний аспект державної служби. У зарубіжних країнах  чимало робиться для того щоб “олюднити” державну службу, прищепити службовцям моральні цінності, високу відповідальність за виконання службових обов'язків. Як свідчить аналіз, службовці цінують службу, що відкриває перед ними перспективу службового просування, професійного удосконалення, соціального благоустрою, служіння людям.

Як вже було зазначено, об'єктом нашого дослідження  є державна служба у вузькому значенні слова, хоча, на нашу думку, назріла  потреба у розумінні державної  служби України у двох значеннях. У вузькому значенні її слід вважати службою щодо здійснення практичного адміністрування. У широкому значенні її необхідно розглядати як працю службовців державної сфери. І саме тому з'явилась необхідність надання статусу державного службовця особам, які зайняті суспільно корисною працею адміністративного характеру в державному секторі, а саме: освітянам, лікарям.

Теоретичний аналіз динаміки потреб органів у службовцях дає змогу зробити такі висновки:

1. Потреба в  державних службовцях та службовцях  органів місцевого самоврядування формується під впливом низки факторів, що суттєво відрізняються за ступенем важливості, питомої ваги у формуванні загальної потреби в кадрах і спрямованості дій на виконання цього завдання.

2. Становлення  нових функцій держави та нових  органів державної влади зумовлює необхідність у підготовці службовців, спеціалістів нових професій та становленні сучасної організації їх підготовки. Практично для органів державного управління та місцевого самоврядування є потреба у професіоналах із управління податковою службою, територіального управління, місцевого самоврядування, соціальної роботи, аудиту тощо.

3. Зміни функцій  органів державного управління  та місцевого самоврядування будуть визначати вимоги до освіти, спеціальності, кваліфікації службовців, підготовки кадрів управління. Водночас зміни структури, функцій органів, освіти працівників призводять до змін у складі службовців у професійній освіті, зміни пропозицій між окремими видами посад службовців в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

4. Великий вплив  на потреби в службовцях, спеціалістах зумовлені внутрішніми процесами у цих службах, а саме: просування кадрів, вихід службовців на пенсію, у відставку, звільнення, перехід на іншу роботу. Вони визначають позитивну тенденцію ротації службовців протягом року.

ВИСНОВКИ  до розділу 3

Таким чином, вагомі перетворення, характерні для державних служб зарубіжних країн, які полягають у переході від системоцентричного до людиноцентричного підходу, сприяли виокремленню кар’єри державного службовця в одну з функцій управління персоналом у сфері державного управління, тобто мова йде про орієнтацію на людину в системі державної служби, а саме: за межами організації – на громадянина, як клієнта та споживача державних послуг, у межах організації – на державного службовця, як посередника між державою і суспільством.

Отже, внаслідок аналізу зарубіжного досвіду щодо підходу до кар’єри державного службовця, можна зробити такі висновки:

1. Кар’єрний розвиток у кожній національній державній службі має свої особливості. Але недивлячись на це в їх управлінській сфері відбуваються епохальні перетворення щодо орієнтації на людину. Такий підхід має моральне підґрунтя, оскільки він складає зміст організаційної культури та індивідуальних стилів керівництва.

2. Такий підхід має бути визнаний економічно вигідним, оскільки його результатом стане наявність в організації мобільного, впевненого у завтрашньому дні кадрового потенціалу державних службовців з високим рівнем професійно-особистісного ресурсу та кар’єрної мотивації.

3. Реально існуючий спектр кар’єрних можливостей має суттєво осучаснитися, оскільки нині має прийти усвідомлення того факту, що кар’єрні можливості держслужбовця означають не лише його підвищення в посаді, а й безперервний розвиток особистості.

4. Виходячи з цього, кар’єрна політика у межах організації має базуватися на програмах підтримки держслужбовців та перспективних проектах їхнього кар’єрного вдосконалення у межах посад, займаних ними на державній службі.

РОЗДІЛ 4

 ПРІОРИТЕТИ В УДОСКОНАЛЕННІ КАР’ЄРНОГО  РОСТУ ДЕРЖАВНОГО СЛУЖБОВЦЯ

4.1. Створення  ефективної системи управління  кар’єрою

Щоб знайти своє місце у мінливому сучасному  світі, відстояти право на повагу сусідів, переконати світову спільноту  в тому, що голос України гідний бути почутим, Українській державі потрібно пройти непростий шлях – до самої себе. Потрібно усвідомити: у той час, як лінія кордону та буква декларації визначають державну незалежність за формою, компетентні й патріотичні дії її влади – силу цієї незалежності за суттю. У цьому – основний урок повноліття України. І що чіткіше та глибше вона його засвоїть, то більше здобуде шансів на самоповагу, а отже, і на міжнародний авторитет.

Заходи зі створення  ефективної системи управління кар’єрою, на нашу думку,  можна розділити  на дві групи:

1. заходи, що вимагають законодавчого врегулювання, зокрема прийняття Закону України «Про державну службу» (нова редакція), Закону України «Про конфлікт інтересів на державній службі», Закону України «Про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування» тощо.
2. заходи, що можливо впроваджувати шляхом внесення змін в діючі підзаконні акти, зокрема щодо:

• розроблення нової процедури щорічної оцінки діяльності державних службовців;

• розроблення профілів компетенцій лідерства;
• розробка нової системи класифікації посад;
• розроблення бази даних державних службовців.

Нові вимоги до державної служби, зумовлені умовами поглиблення демократизації українського суспільства, зміною ролі держави, яка поруч із єдиним колись державним інтересом, тепер повинна врахувати інтереси різних соціальних груп населення. Чинний Закон України „Про державну службу” 1993 року заклав міцний фундамент для створення інституту державної служби, однак сьогодні він не здатний забезпечити нову якість державної служби, якої вимагає суспільство.

Необхідний  новий Закон про державну службу, який ґрунтуватиметься на сучасному  розумінні професіоналізму державних  службовців, справедливості, об`єктивності та неупередженості при підготовці політичних та прийнятті адміністративних рішень, незалежності професійної позиції державного службовця від впливу політичного чи приватного інтересу, а також його непідкупності.

Проект Закону України „Про державну службу” (нова редакція) розроблено на виконання указів Президента України від 20.02.2006 р. № 140 „Про Концепцію розвитку законодавства про державну службу в Україні”, від 20.01.2006 р. № 39 „Про План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи” та від 20.09.2007 р. № 900 „Про заходи щодо реформування державної служби в Україні та забезпечення захисту конституційних прав державних службовців”. Прийняття Закону передбачено Орієнтовним планом законопроектних робіт на 2009 рік, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.02.2009 р. № 185.

Робота над  законопроектом ведеться з 2005 року, за цей час його було погоджено з  усіма без виключення міністерствами.

Крім внутрішніх погоджень, законопроект отримав високу оцінку Ради Європи, Антикорупційної мережі перехідної економіки Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), Міжнародної організації праці, Світового банку. Рекомендації, проведеної весною 2006 року оцінки державного управління в Україні за базовими показниками SIGMA, співпадають з положеннями законопроекту. Основним фактором успішного реформування державного управління відповідно до стандартів ЄС експерти SIGMA називають саме прийняття нового закону про державну службу.

Основними новаціями  законопроекту є [53]:

1. Чітке окреслення сфери державної служби та встановлення точних критеріїв для віднесення посад до посад державної служби.
2. Розмежування сфер застосування принципів та норм публічного та приватного права для регулювання відносин у сфері державної служби.
3. Розмежування політичних посад (члени Кабінету Міністрів та заступники міністра) і посад державної служби та забезпечення політичної нейтральності державних службовців.
4. Встановлення єдино можливого способу вступу на державну службу – через відкритий конкурс на всі посади державних службовців.
5. Встановлення додаткових гарантій, що забезпечать підвищення соціального і матеріального статусу державних службовців.
6. Скасування неефективних інститутів кадрового резерву та атестації державних службовців.
7. Запровадження інституту дисциплінарної відповідальності державних службовців.
8. Створення додаткових механізмів запобігання виникненню конфлікту інтересів на державній службі та правового захисту державних службовців від незаконних дій їх керівників.
9. Створення апеляційних механізмів для оскарження рішень щодо призначень, звільнень державних службовців, застосування дисциплінарних стягнень, висновків за підсумками оцінювання результатів службової діяльності.

Проект Закону України «Про конфлікт інтересів  на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування» розроблено з метою реалізації положень Концепції подолання корупції в Україні «На шляху до доброчесності», затвердженої Указом Президента України від 11 вересня 2006 року № 742 та на виконання пункту 109 Орієнтовного плану законопроектних робіт на 2008 рік.

Основними положеннями  проекту Закону України «Про конфлікт інтересів на державній службі та службі в органах місцевого самоврядування»[54]:

• впроваджуються терміни „конфлікт інтересів”, „потенційний конфлікт інтересів” та дається їх визначення;
• встановлюється широке коло суб’єктів, на яких поширюється Закон (у тому числі, Закон поширюватиметься на Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України та інших посадових осіб зі спеціальним статусом);
• впроваджується термін „публічні службовці”, який об’єднує осіб, уповноважених на виконання функцій держави (від Президента, вищих посадовців, державних службовців до керівників державних підприємств, установ, організацій) та посадових осіб органів місцевого самоврядування, на яких передбачається поширення Закону;
• визначаються уповноважений орган (повноваження якого покладаються на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби) та уповноважені особи (посадові особи підрозділу з питань персоналу органу державної влади або органу місцевого самоврядування, призначення яких погоджуватиметься уповноваженим органом);
• закріплюються положення щодо декларування доходів та витрат публічних службовців та процедура моніторингу декларацій;
• встановлюються обмеження щодо використання службового становища та отримання подарунка, що може призвести до конфлікту інтересів;
• закріплюються основні принципи щодо запобігання виникненню конфлікту інтересів, які поширюватимуться на всіх публічних службовців;
• визначаються положення щодо запобігання виникненню конфлікту інтересів та конкретні способи його врегулювання, що має стати дієвим механізмом виконання Закону;
• передбачається прийняття кодексів етики, а також правил щодо конфлікту інтересів у діяльності окремих публічних службовців зі спеціальним статусом;
• закріплюються гарантії щодо захисту осіб, що сприяють виявленню конфліктів інтересів в діяльності публічних інтересів;
• встановлюється дисциплінарна відповідальність за порушення норм Закону щодо конфлікту інтересів до всіх публічних службовців, крім тих посадових осіб, яких через їх спеціальний статус неможливо притягнути до відповідальності за порушення вимог цього Закону (зокрема, Президент, народні депутати, депутати рад);
• визначаються підстави притягнення публічних службовців до дисциплінарної відповідальності, види дисциплінарних стягнень, порядок дисциплінарного провадження.

Метою прийняття  законопроекту «Про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на виконання функцій держави, органів місцевого самоврядування» [55] є закріплення на законодавчому рівні поняття конфлікту інтересів, а також визначення правил запобігання та способів врегулювання конфлікту інтересів в діяльності державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування (далі – публічних службовців). Неврегульованість зазначеного питання на законодавчому рівні є однією з перешкод у забезпеченні об’єктивності та неупередженості діяльності  публічних службовців, що також не дозволяє ефективно запобігати проявам корупції у публічній службі.

Проект закону підтверджує прагнення України розвиватися на основі кращої практики демократичного урядування та професійної публічної служби. Після прийняття Закону, боротьба з фактами конфлікту інтересів у діяльності публічних службовців буде здійснюватися відповідно до Конституції України, на основі чіткої правової регламентації відповідних відносин. Ним пропонується встановити загальні принципи та правила запобігання і врегулювання конфлікту інтересів, що можуть виникати в діяльності публічних службовців при виконанні ними службових обов’язків, а також відповідальність за їх порушення.

Проект закону складається з восьми розділів та 28 статей.     

Розділом 1 Загальні положення визначаються основні  терміни, перелік суб’єктів доброчесної поведінки та встановлено порядок застосування цього Закону.

Розділ 2 Загальні вимоги до доброчесної поведінки  складається з 8 статей, якими визначено  пріоритети прав і свобод людини та громадянина, а також встановлено  загальні вимоги до доброчесної поведінки.

Розділ 3 Обмеження  щодо використання службового становища  складається з 4 статей, які встановлюють обмеження щодо використання інформації про діяльність органів державної  влади і органів місцевого  самоврядування, а також обмеження щодо: використання службового майна; прийняття на роботу близьких родичів.

Розділ 4 Запобігання  виникненню конфлікту інтересів  складається з 6 статей, якими встановлюються норми для запобігання конфлікту  інтересів, чітко регулюються норми  поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави при виникненні такого конфлікту, а також встановлюють обмеження щодо працевлаштування суб’єктів доброчесної поведінки після закінчення служби.

Розділ 5 Обмеження  щодо отримання подарунка складається з 3 статей, якими встановлюється заборона отримання та надання подарунку.

Розділом 6 Політична  та громадська діяльність визначається застереження щодо впливу членства суб'єктів  доброчесної поведінки у політичних та громадських організаціях на виконання  повноважень.