Розробка заходів для поліпшення результатів виробничої діяльності підприємства

Керує проведенням аналізу  виконання виробничої програми за обсягами виробництва і якістю продукції (у тому числі з основних її видів), продуктивності праці, ефективності використання основних фондів і обігових коштів, ритмічності виробництва, змін собівартості продукції (у порівнянні з попереднім періодом і з встановленими нормативами) тощо. Організовує розроблення на основі результатів аналізу діяльності підприємства пропозицій з використання внутрішньогосподарських резервів підвищення її ефективності. Забезпечує методичне керівництво структурними підрозділами підприємства з проведення оперативного економічного аналізу  процесу виконання планових завдань, виявлення та визначення шляхів використання резервів виробництва. Організовує  роботу з проведення економічних  досліджень на основі використання передових  інформаційних технологій і обчислювальних засобів.

         Метод економічного аналізу як  загальний підхід до вивчення  господарської діяльності підприємств  передбачає відповідну методику  дослідження, прийоми і способи  аналітичної роботи.

          Методика економічного аналізу  - це сукупність .конкретних прийомів, способів і засобів вивчення  соціально-економічної інформації, що характеризує господарську  діяльність аналізованих підприємств.  Вона становить науковий апарат  економічного аналізу.

Методика поділяється  на загальну (типову) і часткову (галузеву).Загальна методика являє собою сукупність прийомів аналітичної роботи, які  можуть застосовуватися для вивчення будь-яких явищ і процесів, незалежно  від того, на якому підприємстві чи галузі вони відбуваються.Часткова методика конкретизує загальну методику відповідно до тих господарських  процесів, що відбуваються на тому чи іншому підприємстві (галузі).

Методичні прийоми техніко-економічного аналізу різноманітні, їх вибір і  застосування визначаються метою та завданнями аналізу, повнотою і якістю вихідної інформації, змістом аналізованих об'єктів.

 Найважливішими прийомами  (способами) упорядкування, систематизації, наукової обробки і узагальнення  економічної інформації, які застосовуються  в процесі аналізу виробничо  -  господарської   діяльності  підприємств є: порівняння, деталізація,  балансовий прийом, метод статистичних  групувань, спосіб перерахування  показників, метод абсолютних, відносних  і середніх величин, ряди динаміки, спосіб зіставлення паралельних  рядів, індексний метод, метод  ланцюгових підстановок, вибірковий  метод, метод експертних оцінок, метод кореляції, статистичні  таблиці, графічний метод, математичні  методи з використанням обчислювальної  техніки та ін.

 Для глибокого і  всебічного вивчення виробничо-господарської  діяльності підприємств і організацій  міського господарства не можна  обмежуватися тільки одним яким-небудь  прийомом дослідження, оскільки  кожен з них виконує якесь  конкретне завдання, тому вони  органічно доповнюють один одного  і тільки в цілому становлять  повну методику економічного  аналізу.

          У ринковій економіці підвищення  продуктивності праці — основний  чинник вирішення економічних  проблем підприємства.

         Зміна співвідношення між затратами  робочого часу і кількістю  виробленої продукції характеризує  рух продуктивності праці. Рівень  і динаміка продуктивності праці  визначаються складною взаємодією  чинників: матеріально-технічних, організаційних, економічних, соціальних, природнокліматичних,  структурних.

Для планування продуктивності праці на підприємстві можуть використовуватися  вартісні й натуральні показники  виробництва. Проте вимірювання  продуктивності в натуральних одиницях практично не застосовується через  різноманітність і непорівнянність  продукції. Вона часто обновлюється, змінюються її споживчі властивості. Цим  пояснюється повсюдне використання вартісних показників. Під час  планування продуктивності праці визначають рівень, темпи і фактори її зростання.

Метою планування зростання  продуктивності є:

-розрахунок основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства на стадії підготовки і порівняння варіантів проекту плану;

- найповніший облік ефективності впровадження заходів плану технічного й організаційного розвитку виробництва;

-  визначення ролі й завдань окремих служб, відділів та інших виробничих підрозділів у підвищенні продуктивності праці;

-  аналіз динаміки зростання продуктивності праці.

 Отже, організація економічного  аналізу передбачає оптимальний  вибір і використання великої  кількості різних показників  діяльності будь-якого колективу,  чого, у свою чергу, можна досягти  тільки глибоким вивченням технології, економіки й організації виробництва,  стану обліку і звітності, особливостей  взаємозв’язків об’єктів економічного  аналізу.Охоплюючи всі сторони  діяльності підприємства, економічний  аналіз має бути постійною  складовою економічної роботи  в цілому. Вимога безперервності  аналітичної роботи відповідає  реальній дійсності процесу відтворення.

 

 

1.3.Фактори та напрямки підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств

 Становлення ринково  - орієнтованої системи господарювання  та розвиток досконалих конкурентних  відносин між її суб'єктами  в Україні вимагають впровадження  одночасно керівного і керованого  організаційно-економічного механізму,  здатного забезпечити стабільне  ефективне високоприбуткове функціонування  найважливіших структурних одиниць - промислових підприємств, та мобільно інтенсифікувати відтворювальні процеси як на локальному, так і на глобальному рівнях.

 Отже, на практиці важливо  знайти дійові напрямки підвищення  ефективності функціонування підприємств.  Для розв'язання цього завдання, певного значення набуває класифікація  чинників його зростання. Взагалі  всі чинники підвищення ефективності  функціонування підприємств зводяться  до трьох напрямків:

• управління витратами і ресурсами;
• напрямки розвитку і удосконалення виробничої діяльності;
• напрямки удосконалення системи управління підприємством.

        До  першої групи мобілізації чинників  можна віднести такі заходи  щодо підвищення поточної виробничої  діяльності підприємства:

- зростання продуктивності  праці і зменшення зарплатоємності  виготовлення продукції (тобто  економія витрат живої праці).

- зниження загальної ресурсомісткості виробництва (зменшення енергоємності, фондомісткості, матеріаломісткості тощо).

           Все це спонукає підприємство  до раціонального використання  природно-сировинних ресурсів. Активна  мобілізація вказаних факторів  передбачає здійснення таких  заходів, як:

- прискорення впровадження  результатів науково-технічного  та організаційного прогресу  в практику діяльності підприємства;

-  удосконалення організаційної  та виробничої систем управління, форм і методів організації  діяльності, її планування і мотивації; 

- підвищення якості і  конкурентоспроможності виготовлюваної  продукції; 

- удосконалення і постійне  коригування всіх видів діяльності  для забезпечення їх вимогам  сучасності.

         Всі визначені напрямки власне  представляють другий напрям  мобілізації факторів підвищення  ефективності господарювання підприємства.

          Але найважливішого значення  набувають чинники, визначені  третьою групою, оскільки їх мобілізація  передбачає визначення місця  реалізації в системі управління  діяльністю. Тут доцільно розглядати  внутрішні та зовнішні відносно  до підприємства фактори. Адже  факторами внутрішнього середовища  можливо оперувати на рівні  підприємства, а от зовнішніми  факторами управляти майже неможливо,  оскільки вони потребують зазвичай  суттєвих структурних зрушень,  розгалуження інфраструктури підприємства, залучення інституціональних механізмів  для забезпечення належних передумов  функціонування підприємства, і  взагалі - удосконалення та розробки  діючих державних економічних  та соціальних програм розвитку  суспільства.

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продуктує суспільно  корисну продукцію або надає  виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають  місце затрати живої  праці, а  з іншого – результати виробництва (діяльності). Останні залежать від  масштабів застосовуваних засобів  виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

 Ефективність виробництва  – це комплексне відбиття кінцевих  результатів використання засобів  виробництва й робочої сили (працівників)  за певний час.

         Дослідження ефективності виробництва  дозволяє визначити шляхи зростання  продуктивності праці і зниження  зарплатомісткості продукції (економія  затрат живої праці), зниження  фондомісткості та матеріаломісткості виробництва, а також раціонального використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці).

Важливу роль в підвищенні ефективності виробничої діяльності підприємства грають стратегічні  напрямки.

Стратегія - це генеральна програма діяльності підприємства,  в  основі

якої лежить визначення основних,  довгострокових  цілей  і  задач,  розробка

напрямків його діяльності, визначення  необхідних  ресурсів  для  досягнення

поставлених цілей і порядку  їх використання.

 Загальна  (генеральна)  стратегія  розвитку  підприємства  зв’язана  з

діяльністю підприємства  в  цілому,  використанням  всіх  видів  ресурсів  і

орієнтована на виконання  його  головної  цілі.  Виробничі  (допоміжні)  види

стратегій забезпечують  реалізацію  генеральної  стратегії  підприємства  по

окремим напрямкам його діяльності  (маркетингова,  фінансова,  виробнича  та ін.), видам  діяльності  (стратегія  основної  діяльності,  що  пов’язана  з

реалізацією  товарів  і  обслуговуванням  споживачів,  стратегія  неторгової

діяльності  -  ремонтно-будівельної,  транспортної,  виробничої  та  ін.)  використанню окремих видів ресурсів  (стратегія  формування  і використання трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, фінансових ресурсів та ін.).

 Розробка  стратегії   виробничої  діяльності на  підприємстві  на ринку здійснюється в декілька етапів:

1. Аналіз інформації про стан  ринку,  виробничо-технічні  можливості

підприємства.

   Визначення   цілей   стратегій,   ключових   проблем   розвитку підприємства.

3. Розробка прогнозів,  їх оцінка і вибір оптимального  варіанту.

4. Оцінка і вибір оптимального  варіанту прогнозів.

5. Розробка програми дій.

На  першому  етапі  повинен  бути   проведений   аналіз   зовнішнього

середовища   функціонування   підприємства   і   його    виробничо-технічних

можливостей.

Для   цього   необхідно   оцінити   виробничо-технічні    можливості підприємства,   його   конкурентоспроможність,   проаналізувати   можливість використання внутрішніх резервів  і  ресурсів  підприємства  для  підвищенняефективності  його  функціонування,  а  також  вивчити  та  дослідити   такіпитання:

-   розмір платоспроможного попиту споживачів на продукцію підприємства;

- фактичний та можливий  попит на послуги, які підприємство  надає,  а  також  на ті, які може надавати споживачам;

-  ступінь  освоєння  ринку  конкурентами,  місце   підприємства  на   ринку

   продукції;

- рівень розвитку маркетингової  діяльності підрозділу;

Підсумком першого етапу  розробки стратегії  підприємства  є  отримання інформації, яка дозволяє дати оцінку сучасної обстановки, в якій  функціонує підприємство,  оцінити  його  конкурентоспроможність  і  визначити  найбільш вигідні напрямки його подальшого розвитку.

 Другий етап розробки  стратегії  пов’язаний  з   визначенням  цілей   і

ключових проблем розвитку підприємства.