Розробка заходів для поліпшення результатів виробничої діяльності підприємства

Щодо аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах:

- внутрішньозмінні втрати робочого часу;

- втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів;

- рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки; аналіз системи стимулювання працюючих;

- визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

Кадровий потенціал підприємства відіграє провідну роль у вирішенні  науково-технічних, організаційних та економічних завдань щодо виконання  поставлених результатів господарювання. Рівень забезпечення підприємства робочою  силою та раціональне її використання значною мірою визначають організаційно-технічний  рівень виробництва, характеризують ступінь  використання техніки і технології, предметів праці, створюють умови  для досягнення високої конкурентоспроможності та фінансової стабільності [7,c 373].

Вихідним моментом для  оцінювання і прийняття рішень у  галузі кадрового потенціалу є аналіз забезпеченості підприємства трудовими  ресурсами й ефективності їх використання. Варто зауважити, що з переходом  до ринкової економіки аналіз трудових відносин набуває щораз більшої  ваги, оскільки робоча сила має вартісну оцінку, та є конкурентною на ринку  праці. Це розширює межі аналітичних  досліджень, критеріями оптимізації  трудових відносин стають не лише економічні, а й соціальні параметри. Економічні й соціальні гарантії праці, з  одного боку, і жорсткі умови трудової діяльності, з іншого, формують сферу  глибоких аналітичних досліджень кадрового  потенціалу підприємства.

При аналізі кадрового  потенціалу вирішують такі завдання:

•оцінюють трудовий потенціал  підприємства та його підрозділів;

• визначають ступінь відповідності  загальноосвітнього і кваліфікаційного складу кадрів та їх структури до сучасного  науково-технічного рівня виробництва  і його організації;

•встановлюють рівень забезпеченості виробництва кадрами;

•  визначають ступінь  обґрунтованості завдань із підвищення продуктивності праці та зниження трудомісткості продукції;

• виявляють резерви підвищення продуктивності праці.

Варто зазначити, що важливими  характеристиками зміни чисельності  й структури кадрів є:

• відносне скорочення приросту чисельності працівників стосовнозростання обсягу виробництва та фінансових результатів господарської діяльності;
• підвищення частки робітників у складі персоналу основної діяльності як передумова зростання продуктивності його праці.

Велике значення приділяють аналізу забезпеченості підприємства кваліфікованими кадрами та надлишку чи нестачі робітників у провідних  виробничих підрозділах за професіями і спеціальностями. Періодичний  аналіз професійного складу робітників має важливе значення для поліпшення технічного процесу і дає змогу  виявити нестачу чи надлишок робочої  сили за тією чи іншою професією, спеціальністю  та проводити оперативні заходи, спрямовані на покращення професійного складу робітників.

1.2. Методичні основи техніко – економічного аналізу виробничо – господарської діяльності підприємства

Процес створення нової  економічної системи в Україні, запровадження нових методів  і засобів управління суспільним господарством потребують від економічної науки (та від економічного аналізу також) створення оптимального механізму прийняття рішень, пов’язаних із ринковим реформуванням економіки нашої країни для розв’язання цілої низки проблем. Різноманітність сфер матеріального виробництва певною мірою визначає особливості техніко -  економічного аналізу виробничо -  господарської діяльності, які випливають зі специфіки відповідних галузей. Проте в рамках кожної з них зберігаються основні методичні засади, які забезпечують комплексний підхід до вивчення суб’єктів господарювання.

Тип сучасної змішаної економіки, де співіснують як державна, так  і приватна власність, ставить перед  економічним аналізом велику кількість  нових завдань.

Переважна більшість суб’єктів  господарювання змішаної економіки, незважаючи на різні умови й обставини, які  склалися навколо них, функціонує за майже однаковою програмою.

 Коли кажуть про  організацію економічного аналізу  на макроекономічному рівні, мають  на увазі передовсім те, що  господарська діяльність здійснюється  на території певної адміністративно-територіальної  одиниці, яка не має статусу  суб’єкта господарювання, хоч на  території району, області, регіону  постають специфічні господарські  проблеми, наприклад щодо забезпечення  й використання трудових ресурсів, розвитку інфраструктури, спільного  створення й використання виробничих  потужностей, проведення активної  державної політики зайнятості, спрямованої на розробку та  реалізацію ефективних національних  і регіональних програм сприяння  самозайнятості, підприємництву, збільшенню  конкурентоспроможності малих фірм, на ліквідацію таких негативних  явищ, як приховане безробіття  та нерегламентована (тіньова) діяльність. Без організації відповідного  економічного аналізу успішна  реалізація цих програм є неможливою.

Оцінка ефективності господарської  діяльності підприємства є необхідною умовою грамотного ухвалення управлінських  і підприємницьких рішень.Вона є важливим елементом розробки проектних і планових рішень, що дозволяє визначити рівень прогресивності діючої структури, розроблювальних проектів або планових заходів, і проводиться з метою вибору найбільш раціонального варіанта структури або способу її вдосконалення. Ефективність організаційної структури повинна оценніваться на стадії проектування, при аналізі структур управління діючих організацій для планування і здійснення заходів щодо вдосконалення управління[5,c230].

Копмлексний набір критеріїв ефективності системи управління формується з урахуванням двох напрямів оцінки її функціонування:

- за ступенем відповідності результатів, що досягаються встановленим цілям виробничо-господарської організації;

- за ступенем відповідності процесу функціонування системи обєктивно вимогам до його змісту організації і результатів.

Показники, що використовуються при оцінках ефективності апарату  управління та його організаційної структури, можуть бути розбиті на наступні три взаємопов`язані групи[17, с.239].

1. Група показників, що  характеризують ефективність системи  управління, що виражаються через  кінцеві результати діяльності  організації, і витрати на управління. При оцінках ефективності на  основі показників, що характеризують  кінцеві результати діяльності  організації, в якості ефекту, обумовленого функціонуванням або  розвитком системи управління, можуть розглядати обсяг, прибуток, собівартість, обсяг капітальних вкладень, якість продукції, терміни впровадження нової техніки і т.п.

2. Група показників, що  характеризують зміст і організацію процесу управління в тому числі беспосередні результати і витрати управлінської праці. В якості витрат на управління враховуються поточні витрати на утримання апарату управління, експлуатацію технічних зособів, утримання будівель і приміщень, підготовку і перепідготовку кадрів управління.

3. Група показників, що характеризують раціональність організаційної структури та її технічно-організаційний рівень. До структур відноситьсярівень централізації функцій управління, прийняті норми керованості, збалансованість розподілу прав і відповідальностей.

Ефективність  управлінської діяльності стосовно до суб'єкту управління може характеризуватися  кількісними (економічний ефект) і  якісними показниками (соціальна ефективність).

Кількісні показники  діяльності системи управління включають:

• комплекс трудових показників - економія живої праці в сфері управління (чисельність, скорочення трудомісткості процесів управління) та ін.;
• фінансові показники діяльності системи управління (скорочення витрат на управління);
• показники економії часу (скорочення тривалості циклів управління в результаті впровадження інформаційних технологій, організаційних процедур).

Особливо важливе  значення мають показники соціальної ефективності управління (якісні):

• підвищення науково-технічного рівня управління;
• рівень інтеграції процесів управління; підвищення кваліфікації менеджерів;
• підвищення рівня обґрунтованості прийнятих рішень;
• формування організаційної культури; керованість системи; задоволеність працею;
• завоювання суспільної довіри; посилення соціальної відповідальності організації;
• екологічні наслідки.

Якщо в результаті раціоналізації управління вдається досягти  високого рівня зазначених вище показників, то відбувається позитивне зрушення в організації системи управління і досягається економічний ефект.

Процес управління виробництвом впливає на всю багатобічну  діяльність підприємства, що дозволяє визначити вплив управлінської  праці на безліч показників виробничої діяльності. При цьому його ефективність зводиться до економії, одержуваної  в результаті впливу управлінського персоналу на виробничу діяльність підприємства, порівнянної з витратами  на управління.

Для оцінки ефективності управління важливе значення має визначення відповідності системи управління та її організаційної структури об'єкту управління. Це знаходить вираз у збалансованості складу функцій і цілей управління, відповідно чисельності складу працівників обсягу та складності робіт, повноті забезпечення необхідною інформацією, забезпеченості процесів управління технологічними засобами з урахуванням їх номенклатури.

Важливими вимогами є здатність адекватного відображення динамічності керованих процесів, збалансованість і несуперечність показників. При оцінці ефективності окремих заходів щодо вдосконалення системи управління допускається використання основних вимог до їх вибору - максимальна відповідність кожного показника цільової орієнтації проведеного заходу і повнота відображення досягаємого ефекту.

Ефективність управління відображає результативність забезпечення соціально-економічного розвитку підприємства. У зв'язку з цим ефективність управління проявляється в досягнутих показниках результативності всієї діяльності підприємства.

Методологічну основу економічного аналізу становить діалектичний метод, який забезпечує об’єктивність, комплексність, всебічність і конкретність розгляду досліджуваного предмета (об’єкта), ураховує вплив як ендогенних, так  і екзогенних змінних, що, у свою чергу, уможливлює отримання адекватних висновків за наслідками проведеної роботи.

Виконання завдань техніко -  економічного аналізу на всіх стадіях  виробничо-господарської діяльності підприємства потребує повного охоплення  аналітичною роботою всіх служб  і дільниць.

Тому необхідно розподілити  обов’язки й відповідальність між  структурними підрозділами та окремими спеціалістами (виконавцями), ураховуючи кількість, територіальну цілісність структурних підрозділів і систем управління, структуру виробництва, структуру й технічну оснащеність  управлінського апарату; організацію  планування та обліку.

          Комплексний економічний аналіз  треба проводити щоквартально, опрацьовуючи  заходи для реалізації виявлених  резервів. Проте з деяких питань  необхідно проводити аналіз за  місяць, декаду, навіть окрему зміну  (дотримання графіків виконання  робіт, стан матеріально-технічного  постачання, фінансовий стан, випуск  продукції підсобними виробництвами). За підсумками аналізу цих  господарських процесів рекомендується  приймати відповідні рішення,  не чекаючи результатів за  квартал.

Керівник підприємства контролює  проведення аналітичної роботи.

Завдання та обов'язки здійснює керівництво проведенням економічних  досліджень виробничо-господарської  діяльності підприємства з метою  обґрунтування впровадження нових  технологій, зміни асортименту продукції  з урахуванням кон'юнктури ринку, розроблення пропозицій з удосконалення  управління підприємством і ефективному  виявленню і використанню наявних  ресурсів для забезпечення конкурентоспроможності продукції, яка виробляється, робіт (послуг) і одержання прибутку. Забезпечує участь лабораторії в проведенні маркетингових досліджень, визначенні перспектив розвитку підприємства, розробленні пропозицій зі складання бізнес-планів. Організовує роботу по збиранню, систематизації та вивчення статистичної інформації, яка характеризує показники виробничо-господарської діяльності підприємства і його підрозділів, а також підприємств, які виготовляють аналогічну продукцію. Проводить аналіз цих показників з метою визначення можливого підвищення конкурентоспроможності продукції, робіт (послуг), регулювання обсягів виробництва з урахуванням вимог ринку. Забезпечує створення якісної нормативно-методичної бази планування і проведення комплексного техніко - економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства і його підрозділів, стежить за її вчасним оновленням.