Розробка заходів для поліпшення результатів виробничої діяльності підприємства

 

ВСТУП

 

Ринкова економіка припускає становлення  і розвиток організаційно-правових форм, заснованих на різних видах приватної  власності, виникнення нових власників, - як окремих громадян, так і трудових колективів підприємства.

З’явився такий вид економічної  діяльності, як підприємництво – це господарська діяльність, тобто діяльність, пов’язана з виробництвом і реалізацією  продукції, виконанням робіт, наданням послуг або продажем продукції, необхідної споживачу. Вона має регулярний характер і відрізняється, по-перше, свободою в виборі направлення і методів діяльності, самостійності в прийнятті рішень (в рамках законів і направлених норм), по-друге, відповідальність за прийняття рівшень та їх використання,по - треттє, цей вид діяльності не виключає ризику, збитків та банкротства.Підприємство чітко орієнтовано на отримання прибутку та задоволення суспільних потреб. Це важлива передумова та причина проявлення інтересу до результатів фінансово-господарчої діяльності. Реалізація цього принципу на практиці залежить не тільки від наданої підприємствам самостійності та необхідності фінансувати свої витрати без державної підтримки, але й від той долі прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати податків. Крім того, необхідно створити таку економічну середу, в умовах якої вигідно виробляти товари, отримувати прибуток, знижувати витрати.Саме цьому, для прийняття тих чи інших рішень в керуванні підприємством дуже важливо проведення різних видів економічного аналізу. Аналіз пов’язаний з повсякденною фінансово-економічною діяльністю підприємства, їх колективів, менеджерів, власників.

Щоб забезпечити виживання підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу потрібно, перед усім, вміти реально оцінювати фінансове  положення підприємства, як свого, так  і існуючих конкурентів.

 

"Система управління  організації" - одне з ключових  понять теорії організації, тісно  зв'язане з метою, функціями,  процесом управління, роботою менеджерів  і розподілом між ними повноважень  на виконання певних цілей.  У рамках цієї системи протікає весь управлінський процес, в якому беруть участь менеджери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації. Система управління організації побудована для того, щоб всі що протікають в ній процеси здійснювались вчасно і якісно. Звідси та увага, яку приділяють їй керівники організацій та фахівці, з метою безперервного вдосконалення, розвитку як системи в цілому, так і її окремих складових. Очевидно, що вивчення і вдосконалення системи управління, як у рамках окремої організації, так і держави в цілому сприяє якнайшвидшому досягненню поставлених цілей і завдань.

Менеджмент як сучасна  система управління фірмою, підприємством, що діє в умовах ринкової економіки, передбачає створення умов, необхідних для їх ефективного функціонування і розвитку виробничої діяльності. Мова йде про таку систему управління (принципах, методах, організованій  структурі), що породжена об'єктивною необхідністю і закономірностями ринкових відносин господарювання, пов'язаними  з орієнтацією фірми на попит  і потреби ринку. Особливість сучасного менеджменту полягає в його спрямованості на забезпечення раціонального ведення господарства на рівні фірми в умовах дефіциту ресурсів, необхідність досягнення високих кінцевих результатів з мінімальними витратами, оптимальної адаптації фірми до нових ринкових умов виробництва або предметів споживання, забезпеченості сучасної електронно-обчислювальної технології, ступеня залучення у зовнішньоекономічну діяльність.

 Основним засобом для  оцінки фінансового становища  підприємства є фінансовий аналіз, який характеризує висновки , фінансово-економічну  та виробничу діяльність підприємства. Для прийняття того чи іншого  рішення потрібно проаналізувати  забезпеченість підприємства фінансовимиресурсами, доцільність та ефективність  їх розміщення та використання, платіжна спроможність підприємства  та його фінансові взаємини  з партнерами.

Виходячи з вищесказаного, тема, розглянута в роботі, є актуальною на сьогоднішній день, у період економічної  кризи, спаду виробництва й реформування економіки нашої держави.

Мета роботи – розробка заходів  для поліпшення результатів виробничої діяльності підприємства.

Об'єкт дослідження – товариство з обмеженою відповідальністю «СТІБ».

Повна назва підприємства: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології інформації безпеки» м. Донецьк.

У процесі дослідження  використані такі методи: системний  підхід (при встановленні взаємозв’язку  характеристик організаційної структури  управління), функціональний підхід (при  визначенні критерію оптимізації організаційної структури управління), методи структурно – логічного аналізу та статистичний метод (при вирішенні завдання вдосконалення  організаційної структури управління підприємства «СТІБ», методи експертної оцінки при визначенні  сили зв’язку  управлінських завдань

Методики визначення й  аналізу, система показників ефективності, використані в роботі, допоможуть керівникам будь-якого рівня повніше  виявити резерви подальшого підвищення ефективності виробництва і намітити конкретні шляхи його удосконалення.

Забезпечення стабільної роботи підприємств по випуску конкурентоспроможної продукції, є завданням першорядної важливості для керуючих усіх рівнів, а найважливішою якісною характеристикою господарювання на всіх рівнях є – ефективність виробництва.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ТЕОРЕТИЧНИХ ДЖЕРЕЛ  ПОЛІПШЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЗА РАХУНОК ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ

 

1.1.Сутність виробничої діяльності  на підприємстві

 

Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність. Виробничадіяльність спрямована на задоволення потреб. Засоби для задоволенняпотреб, тобто споживчі блага, створюються у виробництві.

Інколи тлумачення слова  «виробництво» зводиться до позначення ниммасового випуску продукції, виготовлення матеріальних цінностей  начисленних підприємствах, що значно звужує зміст цього поняття. Уширокому  розумінні «виробництво» — це цілеспрямована діяльність зістворення будь-якого корисного продукту (товари, предмети, речі,послуги, інформація, знання тощо).

Забезпечення життєдіяльності  людей потребує вироблення величезноїкількості  видів кінцевої продукції. Така продукція  має проміжнікомпоненти.

Виробництво можна охарактеризувати як систему, де здійснюється цілеспрямований процес перетворення вхідних елементів (сировини,матеріалів) у корисну продукцію. Іншими словами, виробництво являє собою певну технологію, відповідно до якої здійснюється трансформаціявкладених ресурсів у кінцевий результат — продукцію (послуги).

Виробництво є важливим компонентом  функціонування будь-якої держави,тому що воно визначає її економічну безпеку, рівень життя людей.

Основна мета (місія) виробництва  в ринкових умовах, згідно зі статутомпідприємства, полягає в забезпеченні споживача  необхідною йомупродукцією (послугами) у певні строки, заданої якості та комплектації, змінімальними витратами  для виготовлювача (продуцента). Економічнийрезультат діяльності підприємства, його фінансовий стан і майбутнійрозвиток залежать від того, наскільки раціонально  організовановиробництво, чи відповідає воно сучасним вимогам оптимальності,гнучкості, мобільності, високої культури, екологічності,конкурентоспроможності тощо.

Виробниче підприємство,для забезпечення своєї життєдіяльностіперш за все орієнтується на ринковий попит з його вимогами до якості,споживчих властивостей та ціни товару (послуги). Тому завданняменеджерів вищого, середнього рівня та спеціалістів підприємства полягає у визначенні стратегії і тактики організації виробництва, котріспрямовані на забезпечення його конкурентоспроможності, скороченнявитрат на виготовлення продукції.

Метою формування та реалізації виробничої політики є пристосування підприємства до вимог ринку з мінімальними витратами, але це потребуєвід керівників та спеціалістів обізнаності з широкого кола питань за межами сфери виробництва.

Для керівників і спеціалістів підприємств важливо:

• мати повне і яснеуявлення про стан свого виробництва;
• об’єктивно оцінювати ситуацію,що склалася;
• уявляти дійсні перспективи, розробляти стратегію подальшого

розвитку, а також виявляти високі організаторські здібності,використовуючи всі можливості для досягнення поставлених цілей.

Кожне підприємство має свої особливості виробництва, які визначають

специфічні комплексні завдання з його організації: проектування та освоєння нових товарів, забезпеченість сировиною, використання робочої сили та устаткування, поліпшення асортименту та якості продукції, транспортування, складування та сервісне обслуговування в процесі експлуатації.

 Багато завдань організації виробництва вирішується на підприємстві завдяки технології, що застосовується, тому слід відокремити те, що належить до функційтехнології та організації виробництва. Технологія характеризує способи, варіанти виготовлення продукції і це обумовлює її функцію, яка спрямована на визначення можливих типів машин, інструменту, пристроїв, оснащення, складності робіт, рівня кваліфікації персоналу, норм витрат матеріальних ресурсів і часу для виробництва кожного виду продукції.

Технологія визначає, що і як, за допомогою яких засобів  виробництва

треба робити з предметом  праці для перетворення його в продукт з потрібними властивостями.

До функції організації  виробництва відносяться роботи з визначення конкретних значень параметрів технологічного процесу на основі аналізу можливих варіантів і вибору більш ефективного відповідно до мети і умов виробництва. Наприклад, оптимізувати завантаження устаткування за певним

критерієм з урахуванням  обмежень щодо використання ресурсів або вибрати

оптимальну продуктивність того чи іншого устаткування з огляду на його кількісні та якісні характеристики, кваліфікацію персоналу, економічні критерії ефективності виробництва. Таким чином, основне завдання організації виробництва полягає в тому, щоб якнайліпше поєднати предмет

праці і знаряддя праці, а  також саму працю, щоб перетворити предмет праці в продукт необхідних властивостей з найменшими витратами робочої сили і засобів виробництва[13, c.264].

У кожному конкретному  випадку організація виробництва  обґрунтовуєекономічну доцільність заходів, що передбачаються чи вже здійснюються,оскільки для підвищення ефективності виробництва недостатньо впровадитиокремі заходи, що забезпечують тільки підвищення продуктивностіустаткування, зниження трудомісткості продукції, поліпшенняякості, або економію витрат сировини, енергії та ін.

 Ефективністьвиробництва визначається методами раціонального використання елементіввиробництва в його сукупності[5, 230 c].

Особливостями організації  виробництва є розгляд у взаємозв’язкуелементів виробництва і вибір таких  методів та умов їх використання, якінайповніше  відповідають меті виробництва. На практиці буває доцільнимзмінити параметри  технологічного процесу, зокрема, зменшитипродуктивність окремих верстатів, машин, щоб забезпечити  сполученнякомпонентів виробництва  або збільшити виробничу зону, що обслуговуєтьсяробітниками, і включити в роботу більшу кількість устаткування.Раціональна  організація виробництва полягає  в тому, щоб інтегрувати всюсукупність  різнорідних компонентів, які реалізують процес виробництва, уцілісну і високоефективну  виробничу систему, усі елементи якої ретельновзаємоузгоджені між  собою за всіма параметрами її функціонування.

Якщо у виробничій діяльності завданнями технології є підвищенняпотенційних можливостей збільшення обсягів виготовлення продукції,поліпшення якості, зниження норм витрат ресурсів при її виготовленні, тозавдання організації виробництва — визначення методів та умов длядосягнення цих можливостей з урахуванням зовнішніх та внутрішніхчинників роботи підприємства. Безумовно, усі без винятку питанняорганізації виробництва розглядаються і вирішуються крізь призмутехнології. Водночас організація виробництва має свої специфічнізавдання:

• поглиблення спеціалізації, удосконалення форм організації виробництва,
• швидка (гнучка) переорієнтація виробництва на інші види продукції;
• забезпечення безперервності і ритмічності виробничого процесу;
• удосконалення організації процесів праці та виробництва в просторі й учасі;
• інструментальне та енергетичне обслуговування виробництва, нормуваннявитрат ресурсів, вибір оптимальних систем забезпечення, форм організаціїпідрозділів та їх взаємодії з зовнішнім середовищем;
• оптимізація експлуатаційних режимів роботи устаткування;
• раціоналізаціяметодів ремонту і профілактичних робіт, виявлення причин простою та їхусунення;
• визначення рівня незавершеності виробництва, запасів матеріальнихресурсів і готової продукції, організація їх транспортування тазбереження;
• організація забезпечення підприємства сировиною, матеріалами в разізменшення їх запасів та запасів готової продукції;
• створення і освоєння нової продукції та технології, формування якості ізабезпечення конкурентоспроможності виробів.