Розробка операційної стратегії у виробництві та у сфері обслуговування

ЗМІСТ

ДОДАТКИ 

 

ВСТУП

Актуальність обраної  теми курсової роботи обумовлена тим, що сучасний етап розвитку економіки України потребує активного розвитку та впровадження стратегічного управління на підприємствах. У наукових дослідженнях стратегічного управління підприємством є проблеми, які не тільки не досліджені, а й досі не поставлені. Так, наприклад, відсутні концепції стратегічного управління підприємством, адекватні умовам економіки, що трансформується. В наукових дослідженнях недостатньо виразно визначена система категорій стратегічного управління. Відсутні роботи, в яких розглядається стратегічне управління з позицій взаємообумовленого впливу підприємства і його зовнішнього оточення, в яких визначена технологія стратегічного управління.

Визначення стратегії  для підприємства принципово залежить від конкретної ситуації, в якій воно перебуває. Реалізація стратегії  є невід’ємним етапом стратегічного управління. Невміле виконання найперспективнішої стратегії може погіршити ситуацію, а за умови професійного підходу організація може отримати шанс на успіх, навіть якщо і були помилки при розробленні стратегії. Задовільне виконання стратегії має здатність компенсувати негативні наслідки непередбачених змін.

Основою організації  виробництва є операційна стратегія – підсистема корпоративної стратегії, представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій зі створення і реалізації продукту організації. Ця підсистема передбачає використання і розвиток усіх виробничих потужностей організації з метою досягнення стратегічної конкурентної переваги.

Операційна стратегія є найважливішим об'єктом планування і обліку на підприємстві.

Шлях до успіху будь-якої операційної стратегії полягає в тім, щоб максимально точно визначити всі можливі варіанти пріоритетів; зрозуміти, які можуть бути наслідки вибору кожного з наявних варіантів, а також, те, на які компроміси треба йти у випадку обрання того чи іншого варіанта. У будь-якій галузі промисловості, як правило, існує сегмент ринку, обсяг продажів на якому залежить винятково від того, наскільки низькими будуть витрати компанії, яка випускає продукцію.

Удосконалення операційної стратегії – це шлях до успіху будь – якої фірми. Якщо постійно удосконалювати виробництво підприємств, асортимент продукції, заробітну плату робітників, то можна досягти найкращих результатів підприємствам і цим самим зміцнити конкурентні переваги і бути кращими.

Метою курсової роботи є розробка теоретичних і практичних положень щодо розробки операційної стратегії у виробництві підприємства.

Для досягнення поставленої  мети передбачається вирішення наступних  завдань:

• дослідити сутність операційної стратегії підприємства;
• оглянути місце і роль операційної стратегії;
• дослідити методику розрахунку обсягу виробництва продукції (виробничої програми) та структури асортименту продукції;
• проаналізувати виробництво, просування та збут продукції підприємства ПП „Блєднов”;
• розробити заходи і напрями реалізації операційної стратегії підприємства;
• розрахувати економічну ефективність від впровадження запропонованих заходів щодо вдосконалення операційної стратегії.

Об’єктом дослідження  є діюча операційна стратегія ПП „Блєднов”.

Предметом дослідження  є процеси управління і організації, що впливають на удосконалення операційної стратегії ПП „Блєднов”.

Теоретичною базою при написанні курсової роботи були праці таких відомих авторів як Герасимчук В.Г. («Стратегічне управління підприємством»), Плоткін Я.Д., Пащанко І.Н. («Виробничий менеджмент»), Петрович Й.М. («Економіка виробничого підприємства»), Хопчан М.І., Харів П.С., Бойчик І.М. («Організація і планування виробництва»), Томпсон А.А., Стрінкленд А.Дж. («Стратегічний менеджмент») та інших, а також законодавчі та інші нормативно-правові акти.

В процесі дослідження використовувалися  такі методи: метод обґрунтування  категорії операційної стратегії, метод розвитку теорії операційної стратегії, метод аналізу системи формування нового виробництва на підприємстві, а також було використано аналітичний і системний підходи, економічний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів. Основним результатом курсової роботи є наукове узагальнення матеріалів, що формують теоретичну, методичну та організаційну основу для удосконалення операційної стратегії підприємства. Подальший розвиток отримала методика оцінки економічної ефективності від впровадження запропонованих заходів щодо вдосконалення операційної стратегії.

Практичне значення одержаних результатів  полягає в тому, що розроблені в курсовій роботі механізми і рекомендації удосконалення операційної стратегії до рівня організаційних і обчислювальних процедур, які можуть бути реалізовані на підприємствах.

Інформаційною базою  дослідження послужили матеріали Міжнародних, Всеукраїнських науково-практичних конференцій, які належать до проблематики реалізації операційної стратегії на підприємствах, її удосконалення, довідково-інформаційні видання, дані бухгалтерської, статистичної та внутрішньогосподарської звітності підприємства, а також праці провідних вітчизняних і закордонних вчених.

Результати досліджень можуть бути використані фахівцями навчальних закладів, науково-дослідних установ, підприємств і організацій при  формуванні нових підходів до реалізації операційної стратегії.

 

РОЗДІЛ 1. ОПЕРАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ ЯК ГЕНЕРАЛЬНА ПРОГРАМА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність операційної стратегії підприємства

Однією із основних складових  загальної стратегії розвитку кожного  вітчизняного підприємства є операційна стратегія, яка відображається у довгостроковому плані дій зі створення і реалізації продукції підприємства. Слід зазначити, що операційна стратегія спрямована на використання і розвиток усіх виробничих потужностей для досягнення стратегічної конкурентної переваги [37, с. 114].

Операційна стратегія – це функціональна стратегія створення та розвитку висококонкурентного виробничого потенціалу підприємства та системи управління ним, що втілюється у вигляді виробничої підсистеми певного типу, призначеної для випуску конкурентоспроможних продуктів [62, с. 373].

Операційна стратегія – це підсистема корпоративної стратегії, представлена у вигляді довгострокової програми конкретних дій зі створення і реалізації продукту організації. Ця підсистема передбачає використання і розвиток усіх виробничих потужностей організації з метою досягнення стратегічної конкурентної переваги [9, c. 61].

Операційна стратегія виражається в прийнятті рішень, пов'язаних з розробкою виробничого процесу й інфраструктури, необхідної для його підтримки. Розробка процесу полягає у виборі придатної технології, складанні тимчасового графіка процесу, визначенні товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення даного процесу. Рішення, пов'язані з інфраструктурою, стосуються систем планування і управління, способів забезпечення якості і контролю якості, структури оплати праці й організації виробничої функції компанії.

О.І. Ковтун наголошує  на тому, що операційна стратегія стосується формування довгострокової політики нарощування виробничих потужностей підприємства, матеріально-технічного забезпечення його виробництва на підставі врахування особливостей обраної чи спеціально сформованої маркетингової стратегії розвитку. Як відомо, в сучасних ринкових умовах особлива увага акцентується на „ринку споживача”, тому операційну стратегію обирають чи формують на основі маркетингової стратегії, адже кожне підприємство веде постійний активний пошук свого споживача, ретельно вивчає його потреби, вимоги та побажання до товарів (послуг) і виключно на цій основі визначається із операційною стратегією. Основними позиціями операційної стратегії підприємства є концентрація управління виробництвом, напрями інвестування, технології, рівень організації виробництва, рівень управління якістю, резерви продуктивності праці, стан охорони праці, ефективність виробництва тощо [30, с. 47, 48].

Як зазначають О.М. Сумець, М.Б. Тумар, операційна стратегія, як і будь-яка інша стратегія (фінансова, маркетингова, кадрова), є комплексом дій, які реалізовуються на оперативному рівні та спрямовані виключно на досягнення стратегічних цілей підприємства. Операційна стратегія є діяльністю, спрямованою на опрацювання процесу створення продуктів і послуг, які є потрібними для споживачів, та управління процесом їх створення. Операційна стратегія націлена на реалізацію виробничого процесу підприємства та максимізацію його ефективності [57, с. 162].

Передумовою вибору чи формування операційної стратегії є наявність чіткої та достовірної інформації про стан ринку (ступінь конкуренції на ньому, динаміку попиту та пропозиції на конкретну продукцію, інформація про конкурентні переваги підприємства тощо). Варто зазначити, що операційна стратегія пов`язана з іншими видами діяльності підприємства, такими як: маркетинговою, фінансовою та інноваційною діяльністю, діяльністю персоналу, інвестиційною діяльністю підприємства тощо, які створюють умови для оновлення та подальшого розвитку виробництва.

Як відомо, значно впливають  на операційну стратегію підприємства фактори зовнішнього середовища. Рівень виробництва впливає на його конкурентні переваги, а ринкові фактори визначають зміст і характерні особливості операційної стратегії підприємства.

У ринковій економіці операційна стратегія підпорядкована маркетинговій. Так, маркетингова стратегія може робити акцент на масовій продукції, а може зорієнтувати на виготовлення унікальних продуктів.

Операційні стратегії тісно пов’язані із інноваційними стратегіями. Ефективні операційна та інноваційні стратегії у своїй взаємодії дають можливість створити для підприємства сильні конкурентні переваги на основі використання нових технологій виробництва, прогресивних методів організації та управління виробництвом тощо.

Враховуючи особливості операційної стратегії підприємства, формують та реалізують рішення стосовно нового виробництва, технічного переоснащення, модернізації, реконструкції, удосконалення структури виробництва тощо [31, c. 104].

Операційну стратегію будь-якого підприємства доцільно формувати, враховуючи наявні у підприємства ресурси (фінансові, матеріальні, інформаційні, технічні та технологічні, трудові та ін.), рівень виробництва та існуючий виробничий потенціал, обсяги необхідних капіталовкладень, рівень підготовки та кваліфікації персоналу, можливості одержання необхідної сировини тощо [57, с. 162].

Вибір адекватної операційної стратегії для конкретного підприємства залежить не лише від бачення його керівників, власників, але значною мірою від основних характеристик підприємства (профілю виробництва, розміру підприємства, витрат на інноваційну діяльність, ключових факторів успіху тощо).

Найпоширенішими стратегіями виробництва, на думку М.Х. Корецького, А.О. Дєгтяра, О.І. Дація, є: диверсифікація, спеціалізація, диференціація, концентрація, реконструкція, зниження собівартості [31, с. 98].

Зазвичай операційні стратегії підприємств спрямовані на такі результати, як:

• удосконалення, модернізація, реорганізація чи організація нового виробництва;
• оптимізація співвідношення підрозділів інфраструктури підприємства та оптимізацію основного виробництва підприємства.

Отже, як зазначає Б.М. Мізюк, ефективність операційної стратегії залежить не лише від власного змісту та характерних особливостей, але, значною мірою, і від взаємозв’язків з іншими функціональними стратегіями підприємства, такими як маркетингова, технологічна, кадрова та ін. [37, c. 128]

У літературних джерелах розглядаються такі критерії вибору операційних стратегій: рівень організації виробництва; концентрація управління виробництвом; обсяги виробництва; ефективність виробництва; собівартість продукції; виробничі потужності та рівень їх використання; виробничий потенціал (його масштаби, рівень гнучкості); рівень управління запасами; рівень матеріально-технічного забезпечення; рівень техніки та технології; рівень управління якістю, резерви продуктивності праці; напрями інвестування; швидкість перетворень виробництва та адаптації необхідних інновацій до умов діяльності підприємства та ін. [30, с. 58; 62, с. 373–383].

Аналіз літературних джерел за проблемою дав змогу  виділити такі обмеження при формуванні операційних стратегій, як: обсяги капітальних вкладень, які необхідні для здійснення перетворень у виробничому процесі; час, потрібний для своєчасного переходу до випуску нової продукції; оцінювання відносної споживчої вартості існуючої та нової продукції; цінові стратегії, сформовані для різних продуктово-товарних стратегій; техніко-організаційний рівень виробництва, інноваційна здатність управлінського персоналу; рівень впливу складових середовища прямого впливу (конкуренти, партнери, постачальники та ін.) на витратно-часові параметри операційних стратегій.

Будь-яка підприємницька діяльність націлена на отримання прибутку.

Прибуток вітчизняних  підприємств визначається масштабами і характером виробництва. В сучасних ринкових умовах функціонування однією з визначальних стратегій діяльності та розвитку кожного підприємства є маркетингова. Вона забезпечує ринкову спрямованість підприємства; визначає характеристики продукту; передбачає вибір і формування цільового ринку, номенклатуру та асортимент продукції. Визначальним для формування маркетингової стратегії підприємства є попит на ринку.