Проект удосканалення диференциации оплати праци на пидприемстви

-3025,9+140,3=-2885,6 тис. грн.

Як ми бачимо, що навіть після запропонованих введень підприємство одержить значну фінансову вигоду.

При цьому підході все над тарифні виплати, і перш за все премії, повинні будуть виплачуватися за результати, що перевищують норму праці, або за досягнення результатів, що перевищують досягнутий середньо прогресивний рівень.

В даному випадку заробітна плата працівників направлена на стимулювання заданих кінцевих результатів. Найбільший ефект він може дати тоді, коли праця працівників характеризується широкою взаємозамінністю, колективною відповідальністю і достатньо вільним і рухомим розподілом праці. У чистому вигляді третій варіант вдосконалення організації заробітної плати, може застосовуватися достатньо рідко, проте він може ефективно доповнювати перші два.

Але не можна забувати, що перебудова організації заробітної плати відповідно до вимог ринкової економіки не знімає необхідності рішення задач, що стоять перед системою заробітної плати:

1.        Підвищення матеріальної зацікавленості кожного у виявленні і використанні резервів ефективності своєї праці, виключення можливостей отримання не зароблених грошей.

2.        Усунення випадків зрівняльності в оплаті праці, досягнення прямої залежності заробітної плати всіх працівників від індивідуальних і колективних результатів праці.

3.        Поліпшення співвідношень в оплаті праці працівників різної категорії і професійно-кваліфікаційних груп з урахуванням складності виконуваних робіт, умов праці, пріоритетів, що склалися, в оплаті праці працівників, що враховують дефіцитність тих або інших професій, вплив різних груп що працюють на досягнення високих кінцевих результатів і конкурентоспроможність виробництва.

ВИСНОВКИ

Проведений аналіз заробітної плати дає змогу зробити певні висновки, щодо її впливу на загальний рівень життя населення і в цілому на економіку країни.

На сьогоднішній день перехід до ринкових відносин, конкуренція змушують підприємства позбутися зайвих працюючих, або скоротити витрати на оплату праці. В умовах економічної трансформації заробітна плата повинна використовуватися як найважливіший засіб для стимулювання до зростання продуктивності праці, прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва. Але в Україні відсутня ефективна державна політика зайнятості, зарплат і трудових доходів. Проводиться політика “заморожування” заробітної плати, що дає змогу економити витрати на робочу силу і зберігати зайву чисельність зайнятих у економіці.

Заробітна плата, як макроекономічна категорія є доходом, який формує платоспроможний попит населення, що стимулює структуру і розвиток виробництва. А відтак зниження реальних доходів працюючих, відхилення ціни на працю від її вартості призводять до звуження внутрішнього ринку, що є в свою чергу причиною скорочення виробництва.

Реформування системи оплати праці в Україні є найважливішим завданням і потребує негайного здійснення.

Удосконалення системи оплати праці повинно відбуватися в результаті оцінки величини робочої сили, в основі якої лежить вартість життєвих благ і послуг, необхідних для нормального життя працівника і членів його сім’ї. На сьогодні, щоб досягти цієї умови, потрібно збільшити середню заробітну плату принаймні в 5 разів. Підвищення заробітної плати повинно природно ґрунтуватись на підвищенні продуктивності праці, але в сучасних важких економічних умовах припустимо це зробити частково за рахунок грошової емісії. Інші джерела фінансування зарплати – це ліквідація непотрібних ланок держустанов, скорочення штатів апаратних працівників, “роздутих” в десятки разів порівняно з економічно стабільними країнами.

Необхідно змінити систему оподаткування зарплати шляхом зниження податкових ставок, стимулюючи тим самим вихід з тіньової економіки значної кількості підприємств, що збільшить надходження коштів у бюджет. Мінімальний рівень заробітної плати треба терміново і реально збільшити до рівня прожиткового мінімуму. Відповідно до декларації соціального прогресу і розвитку (ООН, 1969 р.) держава повинна забезпечити задовільний рівень життя своєму населенню.

В сфері матеріальної мотивації персоналу, враховуючи, що на підприємствах України склалися багаторічні традиції і певний досвід матеріального стимулювання персоналу, який не можна повністю ігнорувати, особливо на перехідному етапі до ринкових відносин, найбільш прийнятним є поєднання і доповнення вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Таким чином, реалізація цих, а в подальшому й інших заходів з удосконалення системи оплати праці в Україні дозволило б наблизити величину частки зарплати у витратах на виробництво до рівня економічно розвинутих країн, а оплату робочої сили - до європейських стандартів. Це зіграло б важливу роль у підвищенні рейтингу нашої країни.

У роботі ми розглянули процес дифернціації заробітної плати на прикладі металургійного підприємства ВАТ «АМК»

На комбінаті широко застосовуються різні види доплат, що дозволяє достатньою мірою стимулювати працівників на освоєння складних і важких і особливо важких робіт. Сюди відносяться доплати за шкідливі умови праці, за роботу в святкові і вихідні дні, нічний час, за поєднання професій і керівництво бригадою, за чергування і ін.

Достатньо ефективно діє на комбінаті диференціація оплати праці робочих. Це досягається використання відповідних розрядів (від 1 до 6), що дозволяє кваліфіковано оцінити працю різних професій і стимулює працівників на підвищення своєї кваліфікації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.        Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія: підручник, Київ: ІЗМН, 2007.

2.        Борисов Е. Экономическая теория, Москва: Юрист, 2007.

3.        Басовский Л. Б. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. Учеб. пособие. - М: ИНФРА-М, 1999. - 260 с.

4.        Батра Раджив, Майерс Джон Дж., Аакер Дэвид А. Рекламный менеджмент: Пер. с англ. — 5-е изд. — М.; СПб.; К.: Издат. дом "Вильяме", 1999. — 784 с.

5.        Веснін В.Р.  Основи менеджменту - М.: Тріада ЛТД, 1996.

6.        Витт Юрген. Управление сбытом: Пер. с нем. — М.: ИНФРА-М, 1997. — 112 с.

7.        Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. — К: КНЕУ, 2000. — 360 с

8.        Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995. - 480 с.

9.        Герчикова І.М. Менеджмент: Підручник - М.: ЮНИТИ, 2001.

10.   Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І., Основи економічних знань: Навчальний посібник, Київ: Вища школа, 2008.

11.   Глухов В.В. Менеджмент. Учебник. – СПб.: Издательство “Лань”, 2002. – 528 с.

12.   Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник для студ. економічних спец. – Львів: БаК, 2001. – 624с.

13.   Дафт Р.Л. Менеджмент. – СПб.: Питер, 2001. – 832с.

14.   Деарлав Д. Бізнес шлях: Білл Гейтс. 10 секретів найбагатшого в світі бізнес-лідера. - СПБ.: Видавництво "Крилов", 2003.

15.   Долішній М.І., Злупко С.М., Злупко Т.С., Токарський Т.Б. Труд, потенціал, зайнятість і ринок праці, Львів, 2007.

16.   Завадський Й.С. Менеджмент: Маnagment. Т.1. – М.:УФIМБ, 1997. – 543с.

17.   Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учебное пособие. – 2-е изд. исправ.и доп. – М.: Остожье, 1999. – 336с

18.   Кардашевский В'., Бондаренко А. Повышение производительности: европейский подход//Вопр. экономики. — 2000. — № 11. — С. 35—40.

19.   Климко Г.Н., Нестеренко В.П., Каніщенко Л.О. основи економічної теорії: політекономічний аспект, Київ: Вища школа знань, 2007.

20.   Куликов Г.Т. Оплата труда в Украине: проблемы и пути их решения в переходной период, Киев: Знание, 2006.

21.   Котлер Ф. Маркетинг и менеджмент. — СПб: Питер Ком, 1998. — 896 с.

22.   Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Знання, 1999. – 556с.

23.   Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту. – К.: Академвидав, 2007. – 464 с.

24.   Кэмпбэл Р. Макконэл, Стенли Л. Брю Экономикс: Принципы, проблемы и политика, Киев: 2008.

25.   Лапідус В.А. Проекція принципів менеджменту Демінга на російську практику. / Http://www.elitarium.ru.

26.   Лебедєв О.Т., Каньковская А.Р. Основи менеджменту СПб: 1998.

27.   Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М: Дело, 1992. - 702 с.

28.   Мумладзе Р.Г. Менеджмент: Уч.пособие .- М.: Видавництво «палеотипів», 2002.

29.   Мочерний С.В., Єрохин С.А., Каніщенко Л.О., Синишин І.М., Устенко О.А., Основи економічної теорії, Київ: Видавничий центр Академія, 2008.

30.   Міністерство праці та соціальної політики України, науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин: Рекомендації щодо визначення заробітної плати в залежності від особистого внеску працівника в кінцевий результат роботи підприємства, Київ: 2009.

31.   Мартиненко М.М. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Каравелла, 2005. – 496 с.

32.   Менеджмент: теорія і практика: Навч. посібник /А.А.Мазаракі, Г.Є.Мошек, Л.А.Гомба та ін.; Заг. ред. к.е.н., проф. Мошека Г.Є. – К.: Атака, 2007. – 584 с.

33.   Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / М.Мескон, М.Альберт, Ф.Хедоури; Общ. ред. и вступ. ст. Л.И.Евенко; Пер. с англ. М.А.Майорова и др. – М.: Дело, 2000. – 704с.

34.   Н. Грегори Мэнкью Экономикс: Принципы, Санкт-Петербург: 2009.

35.   Ніколенко Ю.В., Діденко М.М., Шегда А.В. Основи економічної теорії, Київ: Либідь,2008.

36.   Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій: Навч. посібн. – К.: УПВК "єксОб", 2000. – 392с.

37.   Общий курс менеджмента в таблицах и графиках: Учебник / Под ред. Б.В.Прыкина. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 415с.

38.   Общий менеджмент: Учеб. Пособие / Под ред. Казанцева А.К. – М.:ИНФРА-М, 2001. – 252с.

39.   Осовська Г.В., Осовський О.А. Основи менеджменту: Підручник. – К.: „Кондор”, 2006. – 664 с.Виханский О.С., Наумов А.І. Менеджмент: людина, стратегія, організація, процес. - М.: 1995.

40.   Пол А. Семюельсон, Вільям Д. Нордгауз Макроекономіка, Київ: 2005.

41.   Пол А. Семюельсон, Вільям Д. Нордгауз Мікроекономіка, Київ: 2008.

42.   Растимешин В., Куприянова Т. Управление производительностью: путь к росту // Человек и труд. — 1996. — № 8. — С. 70-73; № 9. — C. 67-69.

43.   Успішне управління А. Шмаров / / Експерт 14 травня 2001р. № 18 (278).

44.   Україна в цифрах у 2009 р., Київ: Наука і думка, 2010.

45.   Фильев В. Управление ростом производительности труда // Экономист. - 1997. - № 3. - С. 60-66.

ДОДАТОК 1