Отчёт про проходження виробничої практики

     1. Метою діяльності бухгалтерії є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан установи, результати її діяльності та про рух грошових коштів.

     2. До основних завдань бухгалтерської служби входить ведення бухгалтерського обліку установи, організація обліку фінансово-господарської діяльності установи, здійснення контролю за збереженням власності, правильним використанням грошових коштів і матеріальних ресурсів.

     ІІІ. Функції бухгалтерського підрозділу.

     Загальна  функція бухгалтерського підрозділу, а саме: ведення бухгалтерського обліку виконання кошторису в розрізі господарських засобів та джерел їх утворення на основі натуральних вимірників в грошовому виразі шляхом суцільного, безперервного та взаємозв’язаного відображення у відповідних носіях інформації та організація бухгалтерського обліку, реалізується за такими складовими:

• облік доходів загального фонду;
• облік доходів спеціального фонду;
• облік видатків;
• облік касових операцій;
• облік грошових коштів на рахунках установи;
• облік розрахунків по заробітній платі і стипендіях;
• облік розрахунків з бюджетом та позабюджетними соціальними фондами;
• облік розрахунків у порядку планових платежів;
• облік розрахунків з підзвітними особами;
• облік розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами;
• облік необоротних активів;
• облік запасів та МШП;
• облік виробничих затрат;
• облік власного капіталу;
• облік результатів виконання кошторису;
• складання і подання звітності до відповідних органів;
• організація проведення інвентаризації;
• організації технології облікового процесу (облікових номенклатур, носіїв облікової інформації, графіків руху носіїв облікової інформації, архіву установи тощо);
• організація контролю за фінансово-господарською діяльністю установи;
• організація забезпечення бухгалтерського обліку;
• організація розвитку бухгалтерського обліку.

     ІV. Права і обов’язки.

     1. Вимагати від структурних підрозділів установи та окремих посадових осіб своєчасного відповідно до графіків руху носіїв облікової інформації подання оформлених відповідним чином матеріалів (планів, звітів, табелів, довідок тощо).

     2. Не приймати до виконання і оформлення документів за операціями, які порушують діюче законодавство і встановлений порядок приймання, оприбуткування, зберігання та витрачання грошових коштів, обладнання, матеріальних і інших цінностей.

     3. Надавати керівництву установи пропозиції про покарання осіб, які є винними у недоброякісному оформленні і складанні документів, несвоєчасній передачі їх для відображення на рахунках бух- галтерського обліку та відображенні в документах недостовірної інформації.

     4. Здійснення зв’язку з іншими організаціями за запитаннями, що входять до компетенції бухгалтерії.

     5. Вказівки бухгалтерії в межах функцій, що визначені даним Положенням, є обов’язковими до виконання підрозділами установи.

     V. Відповідальність.

     1. Всю повноту відповідальності за якість та своєчасність виконання покладених на бухгалтерію даним Положенням задач і функцій несе головний бухгалтер. 

     2. Ступінь відповідальності інших працівників бухгалтерії встановлюється посадовими інструкціями.

     VІ.  Взаємовідносини.

     1. З усіма структурними підрозділами щодо питань забезпечення процесу бухгалтерського обліку оперативною інформацією.

     2. З кадровим підрозділом — за питанням відбору кадрів в бухгалтерію, по формуванню інформації щодо особового складу установи.

     3. З відділом матеріально-технічного постачання — з питань інформаційної бази по надходженню товарно-матеріальних цінностей.

     4. З планово-економічним відділом — з питань забезпечення останнього показниками для здійснення процесу та складання проектів кошторисів.

     5. З юридичним відділом — з питань регулювання фактів матеріальної, адміністративної та інших видів відповідальності, підготовки юридичних документів.

     VІІ. Організація роботи.

     1. Бухгалтерський підрозділ установи працює відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку установи.

     2. Робочий час працівників бухгалтерії нормований в межах п’ятиденного робочого тижня з встановленими термінами (часовими) — з 9.00 до 18.00 з перервою трудового дня з 12.30 до 13.30. [7, с.78-95] 

     2.4. Стиль керівництва  керівників середнього  і низового рівня

     Управлінське  мислення і засоби впливу керівника  на результати діяльності організації  змінюються в напрямі від одновимірного  до багатовимірного стилю управління. Однією з перших праць, у яких досліджувались стилі керівництва, була праця Курта Левіна "Експериментальний підхід до вивчення автократії та демократії", опублікована в 1938 р. Під стилем керівництва розуміється сукупність найбільш часто застосовуваних менеджером принципів і методів управління. Це звична манера поведінки керівника з підлеглими, котра виражається в тому, якими способами керівник, виконуючи свої функції, спонукає колектив до ініціативного й творчого виконання покладених на нього завдань, як контролює діяльність підлеглих. 
Стиль і метод керівництва співвідносяться як форма та сутність явищ. Стиль є формою реалізації методів керівництва, яку менеджер вибирає відповідно до його особистих, суб'єктивно-психологічних характеристик. 
Кожний метод для своєї реалізації потребує особистості з конкретними рисами, які визначають сутність людини як керівника. Метод управління більш рухливий і чутливий до нових потреб у сфері управлінських відносин, ніж стиль керівництва. Менеджер із притаманним лише йому стилем керівництва в своїй діяльності може використовувати різні методи управління. У своїй основі стиль об'єктивний, але він формується завдяки індивідуальним властивостям особистості керівника. 
Стиль керівництва — явище суто індивідуальне, тому що він визначається специфічними характеристиками конкретної особистості, відображає особливості роботи з людьми та технологію прийняття рішень саме цією особистістю. Отже, стиль керівництва регламентується особистими рисами керівника, менеджера. У процесі трудової діяльності формується виключно індивідуальний тип керівника, дії якого повторити в деталях практично неможливо. 
До об'єктивних факторів, що формують стиль, належать: закономірності управління, загальнообов'язкові вимоги до керівників конкретних господарських систем, особливості сфери діяльності, рівень ієрархії управління, соціально-психологічні особливості підлеглих, стиль роботи керівників вищих інстанцій, усвідомлення потреби керувати на наукових основах. У той же час стиль менеджера має багато в чому властиві йому індивідуальні особливості (риси суб'єктивності) й значною мірою визначається також ступенем оволодіння знаннями сучасного наукового менеджменту; культурно-моральним рівнем менеджера; мірою відповідності особистих рис менеджера характеру об'єкта управління; життєвими позиціями і цінностями менеджера; практичним досвідом і діловими рисами; ступенем уміння спілкуватися з людьми в процесі управління. 
У стилі управління будь-якого менеджера завжди виявляються суперечності між накопиченими знаннями, раціональними принципами та методами управління і ступенем оволодіння ними; мірою оволодіння теорією та практикою конкретного стилю роботи; співвідношенням особистого, колективного і суспільного у свідомості керівника; думками і словами; словом і справою; адекватними вимогами до інших і до себе в аналогічних ситуаціях. 
Ефективні дії менеджера, як правило, характеризуються: стислістю викладу думок; точністю формулювань проблем і способів розв'язання їх; швидкістю орієнтування в різноманітних питаннях бізнесу; широтою підходу до розгляду проблем, завдань поточної і перспективної діяльності; умінням зіставити всі "за" і "проти" та швидко знайти оптимальне рішення; спроможністю привернути увагу персоналу до найголовнішого в даний момент для діяльності фірми; систематичністю, що забезпечує упорядкованість функціонування фірми; умінням постійно викликати у персоналу фірми бажання виявляти ініціативу і творчу активність; нестандартністю мислення. 
Критеріями оцінки ефективності стилю діяльності менеджера є: ступінь впливу на постійне підвищення результативності фірми; його творчий рівень, спрямованість у майбутнє; вплив на вияв ініціативи, розвиток творчості, підприємливості персоналу фірми; наявність програм дій з реалізації мети діяльності фірми, тому що відсутність таких програм — ознака поганого стилю менеджера і непридатності керівного персоналу. 
Стиль діяльності менеджера безпосередньо пов'язаний із раціональною організацією його особистої праці, у тому числі: плануванням і розподілом робочого часу; умінням проводити наради, переговори, бесіди; використанням інформації і технічних засобів; постійним підвищенням ділової кваліфікації; умінням проводити вільний час і відпочивати.

     Для визначення стилю керівництва фінансового директора, як керівника середнього рівня управління і головного бухгалтера, як керівника низового рівня управління я скористався методикою В. П. Захарова (додаток 1) : тест містить 9 груп питань, кожна з яких поділяється на 3 твердження, умовно позначених буквами а, b, с. Щоб правильно відповісти на питання, необхідно уважно прочитати текст і з трьох варіантів відповідей-тверджень вибрати тільки один, найбільш відповідний стилю керівництва у вашому трудовому колективі.

     По  закінченню було зроблено висновок що для обох керівників характерний  автократичний стиль керівництва, із незначними частинами демократичного, котрий проявляється у їх здатності прислухатися до побажань підлеглих. Однак виконання даних побажань має досить рідкий характер.

     Основною  причиною автократності цих керівників вважаю їх недостатню обізнаність у  дієвості важелів управління підлеглими, притаманних демократичному стилю. Однак в умовах потреби швидкого вирішення проблем, автократичний стиль виправдовує себе. [12, с.79-106] 

     2.4.1. Політика та стратегічна  альтернатива підприємства

     Політика  ВАТ «Луцькпластмас» - прийняття на роботу кваліфікованих працівників, забезпечення нормальних умов праці.

     Одним з головних етапів стратегічного  планування є аналіз стратегічних альтернатив розвитку. Організація вибирає ефективну стратегію розвитку конкретного виду діяльності із сукупності стратегічних альтернатив, відповідно до попередньо зроблених висновків про місію, цілі, стан зовнішнього середовища та аналізу сильних і слабких сторін організації.

     Виокремлюють 3 базові стратегії: зростання, стабілізації, виживання.

     Вибір стратегії відбувається на основі оцінки стану підприємства. Роблячи аналіз стану ВАТ "Луцькпластмас", його цілі, сильні та слабкі сторони, я вважаю що в даній ситуації варто обрати стратегію стабілізації. Стабілізація передбачає такі стратегічні альтернативи: - економія витрат, збирання «врожаю»; - постійна адаптація до зовнішнього середовища; - збереження науково-технічного і кадрового потенціалу.

     Стратегічна альтернатива «економія витрат», зокрема, включає в себе аналіз поточних витрат виробництва та експлуатаційних витрат з метою виявлення резервів їх зниження, а також запровадження системи управління затратами та інших заходів, результатом яких має стати здобуття цінових переваг на ринку, тобто зміцнення конкурентноздатності підприємства. «Збирання врожаю» означає зведення до мінімуму чи відмову від інвестування даного бізнесу і пожинання плодів колишніх капіталовкладень (віддача інвестицій). Адже в попередні роки ВАТ "Луцькпластмас" здійснив оновлення технологій і засобів виробництва.

     Постійна  адаптація до зовнішнього середовища, як стратегічна альтернатива, передбачає пристосування до постійних змін зовнішнього середовища, дії, направлені на максимальне та ефективне використання його можливостей і усунення загроз, з метою недопущення порушень стабільності підприємства якомога триваліший період. Сьогоднішні дні в Україні характеризуються відносною стабільністю політичних, економічних, правових та інших факторів, однак підприємству потрібно проводити детальний аналіз і швидко реагувати на зміни, це дозволить уникати великих збитків.

     Збереження  науково-технічного і кадрового  потенціалу, як стратегічна альтернатива, направлена на підтримання іміджу підприємства, збереження його домінуючих позицій  на ринку, а також на зниження соціальної напруги у його внутрішньому середовищі. При реалізації стратегії обмеженого зростання така альтернатива достатньо важлива з огляду на майбутнє зростання. Хоч ВАТ "Луцькпластмас" змушений проводити скорочення кадрів, проте керівництво повинно подбати про збереження кваліфікованих працівників з метою майбутнього їх використання. [1, с.214-228] 

     2.4.2. Механізм оплати  праці працівників

     Існування ринкових відносин, а тим більш  перехід до них не відміняють, а  змінюють напрямки державного регулювання  відносин розподілу, його характер і  ведуть до появи нових форм управління оплати праці, які не припускають жорстких схем і адміністрування. Державне втручання необхідне для встановлення, тлумачення і забезпечення виконання умов і принципів розподілу доходів. В економічній системі, що ґрунтується на ринкових відносинах, втручання держави в організацію заробітної плати повинне мати переважно непрямий характер і соціально орієнтовану спрямованість. Регулюючий вплив держави повинен бути спрямований на забезпечення соціальних гарантій і умов для заробітку потрібних коштів з метою підвищення ефективності використання праці, узгодження і рівноправної реалізації інтересів всіх учасників трудових відносин.

     Згідно  із Законом України "Про оплату праці", держава здійснює регулювання  оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організації!, що фінансуються чи дотуються з бюджету, регулювання фондів оплати праці працівників підприємств-монополістів згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Умови розміру оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.