Отчёт про проходження виробничої практики

     Одною з відмінностей товариства з обмеженою  відповідальністю від акціонерного товариства є те, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю може передати свою частку (чи її частину) одному чи кільком учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам лише за згодою інших учасників. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки учасника, який її відступив, пропорційно їхнім часткам у статутному фонді товариства або в іншому, погодженому між ними розмірі.

     Будь-який з учасників має право вийти  з товариства зі сплатою йому вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному фонді. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернений повністю або частково в натуральній формі.

     Учасник також може бути виключеним з товариства за рішенням зборів учасників, якщо систематично не виконує свої обов’язки або  якщо його дії суперечать досягненню цілей товариства.

     Управління  ТзОВ здійснюється за допомогою системи органів, які формують учасники товариства. Функції з управління товариством поділяються між його органами:

     вищим – зборами учасників;

     виконавчим  – дирекцією (директором);

     контролюючим  – ревізійною комісією.

     Вищим органом товариства з обмеженою  відповідальністю є збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників. До компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:

1. визначення  основних напрямів діяльності  товариства і затвердження його  планів та звітів про їх виконання; 
2. внесення змін до статуту товариства; 
3. обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії; 
4. затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку; 
5. створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їхніх статутів та положень; 
6. винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства; 
7. затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення його організаційної структури;  
8. встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; 
9. вирішення питання про придбання товариством частки учасника; 
10. виключення учасника з товариства; 
11. визначення умов оплати праці посадових осіб товариства;  
12. затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті товариства;  
13. прийняття рішення про припинення діяльності товариства.

     Статутом  товариства до компетенції зборів учасників можуть бути віднесені й інші питання.

     Рішення вважається прийнятим, якщо за нього  проголосують учасники, що володіють  у сукупності більш як 50 % загальної  кількості голосів учасників  товариства.

     Збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше як 2 рази на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють у сукупності більш як 60 % голосів.

     У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є  учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників, її повноваження при цьому визначено ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" та установчими документами товариства. [11, с.58-86]

     Контроль  за діяльністю виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа у кількості не менше трьох осіб. Її діяльність регламентовано ст. 63 Закону України "Про господарські товариства".

     Організаційна форма для усіх підприємств визначається за наступними критеріями (згідно чинного  законодавства):

     - залежно від форми власності:

     ТзОВ "Луцькпластмас" є підприємством що діє на основі колективної власності;

     - залежно від обсягу іноземних інвестицій в статутному фонді підприємства:

ТзОВ "Луцькпластмас" є підприємством з іноземними інвестиціями;

     - залежно від способу утворення:

ТзОВ "Луцькпластмас" - корпоративне підприємство яке утворюється двома, або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором);

     - залежно від кількості працюючих  та обсягу валового доходу  від реалізації продукції за рік, а саме на підприємстві працює 129 працівників станом на 2010рік, а величина реалізованої продукції за рік становисть 9564 тис. грн., тож ТзОВ "Луцькпластмас" є середнім підприємством.  

 

      2. Характеристика  менеджменту підприємства

     2.1. Організаційна структура  управління

     Організаційна структура управління — упорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їх взаємозв'язки й забезпечують керівництво організацією.

     До  організаційної структури управління належать:

1. ланки управління на кожному його рівні;
2. розміщення, зв'язки та підпорядкованість ланок;
3. права, обов'язки, повноваження і відповідальність кожної ланки в межах виконання загальних і конкретних функцій менеджменту;
4. чисельний і професійно-кваліфікаційний склад працівників;
5. ступінь централізації та децентралізації функцій менеджменту.

     Вертикальний  поділ праці передбачає рівні управління для координації діяльності всіх елементів горизонтального поділу праці. Для цього створюється апарат управління, що включає керівників, менеджерів і фахівців, які виконують на різних рівнях певні завдання, роботи, операції. Оптимальні результати діяльності організації забезпечують, як правило, три рівні управління:

1. керівники низової ланки;
2. керівники середньої ланки;
3. керівники вищої ланки.

     Горизонтальний  поділ праці — це поділ виробничого процесу на стадії, фази, види роботи й операції відповідно до визначеного технологічного процесу.

     Ланка управління – орган управління, наділений певними функціями управління та правами їх реалізації, визначеною степеню відповідальності за їх виконання.

     Керівники низової ланки — це молодші начальники чи оперативні безпосередні керівники робітників і фахівців. Типові посади: бригадир, майстер, нормувальник, начальник дільниці, начальник сектора, начальник бюро. Усі вони організовують роботу і здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань, а також забезпечують працівників необхідною інформацією. Вони безпосередньо спілкуються з підлеглими.

     Керівники середньої ланки — це керівники цехів, відділів, служб, управлінь, філій. Вони координують і контролюють роботу керівників низової ланки.

     Керівники вищої ланки відповідають за прийняття найважливіших для діяльності організації управлінських рішень. До таких керівників відносять директор, генеральний директор, президент, віце-президент, голова (об'єднання, акціонерного товариства, корпорації, концерну й ін.)

     Відобразимо організаційну структуру управління ТзОВ "Луцькпластмас" на Рис. 1.

 

     Рис. 1. Організаційна структура ТзОВ "Луцькпластмас". 

     Відповідно  до класифікації видів організаційних структур управління, визначаємо що організаційна  структура управління ТзОВ "Луцькпластмас" за підпорядкованістю рівнів і ланок управління належить до лінійно-функціональної структури. Дана структура характеризується наявністю двох видів керівників (з точки зору розподілу повноважень): - лінійні; - функціональні керівники.

     Лінійні керівники приймають рішення  і здійснюють розпорядження. Відповідно до таких відноситься виконавчий директор. директор основного виробництва; керівник  управління якістю; комерційний директор; фінансовий директор; відділ кадрів.

     Функціональні керівники здійснюють інформування та координацію дій виконавців в межах своєї компетенції. Функціональними керівниками на ТзОВ "Луцькпластмас" є: директор основного виробництва; керівник  управління якістю; комерційний директор; фінансовий директор; керівник відділу кадрів.

     Також структури управління класифікують згідно ринкової орієнтації, структура ТзОВ "Луцькпластмас" належить до підприємств з продуктовою організаційною структурою. Дана структура притаманна фірмам з диверсифікованою продукцією і тривалим життєвим циклом. ТзОВ "Луцькпластмас" спеціалізується на виробництві різних товарів із пластмаси та знаходиться на ринку тривалий час. Ця структура передбачає що керівники функціональних підрозділів підзвітні єдиному керівнику, який відповідає за випуск і реалізацію даної продукції. [5, с.74-79] 

     2.2. Характеристика рівнів управління

     В структурі ТзОВ "Луцькпластмас" присутні наступні рівні управління, які відповідно включають певні ланки:

1. вищий рівень – до нього відносяться: збори учасників, спостережна рада, ревізійна комісія, правління товариства, виконавчий директор.
2. середній рівень – до нього відносяться: директор основного виробництва, керівник управління якістю, комерційний директор, фінансовий директор, керівник відділу кадрів.
3. низовий рівень – до якого включають керівників таких відділів: виробничо-диспетчерський відділ, фасувальний цех, виробничий цех, транспортна дільниця, заготівельна дільниця, ЦВЛ, бюро вхідного контролю, технічне бюро, відділ маркетингу і збуту, відділ постачання, головного бухгалтера та гол. економіста.

     Здійснюючі  детальну характеристику керівників управлінських підрозділів ТзОВ "Луцькпластмас" потрібно в першу чергу назвати позитивні аспекти, до них належать:

• лінійний керівник звільняється від перевантаження детальною інформацією та невластивих його посаді функцій, він здійснює аналіз загального стану речей, має більше час на поліпшення проблемних аспектів;
• забезпечуються чіткі функціональні зв’язки на різних рівнях управління, що дозволяє функціональним керівникам здійснювати свою діяльність з врахуванням інших особливостей підприємства;
• за рахунок зосередженості керівників на відповідних видах продукції забезпечується висока її якість.

     Поряд з тим існують негативні аспекти  які потребують вдосконалення і  вирішення:

• при лінійно-функціональній структурі виникають недостатньо чіткі межі відповідальності, а як наслідок складність вирішення виниклої проблеми. Для вирішення цієї проблеми пропоную для кожного рівня управління створити "Журнал наданих вказівок", в який вноситимуться прийняті рішення керівників, це дозволить від слідкувати особу яка внесла невигідне розпорядження і відповідно здійснити певні міри.
• при продуктовій організаційній структурі можливе збільшення витрат через можливе дублювання робіт для різних видів продукції. Пропоную проводити узгоджувальні хвилинні роботи з метою не дублювання робіт. Суть даних хвил полягатиме у змістовній бесіді керівників і вирішенні плану дій.

 

     2.3. Посадова інструкція, положення про  функціональний підрозділ

     Для розгляду даного питання приведу  приклад посадової інструкції фінансового директора, як керівника середнього рівня управління і головного бухгалтера, як керівника низового рівня управління.

     Посадова  інструкція фінансового  директора:

     I. Загальні положення

1. Фінансовий директор призначається на посаду і звільняється з посади наказом директора (керівника підприємства).
2. Фінансовий директор безпосередньо підпорядковується директору (керівнику) підприємства.
3. У своїй роботі фінансовий директор керується: 
   - Конституцією України, 
   - нормативно-правовими і законодавчими актами України, 
   - Кодексом законів про працю, 
   - посадовою інструкцією.
4. На посаду фінансового директора може бути призначений працівник з вищою економічною освітою і стажем роботи у відповідній галузі не менше п’яти років.
5. Фінансовий директор повинен знати: 
   - організаційну структуру управління підприємством; 
   - методи планування і організації фінансової діяльності підприємства; 
   - порядок і форму фінансових розрахунків, бухгалтерський облік, прийняту звітність про фінансову діяльність підприємства, порядок і терміни її складання; 
   - фінансове законодавство; 
   - вимоги і порядок оформлення фінансових документів підприємства; 
   - критерії контролю фінансового і кредитного плану, плану реалізації продукції, плану по прибутках і інших фінансових показниках; 
   - порядок розробки і затвердження планів фінансово - господарської діяльності підприємства; 
   - методи зменшення витрат пов’язаних з невикористанням або неефективним використанням товарно-матеріальних цінностей; 
   - методи підвищення рентабельності підприємства; 
   - правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства; 
   - норми і вимоги з охорони праці, протипожежної безпеки і виробничої санітарії.