Обґрунтування шляхів вдосконалення мотивації трудової діяльності ДП «Оризон-Навігація»

    Сьогодні, коли через складну економічну ситуацію дуже важко встановити високу заробітну  платню, особливу увагу приділяють нематеріальному стимулюванню праці, складаючи гнучку систему пільг  для робітників, наприклад:

• визнавати цінність працівника для організації, надавати йому творчу свободу;
• застосовувати програми збагачення праці та ротацію кадрів;
• застосувати гнучкий графік, неповний робочий  тиждень, можливість працювати як на робочому місці, так і вдома;
• встановити працівникам знижки на продукцію, яку випускає компанія, де вони працюють;
• надавання кредиту співробітникам на придбання житла, автомобіля та ін.[38]

    На  своєму робочому місті кожен бажає  показати на що він здатний і що він значить для інших, тому необхідно визнавати працю кожного окремого працівника, надавати можливість приймати рішення з питань, які відносяться до його компетенції, консультувати інших працівників та інше.[19]

    На  робочих місцях слід формувати світогляд  команди, не можна руйнувати неформально існуючі групи, якщо вони не завдають зайвого клопоту. Практично кожен має власну думку щодо того як покращити свою працю. Спираючись на зацікавленість керівництва, слід організувати роботу так, щоб у працівника не зникло бажання реалізувати свої плани. Перспективним є створення гнучкого графіку роботи. Компаніям слід навчитися вимірювати не кількість часу, проведеного співробітником у офісі, а обсяг роботи, зробленої ним. Молодші працівники іноді можуть впасти в депресію, дізнавшись що з цього дня і навік їм доведеться перебувати в офісі з 9 до 18 години щоденно. Але треба спробувати запропонувати їм гнучкий графік, і одразу помітно як зміниться їхнє ставлення. Не треба соромитись запропонувати гнучкий графік, як альтернативу кар'єрному зростанню. Якщо вірити опитуванням, для молодих співробітників гнучкість є набагато важливішою за кар'єру.[19]

    На  основі того, в якій формі, з якою швидкістю і яким чином працівники отримують завдання, вони оцінюють власну значимість з точки зору керівника, тому не можна приймати рішення, яке стосується змін в роботі співробітників без їх відома, навіть якщо зміни позитивні, а також перешкоджати доступу до необхідної інформації. Інформація щодо якості праці співробітника повинна бути оперативною, масштабною і своєчасною. Працівнику треба надавати максимально можливий рівень самоконтролю.

    Поруч з тим кожна людина прагне успіху. Успіх - це реалізовані цілі, для  досягнення яких співробітник застосував максимум зусиль. Успіх без визнання приводить до розчарування, вбиває ініціативу. Однак цього не трапиться, якщо підлеглим, які досягли успіху, надавати додаткові права, просунути їх по службі. [40]Всі працівники будь-якого рівня ієрархії потребують позитивної оцінки праці. З'ясовано, що просте схвалення праці працівника може сприяти зростанню продуктивності його роботи. Можна розширити сферу цього методу, наприклад, вручати традиційні грамоти, дещо забуті в наш час. Це дає підстави працівникові надалі у трудовій діяльності апелювати до цього документа, можливо, на іншому місці праці він повісить його в рамці на стінку у свого робочого місця. Можливі й інші методи нематеріального заохочення, наприклад, бейджик на грудях менеджера, який зустрічає в офісі, - «Найкращий менеджер місяця, кварталу, року». Такий підхід істотно стимулює володаря винагороди до плідної діяльності. 

    Доцільно  інвестувати в майбутнє своїх  працівників. Можливість навчання й  професійного росту дуже тонізує. Вивчення програми тренінгів і курсів підвищення кваліфікації, які можуть бути цікавим співробітникам.

    Засоби  поліпшення мотивації праці в умовах кризи, при недостатності коштів для матеріального стимулювання можна об’єднати в чотири відносно самостійних напрямки: [19]

• поліпшення якості робочої сили;
• вдосконалення організації праці;
• залучення персоналу в процесі управління;
• не грошове стимулювання.

    Таким чином, сьогодні потрібні нові механізми  які створюють могутні стимули  для продуктивної праці та максимальної реалізації здібностей працівників. Система мотивації праці повинна характеризувати сукупність взаємопов’язаних заходів, які стимулюють окремого працівника, або трудовий колектив у цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства (організації).

    Створення мотиваційного середовища на підприємстві в умовах економічної кризи, насамперед, через забезпечення залежності винагородження працівника від досягнутих ним результатів і кваліфікації, максимально зацікавити людей у реалізації свого фізичного або інтелектуального потенціалу - головне завдання сучасних менеджерів, від його успішного рішення залежить ефективність діяльності організацій (зокрема підрозділів), які вони очолюють. 
 

    Висновки  до першого розділу 
 

    Всі люди прагнуть відчувати себе цінними  та корисними. Вони керуються тим, який внесок можуть зробити або якого  результату можуть досягнути. Деякі особистості хочуть отримати визнання інших людей, який вони поважають, інші - хочуть отримати посмішку чи схвальні слова.

    Потреба в приналежності також є важливою рушійною силою нашого життя. Кожна  людина прагне стати частиною чогось більшого і кращого, ніж вона сама. Праці в житті людині належить найбільша частина часу. Якщо праця дає відчуття цінності і приналежності, тоді й життя людини стає більш повним та задоволеним. Успішні підприємства усвідомлюють та користуються цим важливим інструментом. Вони розуміють, що працівники, які регулярно досягають успіхів і відчувають, що вони належать  до чогось (підприємства) приймають кращі рішення, виконують роботу ефективніше та досягають кращих результатів, ніж працівники підприємств, де не задовольняються ці мотиваційні потреби.

    Людина - істота соціальна, а значить, відчуття причетності здатне спричиняти глибоке  психологічне задоволення, воно дає  змогу їй усвідомити себе як особу. Одна із щонайгостріших проблем усіх часів - це поліпшення умов праці. Умови праці є не тільки потребою, а й мотивом, що примушує людину працювати з певною віддачею і стає водночас чинником і наслідком певного збільшення продуктивності праці та її ефективності.

    Можна зробити висновок, що які б прекрасні  не були ідеї, інноваційні технології, найсприятливіші зовнішні умови – без добре підготовленого та мотивованого персоналу високої ефективності роботи досягнути неможливо. Вкладення в людські ресурси стають довгостроковим чинником конкурентоспроможності та стійкого функціонування підприємства. Без потрібних людей жодне підприємство не зможе досягнути поставлених цілей і вижити. Людина є найважливішим елементом виробничого процесу на підприємстві.

    Компаніям в умовах кризи не слід повністю відмовлятися від мотивації персоналу. Доцільніше зміщувати акценти убік активнішого застосування нематеріальних стимулів. Щоб команда була упевнена в стабільній роботі компанії і своєму майбутньому, змогла ефективно виконувати поточні завдання, своєчасної видачі зарплати недостатньо.

     Висока мотивація персоналу  - це найважливіша умова успіху організації. Жодна компанія не може досягти успіху без настрою працівників на роботу з високою віддачею, без високого рівня прихильності персоналу, без зацікавленості членів організації в кінцевих результатах і без їх прагнення внести свій внесок в досягнення поставлених цілей. Отже, щоб підвищувати ефективність виробництва, в першу чергу, потрібно враховувати саме людський чинник, шукати шляхи і мотиви його активізації, оскільки в господарській діяльності людина не завжди раціональна, вона схильна до ризику, непередбачувана, його поведінка визначається багатьма мотивами. Задача менеджерів - зробити працівників здібними до сумісних дій, додати їх зусиллям ефективність і результативність, згладити властиві людям індивідуальні особливості.  
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 2. Загальна характеристика ДП «Оризон-Навігація» 

     2.1 Аналіз галузі  машинобудування  в Україні 

    Машинобудування – це багатогалузевий комплекс, який є одним із провідних секторів національної економіки. Для підприємств цієї галузі характерна висока металомісткість, велика габаритність, а звідси й низька транспортабельність продукції. Як правило, ці підприємства мають повний виробничий цикл – заготовку, обробку і складання, випускають продукцію невеликими серіями, інколи й одиницями.На сьогоднішній день багатогалузевий машинобудівний комплекс України об’єднує понад 11 тисяч підприємств. Частка машинобудування в українській промисловості перевищує 15%, у ВВП складає близько 12%. В Україні в докризовий період темпи зростання машинобудування випереджали темпи зростання як промисловості, так і ВВП в цілому.

     Машинобудування має велике значення для зміцнення економіки України і становлення її як незалежної високорозвиненої держави. “Економічне диво” ФРН, Японії, Південної Кореї та інших держав починалося з розвитку найсучасніших його галузей. Машинобудування є однією з провідних ланок важкої промисловості. Створюючи найбільш активну частину основних виробничих фондів (знаряддя праці), машинобудівна промисловість істотно впливає на темпи і напрями науково-технічного прогресу в різних галузях народного господарства, зростання продуктивності праці, інші економічні показники, які визначають ефективність розвитку суспільного виробництва.  В Україні цей комплекс – один з най-розвиненіших. З 1940 по 1990 рік обсяг його продукції виріс у 95 разів. З кінця 70-х років машинобудування стає провідною галуззю промисловості. На нього припадає понад 40% усього промислово-виробничого потенціалу індустріального виробництва. Частка продукції комплексу в загальному обсязі продукції промисловості становить 29%.

    Машинобудування і металообробка є великою  комплексною галуззю обробної промисловості  України. В ній зайнята понад  третина промислового персоналу.

    Попит на продукцію машинобудування характеризується високою чутливістю до загальноекономічних циклів і залежить від доступу до кредитних ресурсів. У результаті чого, у 2009 році темпи падіння по сегментах під впливом зменшення інвестиційного попиту як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках, були вищими порівняно з іншими секторами економіки. У результаті більше всього постраждала сфера транспорту і транспортного устаткування (падіння на 64% відносно аналогічного періоду попереднього року). Найменше був схильний до падіння сегмент електричних, електронних і оптичних приладів, де падіння продажів склало лише 9,7%. Загалом за 2009 рік обсяги реалізації продукції машинобудування зменшилися на 40% після зростання на 24% у 2008 році, при цьому, спад виробництва склав майже 45%, інші галузі – 6-26,7%. Таким чином, машинобудування постраждало більше, порівняно з іншими галузями промисловості. Перша половина 2010 року відзначилася зростанням індексу продукції машинобудування, який за січень-липень поточного року склав 31,3% до відповідного періоду попереднього року. Ріст цього сектору промисловості зумовлений, переважно, відновленням інвестиційного попиту на зовнішніх ринках.

    Протягом 2010 року обсяг реалізації транспортних засобів та устаткування збільшився на 76%, до відповідного періоду попереднього року. Продажі виробничого устаткування і машин протягом 2010 року збільшилися на 21,4%, на сегмент іншого устаткування припало скромніше зростання (Рис. 2.1).

Рис. 2.1 Обсяг реалізації продукції машинобудування в Україні за 2004-2010 р.р, млрд. грн.

    Також, слід відмітити, що машинобудівна галузь в Україні є експортоорієнтованою, на зовнішні ринки реалізується близько  половини виробленої продукції. При цьому експорт недиверсифікований і припадає переважно на країни СНД (насамперед Росію), які також сильно постраждали від кризи. У результаті чого, різке скорочення інвестиційної активності у 2009 році на основних ринках збуту призвело до зменшення експорту продукції машинобудування на 37% – до 6,89 млрд.дол. США. У першій половині 2010 року, за рахунок поступового відновлення інвестиційного попиту на зовнішніх ринках відбулося зростання експорту продукції машинобудування, порівняно з відповідним періодом попереднього року, більш ніж на 40% – до 3,94 млрд.дол. США.

    В останні роки до половини імпортних  постачань доводилася на інвестиційне устаткування, автомобілі та іншу техніку. Продукція важкого машинобудування в імпорті займає незначну частину. У докризовий період зростанню імпорту, насамперед, сприяв розвиток програм банківського кредитування. У результаті чого, значне скорочення кредитних ресурсів у 2009 році мало вагомий вплив на імпорт продукції. Так у зазначений період імпорт зменшився майже на 66% – до 9,1 млрд.дол. США. У 2010 році обсяги імпорту зазначеної продукції зросли на 32,3% – до 4,67 млрд.дол. США. 

    Рисунок 2.2. Обсяги експорту/імпорту продукції машинобудування за 2004-2010р.р. млрд. дол. США

    Одним з основних напрямів машинобудування  в Україні є енергетичне та нафтогазове машинобудування, яке  не постраждало від кризи, а ряд  провідних підприємств підгалузі навіть показали невелике зростання. Енергетичне машинобудування включає виробництво устаткування для електростанцій і підстанцій: турбін, казанів, трансформаторів, та ін.. До продукції нафтогазового машинобудування відносяться насоси, турбіни, агрегати, що перекачують газ та компресори.

    За  даними Мінпромполітики, за рік в  Україні виробляється продукції  енергетичного машинобудування  на 1,8млрд.дол.США, нафтогазового –  на 900 млн.дол.США, з яких близько 85% експортується. Основними напрямами експорту є Росія, Казахстан, Туркменія, Узбекистан, Азербайджан і ОАЕ.