Обґрунтування шляхів вдосконалення мотивації трудової діяльності ДП «Оризон-Навігація»

1.1 Теоретико-методологічні засади мотивації на підприємстві 

    Проблема  мотивації персоналу досить широко розглядається сьогодні в науковій і публіцистичній літературі. Проте  спроби пристосувати класичні теорії мотивації до сучасності  багато в чому не систематизовані,  що   затрудняє практичне використання технологій і методів мотивації. Складність практичної організації системи мотивації персоналу визначається так само слабкою вивченою  особливостей мотивації працівників, зайнятих в окремих галузях економіки і видах виробництва. Хоча ряд праць присвячених даній тематиці  опубліковано. Певну допомогу у вивченні структури стимулів і мотивів  персоналу керівникам можуть надати соціологічні дослідження, що проводяться, по особливостях і тенденціях   розвитку мотиваційної сфери трудової діяльності сьогодні.[18]

    Мотивація персоналу - це процес формування у  людей мотивів високоефективної трудової діяльності. Інакше кажучи, це процес дії одних людей на інших, в результаті якого у останніх з'являється бажання, внутрішнє спонукання працювати краще і результативніше. Безумовно, в процесі такої дії повинні враховуватися індивідуальні особливості співробітників, специфіка ситуації, організаційної культури підприємства, зміст самої діяльності, умови оплати праці та інші обставини.[13]

    Основною  особливістю управління персоналом є  зростаюча роль особи працівника. Ситуація яка склалася в даний  час в нашій країні несе як великі можливості, так і великі загрози  для кожної особи в плані стійкості  її існування. Тобто зараз існує вкрай високий ступінь невизначеності в житті кожної людини. Отже, необхідно розробити новий підхід до управління персоналом. Цей підхід полягає в наступному:

1) створення  філософії управління персоналом;

2) створення  досконалих служб управління  персоналом;

3) вживання  нових технологій в управлінні  персоналом;

4) створення  й вироблення сумісних цінностей, соціальних норм, установки поведінки, яка регламентує поведінку окремої особи.[23]

    Філософія управління персоналом - це формування поведінки окремих працівників по відношенню до цілей розвитку підприємства. У таких умовах мотивація трудової діяльності співробітників фірми має особливо важливе значення. Для того щоб людина виконувала доручену йому роботу сумлінно і якісно, він повинен бути в цьому зацікавлений або, інакше кажучи, мотивований. В управлінні персоналом мотивація розглядається як процес активізації мотивів працівників (внутрішня мотивація) і створення стимулів (зовнішня мотивація) для їх спонуки до ефективної праці. В зв'язку з цим як синонім терміну мотивація використовуються також терміни стимулювання і мотивування. Метою мотивації є формування комплексу умов, спонукаючих людину до здійснення дій, направлених на досягнення мети з максимальним ефектом.

    Рис.1.1 Стадії  мотивації [46]

    Уявлення  про можливості мотивації праці  працівників зазнали великі зміни  в практиці управління. Довгий час  вважалося, що єдиним і достатнім  стимулом для спонуки працівника до ефективної праці є матеріальна  винагорода. Тейлор, засновник школи наукового менеджменту, розробив свою систему організації праці працівників, переконливо що доводить зв'язок між продуктивністю праці і його оплатою. З часом з'явилися різні психологічні теорії мотивації, що намагаються з різних позицій розглянути визначаючі чинники і структуру мотиваційного процесу. В результаті так звана політика «батога і пряника» змінилася виробленням складніших систем стимулювання мотивації працівників до праці, що базуються на результатах її теоретичного вивчення.

      В основі сучасних теоретичних підходів до мотивації лежать уявлення, сформульовані психологічною наукою, досліджуваної причини і механізми цілеспрямованої поведінки людини. З цих позицій мотивація визначається як рушійна сила людської поведінки, в основі якій знаходиться взаємозв'язок потреб, мотивів і цілей людини. Загальну характеристику процесу мотивації можна представити, якщо визначити поняття, що використовуються для його пояснення: потреби, мотиви, цілі.

    Потреби - цей стан людини, що випробовує потребу  в об'єкті, необхідному для його існування. Потреби є джерелом активності людини, причиною його цілеспрямованих дій.

    Мотиви - це спонуки людини до дії, направлені на результат (мета).

    Цілі - це бажаний об'єкт або його стан, до володіння яким прагне людина.

     Це можна розглянути на рис.1.2

    Рис. 1.2  Характеристика процесу мотивації [56]

    Представлена  схема є досить умовною і дає  лише найзагальніше уявлення про  взаємозв'язки потреб і мотивів. Реальний же мотиваційний процес може бути значне складнішим. Мотиви, що діють на людину, надзвичайно складні, схильні частим змінам і формуються під впливом цілого комплексу зовнішніх і внутрішніх чинників - здібностей, освіти, соціального положення, матеріального добробуту, громадської думки. Тому прогнозування поведінки членів колективу у відповідь на різні системи мотивації вельми скрутне.

    Мотивація як функція управління реалізується через систему стимулів, тобто  будь-які дії підлеглого повинні  мати для нього позитивні або  негативні наслідки з погляду  задоволення його потреб або досягнення його цілей. Вивчення колективу може дозволити керівнику створити мотиваційну структуру, за допомогою якої він здійснить виховання колективу в потрібному напрямі.

    Побудова  ефективної системи мотивації вимагає  вивчення теоретичних основ мотивації і вживаних в даний час систем стимулювання.

    З самого початку треба відповісти на питання: що ж таке мотивація?

    Мотивація - це процес спонукання кожного співробітника і всіх членів його колективу до активної діяльності для задоволення своїх потреб і для                 досягнення цілей організації.[7] Основні задачі мотивації:

• формування в кожного співробітника розуміння сутності і значення мотивації в процесі праці;
• навчання персоналу і керівного складу психологічним основам спілкування у фірмі;
• формування в кожного керівника демократичних підходів до керування персоналом із використанням сучасних методів мотивації.
• Однак, для рішення цих задач необхідний аналіз наступних явищ:
• процесу мотивації в організаціях
• індивідуальної і групової мотивації, якщо така є
• змін, що відбуваються в мотивації діяльності людини при переході до ринкових відносин.[25]

    Для рішення зазначених задач застосовуються різні методи мотивації. Першим і найбільш поширеним методом був метод покарання і заохочення, так звана політика «батога і пряника». Цей метод використовувався для досягнення бажаних результатів і проіснував досить довго в умовах адміністративно-командної системи. Поступово він трансформувався в систему адміністративних і економічних санкцій і стимулів.

    Такий метод був ефективний при повторюваних рутинних операціях, незначної змістовної частини роботи, неможливості поміняти місце роботи ( по різних причинах), а також в умовах бригадних і колективних підрядів, де діяли регламентовані надбавки й утримання.

    З підвищенням ролі людського фактору з'явилися психологічні методи мотивації. У основі цих методів лежить твердження, що основним чинником, що модифікує, є не тільки матеріальні стимули, але і нематеріальні мотиви, такі, як самоповага, визнання з боку навколишніх членів колективу, моральне задоволення роботою і гордість своєю фірмою. Такі методи мотивації базуються на вивченні потреб людини, тобто усвідомленого відчуття нестачі в чомусь. Відчуття нестачі має цілком визначену ціль, що і служить засобом задоволення потреб.

    Вивчення  потреб людини привело до появи двох глобальних теорій мотивації: змістовної теорії і процесуальної. Мотивація, розглянута як процес, теоретично може бути із 6-ти стадій. Такий розгляд процесу носить досить умовний характер, тому що в реальному житті немає настільки чіткого розмежування стадій і немає відособлених процесів мотивації.

    Перша стадія - виникнення потреб. Потреба виявляється у виді того, що людина починає відчувати, що йому чогось не вистачає. Виявляється вона в конкретний час і починає “вимагати” від людини, щоб він знайшов можливість і почав робити якісь кроки для її усунення. Потреби можуть бути самими різними. Їх можна розбити на три групи:

1. Фізіологічні
2. Психологічні
3. Соціальні

    Друга стадія - пошук шляхів усунення потреби.

    Разом потреба виникла і створює проблеми для людини, то він починає шукати можливості усунути її: задовольнити, придушити. Виникає необхідність щось зробити, щось почати.

    Третя стадія - визначення цілей (напрямки) - людина фіксує, що і якими засобами він повинен робити, чого домогтися, що одержати для того, щоб усунути потребу. На даній стадії відбувається ув'язування чотирьох моментів:

1. що я повинен одержати, щоб задовольнити потребу;
2. що я повинен зробити, щоб одержати те, що бажаю;
3. як мені домогтися того, чого бажаю;
4. наскільки те, що я можу одержати, може задовольнити потребу.

    Четверта  стадія - здійснення дії. На цій стадії людина витрачає зусилля для того, щоб здійснити дії, що повинні дати йому можливість одержати щось, щоб задовільнити потребу. Процес роботи робить зворотний вплив на мотивацію, і тому на цій стадії може відбуватися коригування цілей.

    П'ята  стадія - одержання винагороди за здійснення дії. Проробивши роботу, людина або одержує те, що він може використовувати для задоволення потреби, або те, що він може обміняти на бажаний для нього об'єкт. На даній стадії з'ясовується те, наскільки виконання дій дало бажаний результат. У залежності від цього відбувається або послаблення, або зберігання, або ж посилення мотивації до дії.

    Шоста стадія - задоволення потреби. В залежності від ступеня зняття напруги, що викликається потребою, а також від того, викликає задоволення потреби ослаблення або посилення мотивації діяльності, людина або припиняє діяльність до виникнення нової потреби, або продовжує шукати можливості і здійснювати дії по задоволенню цієї потреби.

    Знання  логіки процесу мотивації не дає  істотних переваг у керуванні  цим процесом. Можна зазначити  на декілька чинників, що ускладнюють і роблять неясним процес практичного розгортання мотивації:

    Наступним важливим чинником є мінливість мотиваційного  процесу. Характер мотиваційного процесу  залежить від того, які потреби  ініціюють його. Самі потреби знаходяться  між собою в складній динамічній взаємодії, найчастіше всупереч один одному або ж, навпаки, посилюючи дії окремих потреб - при цьому складові цієї взаємодії можуть змінюватися в часі, змінюючи спрямованість і характер дії мотивів тому навіть при найглибшому знанні мотиваційної структури людини, мотивів його дії можуть виникати непередбачені зміни в поведінці людини і непередбаченої реакції з його сторони на мотивуючі впливи.

    Ще  одним чинником який робить мотиваційний процес кожної конкретної людини унікальним і не на 100%  передбаченим, є розходження інноваційних структур окремих людей, різна ступінь впливу однакових мотивів на різних людей, різна ступінь залежності дії одних мотивів від інших. У одних людей прагнення до досягнення результату може бути дуже сильним, в інших же воно може бути відносно слабким. У цьому випадку даний мотив буде по-різному діяти на поведінку людей. Можлива і інша ситуація: два робітника мають однаково сильний мотив на досягнення результату. Але в одного цей мотив домінує над всіма іншими, і він буде домагатися результату будь-якими способами. У іншого цей мотив співвідноситься по силі дії з мотивом на співучасть у спільних діях. У цьому випадку дана людина буде поводитися по-іншому.

    Існують два підходи до вивчення теорій мотивації. Перший підхід ґрунтується на дослідженні змістовної сторони теорії мотивації. Такі теорії базуються на вивченні потреб людини, що і є основним мотивом їхнього проведення, а отже, і діяльності. До прихильників такого підходу можна віднести американських психологів Абрахама Маслоу, Фредерика Герцберга, Дэвида Мак Клелланда. розглянемо докладніше ці теорії.

    Теорія  мотивації по А. Маслоу   (піраміда)

     Перша з розглянутих теорій називається  ієрархією потреб Маслоу. Сутність її зводиться до вивчення потреб людини. Це більш рання теорія. Її прихильники вважали, що предметом психології є поведінка, а не свідомість людини. В основі поведінки лежать потреби людини, які можна розділити на 5 груп:

В самовиразі                                                             1