Менеджмент як наука, практика і мистецтво

доцільним розглядати її як системоутворюючий фактор,  конкурентоздатність якої можливо забезпечити лише за умови комплексного підходу до формування конкурентних переваг. З одного боку,  розробити пропозиції,  які б забезпечували позитивний результат для усіх готельних підприємств, здається неможливим завданням, тому що кожне з підприємств здійснює свою діяльність в різних умовах. З іншого боку, будь-яке готельне підприємство надає послуги гостинності, які й є єднальним чинником в їх характеристиках. В процесі пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності готельного підприємства ми звернулись до проблеми результатів гостинності,  які визначаються позитивним або негативним сприйняттям клієнтом готелю сукупного процесу обслуговування, за такими параметрами, як безпека середовища й умов обслуговування, сталість якості обслуговування, форми поведінки обслуговуючого

персоналу,  повнота  набору послуг,  технічна і естетична  комфортність навколишнього середовища, доступність одержання обслуговування, короткочасність очікування обслуговування. Позитивні результати гостинності виявляються в збільшенні постійних клієнтів готелю,  розширенні популярності його торгової марки,  підвищенні прибутку,  що й визначається як конкурентоспроможність та можуть бути забезпечені шляхом сукупної взаємодії умов гостинності в єдиному технологічному процесі,  який скоординовано моделлю гостинності.

68. Значення  ефективності, її критерії. Ресурсно  – потенційний підхід до оцінки  ефективності менеджменту.

Важливим завданням  менеджменту є підвищення ефективності роботи підприємств, акціонерних товариств, концернів. Підвищення ефективності виробництва вважається основною проблемою переходу народного господарства України до ринкової економіки. Це зумовлено тим, що воно означає найраціональніше використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, потрібних для випуску продукції, при умові, що від кожної гривні, вкладеної у виробництво, буде отримано максимальну віддачу. Ефективність у широкому значенні цього слова означає співвідношення між результатом (ефектом) та витратами. Під ефектом розуміють результат реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва за рахунок економії всіх виробничих ресурсів. Ефективність виробництва — об'єктивна економічна категорія, що характеризує ступінь досягнення загальних і окремих результатів від оптимального використання всіх ресурсів підприємства (матеріальних, трудових, фінансових).

За сферою прикладання  розрізняють загальну, локальну і  часткову ефективність. Загальна характеризує ефективність виробництва на підприємстві в цілому; локальна — окремі стадії виробництва, розподілу, обміну і споживання; часткова — ефективність використання в процесі виробництва певних ресурсів (предметів і засобів праці, капітальних вкладень, робочої сили тощо). 
За рівнем виробництва ефективність буває народногосподарська і госпрозрахункова. Народногосподарську ефективність визначають, виходячи з інтересів, мети і завдань народного господарства; госпрозрахункова ефективність відображає результати діяльності і витрати окремого підприємства (об'єднання).

За призначенням і методами розрахунку розрізняють  абсолютну та порівняльну ефективність.  
При порівнянні і виборі варіантів організаційно-технічних заходів використовуються певні критерії і показники. В умовах ринкової економіки за критерій економічної ефективності доцільно приймати максимізанію прибутку від виробництва і реалізації продукції при мінімальних видатках. Складність і різноманітність зв'язків промислового виробництва, велика кількість діючих у ньому чинників справляють неабиякий вплив на економічну ефективність підприємства. Тому її слід оцінювати за допомогою системи узагальнених і часткових показників. Всі вони використовуються для визначення економічної ефективності від передбачених стратегією заходів, з удосконалення конструкцій виробів, технології і організації виробництва. Підвищення ефективності і якості роботи підприємства в умовах ринкової економіки можна досягти лише шляхом поєднання прогресивної техніки і технології з раціональною організацією виробництва і праці, тобто впровадження менеджменту.

69. Оцінка  ефективності діяльності підприємства: основні показники та методи діагностики.

Джерелами інформації для  проведення діагностики та оцінки ефективності діяльності підприємства є дані статистичної та фінансової звітності підприємства.  Отримана із цих джерел інформація опрацьовується,  будуються аналітичні таблиці одиничних (аналітичних)  показників,  на підставі яких розраховується система узагальнюючих (синтетичних)  показників.  Вони є базою розрахунку інтегрального показника, на підставі якого можна зробити оцінку ефективності діяльності підприємства. 

 діагностика -  це  процес розпізнавання й визначення  позитивних,  або негативних  (кризових)  тенденцій у діяльності підприємства  на основі виявлених локальних  змін, установлених залежностей,  а також показників, що мають особливо великий вплив на ефективність діяльності підприємства.   Залежно від характеру дослідження виділяються:

1) етіологічна діагностика; 

2) симптоматична діагностика. 

Так,  під етіологічною діагностикою слід розуміти систему аналізу економічної діяльності

підприємства,  що побудована за принципом  «від причини до симптому»,  тобто за принципом зосередження основної уваги на встановленні причинно-наслідкових  зв'язків між подіями внутрішнього та зовнішнього середовища господарювання.  Така система діагностики дає змогу передбачати розвиток позитивних чи, навпаки, деструктивних процесів на підприємстві.  Симптоматична діагностика — це система аналізу, що передусім фіксує позитивні чи негативні вияви різноманітних чинників, а потім досліджує їхні причинно-наслідкові зв'язки. За створення такої системи основна увага приділяється достовірності та повноті фіксації змін внутрішнього та зовнішнього середовища,  тобто система працює за принципом  «від симптому до причини».  Таким чином, процес діагностики економічної діяльності підприємства передбачає побудову системи аналізу,  що уможливлює задоволення потреб як внутрішніх, так і зовнішніх користувачів.

 Для оцінки ефективності  діяльності підприємства пропонується  модель діагностики таких показників ефективності:

1) виробничої діяльності;

2) використання необоротних  активів; 

3) використання трудових ресурсів;

4) використання матеріальних ресурсів;

5) використання фінансових ресурсів;

6) розрахунків з дебіторами і  кредиторами. 

Статичний аналіз цих показників покаже досягнутий рівень ефективності діяльності підприємства.  Ретроспективний,  оперативний,  прогнозний та комплексний аналіз через визначення факторів впливу на ефективність діяльності підприємства буде індикатором виявлення трансформаційних процесів відтворення ресурсів підприємства,  а оцінка управління ефективністю діяльності підприємства через методи моніторингу,  експрес-діагностики та моделі «результат-витрати»   дасть об’єктивне визначення ефективності діяльності підприємства. Під системою діагностики слід розуміти єдність концепції, підходів,  принципів,  механізмів,  технологій та конкретних алгоритмів постійного простежування цільових точок соціально-економічної системи підприємства.   З цією метою пропонуються групи внутрішніх індикаторів -  складових показників ефективності діяльності підприємства.  Їх пропонується розробляти індивідуально длякожного підприємства з урахуванням його цілей і стратегій,  що відображає пріоритети ефективного функціонування. Методика визначення рівня показників ефективності внутрішніх складових підприємства проводиться відповідно до запропонованого підходу.

При експрес-оцінці рівня внутрішніх індикаторів складових ефективності функціонування

підприємства достатньо розглянути три-чотири ключових узагальнюючих показники.

70. Банкрутство  підприємства: його суть та форми регулювання в Україні.

Бан-во — це визнана арбітражним  судом неспроможність боржника відновити  свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

В Україні вирішення всіх організаційних питань пов’язаних з банкрутством, покладено на державну госпрозрахункову установу Агентство з питань банкрутства. Основною метою діяльності Агентства є реалізація повноважень державного органу з питань банкрутства, а також надання послуг у процесі провадження у справах про банкрутство. Для реалізації поставлених завдань Агентство наділено такими повноваженнями: за рішенням господарського суду виступати учасником господарського провадження у справах про банкрутство підприємств; здійснювати функції адміністратора Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; забезпечувати проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 %; готувати на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства; надавати пропозиції щодо проведення досудової санації суб’єктів підприємницької діяльності, які перебувають у державній власності, погодження в установленому порядку умов участі інвесторів і кредиторів у проведенні досудової санації таких підприємств; готувати пропозиції щодо продажу частини майна боржника — державного підприємства у процедурі санації, а також майна державного підприємства-банкрута, стосовно якого винесено ухвалу про ліквідацію.

Крім того, Агентство має право  від свого імені укладати угоди, набувати майнові і немайнові права, нести зобов’язання, виступати позивачем і відповідачем у суді, господарському чи третейському суді, укладати мирові угоди, брати участь в утворенні та діяльності промислово-фінансових груп, а також асоціацій, корпорацій, інших об’єднань підприємств.