Менеджмент як наука, практика і мистецтво

1.Менеджмент як наука, практика і мистецтво.

Менеджмент- процес, за допомогою  якого проф.. підготовлені управлінці ств. Під-ва і упр ними шляхом визн мети і реаліз способів її досягнення. Існ об’єкт і суб’єкт  у менежд. Вони повинні відповід один одному, бути сумісними, мати відносну самостійність, повинні взаємодіяти, мати зацікавленість. Стосунки між о і с назив упр.відносин..

Мен як наука управління розробл свою теорію :закони і закономірності, принципи, ф-ї, форми і методи.

На практиці менеджмент приділяє значну увагу стратегічному менеджменту, тобто розкритті суті процесу стратегічного менеджменту, методології використання нових інструментів планування і управління(виділення стратегічних зон господарювання, стратегічних господарських центрів тощо)

поняття менеджменту є глибшим і ємнішим, бо включає не тільки науку управління, функції управління, владу управління, а й мистецтво управління. Менеджер як професіонал, що, базуючись на знаннях, може уміло і компетентно управляти людьми так, аби спільними зусиллями були досягнуті цілі організації.

2.предмет  науки управління.

Люди, проф. д-ть, інформація. Предметами вивчення науки менеджменту є:1) закони, принципи та методи побудови і функціонування організації; 2) закони і принципи, що лежать в основі діяльності керівних працівників при управлінні організацією; 3) сама діяльність керівних працівників по управлінню організацією; 4) особистісні (фізіологічні, психологічні та соціальні) вимоги, яким повинен задовольняти керівник;

5) відносини, що складаються  між людьми в процесі управління.

3.Класична (адміністративна)  школа — А. Файоль

Макс вебер, німець, творець теорії бюрократії

1.чіткий поділ праці,  що призв до появи висококваліф. Фахівців

2.ієрархічність рівня  упр, при  якій кожен нижчий  рівень контрол. Вищим і підпорядк. Йому

3.наявність системи  правил і стандартів, ща забезп  виконання спів-ками своїх обов’язків 

4. дух формальної безособовості,з  яких офіц. Особи викон. Свої  посадові обов’язки

5. здійсн. Найму в суворій  відповідності з тех. Квал. Вимогами

6. захищеність службовців від довільних звільнень.

4. Школа  людських стосунків. Біхевіористська  школа

А)Мері фоллет,

Хороший лідер не має  підлеглих, менеджмент- забезп виконан. Роботи за допом.ін осіб, спосіб виріш.конфлікту- спілкування і дискусія.

Б)Дуглас мак-грегор, 2 теорії в основі: Х та У

У- виявила природу  виникнення 2 стилів керівн: автократичн, демократичний.

Стиль, за яким керівник централізує повноваження, структурує роботу підлеглих, відмовляє їм у  свободі прийняття рішень, здійснює психологічний тиск, погрози для забезпечення цілей організації.

5. Сучасні  наукові школи менеджменту.

Раціоналістична школа Тейлора 
1. Рац орг. Праці2. розробка формальної структури орг.

3 співпраця підлеглих  та кер-ва

Емпірична школа- друкер. Основою є стратегічні цілі, за розробку несе відпов лише кер-во.

Управл за цілями зводиться  до 3х елементів: визнач чітких стратег  цілей, залуч до процесу визн цілей  цсіх праць, оцінка ефективн на підставі результатів (на ск досягнута стр  ціль)

Ситуац теорія мен-ту

-стратегія пристосування-теорія глобальнох стратегії-теорія упр за рез-татами.  Сенс пол. У тому, як вдало використ існуючі фактори вн та Зовн.середов орг.-ції.

6.Організація  як об’єкт управління

Організація - група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або спільних цілей.

Всі організації мають  загальні для них характеристики.

1) всі організації  використовують чотири види ресурсів

людські ресурси;фінансові  ресурси;фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);інформаційні ресурси.

2) будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища

3) всі організації здійснюють поділ праці. Працівнки працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні поділити роботу між собою.

4) всі організації мають структуру (сукупність підрозділів та зв’язків між ними, а також взаємовідносин між рівнями управління та функціональними сферами діяльності), яка надає їм цілісність й спроможність реалізувати своє призначення.

Глобальною метою діяльності будь-якої організації - є досягнення успіху. Організація вважається успішною, коли вона досягає поставлених перед  собою цілей. Складовими успіху при цьому виступають:

а) виживання, тобто можливість існування якомога довше;

б) результативність та ефективність.

Щоб бути успішною впродовж тривалого часу, вижити та досягти  своїх цілей, організація має  бути як ефективною, так і результативною.

За словами П. Дракера: результативність є наслідком того, що робляться потрібні слушні речі ефективність є наслідком того, що вірно (правильно) створюються ці самі речі

Перше і друге є  однаково важливим.

Якщо мета організації  обрана правильно, це означає, що діяльність організації задовольняє певну  важливу, реально існуючу потребу (створюються речі, на які є попит). Результативність у такому розуміння - це щось невідчутне, непомітне. Ефективність, навпаки, можна вимірювати, передати кількісно. Ефективність організації має назву продуктивності і вимірюється як співвідношення вартісної оцінки усіх виходів з організації та вартісної оцінки усіх входів в організацію.

процесі виконання 5 основних функцій менеджменту:

планування;організація;мотивація;контроль.Координація

7.зовн і вн середов орг-ї

Зовн: под. на –фактори прямого впливу(споживачі, постачальники, конкуренти, акціонери, фін-кред установи, місцеві органи влади, уряд, вик влада._фактори нерпям впливу(міжн події, геол. Станов, нтп, стан економіки, рівень життя населення, культура, законність

Пест-аналіз.(пол., екон,соц., технол)

Внутрішнє: за Драфтом: в центрі- місія і цілі, навколо капітал, технології, люди, структура(схема)

Місія- точка опори  для усіх рішень орг., визн. Цілей  та завдань; головна філософія організації.допомагає  зосередити увагу прац. На обраному напрямі діяльності, об’єднує їх дії.

Ціль- сформул. Інформ. Про  кінцевий рез-т до якого прагне орг..

Види цілей:1.за зцстом(ек, техн., марк, адм., соц.)

2.за значимістю(стратег,  тактичні)

3. за часом(довготрив5-10р,  середньотрив1-5р, короткотирв до 1р.)

Дерево цілей-послідовна організація цілей під-ва у часі.мають бути конктретн, реальними, гнучкими, зрозумілими, сумісними, не руйнівними.

Технологія- спосіб перетв. Вхід. Елем. На вих. Прод і посл.

Види:екстенсивні, інтенсивні.;

Індивід вир-ва, масового вир-ва, без перерв.вир-ва.

Ресурси орг.:капітал, люди.

Люди-персонал(робітники, управлінці)

Структура- впор. Сукупн. Елем. Та взаємозв. Між ними, що дає можл. Перетвор вхідні ресурси у вихід прод. Орг. Та досягати цілей.(форм, нефом)альна-вир, управл,

8. під-во  як відкрита система

На сучасному етапі  всі організації розглядаються  як відкриті системи — системи, внутрішні  елементи яких взаємодіють не лише між собою, а й із зовнішнім  середовищем. Відкритій системі  притаманні такі елементи:— цілісність (взаємозв'язок і взаємодія всіх складових та певна системна якість, що характеризує цю цілісність):— перспективність (розвиток у напрямі вдосконалення);— незалежність (можливе відокремлення підприємств);— спеціалізованість (здатність виконувати окремі функції);— перетворення вхідних елементів на вихідні;— централізація (одна зі складових стає домінуючою);— зростання (тенденція до розширення);— циклічність розвитку;— рівновага;— непередбачуваність порушення рівноваги.

10. Державне регулювання діяльності підприємств готельного та ресторанного господарства

Правове функц. Під-в гот господ обумовлюють Закони України, нормативні акти, державні стандарти тощо.

Політика держави щодо розвитку готельного господарства, регулювання  господарської діяльності відображена  у Законах України «Про туризм», «Про захист прав споживачів», «Про стандартизацію» та ін.; постановах Кабінету Міністрів України щодо програм розвитку цього напряму господарської діяльності.

Правові засади функціонування підприємств готельного господарства України поширюються на технології виробництва, організації та реалізації готельних послуг,

- термінів і визначень,  що описують готельний продукт,  та умов реалізації продукту;

- якості та безпеки споживачів готельних послуг;

- класифікації типів  підприємств готельного господарства

- способів і методів  формування, просування і реалізації  готельного продукту;

- інформації про готельні продукти, що пропонуються підприємствами готельного господарства;

- стандартних вимог  до форм документів і складу  інформації в них.

Нормативно-правові акти регулюють відносини між споживачем (клієнтом) і виробником послуг (готельним підприємством).

Сертифікація продукції (послуг) - це діяльність щодо підтвердження відповідності  продукції установленим вимогам.

Сертифікацію здійснюють з метою створення умов для діяльності підприємств на вітчизняному ринку, а також для участі в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві;

Сертифікація може бути обов’язковою і добровільною, але з метою  забезпечення стабільності якості обслуговування в засобах розміщення та гармонізації критеріїв класифікації вітчизняних підприємств готельного господарства з рекомендаціями ВТО і з урахуванням існуючої закордонної практики готельні послуги підлягають І «обов’язковій сертифікаці

 

11. Життєвий цикл організації. Менеджмент на різних стадіях підприємства ГРГ.

Життєвий  цикл організації- передбачувані зміни у розвитку та діяльності підприємства, що відб. у часі з певною посл.

Народження. Цілеспрямованість, здатність ризикувати і відданість справі характеризують цей етап. Нерідко використовується директивний метод керівництва, який потребує швидкого виконання і ретельного контролю. Для тих, хто в цей період працює в організації, характерні найвища згуртованість і взаємодія.

Дитинство. Це - небезпечний період, оскільки найбільша кількість невдач відбувається протягом перших років після виникнення організації. Задача цього періоду - швидкий успіх. Цілі - здорове існування і розвиток, а не просте виживання. Нерідко вся робота виконується на межі можливостей, щоб не втратити темп зростаючого успіху.

Підлітковий вік. Під час цього перехідного періоду ріст організації здійснюється, як правило, несистематично, ривками; організація все більше набирає силу, однак координація проводиться нижче оптимального рівня. Налагоджується планування, розробка бюджетів, прогнозів. Розширюється прийом на роботу фахівців. Засновники організації змушені більше виконувати роль безпосередніх керівників, а не підприємців, проводячи систематичне планування, координацію, управління і контроль.

Рання зрілість. Утворюються структурні підрозділи, результати діяльності яких вимірюються отриманим прибутком. Використовується багато загальноприйнятих методів оцінки ефективності, посадові інструкції, делегування повноважень, норми продуктивності, експертиза, організація навчання і розвитку. Однак починають виявляти себе тенденції бюрократизму, боротьби за владу, місництва, прагнення домагатися успіху за будь-яку ціну.

Розквіт сил. Маючи в правлінні акціонерів, організація ставить на даному етапі ціль збалансованого росту. Структура, координація, стабільність і контроль повинні мати таке ж значення, як і інновації, удосконалення всіх частин і децентралізація. Приймається концепція структурних підрозділів, результати діяльності яких вимірюються отриманим прибутком. Нова продукція, ринок збуту і технології повинні бути керованими, а кваліфікаційні навички управлінського персоналу - більш відточені.

Повна зрілість. Маючи компетентне, але не завжди відповідальне керівництво, організація діє практично сама по собі. Дуже часто встановлюється небажаний стан загальної благодушності. Незважаючи на те, що картина доходів цілком прийнятна, темпи росту уповільнюються. Організація може відхилятися від своїх первісних цілей під впливом зовнішнього тиску. Разом з тим слабкості занадто очевидні. Ці симптоми нерідко ігноруються керівництвом.

Старіння. Цей тип ніколи б не настав, якби керівництво організації постійно усвідомлювало необхідність відновлення. Конкуренти незмінно заміряються на частку організації на ринку. У результаті організація поступово починає розпадатися. Вона змушена або прийняти тверду систему відновлення, або загинути як самостійна структура, влившись у відповідну корпорацію. Організація відкочується назад, і знову починається боротьба за її виживання.