Менеджмент як наука, практика і мистецтво

асоціація — договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації;

корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації;

консорціум — тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність;

концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності.

17. Поняття та  еволюція принципів управління. Особливості принципів управління на підприємствах індустрії гостинності.

Принципи управління – це правила, норми управлінської діяльності, відповідно до яких має створюватися, функціонувати і розвиватись  система менеджменту організації.

Принципи управління А. Файоля:

Розподіл  праці спеціалізація робіт, що необхідна для ефективного використання робочої сили. Повноваження і відповідальність кожному працівникові мають бути делеговані повноваження, достатні для того, щоб нести відповідальність за виконання роботи. Дисципліна працівники мусять дотримуватися умов угоди, що укладена між ними та керівництвом. Єдиновладдя працівник отримує розпорядження тільки від одного безпосереднього керівника і звітує лише перед ним. Єдність дій всі дії, що мають однакову мету, повинні об’єднуватися в групи і виконуватися за єдиним планом. Підпорядкованість інтересів інтереси організації мають перевагу перед інтересами індивідуума. Винагорода персоналу отримання працівниками справедливої винагороди за свою працю. Централізація природний порядок в організації, що має керуючий центр. Скалярний ланцюг безперервний ланцюг команд, за яким передаються всі розпорядження і здійснюються комунікації між усіма рівнями ієрархії. Порядок робоче місце для кожного працівника і кожен працівник на своєму робочому місці. Справедливість встановлених правил повинні дотримуватися на всіх рівнях скалярного ланцюга. Стабільність персоналу установка на довгострокову роботу в організації, оскільки висока плинність знижує ефективність. Ініціатива заохочення працівників до незалежних суджень в межах делегованих їм повноважень. Корпоративний дух гармонія інтересів персоналу і організації забезпечує єдність зусиль.

Суч. Принц.:пріоритет споживача, надійне обслуговування, швидкість і зручність; висока якість; доступні ціни; опора на загальнолюдські цінності; моральність; високі стандарти діяльності; орієнтація на перспективу розвитку, розширення сфери бізнесу, підприємництва, підвищення стандартів діяльності; орієнтація на кінцеві результати діяльності; прагнення до нововведень; збереження духу новаторства; усвідомлена відповідальність за результати справи фірми; уміння викликати і підтримати ентузіазм персоналу фірми; розвиток усього кращого в людях, їхніх умінь, творчих здібностей, бажання працювати оригінально, професійно, ефективно, самостійно; розв´язання нових проблем новими методами; наслідування лідерів; орієнтація на ясне і чітке бачення інтересів індивідуального споживання; виправлення помилок; концентрація своєї діяльності на пріор. програмах. Успіх забезпечують професійні знання, досвід і вміння робити конкретні справи; розширення і поглиблення зв´язків фірми із зовнішнім оточенням. Чим більше зв´язків, тим більше гармонії, узгодженості, продуктивності в діях менеджера.

18. Методи  менеджменту.

Ме́тоди ме́неджменту — це сукупність способів і прийомів впливу на колектив і окремих працівників з метою виконання місії і досягнення цілей організації.

Методи поділяються  на: економічні; організаційно-адміністративні; соціально-психологічні.

Економічні  методи управління — це сукупність засобів та інструментів, які цілеспрямовано впливають на створення умов для функціонування й розвитку підприємництва. Фактори стимулювання, що лежать в основі економічних методів, діляться на: зовнішні — реалізаційна ціна на продукцію, ціни на предмети матеріально-технічного постачання, кредити, податки, митні платежі, кошти держави на соціальну інфраструктуру, державні субсидії, державні премії, іноземні субсидії, тарифи за послуги, штрафи; внутрішні — аванс, основна зарплата, додаткова оплата, премії, привілеї, дивіденди, тощо. Суть економічних методів полягає у здійсненні непрямого впливу на виконавців і створенні таких економічних передумов, за яких вибір напряму своєї діяльності здійснює саме підприємство, його господарські підрозділи і окремі виконавці під впливом економічних стимулів, що діють як перспективи матеріальної вигоди або втрати.

Організаційно-адміністративні- система способів і прийомів організаційно-розпорядчої дії, яку використовують для організації й координації об'єктів управління з метою виконання поставлених завдань. Ці методи забезпечують чіткий розподіл обов'язків в апараті управління, дотримання правових норм і повноважень у вирішенні питань господарської діяльності, а також застосування заходів примусу і дисциплінарної відповідальності.

Методи поділяють: регламентуючі (нормування, інструктування); регламентування (законодавство, статут підпр., правила  вн. розпорядку); розпорядчі (вказівки, накази, роз’яснення); дисциплінарного  впливу ( особиста відповідальність, колективна, матеріальна, моральна).

Соціально—психологічні  методи- сутність методів зводиться до способів впливу на особистість та колективи з метою зміни ними своїх настанов у трудовій діяльності і творчій активності, а також на соціальні й психологічні інтереси фірм та їхній персонал (роль і статус особистості, групи, фірми, психологічний клімат, етика поведінки, спілкування та ін.). Соціально-психологічні методи менеджменту поділяються на соціальні та психологічні.

Механізм використання соціальних методів включає: соціальні дослідження або виявлення проблем і напрямів впливу; соціальне планування або розробку конкретних способів впливу на людей; соціальне регулювання або розв'язання виявлених проблем і реалізацію визначених способів впливу на людей; стимулювання; тімбілдінг. Психологічні методи використовуються з метою гармонізації взаємовідносин працівників фірм і встановлення найсприятливішого психологічного клімату. До них належать: гуманізація праці; психологічне спонукання (заохочення творчості, ініціативи і самостійності); задоволення професійних інтересів, підвищення творчого змісту праці; установлення нормальних взаємовідносин між керівниками і підлеглими.

Методи  моделювання та прогнозування: концептуальні моделі, економіко-математичні, матеріальні.

Методи  ситуаційного аналізу: SWOT, SNW, PEST аналізи.

19. Сутність  функцій управління: планування, організація,  мотивація, контроль та координація.

До найбільш важливих загальних функцій управління відносяться

наступні: 1) планування; 2) організація; 3) координація; 4) контроль;5) мотивація.

1. Функція  планування представляє визначення цілей фірми та вияв шляхів, методів та засобів їх досягнення. Процес планування вміщує декілька етапів:

- виявлення мети організації;- визначення задач діяльності  організації;

- складання планів робіт з виконання визначених раніше задач;- розробка загальних напрямів реалізації планів на кожному управлінському рівні;

Плани бувають: короткотермінові, середньо, стратегічні.

2. Функція  організації  є базовою функцією менеджменту. В широкому розумінні – це вид діяльності управлінського персоналу, який зорієнтований на забезпечення оптимального функціонування фірми.

Процес організації  вміщує наступні стадії роботи:- визначення видів робіт, які необхідно виконати для вирішення поставлених задач; - оцінку людських ресурсів;- вияв та оцінка ступені відповідальності та характеру повноважень

управлінського персоналу  різних рівнів;- оформлення та затвердження посадових інструкцій, схем, нормативів.

3. Функція  координації– це узгодженість дій виконавців відповідно цілям організацій. Координація та регулювання в управлінні здійснюється шляхом забезпечення взаємодії різних підрозділів в системі виробництва. Ця управлінська діяльність спрямована на забезпечення необхідної відповідності між елементами системи, на ліквідування відхилень від планових завдань, графіків, норм вироблення.

4. Функція  контролю – це процес, за допомогою якого керівництво організації отримує інформацію поточного стану справ з виконання плану, розвитку рішень поставлених задач. Цей процес вміщує правила корегування

дій у випадку, якщо з’являються  значні розбіжності між результатами та

встановленими параметрами. Види: попередній, поточний, підсумковий, вибірковий, суцільний. За видами діяльності: фінансовий, виробничий, маркетинговий, кадровий, контроль якості.

5. Функція мотивації – це процес спонукання особистості до діяльності досягнення суб’єктивних цілей і цілей організації.

Існують різні теорії мотивації: Теорія очікувань- полягає  в тому, що і нагорода і покарання  є ефективними тільки тоді, коли вони відповідають очікуванням людини; Теорія справедливості- кожний повинен  отримувати за аналогічні досягнення аналогічну винагороду; Теорія мотивації Герцберга- вважав, що для мотивації персоналу можна використати дві групи факторів: гігієнічні ( умови праці, стосунки з начальством), мотиваційні ( успіх, схвалення, просування, проф. зростання).

20. Природа  та особливості управлінської праці. Менеджери та підприємці.

Управління - це насамперед робота з людьми, а їхня трудова  діяльність є об'єктом управлінського впливу. Це праця творча, в основному  розумова, яку здійснює людина переважно  у вигляді нервово-психічних зусиль. Процес розумової праці складається з таких елементарних дій, або операцій, як: слухання, читання, мовлення, контактування, спостереження за дією, мислення, умовивід тощо.

Управлінська праця  складається з таких основних елементів: предмет праці (те, що підлягає впливу, обробленню), засоби праці (те, за допомогою чого здійснюється вплив), сам процес - цілеспрямована діяльність і результат. За цими елементами визначають характер і особливості управлінської праці незалежно від посади управлінського працівника, від галузі діяльності тощо.

Аналіз складових управлінської  праці свідчить про її функціональну  неоднорідність. Виділяють такі функціональні  аспекти управлінської праці:

1) евристична - має виражений  творчий характер, пов'язана з  постановкою проблеми, аналізом ситуації, пошуком шляхів розв'язання; 2)  адміністративна - полягає у цілеспрямованому впливі керівника на підлеглих з метою виконання ними поставлених завдань; 3)  операторська - полягає у виконанні стереотипних операцій, необхідних для інформаційного забезпечення процесу управління.

Найменування посад  керівників залежить від об'єкта управління, спеціалістів - від характеру функцій  або сфери діяльності, а технічних  виконавців - від видів робіт. Найбільшу  роль у здійсненні управлінської  діяльності відіграють лінійні керівники, які очолюють відносно самостійні господарчі підрозділи - від концернів до бригад. Вони не тільки координують діяльність безпосередніх підлеглих. До їхніх обов'язків входить вирішення всього кола питань діяльності підприємства. Функціональні керівники - це начальники спеціалізованих функціональних підрозділів: управлінь, служб, відділів. До їхніх обов'язків входить підготовка рекомендацій лінійним керівникам щодо відповідної функції управління. Функціональний керівник одночасно є лінійним керівником по відношенню до очолюваного ним структурного підрозділу.

Залежно від ієрархічних  рівнів управління виділяють менеджерів вищого, середнього та нижчого рівнів. Основні завдання вищих менеджерів організації полягають у формулюванні її місії, цілей, цінностей, політики, основних стандартів діяльності, формуванні структури й системи управління, представництва на переговорах з державними органами і головними контрагентами. їхня діяльність характеризується масштабністю, складністю, пріоритетністю стратегічної спрямованості, зв'язками із зовнішнім середовищем, різноманіттям, напруженим темпом.

Керівники середнього рівня (основних підрозділів і підприємств, які входять до складу організації) призначаються і звільняються з посади першим керівником і несуть перед ним відповідальність за виконання отриманих завдань і збереження майна ввірених їм підрозділів. Через підпорядкованих керівників вони управляють їх діяльністю: установлюють завдання виконавцям, здійснюють поточний контроль, проводять заходи щодо вдосконалення організації і технології виробництва, умов праці, дотримання дисципліни.

Менеджери нижчого  рівня - це керівники бригад, дільниць, груп тощо - вони працюють уже безпосередньо з виконавцями і несуть повну відповідальність за їхні дії. Саме на них припадає все навантаження повсякденної роботи з персоналом. До їхніх обов'язків входить організація і координація роботи підлеглих, забезпечення умов для виконання ними якісно і своєчасно виробничих завдань; контроль за дотриманням графіка робіт, раціональним використанням обладнання, матеріальних та інших ресурсів, дотримання дисципліни та техніки безпеки, їхня робота характеризується різноманіттям дій, частими переключеннями із завдання на завдання, постійним спілкуванням з безпосередніми виконавцями.