Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2011 в 02:47, шпаргалка
Предметом навчальної дисципліни “Менеджмент персоналу” є трудова поведінка людей у процесі спільної праці.
Предметом менеджменту персоналу є вивчення стосунків працівників у процесі виробництва з точки зору найбільш повного та ефективного використання їх потенціалу в умовах функціонування виробничих систем.
Предметом курсу є: сис-ма знань, пов¢язаних з цілеспрямованим впливом на персонал під-ва (орга-ції, фірми) для забезпечення ефективної діяльності під-ва, і задоволення потреб працівників.
Планування, формування, розподіл, перерозподіл і раціональне використання людських ресурсів на виробництві становить основний зміст менеджменту персоналу і з цієї точки зору розглядається аналогічно до управління матеріально-речовими елементами виробництва.
Суб’єктами менеджменту персоналу є посадові особи, причетні до виконання загальних функцій менеджменту: планування, організації, мотивації, контролю, а також специфічних функцій залежно від займаної посади. Це у першу чергу керівники функціональних і лінійних підрозділів, кадрова служба, планово-економічні підрозділи, відділ організації праці й заробітної плати, відділ охорони праці й техніки безпеки, а також керівники організації.
Класифікатор професій ДК003-95 затверджено наказом Державного Комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 27 липня 1995 року №257. Його використовують на підприємствах для характеристики структури песоналу організації. Він містить такі складові: код розділу класифікатора професій,назва розділу кваліфіквційної групи
В Україні назви категорій персоналу стандартизовані, отже всі організації повинні дотримуватись стандартизованих назв.
Класифікатор
професій ДК 003-95 містить такі стандартизовані
назви категорій персоналу:1.законодавці,
вищі державні службовці, керівники;2.професіонали;3.
Класифікатор професій є
Структурно класифікатор складається з кодів і назв класифікаційних угрупувань (розділів, підрозділів, класів, підкласів та груп професій) .
Абетка кодів складається з цифр від 0 до 9 та крапки.
Ознаки
класифікації розташовано
в такій послідовності:
рівень освіти (перший рівень класифікації
– розділи професій) ; спеціалізація (другий,
третій, четвертий рівні класифікації
– підрозділи, класи та підкласи професій);
кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються
(п’ятий рівень класифікації – групи
професій) .
Довідник класифікаційних характеристик професій працівників – систематизований за видами економічного діяльності збірник описів професій, які наведені в класифікаторі професій.
Довідник складається з випусків і розділів випусків, які згруповані за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт.
Кожен випуск або розділ випуску містить обов’язкові частини, співвідносні з розділами класифікації професій за класифікатором професій. Зміст випуску або розділу випуску складається із “Вступу”, “Кваліфікаційних характеристик”, розташованих в абетковій послідовності з порядковими номерами, а також допоміжних покажчиків переліків професій з діапазонами розрядів.
Кваліфікаційна
характеристика професії працівника має
такі розділи: Завдання та обов’язки.
Повинен знати. Кваліфікаційні вимоги.Спеціалізація.Приклади
робіт.
Міжгалузеві норми та нормативи - призначені для нормування однакових трудових процесів на підприємствах різних галузей виробництва. На багатьох підприємствах існують роботи, які виконують робітники однакових професій. Окремі види верстатних, слюсарних, ремонтних та інших робіт виконуються майже на всіх підприємствах різних галузей промисловості. Міжгалузеві норми та нормативи з праці розробляються відповідними науково-дослідними або проектно-технологічними організаціями з врахуванням організаційно-технічних умов і прогресивного досвіду організації виробництва і праці.
Норми прац регулюють оптимальний внесок кожного члена колективу у спільній кінцевий рез-тат д-ті організації
Норма праці – це якісно-
Міжнародні норми
праці бізується
на положеннях Конвенції
та рекомендації Міжнародної
організації праці (МОП)
. Цілі МОП - укладення угод, ухвалення
конвенцій в галузі праці для наступної
їхньої ратифікації державами-членами
МОП; створення системи контролю і нагляду
за дотриманням принципів і стандартів,
які встановлюються конвенціями в сфері
трудових відносин; розробка проектів
і програм з надання допомоги малим підприємствам
з метою збільшення зайнятості населення
в слаборозвинених країнах; вивчення та
аналіз тенденцій і вироблення напрямків
розвитку систем професійного навчання
у світі; проведення міжнародних конференцій,
семінарів з питань трудових відносин
(соціальне партнерство, умови та оплата
праці, безпека та гігієна праці, охорона
праці, трудове законодавство, зайнятість
населення, соціальна політика та ін.)
. Протягом 1919-1999 років відбулося 77 сесій,
на яких Міжнародна конференція праці
ухвалила 171 конвенцію та 178 рекомендацій.Значення
для менеджменту персоналу
Лінійні керівники уповноважені приймати рішення про прийняття на роботу, переведення та звільнення підлеглих працівників, призначення на нову посаду, направлення на навчання та підвищення кваліфікації з відривом чи без відриву від основної роботи, підвищення заробітної плати тощо.
Обов'язки лінійних керівників у галузі менеджменту персоналу:
Керівники вищих рівнів управління, вирішують стратегічні питання: розробляють кадрову політику, стратегію і тактику її реалізації, методичні та нормативні документи, здійснюють контроль за їхнім виконанням і загальне керівництво роботою в галузі менеджменту персоналу.
Правами є :
Обов'язки функціональних керівників у галузі менеджменту персоналу:
Керівники
вищих рівнів управління, вирішують
стратегічні питання: розробляють кадрову
політику, стратегію і тактику її реалізації,
методичні та нормативні документи, здійснюють
контроль за їхнім виконанням і загальне
керівництво роботою в галузі менеджменту
персоналу.
Розподіл функцій з менеджменту персоналу між кадровою службою та керівниками структурних ланок організації здійснюється за окремими завданнями.
Керівники вищих рівнів управління, вирішують стратегічні питання: розробляють кадрову політику, стратегію і тактику її реалізації, методичні та нормативні документи, здійснюють контроль за їхнім виконанням і загальне керівництво роботою в галузі менеджменту персоналу.
При цьому кадрова служба виступає організатором і координатором всієї роботи з кадрами на підприємстві. Вона створює загальні умови (системи, процедури, програми) управління персоналом, здійснює контроль за їхнім застосуванням та реалізацією кадрової політики в цілому, здійснює нагляд за оплатою праці, медичним обслуговуванням працівників, соціально-психологічним клімат в колективі, соціальним захистом працівників.
Таким
чином, діяльність керівників і співробітників
кадрової служби тісно взаємопов’язана.
В них один об’єкт – персонал і спільна
мета – максимально ефективне використання
персоналу. Проте відмінності у функціях,
правах, обов’язках та індивідуальних
цілях можуть призвести до виникнення
конфліктних ситуацій між ними.
Застосування сучасних технічних засобів дозволяє підвищити продуктивність праці лінійних, функціональних керівників і працівників кадрової служби, прискорити обробку кадрової інформації, підвищити якість і оперативність рішень в галузі менеджменту персоналу, а також культуру управлінської праці.
До технічних засобів менеджменту персоналу належить вся сукупність засобів, які застосовуються в процесі управлінської праці: від найпростіших пристроїв до сучасної електронно-обчислювальної техніки.
Технічні засоби умовно можна поділити на три групи:
До
простих пристроїв і знарядь
праці належать канцелярські прилади
(ручки, олівці, лінійки, папір різного
формату, ножиці, кнопки, скріпки тощо)
, засоби лічення (калькулятори) , різні
пристрої та прилади (дироколи, степлери)
, папки та швидкозшивачі, файли, які застосовують
для полегшення управлінської праці.Засоби
оргтехніки включають великий перелік
різних пристроїв тощо
Фінансування діяльності в галузі персоналу відбувається за рахунок витрат на випуск продукції (послуг) . При цьому витрати можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми.
До внутрішніх витрат відносяться: оплата праці та різні соціальні виплати, витрати на поліпшення умов праці, оснащення робочих місць, модернізацію обладнання, ремонт будівель і споруд виробничого, соціально-побутового та культурного призначення та ін.
Зовнішні
витрати включають: оплата договірних
зобов’язань з навчальними
Керівництво багатьох підприємств, особливо це стосується вітчизняних підприємств, не розглядає діяльність в галузі персоналу як необхідну та головну. Тому за несприятливих кон’юнктур ринку витрати на підбір, розстановку, навчання працівників, створення сприятливих умов праці, стимулювання персоналу тощо скорочується в першу чергу.
В індустріально розвинених країнах світу діяльність в галузі персоналу розглядається як надприбуткова, а витрати на персонал – як інвестиції.