Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2011 в 02:47, шпаргалка
Предметом навчальної дисципліни “Менеджмент персоналу” є трудова поведінка людей у процесі спільної праці.
Предметом менеджменту персоналу є вивчення стосунків працівників у процесі виробництва з точки зору найбільш повного та ефективного використання їх потенціалу в умовах функціонування виробничих систем.
Предметом курсу є: сис-ма знань, пов¢язаних з цілеспрямованим впливом на персонал під-ва (орга-ції, фірми) для забезпечення ефективної діяльності під-ва, і задоволення потреб працівників.
Планування, формування, розподіл, перерозподіл і раціональне використання людських ресурсів на виробництві становить основний зміст менеджменту персоналу і з цієї точки зору розглядається аналогічно до управління матеріально-речовими елементами виробництва.
Суб’єктами менеджменту персоналу є посадові особи, причетні до виконання загальних функцій менеджменту: планування, організації, мотивації, контролю, а також специфічних функцій залежно від займаної посади. Це у першу чергу керівники функціональних і лінійних підрозділів, кадрова служба, планово-економічні підрозділи, відділ організації праці й заробітної плати, відділ охорони праці й техніки безпеки, а також керівники організації.
адміністративні засоби, для яких характерний прямий централізований вплив суб'єкту на об'єкт управління, включають організаційно-стабилизирующие (закони, статути, правила, інструкції, положення і ін.) , розпорядчі (накази, розпорядження) , дисциплінарні (встановлення і реалізація форм відповідальності) .
— економічні, що створять матеріальну зацікавленість всіх зайнятих в підвищенні ефективності їхньої праці і впливати на управління об'єктом, через економічні інтереси колективу і окремих робітників;
—
соціально-виховні і
психологічні, направлені на розвиток
ділової етики (виховання відповідальності
за доручене діло, моральне заохочення
робітників, підтримання дієздатних колективів,
товариської обстановки в них і т. П.) .
Економічні методи управління персоналом полягають у тому, що створюють матеріальну зацікавленість всіх зайнятих в підвищенні ефективності їхньої праці і впливають на управління об'єктом, через економічні інтереси колективу і окремих робітників;
Економічний підхід до управління дав пoчаток концепції використання трудових ресурсів. В рамках цього підходу провідне місце займає технічна (в загальному випадку інструментальна, т. Е. Направлена на оволодіння трудовими прийомами) , а не управлінська підготовка людей на підприємстві.
Серед основних принципів концепції використання трудових ресурсів можна виділити наступні:
•Забезпечення єдності керівництва ; Дотримання точної управлінської вертикалі ; Фіксування необхідного і достатнього обсягу контролю ; Дотримання чіткого розподілу штабной і лінійної структур організації ; Досягнення балансу між владою і відповідальністю - ;•Забезпечення дисципліни •Досягнення підпорядкування індивідуальних інтересів загальній справі з допомогою твердості, особистого прикладу, чесних угод і постійного контролю;
•Забезпечення
рівності на кожному рівні організації,
основаного на доброзичливості і справедливості,
щоб надихнуути персонал до ефективного
виконання своїх обов'язків; заслужена
винагорода, що підвищує моральний стан,
але не ведучий до переоплати або перемотивуванню.
Сутність
правових методів управління персоналом
полянає в забезпеченні дотримання трудового
законодавства в трудових відносинах,
узгодження розпорядчих документів з
управління персоналом, проведення консультацій
з правових питань. Адміністративно-організаційні
методи управління персоналом
також зв'язані з визначенням структури,
функцій, прав і відповідальності апарату
управління (підбір і розстановка кадрів,
адміністративне распорядительство, контроль
виконання) ; J
Засоби управління людьми на виробництві поділяються на три великі групи:
— адміністративно-організаційні;
— економічні;
— соціально-виховні і психологічні, направлені на розвиток ділової етики (виховання відповідальності за доручене діло, моральне заохочення робітників, підтримання дієздатних колективів, товариської обстановки в них і т. П.) .
Соціальні засоби зв'язані з соціальними відносинами, з моральним, психологічним впливом.
З іх
допомогою активізуються
Нормативно –правова база з
МП включає: законодавство про
працю, що складається з
Кодекс
законів про працю У визначає
правові гарантії і засади здійснення
права громадянами
Закон України “Про охорону праці” визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової д-ності, регулює за участю відповідних держ-их органів відносини між власником п-ства, установи і орг-ї або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та вир-чого серед-ща і встановлює єдиний порядок орг-ї охорони праці в Україні. Також до нормативно-правової бази відноситься ЗУ “Про зайнятість населення”, “Про пенсійне забезпечення”, “Про порядок вирішення колективних трудових спорів”,“Про колективні договори і угоди” тощо.
Нормативною
база для грегламентації посадових
обов язкив служать законодавчі акти,
відомчі інструкції, статути організацій,
накази і розпорядження керівників організацій,
чинні тарифно кваліфікаційні довідники
- правил, положень, норм, інструкцій, рекомендацій,
характеристик тощо
Кодекс
законів про працю У визначає
правові гарантії і засади здійснення
права громадянами
Кодекс
законів про працю У
Значення
в МП має найсуттєвіше, томущо є одним
з головних законів, які використовуються
при управлінні персоналом. Визначає основні
умови укладання на п-вах колективних
та трудових договорів, визначає регулювання
виробничих, трудових, соціально-економічних
відносин, забезпечує встановлення тривалості
робочого часу та часу відпочинку, встановлює
нормативи праці, систему оплати праці,
умови найму та зввільнення працівників.
Цей Закон визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства) , а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований назабезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
Складається: загалні положення (заробітна плата, структура заробітної плати, мінімальна заробітна плата, джерела тощо) , державне регулювання праці (сфера державного регулювання оплати праці, умови визначення розміру мінімальної заробітної плати, порядок встановлення і перегляду розміру мінімальної заробітної плати тощо) , договірне регулювання оплати праці (система договірного регулювання оплати праці, організація оплати праці на підприємствах, оплата праці за контрактом тощо) , право працівника на оплату праці та їх захист (права працівників) в заключних положеннях – контроль за додержанням прав законодавства.
Значення
закону в МП полягає в тому, що
він визначає основні умови оплати
праці на п-вах, регулює встановлення
оплати праці, встановлює ефективну ситему
матеріального і морального стимулювання
праці, оцінювання рез-тів праці.
Закон України “Про охорону праці” вводився в дію Постановою ВР №2695-12 від 14.10.92. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової д-ності, регулює за участю відповідних держ-их органів відносини між власником п-ства, установи і орг-ї або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та вир-чого серед-ща і встановлює єдиний порядок орг-ї охорони праці в Україні. Закон України “Про охорону праці” включає розділи: Загальні положення; Гарантії прав громадян на охорону праці; Орг-я охорони праці на вир-ві; Стимулювання охорони праці; Держ-і міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці; Держ-е упр-ня охороною праці; Держ-ий нагляд і громадський контроль за охороною праці; Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці.
Значеняня цого закону в МП
полягає в тому, що за його
допомогою, на п-вах створюються сприятливі
умови праці, полегшення праці, хдійснюється
запобігання травматизму і професійних
захворююаннь.
Науково-методичне забезпечення менеджменту персоналу – це сукупність документів організаційно-методичного, організаційно-розпорядчого, нормативно-технічного та техніко-економічного характеру, яку визначають норми, правила, вимоги, характеристики та інші дані, що використовуються для вирішення завдань організації праці та менеджменту персоналу. Дані документи затверджуються в установленому порядку відповідним компетентним органам чи керівництвом організації.
Науково методичне забезпечення менеджменту персоналу включає дві групи документів:
Науково-методичне
забезпечення МП здійснюють Державний
Комітету України по стандартизації, метрології
та сертифікації , Міністерсво праці і
соціальної політики.
Інформаційне забезпечення менеджменту персоналу – це сукупність відомостей про стан керованої підсистеми (персонал і його оточення) , тенденції її розвитку, що надходять до суб’єкта управління (лінійних, функціональних керівників і працівників кадрової служби) .
Інформаційне забезпечення МП полягає в використанні при організації роботи з персоналом бази данних, що містить в собі відомості про склад ,структуру персоналу, його кількісні та якісні характеристики та інші параметри. Такі відомості наведенні у внітрішніх документах підприємств. Також до інформаційного забезпечення можна віднести законодавчі акти, відомчі інструкції, статути організації, накази і розпорядження керівників організації, чинні тарифно- кваліфікаційні довідники.Функцію інформаційного забезпечення на піприємстві виконує керівник, кадрова служба, яка виконує оперативну роботу з кадрами, відділ організації праці ї заробітної плати, відділ підготовки кадрів. Так, на приклад, керівник підприємтсва затверджує посадову інструкцію, яка грунтується на вище наведеній інформації, колективний договір, надає накази. Кадрова служба здійснює методичне забезпечення розвитку персоналу, розглядає та висуває кандидатів на керівні посади, поповнення трудового колективу.
Виходячи
з цього дані, які містяться в
документах з особового складу (особистих
листках з обліку кадрів, особистих картках,
наказах та звітах) , матеріалах і результатах
соціологічних і психофізіологічних досліджень
(анкетування, інтерв’ю, тестування) тощо,
вважаються інформацією лише тоді, коли
вони втягнуті в процеси менеджменту персоналу
і застосовуються для досягнення його
цілей. До того часу вони розглядаються
як дані, які чекають своєї реалізації.