Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Ноября 2011 в 02:47, шпаргалка
Предметом навчальної дисципліни “Менеджмент персоналу” є трудова поведінка людей у процесі спільної праці.
Предметом менеджменту персоналу є вивчення стосунків працівників у процесі виробництва з точки зору найбільш повного та ефективного використання їх потенціалу в умовах функціонування виробничих систем.
Предметом курсу є: сис-ма знань, пов¢язаних з цілеспрямованим впливом на персонал під-ва (орга-ції, фірми) для забезпечення ефективної діяльності під-ва, і задоволення потреб працівників.
Планування, формування, розподіл, перерозподіл і раціональне використання людських ресурсів на виробництві становить основний зміст менеджменту персоналу і з цієї точки зору розглядається аналогічно до управління матеріально-речовими елементами виробництва.
Суб’єктами менеджменту персоналу є посадові особи, причетні до виконання загальних функцій менеджменту: планування, організації, мотивації, контролю, а також специфічних функцій залежно від займаної посади. Це у першу чергу керівники функціональних і лінійних підрозділів, кадрова служба, планово-економічні підрозділи, відділ організації праці й заробітної плати, відділ охорони праці й техніки безпеки, а також керівники організації.
Джерелами форм-ня резерву кадрів є: кваліфіковані фахівці; заступники керівників підрозділів; керівники нижчого рівня; дипломовані фахівці, зайняті на вир-ві.
В орг-ях
склався визначений порядок добору
і зарахування в групу резерву
кадрів.
Підсистема службово-кваліфікаційного просування робочих представляє собою сукупність форм, методів та засобів організації планомірного, послідовного, спроектованого навчання і переміщення робітників підприємства від простої до складної праці, від низьких до високих ступенів професійної майстерності з урахуванням інтересів робітника та потреб виробництва.
Зазначена система вирішує такі задачі: закріплення на підприємстві стабільного контингенту робітників; підвищення ефективності використання трудового і освітнього потенціалу персоналу підприємства; створення умов для одержання робочим у перспективі відповідаючої його інтересам та нахилам роботи на підприємстві; своєчасне забезпечення виробництва висококваліфікованими робітниками; укомплектування робітниками робочих місць мало привабленої і некваліфікованої праці з несприятливими умовами праці.
План-ня кар'єри починається з прогнозування персп-них потреб фірми в персоналі і розробки заходів, покликаних забезпечити цю потребу. Воно включає індивідуальне план-ня кар'єри, складання схем заміщення ключових посад, програм раннього виявлення керуючих з вис-им потенціалом до просування і може здійснюватися за допомогою схем переміщення співроб-ків у відповідності зі стр-рою посад інженерно-технічних працівників і менеджерів фірми.
План-ня починається з постановки персп-них цілей і розробки стратегії п-ства, що потім конкретизуються в с-мі орг-йних планів, що уточнюють потребу в людських ресурсах з урахуванням квал-ції, навичок і умінь персоналу, рівня і динаміки прод-тивності праці, і утримуючих заходів щодо забезп-ня потреби в людських ресурсах.
Орг-йне
план-ня і план-ня людських ресурсів
є тісно зв'язаними задачами, що включають
аналіз і прогноз вир-чої програми, прод-тивності
праці і плинності кадрів, проектування
орг-йно-упр-ської стр-ри, виявлення категорії
персоналу, потреба в який повинна зрости
(прогноз вакансій) , номенклатури посад
на планований період і квал-ції персоналу.
Розвиток персоналу – це сукупність організаційно-економічних, соціальних та педагогічних методів, форм і заходів служби управління персоналу організації в сфері професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників для підготовки їх до виконання нових виробничих функцій, професійно-кваліфікаційного просування, формування резерву керівників та вдосконалення соціальної структури персоналу.
Одночасно розвиток персоналу сприяє підвищенню рівня конкурентоздатності самих працівників на ринку праці. Конкурентоспроможність робочої сили – це сукупність якісних і вартісних характеристик специфічного товару “послуг робочої сили”, що забезпечують задоволення конкретних потреб роботодавців у працівників конкретної професії або спеціальності.
Проф-ний розвиток впливає і на самих співроб-ків. Підвищуючи квал-цію і здобуваючи нові навички і знання, вони стають більш конкурентноздатними на ринку праці і тим самим підвищують конк.спр-ність орг-ї інтереси якої вони представляють.
Проф-ний розвиток так само сприяє загальному інтелектуальному розвитку людини, розширює його ерудицію і коло спілкування, зміцнює впевненість у собі.
J
Підсистема професійно-кваліфікаційного просування робочих представляє собою сукупність форм, методів та засобів організації планомірного, послідовного, спроектованого навчання і переміщення робітників підприємства від простої до складної праці, від низьких до високих ступенів професійної майстерності з урахуванням інтересів робітника та потреб виробництва.
Професійно-кваліфікаційне просування робочих може бути: внутріпрофесійним: підвищення професійної майстерності в межах своєї професії і розряду за рахунок освоєння суміжних операцій та функцій, збільшення зон обслуговування і освоєння передових прийомів й методів праці; підвищення кваліфікаційного розряду; освоєння однієї чи декількох суміжних професій; міжпрофесійним: зміна професії з метою освоєння нової, більш складної; перехід на роботу з іншої професії приблизно рівної за ступенем складності з метою покращення умов праці і збереження здоров’я робітника, формування робітника широкого профілю; лінійно – функціональним: вироби та призначення робітника бригадиром (ланковим) ; соціальним: перехід робітника після закінчення вищого навчального закладу на інженерно-технічну чи керівну роботу.
Організація
службово - кваліфікаційного просування
робітників на підприємстві проводиться
на основі: розробки чітких вимог до працівника
як умови просування (стаж роботи по спеціальності,
займаній посаді, рівень вищої освіти,
підвищення кваліфікації тощо) ; чітко
виділених напрямів службово-кваліфікаційного
просування, у тому числі і типових варіантів;
додержаності послідовності, планомірності
та інформованості персоналу щодо службово-кваліфікаційного
просування; об’єктивного визначення
результатів діяльності фахівців і керівників
на підприємстві, встановлення ступеню
відповідності їх ділових, особистих якостей
займаній пасад, виявлення перспективних
фахівців з організаторськими здібностями
та включення їх в резерв на посади керівників.
Рух кадрів являє собою зміну місця і сфери викор-я праці, роду д-ності і вир-чих функцій працівника.
Чинникі, якi викликають рух персоналу: 1) якi виникають на самому підприємстві (розмiр З/П, умови працi, рiвень автоматизацiї працi, перспектива професiйного росту i т.п.)
2) особистi фактори (вiк працiвника, рiвень його освiти, досвiд роботи i т.п.)
Основнi процеси руху кадрiв: введення в посаду, адаптацiя, професiйнi перемiщення, пiдвищення по службi, пониження посади, звiльнення.Адаптацiя означає включення особи в нове для неї предметно-речове та соцiальне середовище, тобто це процес пiзнання норм та традицiй, прийнятих на пiдприємствi, процес професiйного навчання та перепiдготовки, усвiдомлення того, що є важливим на даному підприємстві або на робочому мiсцi. Видiляють первинну та вторинну або повну адаптацiю, психологiчну, соцiально-психологiчну та професiйну адаптацiю. Стадiї процесу адаптацiї: ознайомлення, пристосування, асимiляцiя (повне пристосування до середовища) , ідентифiкацiя (ототожнення особистих цiлей з цiлями підприємства)
Працiвники
подiляються на байдужих, частково та
повнiстю iдентифiкованих.Iнструментами
управлiння процесами руху та вдосконалення
кадрiв є: атестацiя, розстановка, профпiдготовка,
перепiдготовка.
Стабілізація – забезп-ня певної постійності кадрового складу персоналу орг-ї. Вона передбачає форм-ня кадрового ядра, забезп-ня проф-но-квал-ційного розвитку включаючи потреби майбутніх періодів. Стабілізація важлива для п-ства особливо в сучасних умовах зміни ситуації на різних ринках товарів, послуг, праці. Це важливо в умовах нестабільноїх ситуації на ринку праці. Останнє являє собою створення запасу інтелекту. В той же час стабільність персонал не може бути абсолютною і з об’єктивною необхідністю вимагає певних змін в кадровому та проф-ному складі п-ства чи фірми.
Оновлення
персоналу пов’язане з
Стабілізація
і оновлення – це два взає’модоповнюючи
складові які пов’язані з статикою
і динамікою персоналу.
Рух кадрів являє собою зміну місця і сфери викор-я праці, роду д-ності і вир-чих функцій працівника.
Він може бути горизонтальним і вертик-ним.
Горизонтальний рух включає проф-ний рух.
Проф-ний рух включає перехід до іншої спеціальності в межах колишньої професії чи оволодіння новою професією. Зміна професії буває зв'язана з одержанням працівником спеціального середньої чи вищої освіти і т.д.
Квал-ційний рух являє собою перехід працівника від одного рівня квал-ції (розряду) до іншого. Цей вид руху викликаний змінами в рівні проф-них навичок, досвіду і знань працівника. При цьому характер виконуваних вир-чих обов'язків може залишатися колишнім, але міняється якісний рівень їхнього виконання, підвищується складність трудових функцій.
Службовий
рух - найчастіше пов'язаний зі зміною
місця викор-я праці. Так, інженер стає
майстром, начальником цеху, відділу і
т.д. Він вимагає здобуття додаткової освіти
і набуття необхідних навичок, досвіду,
рівня компетенції.
Ротація – означає процес переміщення працівників з певними проф-но-квал-ціними здібностями через певний термін на інші робочі місця чи посади. Ротація в значній мірі сприяє еф-ому викор-ю персоналу. Справа в тому, що ефект віддачі трудового ресурсу (працівника) з часом знижується в умовах коли останній, постійно тривалий час працює на одному й тому ж робочому місці і функц-ними обов’язками.
З одного боку ротація забезпечує регулярну змінюваність персоналу відповідно до принципу «знайти потрібному працівнику потрібне місце».
З
другого боку ротація
пов’язана не тільки з пошуком відповідного
робочого місця, але й сприяння макс-ій
віддачі працівника на тому чи іншому
робочому місці чи посаді. Так в науці
про мдж-т персоналу прийнято вважати,
що макс-ий термін перебування працівника
на одній і тій же керівний посаді – 5-7
років. Подальше очікування трудової віддачі
уповільнене і досить незначне.
Зміна чисельності працівників п-ства (галузі) за визначений період у статистиці прийнято називати оборотом кадрів.
Показником абсолютного розміру обороту кадрів по прийому чи звільненню є кількість прийнятих чи звільнених за даний звітний період, а показником інтенсивності обороту — відношення числа прийнятих чи звільнених до середньоспискового числа працівників за звітний період. Інтенсивність обороту характеризується коеф-том обороту по прийому (відношення числа прийнятих за рік до середньоспискового числа роб-ків за рік) і коеф-том обороту по вибуттю (відношення числа вибулих за рік до середньоспискового числа роб-ків за рік) .
Варто розрізняти оборот кадрів і оборот робочих місць. Оборот робочого місця включає період його фнкц-ня і перерви в рез-ті зміни працівника.
Плинність кадрів – це сукупність звільнень працівників за власним бажанням, а також за прогули та інші порушення трудової дисципліни.
Стан процесу плинності кадрів характеризується коеф-том плинності (Кп) та коеф-том інтенсивності плинності (Кі.п.) .
Коеф-т плинності розраховується за звітний період (місяць, квартал, рік) як відношення кількості роб-ків, звільнених за прогули та інші порушення трудової дисципліни, а також звільнених за власним бажанням, до середньоспискової чисельності працівників.