Менеджмент персоналу 149

 1.Соціально-економічні, дія яких обумовлює характер  умов праці. Серед них виділяють  підгрупи: нормативно-правові (закони, норми, стандарти) ; соціально-психологічні (відношення працівників до праці, психологічний клімат) ; економічні (пільги, компенсації залежно від умов праці) ; суспільно-політичні (організація громадського контролю за охороною праці) .

 2.Техніко-організаційні,  що впливають на формування умов праці на робочих місцях, дільницях, цехах. Серед них виділяють такі підгрупи: предмети праці та їх продукти (сировина, матеріали, готові вироби) ; технологічні процеси; засоби праці; організаційні форми виробництва, праці та управління.

 3.Природні, дія яких не лише обумовлюється особливостями природного середовища, а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технології, організації виробництва та праці. Серед них виділяють такі підгрупи: географічні (кліматичні зони) ; біологічні (особливості рослинного та тваринного світу у сільському господарстві) ; геологічні (характер добування корисних копалин) .

 Свій  вплив на людину система факторів спричиняє опосередковано через сукупність системи елементів, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях. Санітарно-гігієнічні елементи Психофізіологічні елементи Естетичні елементи Соціально-психологічні  

 

107. Державне  регулювання умов праці.

 Загальними  законами України, що визначають основні  положення з охорони праці , є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України “Про охорону праці”.

 Держ-е  упр-ня охороною праці в Україні  здійснюють:

 Кабінет Міністрів України;, Держ-ий комітет  України по нагляду за охороною праці;, міністерства та інші центральні органи держ-ої виконавчої влади; місцева держ-а адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.Держ-ий нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють: Держ-ий комітет України по нагляду за охороною праці; Держ-ий комітет України з ядерної та радіаційної безпеки; органи держ-ого пожежного нагляду упр-ня пожежної охорони МВС України; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби; МОЗ України.Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

 Закон України “Про охорону праці” від 14.10.92 визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової д-ності, регулює за участю відповідних держ-их органів відносини між власником п-ства, установи і орг-ї або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та вир-чого серед-ща і встановлює єдиний порядок орг-ї охорони праці в Україні. Закон України “Про охорону праці” включає розділи: Загальні положення; Гарантії прав громадян на охорону праці; Орг-я охорони праці на вир-ві; Стимулювання охорони праці; Держ-і міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці; Держ-е упр-ня охороною праці; Держ-ий нагляд і громадський контроль за охороною праці; Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці. 

 

108. Організаційно-технологічні умови праці.

 Людина  здійснює свою трудову діяльність у  виробничому середовищі. Воно характеризується: організаційно-технічними умовами праці; санітарно-гігієнічними умовами праці; соціально-психологічними умовами праці.

 Орг-йно-технологічні умови праці характеризують стр-ру виконуваних трудових обов`язків і технологічних операцій, форму і масу деталей, відстань і швидкість переміщення виробів, робочу позу (стоячи, сидячи і т.д.) , темп праці, коеф-ти зайнятості працівників протягом зміни та інші показники, викор-вані для оцінки витрат праці на робочому місці.

 Тому дуже важливе значення має кількісна та якісна оцінка умов праці на виробництві.

 Комплексна  оцінка виробничого середовища, трудового процесу, соціально-економічних факторі, які впливають на здоров’я та працездатність працівників в процесі трудової діяльності здійснюється за допомогою атестації робочих місць.

 Значна  роль у створенні нормальних умов праці на робочому місці належить також естетичним факторам. 

 

109. Санітарно-гігієнічні умови праці.

 Людина  здійснює свою трудову діяльність у  виробничому середовищі. Воно характеризується: організаційно-технічними умовами праці; санітарно-гігієнічними умовами праці; соціально-психологічними умовами праці.

 Санітарно-гігієнічні фактори характеризують стан вир-чої  сфери: температуру повітря, його вологість, чистоту (запиленість, загазованість) , рівень шуму, вібрації, освітленості. При виконанні легких фізичних робіт нормальними рахуються такі показники: температура повітря від +17 до +22 град. , вологість не более75%, швидкість до 0,3 м/с. На важких роботах температура повітря повинна бути нижче приблизно на 4-5 град. Нормальними можна вважати такі умови праці, коли рівень вир-чого шуму знаходиться в межах від 70 до 90 децибел. Норма освітленості робочих місць звичайно встановлюється в зал. від точності виконуваних робіт. Нормальної є така освітленість: невис-а точність робіт - від 100 до 300 люкс; вис-а точність - у діапазоні 1500 - 5000.

 Під час праці на людину діють багато несприятливих факторів, обумовлених  умовами праці.

 Наслідком шкідливого впливу умов праці може бути: професійні захворювання, травми; посилення захворювання, яке вже має робітник; зниження працездатності та продуктивності праці. 

 

110. Соціально-психологічні умови праці.

 Людина  здійснює свою трудову діяльність у  виробничому середовищі. Воно характеризується: організаційно-технічними умовами праці; санітарно-гігієнічними умовами праці; соціально-психологічними умовами праці.

 Соц.-псих-ні умови праці - це сумарний ефект від  впливу багатьох чинників, що впливають на персонал орг-ї. Він виявляється в трудовій мотивації, спілкуванні працівників, їх міжособистих і групових зв'язках. Нормальна атмосфера цих відношень дає можливість кожному співроб-ку почувати себе часткою колективу, забезпечує його інтерес до роботи і необхідний псих-ний настрій, спонукає до справедливої оцінки досягнень і невдач як власних, так і колег, орг-ї в цілому.

   У стр-рі соц.-псих-ний клімат  колективу взаємодіють три головних компоненти: псих-на сумісність працівників, їхній соц-й оптимізм, моральна вихованість. Ці складові стосуються тонких струн людського спілкування, інтелекту, волі й емоцій особистості, багато в чому визначальне її прагнення до корисної д-ності, творчій роботі, співробітництву і згуртованості з іншими. Висловлюючи відношення працівників до спільної справи і друг другу, соц.-псих-на атмосфера висуває на перший план такі мотиви, що не менше діючі, чим матер-на винагорода й ек-на вигода, стимулюють працівників, викликають у нього напруга сил або спад енергії, трудовий ентузіазм або апатія, зацікавленість у справі або байдужість. 

 

111. Засоби  компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці.

 Працівники, зайняті на роботах з важкими  та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими прод-тами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищ-ому розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в передбаченому законодавством порядку.

 При роз’їзному характері роботи працівнику виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових прод-тів на умовах, передбачених колективним договором.

 Власник може за свої кошти додатково встановлювати  за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникам пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.

 Протягом  дії трудового договору власник повинен своєчасно інформувати працівника про зміни у вир-чих умовах та в розмірах пільг і компенсацій, включаючи й ті, що надаються йому додатково. 

 

112. Закон України «Про охорону  праці»

 Закон України “Про охорону праці” вводився в дію Постановою ВР №2695-12 від 14.10.92. Цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової д-ності, регулює за участю відповідних держ-их органів відносини між власником п-ства, установи і орг-ї або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та вир-чого серед-ща і встановлює єдиний порядок орг-ї охорони праці в Україні. Закон України “Про охорону праці” включає розділи: Загальні положення; Гарантії прав громадян на охорону праці; Орг-я охорони праці на вир-ві; Стимулювання охорони праці; Держ-і міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці; Держ-е упр-ня охороною праці; Держ-ий нагляд і громадський контроль за охороною праці; Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці. 

 

113. Класифікація  умов праці на виробництві.

 Умови праці – це сукупність сторін і зв’язків доцільної д-ності людини. Умови праці включають в себе такі складові:8орг-йно-технічний; санітарно-гігієнічний; естетичний; соц.-псих-ний;

 Зазначені ел-ти формують вир-че серед-ще, яке  оцінюється за 6-ма категоріями тяжкості праці. В сонові класифікації груп тяжкості покладено функц-ний стан організму людини, який формується під впливом зазначених вир-чих факторів. Зокрема виділяють 3 стани: нормальний; пограничний; патологічний

 До  нормального стану відносяться перші 2 категорії тяжкості. Це роботи виконання яких здійснюються в комфортних умовах при сприятливих величинах фізичних, розумових і нервово-емоційних навантажень.

 До  пограничного стану роботи відносяться 3 та 4-а категорія тяжкості для яких характерні підвищ-ня навантаження а також не зовсім сприятливі вир-чі умови. Хоча раціональні режими праці і відпочинку сприяють раціональному відновленню організму.

 До  патологічного стану відносяться 5 та 6-а категорія тяжкості, яка виконується при дуже несприятливих екстремальних умовах праці. При цьому вплив вир-чих шкідливостей і інших чинників зумовлюють патологічні зміни в організмі. Роботи такого характеру потребують додаткових витрат на охорону праці і на захист працюючих.  

 

114. Основні напрями та соціально-економічна ефективність поліпшення умов праці на виробництві.

 Умови праці – це сукупність сторін і зв’язків доцільної д-ності людини. Вони відіграють велику роль в її орг-ї. Несприятливі умови в значній мірі знижують прод-тивність праці і еф-ість д-ності орг-ї в цілому.

 Планування  роботи з охорони праці , поліпшення умов праці здійснюється в таких  напрямах: розробка довгострокових програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; розробка перспективних планів підприємства; поточних річних планів підприємств; оперативних.

 Поліпшення  умов праці сприяє зростанню ек-них  і соц-х показників роботи п-ства. Зокрема це стосується зростання загального об’єму вир-ва, зростанню прод-тивності праці, зниження захворюваності (кількості невиходів на роботу) , зменшення витрат п-ства на додаткові відпустки, доплати до тарифних ставок, доплат за невідпрацьований скорочений робочий час. Загалом п-ства поліпшуючи умови праці для своїх працюючих сприяють збереженню здоров’я працівників, їх працездатності і трудової віддачі.

 Підсумовуючи  сказане, можна сказати, що соц.-ек-на еф-ість поліпшення умов праці включає в себе:

• зменшення захворюваності, збереження здоров’я працюючих і їх працездатності. Як правило в сер на 1-го працівника приходиться 9 днів непрацездатності на рік. Перевищення цього нормативу пов’язано з додатковими втратами п-ства і навпаки, відхилення в сторону зменшення – забезп-ня економії.
• зменшення травматизму та профзахворювань також сприяє зростанню ек-ної і соціальної еф-ості п-ства.

 
 

115. Сутність  і мета оцінювання персоналу.

 Оцінка  персоналу полягає у визначенні того, якою мірою кожний працівник досягає очікуваних рез-тів праці й відповідає тим вимогам, які випливають з його вир-чих завдань. Розрізняють самооцінку й зов-ню оцінку, які виконують функції:

 Орієнтуюча: що кожна людина через оцінку з  боку суспільства та з допомогою  самооцінки усвідомлює себе, свій стан і поведінку, отримує можливість визначити напрями і способи подальшої д-ності.

 Стимулююча: оц-ка, породжуючи в людини переживання успіху або невдачі, підтверджуючи правильність або неправильність вибраної поведінки, спонукає людину до д-ності в певному напрямку.