Економічне обґрунтування стратегії виробництва (на прикладі ТзОВ «Правда»)

Виробничі стратегії тісно пов’язані  з управлінськими та екологічними стратегіями відносно персоналу підприємства. Усі ці чинники використовуються при аналізі ситуації на підприємстві для прийняття рішень щодо типу стратегії переходу на виготовлення нової продукції. Але продукція (з комерційної точки зору) — це лише інструмент, за допомогою якого відбувається рух грошових ресурсів на ринку.

Діяльність будь-якого підприємства націлена на створення вартості, тобто  на збільшення вартості ресурсів, що споживаються. Підприємство має виготовити таку продукцію, яка була б привабливішою для  покупців за сукупністю окремих її складових, інакше споживач не оцінить зусилля виробника і купуватиме вихідні ресурси й створюватиме необхідний йому продукт на власний розсуд. Досить детально процес створення вартості досліджував М. Портер. Вартість має матеріально-речову форму та може бути оцінена в грошових одиницях. Вартість — це сума, яку споживач готовий сплатити за те, що йому поставляють.

Вартість формується на всіх етапах перетворення сировини в кінцевий продукт (рис. 1.5). М. Портер запропонував досліджувати створення вартості за допомогою  певної схеми, що дістала назву «ланцюг вартості Портера».

 

 

 

 

 

Для монопродуктових  фірм

 

 

 

 

 

 

Для полі продуктових (диверсифікованих) фірм

 

Ланцюг вартості

підприємства 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.5. Схема формування вартості

 

Виробничі стратегії (рис.1.6) формуються на базі продуктових стратегій та стосуються прийняття рішень щодо:

• придбання або організації (побудови) нового виробництва;
• модернізації, реконструкції, технічного переобладнання діючих виробництв;
• удосконалення структури основного, допоміжного та обслуговуючого виробництва, співвідношення між ними;
• налагодження ефективного співвідношення між об’єктом і суб’єктом управління.

Ступінь і темпи змін у виробництві  залежать від прийнятого рівня та типу диверсифікації, темпів уведення нових і відмови від інших напрямків діяльності (бізнесу) з виготовлення продуктів, тобто від вимог зовнішнього середовища. Для розробки стратегій щодо управління виробництвом може застосовуватись певне «дерево рішень», в якому наведені інтервали, в яких знаходяться стратегічні орієнтири для цих стратегій.

 

 

 

 

 

 

1. Визначення  нових або підтвердження раніше  встановлених довгострокових цілей  підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

          Так     Ні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.6. Схема розробки виробничої стратегії

 

Наведемо приклади виробничих стратегій.

1. Використання існуючого  виробничого потенціалу: виробництво  товарів на діючому виробництві;  модернізація виробництва; технічне  переобладнання виробництва; реконструкція  виробництва; коопераційні зв’язки  щодо спільного використання  потенціалу, в тому числі передача частини замовлень субпідрядникам; зниження матеріало-, фондо-, трудо-, енергомісткості виробництва; ліквідація «вузьких» місць, зокрема лімітів ресурсів; використання виробничих потужностей; підвищення продуктивності та ефективності виробничого процесу.

2. Стратегії створення  нового виробництва1: придбання нового  виробництва; створення нового  виробництва за рахунок нового  використання існуючого  виробничого  потенціалу; створення нового структурного  співвідношення між основним, допоміжним та обслуговуючим виробництвами тощо.

3. Стратегії змін у  технологічному процесі: впровадження  нових методів виготовлення продукції  та технологій; зміни в технологічному  рівні виробництва; використання  нових матеріалів; підвищення рівня  стандартизації тощо.

4. Стратегії відносно  організації виробництва: тип  системи (проектна, дрібносерійна,  серійна, масова); спеціалізація  виробництва; диверсифікація виробництва;  конверсія виробництва; ритмічність  виробництва; оптимізація розміщення  виробничих процесів, ланок, обладнання тощо; система управління якістю виробництва; система управління виробничими витратами; впровадження АСУП тощо.

5. Стратегії впровадження  оперативно-календарного планування  тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до розділу 1

 

Виробнича стратегія  це загальний план нарощування виробничих потужностей і матеріально-технічного забезпечення виробничого процесу відповідно до маркетингової стратегії.

Стратегії виробництва  дуже залежать від галузевої приналежності  організації та диференціації ринків. Головною стратегічною умовою створення ефективної стратегії виробництва є постійна турбота про адаптацію виробничого потенціалу до змін у вимогах ринку.

В основу формування виробничої стратегії  було покладено виконання певних вимог, зокрема - використання існуючого виробничого персоналу: виробництво товарів на діючому виробництві; модернізація виробництва; ліквідація «вузьких» місць; підвищення продуктивності та ефективності виробничого процесу; впровадження нових методів виготовлення продукції та технологій; впровадження системи управління якістю виробництва.

Виробничі стратегії формуються з  урахуванням таких основних чинників (вони нерідко відіграють роль обмежень):

• обсяги капітальних вкладень, потрібних для здійснення перетворень у виробничому процесі;
• час, необхідний для своєчасного переходу до випуску нової продукції;
• оцінка відносної споживчої вартості існуючої та нової продукції;
• цінові стратегії, сформовані для різних продуктово-товарних стратегій;
• техніко-організаційний рівень виробництва та рівень конкурентоспроможності виробничого потенціалу (у розрізі окремих ресурсів, їхніх структурних характеристик і цільової оцінки);
• інноваційна здатність управлінського персоналу;
• рівень впливу складових середовища прямого впливу (конкуренти, партнери, постачальники та ін.) на витратно-часові параметри виробничих стратегій.

Виробнича стратегія, як і багато інших  стратегій (маркетингова, фінансова, НДПКР, екологічна, організаційна стратегії) є різновидом функціональної стратегії.

У ринковій економіці виробнича стратегія підпорядкована маркетинговій, оскільки  тип продукту та його властивості досліджуються маркетингом і визначаються обсяги майбутнього продажу. Якщо маркетингова стратегія робить акцент на масову продукцію, то виробництво має приділяти увагу насамперед собівартості виробництва; це можливо в умовах багатосерійного та масового виробництва із застосуванням відповідного спеціалізованого, напівавтоматичного обладнання та поточних методів організації виробництва. Крім того, маркетингові дослідження можуть зорієнтувати на виготовлення унікальних продуктів, тоді виробництво має бути дрібносерійним або одиничним з усіма відповідними характеристиками. Однак незалежно від типу виробництва питання продуктивності та ефективності не можуть вважатися другорядними.

Виробничі стратегії тісно пов’язані  з управлінськими та екологічними стратегіями  відносно персоналу підприємства. Усі  ці чинники використовуються при  аналізі ситуації на підприємстві для  прийняття рішень щодо типу стратегії  переходу на виготовлення нової продукції. Але продукція (з комерційної точки зору) — це лише інструмент, за допомогою якого відбувається рух грошових ресурсів на ринку.

Виробнича стратегія існує у  вигляді плану (програми) розробки та управління процесом створення необхідних для споживачів продуктів і послуг на підприємстві, який може складатись з таких розділів:

1.  Освоєння виробництва  нових видів продукції.

2.  Підвищення якості  виробництва.

3.  Впровадження прогресивної  технології та підвищення техніко-організаційного  рівня виробництва.

4.  Удосконалення систем  управління, планування та організації  виробництва.

5.  Економія витрат  за рахунок зниження витрат  сировини, матеріалів, енергії тощо.

6.  Модернізація, технічне  переозброєння, реконструкція, придбання  виробничих потужностей.

7.  Кооперація, концентрація  та інтеграція виробництва.

8.  Диверсифікація  та конверсія виробничих процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

СТРАТЕГІЧНИЙ  АНАЛІЗ СЕРЕДОВИЩА ТЗОВ «ПРАВДА»

 

2.1. Загальний   аналіз середовища підприємства

 

Товариство з обмеженою відповідальністю “Правда” зареєстроване 2 квітня 2001 року та діє на основі Статуту та Установчого договору. Статутний фонд складає 1340 тис. грн. та розподілений на частки між 9 учасниками.

      ТзОВ “ Правда” засноване на основі СКАФ “Правда” (утворене 10 грудня 1998 року), яке, в свою чергу, є правонаступником агрофірми “Правда”. Агрофірма “Правда” була створена 18 січня 1997 року на базі колгоспу “Правда”, створеного в 1949 році.

ТзОВ “Правда” створене на засадах  угоди між співвласниками цілісного майнового комплексу і юридичною особою ( ТзОВ “Правда” ) на умовах оренди майна, для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання  прибутку.

Товариство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахункові, валютні та інші рахунки в банківських установах, фірмову марку і товарний знак, печатку зі своїм найменуванням та інші реквізити, від свого імені укладає договори, набуває майнові та немайнові права, несе зобов’язання, виступає позивачем та відповідачем у суді.

      ТзОВ “Правда” розташоване в центральній частині Бродовського району.  Центральна садиба  знаходиться в селі Пониковиця  на віддалі 7 км від районного  центру м. Броди  та  90 км від обласного центру – м.Львів. Господарство об’єднує 5 (п’ять) сіл і їх землі: Пониковиця, Голосковичі, Суходоли, Глушин, Ковпин і хутір Косарщина.        

      Основними видами діяльності ТзОВ ”Правда” є:

• вирощування зернових культур;
• вирощування буряків;
• м’ясне та молочне скотарство;

 Товариство займається  вирощуванням сільськогосподарських  культур: пшениці, жита, ячменю, вівса, зерно суміші, гречки, ріпаку, олійної редьки, цукрових буряків, зеленого горошку, кукурудзи, а також великої рогатої худоби, свиней  і  коней. Господарство  реалізує побічну продукцію – сіно, солому  та продукцію переробки – м’ясо, муку, жом, комбікорм тощо.

Господарство є платником фіксованого  сільськогосподарського податку, сплачує  внески у Пенсійний фонд і всі  страхові фонди. 

Виробнича структура підприємства представляє собою виробничі  його підрозділи – виробничі дільниці і цехи із всіма службами забезпечення, а також форми зв’язків між ними. Виробнича структура ТзОВ «Правда» складається з:

• рослинництва:

• рільничо-тракторна бригада №1  с. Пониковиця та с. Ковпин;

• рільничо-тракторна бригада №2  с. Голосковичі;
• рільничо-тракторна бригада №3  с. Суходоли та с. Глушин.

• тваринництва:

• ферма ВРХ молочно-тваринного напрямку с. Пониковиця;

• ферма молодняку ВРХ с. Пониковиця;
• ферма ВРХ молочно-тваринного напрямку с. Голосковичі.

• промислового виробництва:

• пилорама;

• млин;
• обслуговуючі галузі (автопарк, гужовий транспорт, електропостачання).

 

Таблиця 2.1 

Загальний аналіз впливу середовища ТзОВ «Правда» на стратегію  виробництва

№ п/п	Компоненти середовища	Залежність від ситуації: ″+″ залежить; ″-″ не залежить	Вплив на ситуацію: ″+″ позитивний; ″-″ негативний; ″0″ відсутній	Значущість: ″+″ важливо; ″-″ важливо
Загальне  зовнішнє середовище
1.	економічний	+	+	+
2.	технологічний	-	-	+
3.	політичний	+	-	-
4.	правовий	+	-	+
5.	соціальний	+	-	+
6.	екологічний	+	-	+
Операційне зовнішнє середовище
7.	постачальники	+	+	+
8.	споживачі	+	+	+
9.	конкуренти	-	-	-
10.	виробники замінників	-	0	-
11.	державні закони	+	+	+
12.	фінансові організації	+	0	+
13.	міжнародна діяльність	-	0	-
Внутрішнє середовище:
14.	виробництво	+	+	+
15.	фінанси	+	0	+
16	маркетинг	+	-	+
17.	персонал	+	+	+
18.	організація управління	+	+	+