Антикризисный менеджмент на строительной фирме

Системний аналіз сигналів про можливі зміни стану та конкурентного статусу фірми, запропонований вітчизняними дослідниками  дозволяє розглядати в сукупності цілий ряд параметрів, які служать індикаторами кризових явищ, наростання загроз виконання місії фірми, або, навпаки, можуть свідчити про розширення можливостей організації. Дана методика є ефективною на етапах раннього діагностування криз, коли ставиться мета попередити їх виникнення, не допустити подальшого погіршення показників діяльності.

Розглянемо групи показників, які допомагають визначити можливі негативні тенденції, що перешкоджають виконанню стратегічних цілей організації.

1.                  Падіння величини попиту на товари фірми, зниження купівельної спроможності населення, зростання величини попиту на товари фірм-конкурентів.

2.                  Погіршення параметрів факторів виробництва: скорочення пропозиції сировинних і матеріальних ресурсів, зростання цін на сировину, матеріали та обладнання, зростання вартості ліцензій на використання винаходів і відкриттів.

3.                  Згортання виробництва споріднених галузей, стагнація їх науково-технічного та економічного потенціалу, зростання цін на послуги галузей інфраструктури.

4.                  Жорсткість конкурентної боротьби на тлі зниження конкурентного статусу організації, активне "переключення" покупців на товар-замінник, цінові війни.

5.                  Несприятливі зміни діяльності державних і владних структур: підвищення податкових ставок та введення нових податків, зміна у валютного курсу рубля, митних зборів, мінливе цивільне та комерційне законодавство, контроль держави за коливаннями цін.

6.                  Випадкові явища: розміщення фірми в регіоні, схильному до стихійним лихам; нестабільність зовнішньої політики іноземних держав-партнерів по бізнесу, демографічні шоки; несподівані науково-технічні прориви, реалізовані конкурентами.

7.                  Погіршення технічних ресурсів фірми: знос засобів технологічного оснащення , використання морально застарілих засобів технологічного оснащення; застосування матеріалів і напівфабрикатів, що знижують конкурентоспроможність продукції; використання застарілих систем перетворення, передачі і контролю споживання енергії, що викликає втрати.

8.                  Погіршення параметрів технологічних ресурсів: відсутність потенціалу для проведення систематичних НДДКР; використання технології, що не дозволяє протягом одного життєвого циклу ефективно змінювати покоління продукції фірми.

9.                  Ослаблення кадрового потенціалу: працівники орієнтовані на застосування командно-адміністративних методів, виконання традиційних видів робіт, обумовлених стабільною технологією; забезпечення технічної, соціальній та екологічній безпеці не надається першочергове значення.

10.             Відсутність гнучкості організаційної структури: її застій і орієнтованість на виконання функцій, бюрократизація.

11.             Фінансова політика характеризується систематичним залученням позикових коштів, відбувається падіння курсу власних акцій фірми.

Діагностика криз, що проводиться в рамках системного підходу, дає можливість отримати найбільш повне уявлення про досліджуваний об'єкт. У практиці підприємств часто використовуються методи аналізу, які дозволяють з мінімальними витратами зробити оцінку ризиків, фінансового стану, прогнозувати майбутні тенденції розвитку.

Управління ризиками, їх хеджування необхідно для попередження несприятливих тенденцій розвитку організації. Щоб визначити ризики, можна використовувати статистичний, експертний і комбінований методи. Аналіз ризику починається з виявлення його джерел і причин. Ризик вимірюється як ймовірність певного рівня втрат. Так, в якості допустимого ризику можна прийняти загрозу повної втрати прибутку від того чи іншого проекту або від підприємницької діяльності в цілому. Критичний ризик пов'язаний вже не тільки з втратою прибутку, а й з недоотриманням передбачуваної виручки, коли витрати доводиться відшкодовувати за свій рахунок. Найбільш небезпечним для підприємця є катастрофічний ризик, що призводить до банкрутства організації, втрати інвестицій або навіть особистого майна підприємця.

Суть статистичного методу полягає в тому, що вивчається статистика втрат та прибутків підприємства, встановлюється величина і частота отримання економічної віддачі, а потім складається прогноз на майбутнє. Під віддачею розуміється економічна рентабельність і ефективність витрат (інвестицій), яка розраховується як відношення прибутку до витрат, необхідним для її отримання.

Якщо криза настала, формується антикризова команда, в яку можуть увійти незалежні аудитори, консультанти з питань бізнесу та інші експерти. Менеджери компанії повинні повністю сприяти роботі залучених експертів. Створена аналітична група встановлює причини, що призвели компанію до існуючого плачевного стану, визначає шляхи виходу з кризи.

Для оцінки поточного стану підприємства використовуються сучасні інструменти фінансового аналізу: горизонтальний і вертикальний види аналізу, розрахунок фінансових коефіцієнтів, аналіз ліквідності балансу, експрес-аналіз загальної спрямованості фінансово-господарської діяльності, оцінка економічного потенціалу суб'єкта господарювання.

Валовий фінансовий результат компанії являє собою суму фінансових результатів від різних видів діяльності, підрозділів, товарних груп. Щоб максимально звузити поле пошуку впливу негативних явищ, слід розібратися в тому, які саме структурні елементи, що формують фінансові результати компанії, виявилися під негативним впливом.

Аналіз фінансових коефіцієнтів передбачає розрахунок і оцінку співвідношень різних видів засобів та джерел, показників ефективності використання ресурсів організації. Значення коефіцієнтів залежить від галузевих особливостей і розмірів підприємств. Оцінка фінансового стану підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів може проводиться за такими групами: платоспроможність, рентабельність, фінансова стійкість, ділова активність, ліквідність.

Абсолютна стійкість фінансового стану показує, що запаси і витрати повністю покриваються власними оборотними засобами. Підприємство практично не залежить від кредитів. Нестійке фінансове становище характеризується порушенням платоспроможності: підприємство змушене залучати додаткові джерела покриття запасів і витрат, спостерігається зниження прибутковості виробництва. Кризовий фінансовий стан характеризує підприємство на межі банкрутства, прострочені кредиторська та дебіторська заборгованості якого не можуть бути погашені в строк.

До фінансових коефіцієнтів, що застосовуються для оцінки фінансової стійкості підприємства можна віднести коефіцієнти: автономії, співвідношення позикових і власних коштів, забезпеченості власними коштами, маневреності, прогнозу банкрутства та ін

Платоспроможність підприємства визначається наявністю у нього можливості і здатності своєчасно і повністю виконувати платіжні зобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій грошового характеру. Платоспроможність впливає на форми та умови угод, а також на наявність можливості отримання кредитів.

Ліквідність підприємства визначається виходячи з наявних у нього ліквідних засобів, до яких належать готівкові гроші, грошові кошти на рахунках у банках та легко реалізовані елементи оборотних ресурсів. Ліквідність відображає здатність підприємства в будь-який момент здійснювати необхідні витрати.

Відносні показники ділової активності характеризують рівень ефективності використання ресурсів: матеріальних, трудових і фінансових. Показники ділової активності підприємства включають: виручку від реалізації, чистий прибуток, продуктивність праці, коефіцієнт загальної оборотності капіталу і оборотних коштів, середній термін обороту дебіторської заборгованості, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості і власного капіталу.

Аналіз кредиторської та дебіторської заборгованості допоможе визначити основні напрямки для її реструктуризації, т. тобто зменшення сукупного боргу та його прискореного погашення. Проводиться інвентаризація заборгованості, яка поділяється на: поточну, прострочену, пені і штрафи. Робота з ліквідації заборгованості підприємства вимагає як аналізу суми вимог, так і визначення засобів, якими володіє підприємство для погашення боргів, складання прогнозу руху грошових коштів.

Діагностика криз включає в себе комплекс методів, необхідних для оцінки поточного стану організації, виявлення причин погіршення кількісних і якісних показників її діяльності. Зрозуміло, діагностика сама по собі не може вирішити проблему. Необхідно усунути справжню причину кризи, згладити його негативні прояви, усунути наслідки. Поряд з такими заходами, як скорочення витрат, розширення асортименту, реструктуризація боргів, в умовах кризи виникає потреба у кардинальних заходи з оздоровлення підприємства, реорганізації його діяльності, стратегічних інноваційних змін.

Надалі розглянемо методи подолання фінансової кризи в організації.

Особливість антикризового управління організацією полягає в підвищеної складності управлінських процесів. Фінансова криза проявляється в нестачі грошових коштів, зростанні простроченої кредиторської заборгованості, падіння продажів, невдоволення персоналу та інших несприятливих чинників. Рівень вимог до керівників, які приймають найбільш важливі, стратегічні рішення, зростає в геометричній прогресії. Організація, що зазнає фінансової кризи, може припинити своє існування , а може відродитися знову, після проведення кардинальних змін, наприклад, реорганізації, реструктуризації компанії. Успіх подолання кризи залежить від уміння провідних менеджерів своєчасно вжити адекватних дій.

У російських компаніях антикризові заходи часто зводяться до заходів фінансового оздоровлення, проведення реструктуризації кредиторської заборгованості. Хоча підприємства, що мають значну кредиторську заборгованість, не завжди можуть вийти з "боргової ями".

Управління організацією в умовах фінансової кризи - це сукупність методів, спрямованих з одного боку, на зменшення всіх статей витрат, збільшення надходження грошових коштів в організацію, необхідних для погашення боргів, а з іншого - на зростання обсягу продажів і одержання пропорційно прибутку. Велике значення має використання нових прийомів управління, які можуть кардинально змінити існуючу систему після реорганізації. До таких прийомів відносяться: використання ноу-хау, позиціонування торгової марки, оптимізація кадрової роботи, боротьба за якість, цінова політика і т. д.

В умовах кризового стану найбільш важливо скоротити одні витрати і збільшити інші, які можуть зробити компанію прибутковою. Необхідний швидкий приплив грошових коштів в організацію. Роботи у вибраних стратегічних напрямках не можуть фінансуватися тільки за рахунок внутрішньої економії. Виникає необхідність залучення позикових коштів з боку, що саме по собі важко, тому що фінансова криза підприємства часто означає його фактичне банкрутство. Тому так важливо визначити оптимальне співвідношення всіх заходів впливу, необхідних для того, щоб підприємство спочатку могло "утриматися на плаву" , а потім почати новий більш ефективний етап у своїй діяльності.

Основні методи подолання фінансової кризи в організації включають: 
- Скорочення витрат;              

- Збільшення надходження грошових коштів в організацію;             
- Проведення реструктуризації кредиторської заборгованості;              

- Визначення стратегії розвитку організації;              

- Проведення реорганізації або реструктуризації підприємства.

Скорочений витрат є необхіднім кроком у тій ситуації, коли організація відчуває фінансову кризу. Необхідно централізувати прийняття всіх рішень, які впливають на рух матеріальних активів підприємства, скорочувати або заморожувати витрати, пов'язані з розвитком існуючих довгострокових проектів: НДДКР, капітального будівництва та інших вкладень, окупність яких перевищує один рік.               
              Методи скорочення витрат включають: контроль витрат, аналіз джерел виникнення витрат, їх класифікацію за ступенем залежності від обсягів виробництва, проведення заходів щодо зниження витрат, оцінку отриманого ефекту. 
              Основні напрямки діяльності щодо зниження витрат: скорочення фонду оплати праці; скорочення витрат на сировину і матеріали за рахунок використання більш дешевих компонентів виробів, горизонтальної інтеграції з постачальниками, роботи з місцевими виробниками, впровадження ресурсозберігаючих технологій; скорочення виробничих витрат, витрат на ремонт та обслуговування обладнання , витрат на рекламу, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, дослідження ринку, підтримка певної якості послуг.               
              Важливо визначити найбільш витратні статті балансу, які підлягають скороченню (капітальне будівництво, дорогі стажування для працівників, проведення масштабних маркетингових досліджень, дослідно-конструкторські роботи) і направити ці ресурси на проведення реструктуризації і проекти, що передбачають отримання швидкого прибутку.              
              Залучення грошових коштів в організацію в умовах кризи здійснюється в основному за трьома головними напрямами - по-перше: продаж і здача в оренду активів компанії, по-друге: оптимізація продажів; по-третє: зміна кредитної політики для прискорення оборотності дебіторської заборгованості. 
              Будь-які активи, що знаходяться у власності компанії, - будівлі, споруди, машини, обладнання, облігації, акції, у т. ч. і інших підприємств, векселі банків - можуть бути продані або використані для погашення боргу в ході проведення реструктуризації. Це можливо, якщо ці активи не є забезпеченням заборгованості за іншими зобов'язаннями (заставні вимоги). Якщо витрати підприємства на зберігання та обслуговування активів великі, вигідніше продати їх. Цінні папери можна запропонувати придбати кредиторам, які зацікавлені в розширенні сфери своєї діяльності за рахунок придбання пакетів акцій.               
              Оптимізація продаж вимагає проведення ряду важливих заходів: цінового регулювання; залучення нових замовників; укладання контрактів про виробництво на давальницькій сировині; впровадження програми торговельних знижок і пільг для споживачів, які платять швидше; укладання стратегічних союзів та альянсів; оцінки додаткових витрат, пов'язаних із запровадженням у виробництво і просуванням на ринок нової продукції.               
              Залучення грошових коштів в організацію за допомогою зміни кредитної політики відбувається за рахунок прискорення оборотності дебіторської заборгованості. В умовах високої інфляції особливо важливо мати добре продуману політику щодо постачальників, замовників та інших контрагентів. Основні групи кредиторської заборгованості утворюють заборгованості по бюджету, позабюджетних фондів, банкам, постачальникам. Дебіторська заборгованість утворюється за рахунок роботи з замовниками, дочірніми товариствами та іншими контрагентами. 
              Для вибору оптимальної кредитної політики компанія повинна порівняти потенційні вигоди від збільшення обсягу продажів з вартістю надання додаткових торгових кредитів і ризиком можливої несплати. З метою зниження ризику несплати дебіторської заборгованості, організація повинна відстежувати кредитну історію клієнтів (купівельну та платіжну історію). Кредитоспроможність клієнта може бути оцінена на основі кредитної історії взаємин клієнта і компанії. Порівняльний аналіз витрат і вигод кредитної політики повинен допомогти визначити стратегію, при якій розмір непогашеної дебіторської заборгованості є цілком передбачуваним. Використовуються програми пільг і знижок за передоплату, оплату готівкою і своєчасне погашення дебіторської заборгованості. Організація повинна досить точно прогнозувати суми кредиту, що не будуть погашені, щоб розрахувати необхідний резерв для списання безнадійних боргів.