Зарубіжна література

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Слов’янський  державний педагогічний університет

Кафедра загального та російського мовознавства і теорії та історії літератури 
 

Робота  допущена до захисту

на  засіданні кафедри ЗРМ і ТІЛ

Протокол №___ від_________ 2011 р.

зав. кафедрою ______доц. Казаков І.М. 
 

Дипломна  робота 

ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ ТВОРЧОСТІ 

ХОРХЕ ЛУЇСА БОРХЕСА  

студента V курсу

     філологічного факультету

     англо-німецького відділення

(спеціальність  «Мова та література (англійська, німецька»)

     Кузіна  Вадима Юрійовича 

     Науковий  керівник:

     кандидат  педагогічних наук,

     доцент  Біличенко О.Л. 
 
 

Слов’янськ  – 2011 
ЗМІСТ 

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	3
РОЗДІЛ  І. Особливості світогляду Х.Л.Борхеса та його відтворення в творчості письменника . . . . . . . .	9
1.1. Формування  духовних, естетичних, релігійно-філософських  поглядів Х.Л. Борхеса . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	9
1.2. Концепція  філософії в творчості Х.Л.Борхеса  . . . . . . . . . . . . . .	17
РОЗДІЛ  ІІ. Літературний світ Х.Л.Борхеса . . . . . . . . . . . . . .	23
2.1. Час і простір як полюси  літературного світу письменника  . . .	23
2.2. Філософська  поезія Х.Л. Борхеса як відтворення міфології світу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	30
2.3. Образ класичного аргентинського  героя в творчості Борхеса	33
РОЗДІЛ  ІІІ. Культурологічні парадокси та інтелектуальна метафоричність в творчості Х.Л.Борхеса . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	53
3.1. Околиця як  знак маргінальної культури в  творчості письменника . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	53
3.2. «Вавилонська бібліотека» – метафора  Космосу та культури . .	62
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	67
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .	69

 

 

ВСТУП 

     Прагнення вивчати твори латиноамериканських  письменників в Україні можна  пов’язати із зацікавленістю не тільки країною «пристрастей», а також країною, яка перша визнала українську незалежність у світі.

     Борхес – це Людина, яка змогла привернути увагу світу до аргентинської літератури у 70-тих роках. Його універсальність полягає у поширенні не тільки культури Аргентини, а й свого власного стилю на увесь світ. Його сьогодні розглядають як частину сучасного світового письменства, як засновника магічного реалізму в Аргентині. По слідах Борхеса пішли цілі покоління письменників. Його проза – це феномен, який впливає на світову літературу, і навіть те, що він не одержав Нобелівську премію, не зменшує впливу письменника.

     Творчість Борхеса можна розглянути у контексті сучасної літератури, але треба зважати, що на неї вплинули попередні автори-класики, такі, як Гомер, Данте, Сервантес, Достоєвський. І безперечно, можна простежити його вплив на нове покоління письменників, серед яких Умберто Еко, Італо Калвіно, Ернесто Сабато та інші.

     Сьогодні  легко можна переконатися – переважно  у аргентинських письменників –  у впливі борхіанського світу. Стиль, для якого характерні повторювані  абзаци, гра слів, глибока філософія.

     Через десять років після смерті Борхеса, його твори, написані у двадцятому столітті виступають як символ канонічної класичної літератури. Борхес свідомо підтримує саму ідею традиційної літератури, яка на сьогоднішній день занепадає.

     Насправді, твори Борхеса належать до найбільших відкриттів літератури 20-го століття. Він відчував, що як писатиме суто класично, Аргентину звинувачуватимуть у так званому «регіоналізмі», коли вся література тільки працює з метою, щоб розкрити світові традиції та їх обґрунтувати. Борхес успішно знайшов такі форми, що зробили неможливим будь-які звинувачення.

     В вітчизняному літературознавстві аргентинська література не була предметом жвавого інтересу. Існує досить обмежена кількість робіт загального характеру, присвячених історії аргентинської літератури. А саме, праці С.П.Мамонтова «Іспаномовна література країн Латинської Америки», І.Тертерян «Художня своєрідність літератури Латинської Америки», О.Ф.Кофмана «Латиноамериканський художній образ світу» [40, с.67]. Серед суто українських досліджень можна виділити лише працю Ю.Покальчука «Сучасна латиноамериканська проза» [59, с.23]. Кожна з книг дозволяє нам сформувати загальне уявлення про літературну історію Південної Америки і про основні імена. Цим вітчизняні джерела практично вичерпуються.

     У іспаномовному літературознавстві справа виглядає інакше, що, втім, цілком логічно. Крім безлічі історій латиноамериканської літератури, таких, як, наприклад, «Історія іспано-американської літератури» Х.М.Ов'єдо або праця з аналогічною назвою, але іншого автора – Е.А.Імберта, нам вдалося знайти чимало книг і статей, присвячених окремим темам творчості латиноамериканських авторів [18, с.168].

     Про Х.Л.Борхеса написано дуже багато. Серед російських дослідників творчості письменника можна виділити декілька найбільш значних імен. Б.Дубін – перекладач і дослідник його творчості, написав безліч статей, за його редакцією вийшло тритомне зібрання творів [13]. І.Тертерян – яку можна назвати першопрохідцем у справі відкриття імені Борхеса російським читачам [67]. М.Ямпольський, В.Багно, І.Петровський, які присвятили не одну роботу вивченню творчості цього автора [61, с.188].

     З 70-х по 90-і роки за кордоном також  вийшло безліч книг і статей, що розповідають про особистість письменника (М.Р.Барнатан «Х.Л.Борхес», Е.Канто «Борхес проти світла», Е.Родрігес Монегаль «Борхес про себе», M.Васкес «Борхес, його дні і час»), про його творчість в цілому, і особливо про її філософський аспект (Х.Алазракі «Наративна проза Х.Л.Борхеса», A.Х.Перес «Поетика прози Х.Л.Борхеса», Х.Арана «Центр лабіринту: філософські мотиви у творах Борхеса», T.Фернандес «Борхес і його літературна спадщина», M.Барренечеа «Вираз ірреальності у творах Борхеса», Х.Нуньо «Філософія Борхеса») [12]. Для даної роботи особливий інтерес представляють книги A.Ечеваррія «Мова і література Х.Л.Борхеса», M.Л.Фрідмана «Морфологія оповідань Борхеса» і стаття M.Буено «Борхес-читач» Мартіна Ф'єрро», а також деякі розділи з вже згаданих робіт [12].

     Х.Л.Борхес – один із символів ХХ століття. Його книги донині викликають жвавий інтерес, як у читачів, так і в літературознавців. Критичних праць, присвячених його творчості безліч, але більша їх частина розглядає філософський аспект творів автора.

     Книга Х.Алазракі «Художня проза Х.Л.Борхеса» являє собою детальний аналіз філософських поглядів Борхеса, тематику його оповідань, осмислення письменником аргентинської історії та аргентинського характеру [13, с.12]. На думку літературознавця, в оповіданнях письменника переважає таке бачення світу: ми не знаємо, що таке наш світ, але намагаємося виробити безліч схем, щоб його пояснити, і приймаємо свої пояснення як істину. Х.Алазракі, услід за іншим дослідником творчості Борхеса Е.А.Імберто, використовує термін «підтема», кажучи про тематику, і зазначає, що кожна з цих «підтем» може бути головною в оповіданні, а доповнювати її можуть інші. Таких «підтем» він виділяє дев'ять:

     1. Момент, який вичерпує історію  людини, коли вона розуміє, ким  вона є насправді («Друга смерть»,  «Біографія Тадео Ісидоро Круса»).

     2. Злиття реального і фантастичного  («Тлен, Укбар, Орбіс Терціус»  і багато інших).

     3. Тема лабіринту («Абенхакан ель  Богарі, який загинув у своєму лабіринті»).

     4. Пантеїстична ідея про те, що  в кожній людині живуть двоє («Теологи», «Друга смерть»).

     5. Світ – це сон, який сниться  Богу («У колі руїн»).

     6. Історія як ланцюг випадковостей,  причинно-наслідкових зв'язків («Deutsches Requiem»).

     7. Тема пам'яті («Фунес – людина  з феноменальною пам'яттю»).

     8. Літературні твори відрізняються  один від одного більше, ніж  манерою написання, манерою прочитання, і, з часом, трактування твору  змінюється, як змінюються погляди  і цінності («П'єр Менар, автор «Дон Кіхота»).

     9. І, нарешті, відвага – визначальна риса аргентинського характеру («Чоловік з Рожевого перехрестя», «Південь»).

     У розділі «Суть Аргентини» Х.Алазракі розповідає про креольську тематику у творчості Борхеса (ранні вірші і розповіді 30-х рр.) Та про трансформацію її, згодом, в реалістичні оповідання («Повідомлення Броуді», 1970), присвячені аргентинському життю і характеру.

     Ще  одне цікаве дослідження А.Х.Переса «Поетика прози Х.Л.Борхеса» розглядає прозу Борхеса з точки зору бахтинської теорії [40]. Найбільшу увагу в дослідженні приділено вивченню часу і простору, але в першому розділі ми знаходимо міркування про персонажа. А.Перес відзначає, що Борхес ніколи детально не описує своїх героїв, це скоріше побіжний погляд, відчуття від якого і лягають в основу опису. У якості визначальних, виділяються такі характеристики:

     1) двозначність (подвійність) і амбівалентність  (Борхес піддає багатьох персонажів  зміні і перетворенню, так що  у читача виникають сумніви  щодо їх автентичності, а персонажі здатні до різних варіантів поведінки («Невмирущий»));

     2) піднесення і зниження (двоїсте  сприйняття персонажа (його позитивних  і негативних властивостей) дозволяє  найчастіше знизити його образ  і виробляє комічний ефект;

     3) комічність та іронія (цей ефект є наслідком зниження образу персонажа, найчастіше він зустрічається в біографіях, коли письменник дає два трактування подій з життя);

     4) спотворення (стилістичний прийом, що використовує Борхес, диспропорція, яка часто зустрічається як  в описах соціального середовища, житла, так і в описах персонажів).

     Серед прийомів створення образу критик виділяє протиставлення серйозного і комічного, перетворення, наявність двійників, інверсії, гіперболу, викриття.

     Книга Е.Родрігеса Монегаля «Борхес за Борхесом» побудована у вигляді огляду всіх етапів творчості письменника, а в додатку опубліковано низку інтерв'ю з ним [41]. В одній із розмов порушується питання аргентинської літератури. Порівнюючи дві знакові книги, «Мартін Ф'єрро» Ернандеса і «Дон Сегундо Сомбра» Гуіральдеса, Борхес зазначає, що «Мартін Ф'єрро» – розповідь про долю однієї людини, і він не розуміє епічності утікача. До того ж, каже він, після прочитання поеми, залишається сцена бійки з негром, а війна з індіанцями, підкорення пустелі тут же забуваються.

     І ще одна стаття, яка зачіпає творчість Борхеса – це стаття М.Буено «Борхес – читач «Мартіна Ф'єрро». Дослідниця пише, що поетика Борхеса народжується з читання. Його писемна творчість – це теорія і практика читання [7, с.12]. Аргентинська література завжди була шанована письменником, і це знайшло відображення в його творчості. У творах письменника, як зазначає дослідниця, існує два культи: культ книг і культ сміливості. Останній знайшов відображення вже в перших літературних спробах автора. Свою ранню творчість Борхес визначав як «креолизм». Він дуже рано усвідомив роль і місце поезії гаучо і «Мартіна Ф'єрро» в національній літературі. У 1931 році Борхес публікує в журналі «Південь» свою роботу «Мартін Ф'єрро». Через рік цей же текст з'являється під заголовком «Поезія гаучо» у журналі «Дискусія» («Discusión»). Пізніше письменник створює оповідання «Кінець» (1953), «Біографія Тадео Ісидоро Круса» (1944), в яких він використовував сюжетні лінії і персонажів запозичених в «Мартіні Ф'єрро» і змішав світ реальний і світ вигаданий.

     Перелічені  нами роботи торкаються різних аспектів творчості Х.Л.Борхеса, але художня своєрідність його творів досліджувалася фрагментарно, фундаментальних праць в зарубіжній літературознавчій літературі та вітчизняних роботах не існує, що і визначило актуальність нашого дипломного дослідження.

     Мета  роботи - дослідити особливості художньої своєрідності творчості Хорхе Луїса Борхеса.

     Здійснення даної мети потребує вирішення наступних завдань:

     1. Визначити особливості світогляду Х.Л.Борхеса та його відтворення в творчості письменника.