Вишиваний світ Віри Роїк

     Портретно-психологічний нарис – твір, у якому характер героя, подається, як правило, у нетривіальній ситуації. Тому для автора дуже поважно виявити таку “ділянку» на життєвій дорозі героя, який містить якісь неординарні труднощі, володіє драматичним характером. Саме тут можна виявити конкретні прояви характеру героя, його таланту, завзятості, працьовитості і інших значимих, сточування зору досягнення мети, якостей. У тому ж випадку, коли така “ділянка» на життєвій дорозі героя виявити не удається, авторові важче розраховувати на створення цікавого матеріалу. Хоча можна ефектно використовувати метод умовності або вдатися до асоціацій (тобто наприклад, включити відповідний цікавий матеріал зі свого минулого досвіду) і так далі На жаль, досить часто автори, що намагаються написати портретний нарис, не знаходять нічого кращого, окрім як представити читачеві ряд нанизаних на якусь єднальну думку описів рядових дій героя. А інколи поступають ще простіше – коротко переказують біографію свого героя. Звичайно, все це дає певне уявлення про людину, що зацікавила автора, але не завжди подібну роботу можна назвати портретним нарисом.

       Справжній портретний нарис виникає  в результаті художнього аналізу особи героя, що спирається на дослідження різних її сторін (етичною, інтелектуальною, творчою і так далі), тобто в результаті виявлення характеру героя.

     Окремо  слід звернути увагу на художню деталь у портретному нарисі. Деталь в портретному нарисі є одним із засобів типізації. За допомогою вдало знайденої деталі можна передати характерні межі зовнішності людини, його мови, манери поведінки і т. д.; зрозуміло описати обстановку, місце дії, який-небудь предмет, нарешті, ціле явище. Звичайно, це вимагає від автора особливої уважності. Справжній художник, відзначав М. Гоголь, досягає того, «щоб вся та дрібниця, яка вислизає від очей, промайнула б міцно в очі всім». За допомогою яскравої деталі можна замінити цілі описові фрагменти, відсікаючи зайві і затуляючі суть справи і подробиці. Прийоми обігравання деталей в портретному нарисі можуть бути найрізноманітнішими. У одних випадках – це образне трактування тих або інших подій., у других – для створення символічного образу, в третьіх– для асоціативних в'язок, в четвертих– для передачі особливостей зовнішніх і внутрішніх людських проявів.

     У даній роботі ми звернемо особливу увагу на портретно-психологічний нарис, у центрі якого лежить зображення внутрішнього світу людини, розкриття її характеру через конкретні суспільне значущі вчинки, конфліктні ситуації.

     Завдання  автора при написанні такого нарису – з безлічі фактів вибрати  найхарактерніші, найтиповіші, назвати час і місце дії, точно відтворити життєву ситуацію. При цьому нарисовець мусить виділити з характеру свого героя найприкметніші риси і, розкривши їх через певну ситуацію, піднятися до масштабних узагальнень чи висновків або ж внутрішньою логікою розповіді підвести до них читача.

     Портретний  нарис допомагає ЗМІ виконувати дуже важливу суспільну функцію: показувати духовне багатство людини, її всезростаючу соціальну активність, її працю, її творчість.

     Відома  формула типізації й індивідуалізації літературного образу, що її дав  Ф. Енгельс, – «кожен той і кожен цей», – повністю стосується і портретно–психологічного нарису [41, с. 218].

     У визначенні М. Подоляка зазначається, що у центрі портретного нарису – людина. Не просто «робот», «істота», а людина з характером, з її духовністю, з конкретними вчинками, які розкриваються в суспільне значимих діях, конфліктних ситуаціях... Головна особливість такого нарису –  розкриття духовного світу героя, окреслення його характеру [54, с. 294].

       Не можна не погодитися з  тим, що психологічно–портретний нарис повинен розкрити людину, яка є центром осмислення, але політичний психологічно–портретний нарис має своїм центром ставити політичну ситуацію. Історичний психологічно–портретний нарис ставить у центрі епоху і час, культурологічний – буття культури. І хоч пріоритетною залишається людина й її духовний світ, проте точкою відліку мислення про людину є ситуація –  політична, соціальна, історична, культурна. Психологічно–портретний нарис потребує не тільки і не просто людини, цей підвид нарису вимагає осмислення людини у системі, і система не меншовартісна у цьому поєднанні.

     Серед основних різновидів нарису – нарис художній, який є зображенням осіб і подій, що досягається за допомогою домислу. «Художній нарис – надто рухлива, гнучка літературна форма. За обсягом матеріалу нарис може дорівнювати оповіданню, повісті і навіть роману»  [5, с. 85]. Художній нарис займає проміжне положення між художньою літературою і публіцистикою. Переважання того або іншого типа творчості залежить від мети оповідання і від міри письменницького дарування.

     Специфічнім різновідом нарису є наукова праця з певної проблеми, здебільшого гуманітарного характеру, до якої входять дослідження з ряду взаємопов''язаніх пітань. Скажімо, «Нариси історії українсько–руської літературі» І. Франка, «Начерки історії української літературі» Б. Лепкого тощо.

     Визначення жанру повинне не просто охарактеризувати твір, як уже було зазначено, у всіх його особливостях, але має дати інструменти, якими можна його створити.  В. Здоровега, при розгляді цього жанру зазначав: «До сюжетних нарисів належить портретний та проблемний. Портретний нарис оповідає про якусь цікаву людину, яка заслуговує на увагу... про життя і діяльність якої цікаво дізнатися читачам, слухачам чи глядачам. Мета портретного нарису – змалювати живі риси героя, сповістити про те нове, що він приніс до життя» [29, с. 364]. Це визначення мало різниться від попередніх, хоч і зазначає, що портретний нарис є сюжетним, проте не слід забувати, що сюжетність притаманна будь–якому твору, навіть без елементів художності, оскільки сюжетність має безліч різних форм вираження. І це значить, що сюжетність не є показником суто портретно нарисовим. 

     За  тематичною спрямованістю портретно–психологічні нариси поділяють на 5 видів.

     1) Літературний психологічно-портретний нарис. Він має безліч форм: портрет–роман, портрет–дослідження, портрет–есе, портрет–сенсація та інші.

     2) Політичний психологічно-портретний нарис. Він посідає особливе місце у сучасній портретистиці, є і формою аналізу політичної ситуації, і формою творення політичного образу–іміджу. Політичний психологічно–портретний нарис активно послуговується іншими жанрами, такими як розслідування, репортаж, інтерв'ю.

     3) Історичний портретний нарис. Подібно до портрета політичного, історичний користується різними жанровими формами залежно від мети та способу оповіді. Але слід пам'ятати, що ті портрети, які користуються історією лише як обрамленням, для створення духу, а не для відтворення минулого, скоріш належать до літературних портретів.

     4) Культурологічний психологічно–портретний нарис. За рейтингом популярності близький до політичного портрета. Із великою цікавістю аудиторії до світського життя виникла ціла низка портретів–зарисовок, які нічого спільного із нарисовими зарисовками не мають, окрім штрихової форми подачі та короткої форми.

     5) Соціологічний психологічно-портретний нарис. Портрет рейтингів, графіків популярності тощо. Найнетрадиційніший серед портретів і найпопулярніший у період виборів, що демонструє своїх героїв у вигляді цифр, відсотків, таблиць.

     6) Побутовий психологічно-портретний нарис, або портрет простої людини.

     Жанр, який занепав у вітчизняній журналістиці в останні 10 років. Типовий нарисовий портрет радянських часів. Сьогодні стало не популярно писати про звичайну, просту людину, тому що сама вона стала не популярною для держави, не пріоритетною для державної ідеології [56].

     Різні тематики психологічно–портретних нарисів вимагають різних жанрових форм. Про це свідчить практика, аналіз існуючих на інформаційному ринку портретів. Подібно до тематичної класифікації можна навести класифікацію психологічно–портретних нарисів за допомогою інших жанрів.

     Психологічно–портретний нарис долучає: статтю, інтерв'ю, розслідування, репортаж зарисовку, есе, фейлетон, памфлет. Особливо популярним стає портрет–інтерв'ю. Це вже стало основним способом аналізу особистості, через її ж власні думки, висловлювання про себе, про світ, про оточуючих.

     Цікаве  ставлення до портретно-психологічного нарису в зарубіжному журналістикознавстві. У французькомі довідникові «Гід журналіста» портрет знаходимо серед аналітичних жанрів. Визначення дають таке: «Портрет є публіцистичним жанром, який об'єднує елементи репортажу, розслідування, інтерв’ю та аналізу. Він має довільну форму викладу й може змінювати свій обсяг» [27, с. 60].

     Отже, можна виокремити 4 характеристики жанру портретного нарису.

     1. «Добре виписаний портрет має залишати у читача враження, ніби він особисто познайомився з людиною, ім'я якої йому давно відомо.

     2. Персонаж портрета має бути  присутнім з перших рядків  тексту і не зникати з жодного  абзацу. Розповідь має містити багато цитат, сценок з життя, влучних зауважень.

     3. Жанр передбачає, щоб автор зустрічався  з персонажем особисто, а попередньо  назбирав на нього гарне досьє...

     4. Виписати портрет – це відшукати  ті риси, які максимально точно  окреслюють персонажа...» [27, с. 63 – 64].

     Аналізуючи  такий підхід, можна вказати на кілька позитивних аспектів: портрет виокремлюється як самостійний жанр у системі жанрів, що дає йому можливість вільно розвиватися та набиратися притаманних ознак; портрет належить до аналітичних жанрів, тим самим змушуючи аналізувати зібрану інформацію на тлі соціального, культурного, політичного стану; портрет звертається до інших жанрів, що дає змогу для його більшого вираження.  
 

1.3 Функції і завдання жанру 
 

     Основна мета створення портретного нарису – ознайомити читачів з людиною, розкрити характер героя, найважливіші сторони його психології, дії в конкретній життєвій обстановці, що пояснюють природу.

     Перш  ніж приступати до написання нарису, слід провести бесіду з тим, про кого буде матеріал, поговорити з людьми, знайомими з ним. Портретний нарис – це розповідь про людину, де не слід обмежуватися лише перерахуванням фактів з її життя, інтересів і успіхів або лише інтерв'ю з нею. Мета жанру чітко простежується у видовому різноманітті портретного нарису. Серед цього різноманіття можна виділити: біографічний портретний нарис, ювілейний портретний, портретно-проблемний, психологічний і політичний портрет. В кожного різновиду портретного нарису є конкретні завдання, свої форми публіцистичного життєпису, специфічні можливості в показі героя твору, способи психологічної і соціальної характеристики, типізації людської натури, нарешті, прийоми композиційної побудови твору. Й, знову ж таки, мета у жанрів різна. Розглянемо, що ж лежить в основі того або іншого різновиду портретного нарису.

     Біографічний  портретний нарис. Тут провідне місце займає біографія. Звернувшись до неї, журналіст має на меті висвітити відомості різного роду про найбільш значимі для людини етапи життя, про її життєвий досвід, про зміну соціальних статусів, про життєві пріоритети і цілі й тому подібне. Функція біографічного портретного нарису – за допомогою суб'єктивного матеріалу відтворити зрештою історія життя однієї людини. Щоб вона не нагадувала розгорнуту біографічну довідку, потрібно відібрати найбільш типові і характерні для героя твору факти, що розкривають внутрішню динаміку духовного зростання людини, його етичні пошуки, соціальні орієнтації і взаємини з навколишнім світом. Окрім цього, в нарисі треба показати взаємозв'язок індивідуальної історії життя людини і історії суспільства, співвідноситься соціальний досвід індивіда з досвідом його покоління, виявляються специфічні особливості індивідуального життя героя.

     Використовуючи  біографічні відомості, нарисовець має на меті описати складні процеси соціалізації особи на змінному світі, пояснити природу психологічної і соціальної поведінки людини, розповісти про генеалогію героя, реконструювати через життя однієї людини якісь історичні події й т.п. Тут чітко проглядається зв'язок між біографією як суб'єктивною конструкцією і біографією як соціальною дійсністю. Коли біографічний портретний нарис створюється саме в цьому взаємозв'язку, він, як правило, викликає найбільший інтерес, спонукаючи читачів до роздумів.