Шпаргалка по "Правознавству"

Розірвання трудового  договору може бути проведено лише за попередньою згодою первинної  профспілкової організації, членом якої є працівник. Розглядається  у 15денний строк обґрунтоване письмове подання власника про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника.Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.

Розірвання трудового  договору з ініціативи власника без  згоди виборного органу первинної профспілкової організації допускається у випадках: ліквідації підприємства; незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу; звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; звільнення керівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян; за розкрадання  майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

При припиненні трудового  договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну службу - у розмірі двох мінімальних заробітних плат;

Власник або уповноважений  ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. ведуться на всіх працівників, які працюють понад п'ять днів. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі; відомості про стягнення до неї не заносяться.

96.Поняття робочого  часу та його види за трудовим  законодавством.

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. В колект договорі можна встановити меншу норму.Скорочена  тривалість встановлюється: 1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень. Для учнів протягом навчального року – не більше половини передбаченого часу.2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень. може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда. 

Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності. якщо є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. тоді тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 годин при тижневій нормі 24 години.

Напередодні святкових  і неробочих днів тривалість роботи скорочується на одну годину і не може перевищувати 5 годин. При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи скорочується на одну годину. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Забороняється залучення до роботи в нічний час: 1) вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років; 2) осіб, молодших вісімнадцяти років; 3) інших категорій.

За угодою між працівником  і власником може встановлюватися  неповний робочий день або неповний робочий тиждень

При змінних роботах  працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється. На роботах з особливими умовами і характером праці робочий день може бути поділений на частини з тією умовою, щоб загальна тривалість роботи не перевищувала встановленої тривалості робочого дня.

Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. тільки у таких виняткових випадках: 1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії; 2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації; 3) при необхідності закінчити почату роботу, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих; 4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;   До надурочних робіт забороняється залучати: 1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;2) осіб, молодших вісімнадцяти років; 3) працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять. Жінки з дітьми і інваліди – лише за згодою.Надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік.

 

97.Поняття та  види часу відпочинку за трудовим  законодавством.

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. не включається в робочий час. повинна надаватись через чотири години після початку роботи. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують час перерви на свій розсуд, відлучатися з місця роботи. Якщо перерва неможлива, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день визначається графіком роботи підприємства, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем.

Тривалість щотижневого  безперервного відпочинку повинна  бути не менш як 42 години.

Робота у вихідні  дні забороняється. Залучення окремих  працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках за письмовим наказом: 1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; 2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; 3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; 4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення. Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Встановити такі святкові дні: 1 січня, 7 січня,8 березня, 1 і 2 травня,9 травня, 28 червня, 24 серпня, 7 січня, Великдень, Трійця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

98.Види відпусток  та порядок їх надання.

Громадянам надаються  щорічні відпустки із збереженням на їх період місця роботи  і заробітної плати. Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Особам віком до вісімнадцяти років - 31 календарний день. Для деяких категорій працівників законодавством України може бути передбачена інша тривалість щорічної основної відпустки.

Щорічні додаткові відпустки  надаються працівникам: 1) за роботу із шкідливими і важкими умовами  праці; 2) за особливий характер праці; 3) в ін, передбачених законодавством. Творча відпустка надається працівникам  для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та ін. Відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, до щорічних відпусток не включаються. Також не врах святкові дні.

Щорічні основна та додаткові  відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам  після закінчення шести місяців безперервної роботи. до закінчення шестимісячного терміну -тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки. 

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі: 1) порушення  власником або уповноваженим ним органом терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки; 2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки. Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі: 1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку; 2) виконання працівником державних або громадських обов'язків; 3) настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами; 4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

Забороняється ненадання  щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також  ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років  та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові  відпустки, зараховуються: 1) час фактичної  роботи із шкідливими, важкими умовами  якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня; 2) час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці; 3) час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація  за всі не використані ним дні  щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.

працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку  відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами  та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

99.Поняття і  види заробітної плати.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому  виразі, яку власник або уповноважений  ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства і максимальним розміром не обмежується.

Мінімальна заробітна  плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці. вона не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

 Основою організації  оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Формування тарифної сітки провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжпосадових співвідношень розмірів тарифних ставок. Право на підвищення розряду мають робітники, які успішно виконують роботи більш високого розряду не менш як три місяці і склали кваліфікаційний екзамен. За грубе порушення технологічної дисципліни може бути знижено кваліфікацію на один розряд.