Шпаргалка по "Правознавству"

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом  є рівними. за усною угодою їх можна  змінити, якщо це стосується рухомого майна. за письмовою угодою, посвідченою  нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів.

87.Спадкування  за заповітом в Україні.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа  з повною цивільною дієздатністю, здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності  у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших  учасників цивільних відносин. без  зазначення причин можна позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Заповідач має право  охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення  заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому, усю спадщину або  її частину. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Заповідач має право  зробити у заповіті заповідальний  відказ на користь будь-якої особи. Предмет - передання відказоодержувачеві  у власність права або речі, що входить або не входить до складу спадщини. На спадкоємця, до якого переходить рухоме або нерухоме майно, заповідач має право покласти обов'язок надати іншій особі право користування ними.

Заповідач може зобов'язати  спадкоємця до вчинення певних дій  немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні  батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Заповідач може обумовити  виникнення права на спадкування  у заповідача наявністю певної умови. вона має існувати на час відкриття  спадщини.

Подружжя має право  скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Заповідач має  право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття  спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування. Частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах.

Заповіт складається  у письмовій формі, із зазначенням  місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем, посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, якщо в місті немає нотаріуса. Також: головним лікарем, директором будинку похилго віку, капітаном корабля, начальником експедиції, командиром військової частини, начальником місця позбавлення волі, слідчого ізолятора (при свідках).Секретним є заповіт, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом.

Одержавши інформацію про  відкриття спадщини, нотаріус призначає  день оголошення змісту заповіту. У присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. У протоколі записується весь зміст заповіту.

Свідки: присутність не менш як двох, лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Заповідач має право у будь-який час скасувати старий та скласти новий заповіт, внести зміни.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також  заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

 

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

88.Поняття та  система трудового права України.

Предмет трудового  права — це насамперед сусп-трудовi вiдносини, що виникають у процесi застосування людиною своїх здiбностей у виконаннi певної трудової функцiї.

Предметом правового  регулювання трудового права  є також вiдносини, які не є  трудовими, але тiсно пов’язанi з  ними: вiдносини стосовно участi профспілок та інших громадських організацій, трудових колективів і працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями; відносини з працевлаштування громадян; відносини з професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників на виробництві; відносини щодо застосування дисциплінарних санкцій і відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої у процесі праці; Такі відносини наз. похідними від трудових.

Отже, трудове право — це окрема галузь права України, яка регулює трудові вiдносини робітників і службовців і тісно пов’язані з ними інші суспільні відносини, що складаються з приводу організації праці.

Метод трудового  права — це сукупність специфічних  способів і прийомів, за допомогою  яких відбувається правове регулювання  праці.

За нормативним регулюванням трудових відносин розрізняють дозвіл, наказ і заборону.

При застосуванні дозволу сторони самостійно встановлюють для себе права і обов’язки в межах, наданих державою. Наказ - держава встановлює конкретні умови, обов’язкові для всіх учасників відносин. Заборона — це встановлення державою категоричних умов поведінки в конкретній ситуації.

За способом впливу на поведінку людей розрізняють авторитарний та автономний методи.

Авторитарний метод полягає у виданні державою законів і підзаконних. Автономний - держава санкціонує прийняття і дію джерела правового регулювання праці, що розробляються та приймаються суб’єктами трудового права і діють у межах одного підприємства, установи, організації.

Принципи трудового  права — це правові засади, ідеї і тенденції, спрямовані на регулювання трудових відносин і закріплені у законодавстві про працю.Загальноправові принципи, які належать до трудового права, закріплені у Конституції України. Це принципи гуманізму, законності, демократизму та ін. До спеціальних принципів трудового права належать: свобода праці; рівноправність у трудовому праві; договірний характер праці; визначеність трудової функції; стабільність трудових відносин; матеріальна зацікавленість в результатах праці; безпека праці; участь трудових колективів і професійних спілок у вирішенні питань установлення умов праці і здійснення контролю за додержанням законодавства про працю; свобода об’єднання для здійснення і захисту прав і свобод;

Функції трудового права  — це напрями правового впливу на трудові відносини та відносини, тісно пов’язані з трудовими. Захисна функція полягає у  розширенні автономного методу регулювання суспільних відносин, які є предметом трудового права. Виробнича  функція передбачає раціональне використання трудових ресурсів, стимулювання якісної та продуктивної праці та ін. Соціальна функція означає зв’язок трудових  відносин із соціальними факторами (як оплата праці, мінімальна З/П). Ідеологічна функція знаходить своє втілення, коли завдяки мисленню і свідомості людина посідає активне місце у суспільному виробництві.

Суб’єкти трудового  права — це учасники індивідуальних і колективних трудових відносин, які мають трудові обов’язки відповідно до законодавства.До них належать: працівники; власники підприємств, установ, організацій; уповноважені власниками органи чи фізичні особи — роботодавці; трудові колективи; підприємства; установи; організації; державні органи та ін.

 Працівники мають  ряд прав і обов’язків, передбачених  законом: право на відпочинок, безпечні умови праці, об’єднання  у професійні спілки, обов’язок  сумлінно працювати, додержуватися  трудової та технологічної дисципліни  тощо. Громадянин може стати суб’єктом трудового права з 16 років, але за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює. Іноземці також мають право займатися трудовою діяльністю в Україні.

Крім цього, громадяни  можуть виступати як фізичні особи-роботодавці, вони  зобов’язані забезпечити найманому працівникові соціальні та економічні права і обов’язки, передбачені законом. Власник може здійснювати управління процесом праці безпосередньо або за допомогою уповноваженого ним органу. Уповноважений власником орган може бути одноособовим або колегіальним.

Підприємство, установа, організація також є суб’єктами трудового права. Підприємство — це самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). підприємство самостійно встановлює форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат.

профспілки — добровільна неприбуткова громадська організація, що об’єднує громадян, пов’язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. В Україні профспілки здійснюють свою діяльність відповідно до Конституції, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Профспілки незалежні у своїй діяльності і підпорядковуються тільки закону. Вони є юридичними особами. Мета їх діяльності — захист трудових і соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, які перебувають в їх галузевому підпорядкуванні.

Місцеві державні адміністрації, виконуючи такі повноваження, як забезпечення реалізації державної політики в  галузі охорони праці, встановлення квоти для прийому на роботу молоді, інвалідів та деякі інші, також виступають суб’єктами трудового права.

Суб’єктом трудового  права є і трудовий колектив. Він  складається з усіх громадян, які  своєю працею беруть участь у діяльності підприємства, установи, організації на підставі трудового договору. До основних функцій трудового колективу належать економічна, соціальна, політична, виховна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

89.Джерела трудового  права України.

Умови та порядок реалізації права на працю та пов’язаних з ним прав конкретизовано в Кодексi законiв про працю, у Законах України «Про оплату праці», «Про відпустки, «Про пiдприємництво», «Про зайнятiсть населення», «Про колективнi договори i угоди, «Про охорону працi», «Про основнi засади соцiального захисту ветеранiв працi та iнших громадян похилого вiку в Українi», iнших законах та великій кількості підзаконних нормативних актів. Правовi норми, які містять ці закони та підзаконні акти, мають один предмет правового регулювання — трудові та похідні від трудових відносини. Отже, вони створюють єдину, за предметом правового регулювання, систему правових актiв, яка має назву трудового права.

Джерело трудового права — це форма державного виразу та закріплення норм права, що приймаються компетентними органами держави і регулюють відносини, які є предметом трудового права.

Головним джерелом трудового  права є Конституція України. норми Конституції мають найвищу  юридичну силу. Вона забезпечує єдність  правового регулювання праці  на всіх підприємствах, в установах, організаціях; закріплює рівність перед законом у трудових відносинах, право на участь у профспілках з метою захисту своїх трудових прав та інтересів, рівне право доступу до державної служби, право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, право на працю та належні безпечні і здорові умови праці, на зарплату, не нижчу від визначеної законом, право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів, тощо.

Другим за важливістю нормативним актом у галузі регулювання  праці є Кодекс законів про працю України (КЗпП). За роки дії Кодекс зазнав багато змін. Сьогодні він складається з преамбули та 18 глав, які містять 265 статей.

Крім Конституції та КЗпП, трудові відносини також  регулюються іншими законами. Це —  Закони України «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про державну службу», «Про зайнятість населення», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та ін.

Особливістю системи джерел трудового права  є наявність так званих локальних норм права — норм, які приймаються на підприємствах, в установах, організаціях власником або уповноваженим ним органом за погодженням з трудовим колективом або профспілкою. Ці норми не повинні виходити за межі законів і підзаконних актів. Найважливішими локальними документами є колективний договір, правила внутрішнього трудового розпорядку, положення про структурні підрозділи підприємства, установи, організації та ін.