Шпаргалка по "Правознавству"

Об’єктами цивільних  правовідносин можуть бути: речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Зміст цивільних правовідносин утворюють цивільні права та обов’язки суб’єктів правовідносин..

Зміст суб’єктивного  права знаходить своє відображення у відповідних можливостях учасника зазначених відносин: здійснювати певні дії (купувати, продавати, дарувати речі, тощо); вимагати належної поведінки від зобов’язаних осіб; можливість звернутися до застосування примусової сили державного апарату для реалізації права вимоги.

Суб’єктивний  цивільний обов’язок — це міра необхідної поведінки зобов’язаної особи, яку вимагає від неї уповноважена особа з метою задоволення своїх інтересів.

Цивільно-правові  відносини поділяються на такі види:

• за змістом: майнові — цивільні правовідносини, спрямовані на задоволення майнових інтересів фізичних та юридичних осіб; немайнові — цивільні правовідносини щодо задоволення особистих немайнових інтересів учасників цих відносин (авторські правовідносини);
• за зв’язком учасників відносин: абсолютні, тобто цивільні правовідносини, за яких уповноваженому суб’єкту протистоїть як зобов’язаний суб’єкт невизначене коло осіб (правовідносини власності, авторства); відносні — цивільно-правові відносини, за яких уповноваженому суб’єкту протистоїть конкретно визначена особа, яка повинна здійснити уповноваженому суб’єкту певні дії;
• залежно від об’єкта правових відносин: речові — цивільні правовідносини, об’єктом яких є речі (наприклад, відносини щодо володіння та користування майном); зобов’язальні, тобто правовідносини, об’єктом яких є виконання відповідних зобов’язань (наприклад, відносини, які виникають з договору, заподіяння шкоди);
• залежно від структури: прості — цивільні правовідносини, в яких одній стороні належить тільки право, а іншій — тільки обов’язок (договір позики); складні — цивільні правовідносини, за яких дві сторони мають як права, так і обов’язки (договір купівлі-продажу);
• за характером нормативного спрямування: регулятивні — правові відносини, в основу яких покладено дію цивільно-правових норм, спрямованих на регулювання майнових та особистих немайнових відносин між їх учасниками; охоронні — правові відносини, які виникають внаслідок порушення цивільних прав одного із суб’єктів цих відносин і спрямовані на їх відновлення.

Цивільні  правовідносини виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів.

Підставами  виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, мистецьких творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної діяльності; заподіяння матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з акту цивільного законодавства, інколи підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

Юридичні факти в  цивільному праві поділяються на юридичні дії та юридичні події.

Юридичні дії — це такі юридичні факти, спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки (наприклад, укладання учасниками цивільних правовідносин певного договору). Бувають: (НЕ)правомірні

Юридичні події — це юридичні факти, які настають незалежно від волі людини (наприклад, природні явища стихійного характеру).

                 64.Суб‘єкти цивільних правовідносин.

Суб’єктами цивільно-правових відносин є фізичні та юридичні особи, які вступають між собою в  цивільно-правові відносини з  приводу майна та особистих немайнових благ.  
В окремих випадках суб’єктом зазначених відносин може бути держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. До фізичних осіб належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Для визнання осіб суб’єктами цивільного права необхідна наявність  цивільної правосуб’єктності, тобто  їх правоздатності та дієздатності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

65.Цивільна  правоздатність та цивільна дієздатність  громадян України.

Цивільна правоздатність фізичної особи

Здатність мати цивільні права та обов'язки мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.

У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.  Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

 Усі фізичні особи  є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки.

 Фізична особа має  усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом.

Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені  Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства.

Правочин, що обмежує  можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права  та обов'язки, є нікчемним.

Цивільна дієздатність фізичної особи

Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність  своїми діями набувати для себе цивільних  прав і самостійно їх здійснювати, а  також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

 Обсяг цивільної  дієздатності фізичної особи  встановлюється Цивільним  Кодексом  і може бути обмежений виключно  у випадках і в порядку, встановлених законом.

Часткова цивільна дієздатність фізичної особи до 14р

 Самостійно вчиняти  дрібні побутові правочини. (задовольняють побутові потреби особи, відповідають її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосуються предмета, який має невисоку вартість);

Здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Неповна цивільна дієздатність фізичної особи 14-18р

самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

 самостійно здійснювати  права на результати інтелектуальної,  творчої діяльності, що охороняються  законом; 

 бути учасником  юридичних осіб, якщо це не  заборонено законом або установчими  документами юридичної особи;

 самостійно укладати  договір банківського вкладу та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я ;

 Неповнолітня особа  вчиняє інші правочини за згодою  батьків або піклувальників.

Неповнолітня особа  може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків або піклувальника.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків або піклувальника  та органу опіки та піклування.

Порядок обмеження цивільної  дієздатності неповнолітньої особи  встановлюється Цивільним процесуальним  кодексом України.

Цивільна відповідальність неповнолітньої особи

1. Неповнолітня особа  особисто несе відповідальність  за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

2. Неповнолітня особа  особисто несе відповідальність  за порушення договору, укладеного  за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника. 3. Неповнолітня особа  несе відповідальність за шкоду,  завдану нею іншій особі,

Повна цивільна дієздатність з 18р 

  У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Надання повної цивільної  дієздатності

 Повна цивільна  дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка  досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

Обмеження цивільної  дієздатності фізичної особи

 Суд може обмежити  цивільну дієздатність фізичної  особи, якщо вона страждає на  психічний розлад, який істотно  впливає на її здатність усвідомлювати  значення своїх дій та (або) керувати ними.

якщо вона зловживає  спиртними напоями, наркотичними засобами Порядок обмеження цивільної  дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

66.Поняття та  ознаки юридичної особи, її  правосуб’єктність.

юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому  законом порядку, яка наділяється  цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

ознаки юридичної особи:

1) це організація, тобто  певним чином організаційно і  структурно оформлене соціальне  утворення;( Організаційна єдність  закріпляється у статуті юридичної  особи, її установчих документах або в акті органу влади про створення юридичної особи публічного права.

2) вона повинна бути  створена і зареєстрована у  встановленому законом порядку;

3) вона має цивільну  правоздатність і дієздатність, тобто здатна набувати і реалізовувати  цивільні права та обов'язки від свого імені; правосубьєктність: Юридична особа від власного імені самостійно розпоряджається своїм майном, набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх. Забезпеченню індивідуалізації юридичної особи, можливості її участі у цивільному обігу слугує найменування юридичної особи, яке дозволяє відразу визначити основні ознаки організації — є вона підприємницькою, комерційною або непідприємницькою, на яких засадах грунтується її відповідальність перед контрагентами за договорами тощо. особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.

Крім того, найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності, а юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне  найменування. Фірмове найменування як засіб індивідуалізації його власника є об'єктом виключного права і може бути використане лише за згодою його носія.

4) вона може бути  позивачем і відповідачем у  суді.

5) наявність відокремленого  майна, самостійна відповідальність за зобов'язаннями; можливість володіння, користування і розпорядження державним майном на свій розсуд, дозволяє підприємству вчинення щодо закріпленого за ним майна будь-яких дій, які не суперечать закону і цілям діяльності підприємства.Для державних установ як некомерційних організацій, що фінансуються з державного бюджету, правовий режим закріпленого за ними майна визначається вужчим правом оперативного управління.

Що стосується інших  видів юридичних осіб, то їх майнова  відокремленість виражається у праві власності.

67. Види юридичних  осіб.

Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

 Юридичні особи,  залежно від порядку їх створення,  поділяються на юридичних осіб  приватного права та юридичних  осіб публічного права.

Юр. особа приватного права створюється на підставі установчих документів. Юрю особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

 Юридична особа  може бути створена шляхом  примусового поділу (виділу) у випадках, встановлених законом. 

Залежно від форми власності юридичні особи поділяються на приватні та державні. Окремо виокремлюють іноземні юридичні особи, міжнародні організації та об’єднання.Залежно від організаційно-правової форми юридичних осіб поділяють на товариства та установи.