Шпаргалка по "Правознавству"

За територіальним охопленням: міжнародні; регіональні;банки, що ведуть діяльність у національному масштабі (колишні спеціалізовані банки).

За колом  виконуваних операцій: спеціалізовані; універсальні.

За порядком формування статутного фонду комерційні банки  поділяються на акціонерні товариства відкритого і закритого типу та пайові банки. Характерні ознаки цих господарських товариств регламентуються Законом України «Про господарські товариства» від 16.12.93.

За наявністю  мережі філій або безфілійні.

В Україні функціонують два державні банки: Український експортно-імпортний банк та Ощадний банк України. Решта банків є приватними і мають статус акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю.

60.Правовий  статус Національного банку України.

НБУ є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

НБУ має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку.

Джерелами формування статутного капіталу НБУ є доходи його кошторису, іноді - Державний бюджет України.

Національний банк є  економічно самостійним органом., який здійснює видатки за рахунок власних  доходів у межах затвердженого  кошторису, а у визначених цим  законом випадках - також за рахунок  Державного бюджету України.

Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і перебуває у його повному господарському віданні.

Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів  державної влади, а органи державної  влади не відповідають за зобов'язаннями НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

НБУ може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, представництва за її межами.

Національний банк, його установи, філії та представництва мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Одержання прибутку не є  метою діяльності Національного банку. Плановані доходи та витрати НБУ відображаються в кошторисі його доходів і витрат. Кошторис доходів та витрат повинен забезпечувати можливість виконання Національним банком його функцій, встановлених Конституцією України та цим Законом.

Національний банк за підсумками року у разі перевищення  кошторисних доходів над кошторисними витратами, затвердженими на поточний бюджетний рік, вносить до Державного бюджету України наступного за звітним року позитивну різницю, частина якої в обсязі 25 відсотків, але не менше 1 млрд. гривень, щорічно спрямовується на поповнення коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, капіталізацію банків та Державної іпотечної установи, а перевищення витрат над доходами відшкодовується за рахунок Державного бюджету України наступного за звітним року.

Основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

Національний банк виконує  такі функції:  визначає та проводить  грошово-кредитну політику;  монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;  встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками; здійснює банківське регулювання та нагляд;  веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках; здійснює сертифікацію аудиторів, які проводитимуть аудиторську перевірку банків, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банку;  складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;  представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах,

Керівними органами Національного банку є Рада Національного банку України(здійснює контроль за виконанням Основних засад грошово-кредитної політики; здійснює аналіз впливу грошово-кредитної політики України на стан соціально-економічного розвитку України)

До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України. Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою. 

Президент України призначає  сім членів Ради Національного банку  шляхом прийняття відповідного Указу.

ВР України призначає сім членів Ради Національного банку шляхом прийняття відповідної Постанови.

Очолює Правління Національного банку Голова Національного банку.

Заступники Голови Національного  банку входять до складу Правління  Національного банку за посадою.

61.Правове положення  банків в Україні.

Основними відмінностями  комерційних банків від інших суб’єктів підприємницької діяльності полягають у такому: лише банки мають право здійснювати у сукупності такі операції: залучення на вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб; розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; передача державою комерційним банкам деяких адміністративних повноважень (контроль за додержанням касової дисципліни, контроль за валютними операціями); обмеження правоздатності банків; обов’язок банків тримати частину своїх коштів в НБУ; наявність ліцензії на здійснення банківських операцій, без якої банк взагалі не може розпочати роботу.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або спеціалізовані. Універсальними є банки, які здійснюють рівною мірою всі банківські операції. Спеціалізованими є банки, які здійснюють в основному кілька банківських операцій. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими. Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо понад 50 % його активів є активами одного типу.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право на підставі ліцензії здійснювати перелік операцій, серед яких: 1) приймання вкладів від юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; 4) операції з валютними цінностями; 5) емісія власних цінних паперів; 6) організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів; 7) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі і страхування, крім виконання функцій страхового посередника. Також банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди. Банкам забороняється: встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче за собівартість банківських послуг у цьому банку; вчиняти будь-які дії щодо впровадження у своїй практиці недобросовісної конкуренції; вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов’язаної особи банку як обов’язкову умову надання банківських послуг. Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. В окрему групу слід виділити державні банки. Органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку, органом контролю — ревізійна комісія та внутрішній аудит банку.

62.Поняття,  система та джерела цивільного права Ук.

Цивільне  право — це одна з провідних галузей національного права України, яка регулює певну групу правових відносин за участю фізичних та юридичних осіб і держави в цілому.Галузь права, норми якої  регулюютьмайнові та особисті немайн відносини на засадах юр. Рівності  з метою задоволення матер та дух потреб та інтересів учасників сусп відносин.

  Предмет цивільного права складають правові відносини, які регулюються цивільно-правовими нормами. Зокрема, це майнові відносини та особисті немайнові відносини.

Майновими відносинами є правові відносини, які пов’язані з належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядження майном. При цьому вони зумовлені використанням товарно-грошової форми. До майнових відносин, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Особисті  немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають у зв’язку із здійсненням нею своїх особистих прав і свобод, які поділяються на дві групи: особисті права, пов’язані з майновими ; особисті права, не пов’язані з майновими.

Сторони цих відносин виступають як юридично рівні між  собою, автономні та незалежні одна від одної, що є однією з характерних  рис цивільно-правового методу. Учасниками цивільно-правових відносин можуть бути фізичні особи та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права

Цивільно-правовий метод характеризується такими ознаками: юридичною рівністю сторін; диспозитивністю сторін,

Система цивільного права України визначає розміщення його складових у певній системі, яка зумовлена взаємозв’язком її елементів — юридичних норм та інститутів. Вона поділяється на дві частини: загальну та особливу.

Загальну частину  цивільного права складають правові норми та інститути, що стосуються всіх цивільно-правових відносин, а саме: положення про суб’єкти та об’єкти цивільного права, правочини, представництво і довіреність, строки та терміни, позовну давність.

Особливу частину  цивільного права складають норми права, які регулюють окремі групи спеціальних цивільно-правових відносин. Вона включає такі інститути: особисті немайнові права фізичної особи; право власності та інші речові права; зобов’язальне право; право інтелектуальної власності.

Основні засади цивільно-правового регулювання товарно-грошових відносин визначаються Конституцією України Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, оскільки воно є непорушним. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Серед інших нормативних  актів, які містять цивільно-правові  норми, є укази Президента України, постанови та розпорядження Уряду, а також положення, інструкції, накази та інші відомчі нормативні акти, які стосуються майнових та особистих немайнових відносин, що приймаються міністерствами і відомствами України.

Цивільний кодекс України є однією з форм кодифікації цивільного законодавства і являє собою єдиний законодавчий акт, в якому систематизовано цивільно-правові норми. Він складається із загальної та особливої частин.

Загальна частина включає основні положення; статті, що стосуються суб’єктів та об’єктів цивільних прав; правочинів; представництва й довіреності; строків і термінів позовної давності.

Особлива частина охоплює такі інститути: особисті немайнові права фізичної особи; право власності та інші речові права; право інтелектуальної власності; зобов’язальне право; спадкове право.

Цивільний кодекс складається  з 6 книг, що охоплюють 107 глав.

Книга 1. Загальна частина. основні положення; особи об’єкти цивільних прав; правочини та представництво

Книга 2. Особисті немайнові права фізичної особи.: загальні положення; особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи; особисті немайнові права, що забезпечують її соціальне буття.

Книга 3. Право власності та інші речові права.

Книга 4. Право  інтелектуальної власності; авторське право; виконання фонограми, відеограми та програми організації мовлення (суміжні права); наукове відкриття;

Книга 5. Зобов’язальне право.

Книга 6. Спадкове право.

63.Поняття та  структура цивільних правовідносин.

Цивільно-правові відносини  — це врегульовані нормами цивільного права майнові і особисті немайнові відносини, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Особливості: цивільні правовідносини — це майнові та особисті немайнові відносини; учасники цих відносин характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю; юридичні права та обов’язки суб’єктів цивільно-правових відносин виникають, змінюються або припиняються на підставі юридичних фактів.

Суб’єктами  цивільних правовідносин можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, АРК, тер. громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

Правові відносини між  фізичними особами виникають, як правило, з приводу матеріальних, духовних та інших потреб.