Розвиток страхового посередництва в Україні

Таблиця 2.3

Кількість страхових  компані і брокерів

на страховому ринку  України у 2005-2011 рр.

Рік	Кількість страхових  компаній	Кількість страхових  брокерів
2005	357	80
2006	387	78
2007	398	69
2008	411	67
2009	446	65
2010	469	57
2011	471	60

*Джерело: Офіційний  сайт «Держфінпослуг».

 

Стан розвитку страхового брокеражу в Україні можна  охарактеризувати за такими основними  показниками, як кількість брокерів,  співвідношення між кількістю брокерів та страхових компаній, величина страхової премії отримана безпосередньо на розрахунковий рахунок від бро-

кера, доля ринку, яка  обслуговується брокерами [9, с. 74]. Кількість  страхових брокерів в Україніза  останні п’ять років постійно зменшується  (Таб. 2.3). Це повинно насторожувати страхове суспільство,  тому що поступово зникає дуже важливий для існування ринкових відносин інститут

страхових брокерів. В  економічно розвинутих країнах на одну страхову компанію припадає декілька десятків страхових брокерів, які обслуговують ринок. За даними Таблиці. 3, на кінець 2005 р. в реєстрі Держфінпослуг було зареєстровано 80 брокер, у 2006 р. — уже 78 брокер, у 2007 р. — 69 брокерів, у 2008 р. — 68, 2009 р. — 65 брокери. Для порівняння:  у маленькій Швейцарії зареєстровано близько 3000  брокерів у галузі страхування та перестрахування. Звичайно, там і попит на послуги страхування значно вищий, але ж таки різниця вражаюча.

За підрахунками експертів,  брокери в Україні обслуговують лише 5%  страхового ринку,  тоді як в США і Канаді — до 95%, Італії — 92%,  Німеччині — 87%.  На Заході одну страхову компанію обслуговує 10 брокерів, а в Україні для 20 страховиків працює лише один брокер.

Зменшення страхових  брокерів на ринку страхування пов’язано  з виникненням проблем з винагородою. Так, у м. Києві та Київській області розташовано 42 брокери, що складає майже 64% від їх загальної кількості у інших регіонах України. У той час,  коли існують такі регіони,  де ці інститути зовсім відсутні,  в основному це Західна т а Центральна Україна.  Це свідчить про нерівномірність розповсюдження надання страхових послуг за регіонами України. Слід зазначити, що в Україні розвиток страхового бракеражу ще на початковому етапі. Про це свідчить статичний аналіз діяльності страхових брокерів на ринку страхування України за період з 01.01.10 р. — 01.01.11. р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис 1. Страхові платежі (премії, внески), отримані страховиком за договором страхування зі страхувальником за участю брокерів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис 2.Страхові виплати  здійснені за договорами страхування зі страхувальником за участю страхових брокерів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис 3. Сума винагороди за надання посередницьких послуг за договорами страхування укладеними із страхувальниками юридичними особами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис 4.Кількість договорів страхування, укладених за участю брокера

З наведених вище даних  видно, що:

1.  Найменш розвинутим  є страхування життя.  Це можна  пояснити тим, що страхування  життя не має такого широко  розвинутого сектору реклами  та його пропозиція на ринку страхування є мінімальною. За 2010 — 2011 рр. динаміка страхування життя майже не змінилася.

2. Особисте страхування  займає 1,78% усіх полісів, що пропонуються  брокерами. Маючи більшу частину  укладання договорів,  ніж у  страхуванні життя,  особисте  страхування приносить більше прибутку особисто брокерам та страховим компаніям.

3. Провідну роль у  страхуванні посідає страхування  майна. Це можна пояснити тим,  що, по-перше, при отриманні кредиту  в банку обов’язково потрібна  страховка, по-друге, майно страхується, коли є вірогідність стихійного лиха.

4. Страхування відповідальності  є найпоширенішим страхуванням  при підписанні зобов’язань та  при наявності можливості невиконання  пар тенор умов договору. Його  частина на ринку страхування  дорівнює майже 10%.

5. Найбільш поширеним та прибутковим є обов’язкове страхування. Маючи найбільший показник укладання угод,  воно приносить 70,7%  прибутку.

Отже, ми бачимо, що найбільшу  частину ринку страхових послуг займає страхування майна,  а найменшу  — життя. Це можна пояснити проблемами в економіці країни, стихійними лихами, пропозицією та попитом на страхові поліси та ін.

Таким чином, за статистикою  близько третини страхових полісів  на страховому ринку України реалізують саме брокери. Головні плюси придбання  поліса через брокерів — це консультація при придбанні. Але найбільшими помічниками вони стають, коли настає страховий випадок. Інша справа — це агенти, які зацікавлені тільки в тому,  щоб подовшити максимальну кількість полісів,  а що буде відбуватися далі з клієнтом, їх абсолютно не цікавить. Саме тому багато страхових агентів з такою метою видають себе за страхових брокерів [7]. Якщо агенти сьогодні намагаються видати себе за брокера,  то останні,  у свою чергу,  намагаються наблизитися до агентів. Більшість страхових брокерів сьогодні мають і брокерську,  і агентську структуру. Також треба зазначити, ані класичні брокери, ані брокери-агенти сьогодні не можуть гарантувати своїм клієнтам виплати у відшкодуванні при настанні страхового випадку.  Так,  у європейських країнах усі брокери зобов’язані страхувати свою відповідальність. І якщо застрахована особа за їх провиною несе збитки,  вони може отримати фінансове відшкодування за полісом відповідальності. Але існують випадки,   коли брокер и добровільно страхують свою відповідальність, щоб підтримати свій імідж та зробити безпечнішою свою діяльність. Бували випадки, коли по

середники самостійно виплачували  збитки клієнтів. Вони вважають, що це дешевше,  ніж загубити свою репутацію  на ринку [10]. Тобто основною проблемою  в розвитку страхового посередництва є те, що сьогодні на ринку страхування не до кінця визначені питання з винагородою. У світовій практиці винагорода узгоджується зі страховиком та вираховується з суми страхового платежу. В Україні ж існують деякі протиріччя в законодавстві стосовно комісійної винагороди страховим брокерам. Так, згідно з чинним законодавством, оплата за надану комісіонером  (брокером)  послугу здійснюється в порядку, визначеному сторонами в договорі [3,  с. 113]. Проте йому надається право відрахувати належні йому за договором суми з грошових коштів  (страхового платежу), що надійшли до нього [3, с. 112]. Саме тут постає проблема щодо розрахунків із брокером, тому що для цього існує багато перепон. Так, якщо брокер самостійно відрахує суму з грошових коштів,  то він може отримати проблеми зі страховою компанією або не отримати винагороду взагалі. Такі суперечності можуть привести обох представників до суду. Це трапляється через те, що за юридичними законами брокер не має права на укладання договору із страховиками та отримувати від них комісійну винагороду.

Ці аспекти мають  бути прописані в профільних законах,  які регулюють питання страхування  та функціонування ринка фінансових послуг. Однак таких положень у  Законах «Про страхування» і «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг»  немає. Також Україна не може й відокремитись від світових тенденцій щодо розвитку страхового посередництва. У зв’язку з цим уряд України намагається досягнути світових стандартів. Так, на цей час став можливим вихід вітчизняних страхових брокерів на міжнародний ринок та вхід іноземних брокерів на ринок України. І тому,  якщо Україна бажає  «увійти»  в Європу,  то вона повинна виключити вимоги чинного законодавства, щодо заборони праці страхових посередників в інтересах страховиків-нерезидентів [1, с. 15]. Так, 10 квітня 2008 р. у рамках ратифікації договору про вступ України в СОТ Верховна Рада прийняла зміни в Законі  «Про страхування»,   якими поліпшила умови входу в Україну іноземних страхових та перестрахових брокерів. Зокрема, була відмінена норма щодо брокерів-нерезидентів,  які мали право надавати послуги тільки через постійні представництва в Україні й повинні були зареєструватися як платники податків та мали бути включеними до держреєстру страхових або перестрахових брокерів.  На думку багатьох учасників ринку страхових послуг з цього приводу, з одного боку вхід іноземних брокерів на український ринок може з нього витіснити вітчизняних представників, а з іншого — надає можливість виходу українських брокерів на міжнародний рівень [8].

Усі ці зміни були викликані  приєднанням нашої країни до СОТ. Так, нерезиденти отримали право  страхувати авіаційні, морські та космічні риски. У майбутньому до нашої  країни може прийти багато іноземних  компаній, брокерів та фінансових груп, але існують недоліки такої політики тому, що суб’єкти, маючи світове ім’я, можуть вижити вітчизняних брокерів зі страхового ринку України [11]. Уже сьогодні вихід на наш ринок таких світовихлідерів, як Marsh & McLennan, Willis, AON Limited, Besso Limited і Oakeshott, як правило, пов’язаний з приходом до України мультинаціональних компаній, а також клієнтів, які обслуговуються в них у всьому світі. Такі великі іноземні брокери розміщують протягом року незначну кількість дуже великих ризиків своїх клієнтів. Таким чином, представництва міжнародних брокерів в Україні і вітчизняні брокери,  як правило, займають різні ринкові ланки і поки що не можуть конкурувати один з одним. Отже,  проблеми,  які виникають на ринку брокерства, в основному пов’язані з неправильною політикою держави, зокрема недостатньою кількістю законів,  актів, положень,  які пояснюють, що повинен робити брокер при настанні будь-яких суперечностей і зі страховими компаніями та іншими брокерами, і з клієнтами. Також існує проблема недовіри страхувальників до вітчизняних брокерів, що призводить до зменшення попиту на послуги, які вони надають та ін. Однак усі ці проблеми можна вирішити. Для цього необхідно:

— прийняти положення, які  регулюють відношення страхових брокерів та страхових компаній;

— знайти способи вирішення  проблеми підвищення страхової культури населення  (реклама);

—  вирішити проблеми, пов’язані з появою іноземних  брокерів на страховому ринку України.

Зважаючи на це, ринок  страхових брокерів України ще не дуже розвинутий і потребує змін та реформ.

Серед альтернатив стратегічного  розвитку страхування виділяють  підхід швидкої лібералізації т  а поступового розвитку.  Ліберальний  шлях передбачає цілковите покладання на ринкові механізми функціонування галузі і щодо внутрішнього,  і щодо зовнішнього ринку. Поступовий розвиток передбачає захист державою національних компаній,  доки вони не будуть конкурентоздатними.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДЛІ ІІІ. ПЕРСПЕКТИВИ СИСТЕМИ СТРАХОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА В УКРАЇНІ.

 

3.1.Напрямки  вдосконалення регулятивної бази діяльності страхових посередників на Україні.

 

З метою підвищення фінансової надійності інституту страхування, забезпечення рівних і справедливих умов для всіх, хто працює у сфері  страхування серед першочергових  завдань розвитку страхового ринку України пропонується визначити наступне:

-     розробка  та прийняття Концепції розвитку  страхового ринку України до 2012 року, яка б передбачала, з урахуванням  принципів та стандартів, рекомендованих  Міжнародною асоціацією нагляду  за страховою діяльністю, а також  законодавства ЄС у сфері страхування, конкретні заходи щодо:

1) удосконалення державного  регулювання;

2) розширення сфери  застосування страхових послуг, у тому числі за рахунок  розвитку страхового посередництва;

3) активне використання  інвестиційного потенціалу учасників  страхового ринку;

4) визначення механізму  контролю та особливостей його  проведення;

5) прискорений розвиток  недержавного пенсійного страхування,  медичного страхування;

6) розвиток інфраструктури  страхового ринку, у тому числі  формування наукових шкіл, кадрового  та інформаційного забезпечення;

7)  захист законних  інтересів споживачів страхових  послуг;

8)  врегулювання питань  щодо обмеження на певний період  діяльності філій іноземних страховиків  на території України;

- удосконалення системи  оподаткування в сфері страхування  з метою стимулювання фізичних та юридичних осіб до укладення договорів страхування. У зв’язку з цим здійснити удосконалення чинного та розроблення нового нормативно-правового і методологічного забезпечення страхової діяльності, в тому числі щодо визначення характеристики та класифікаційних ознак видів добровільного страхування з метою адекватного встановлення об’єкту страхування, страхової суми, страхових ризиків; забезпечення дієвого механізму контролю за умовами платоспроможності страховиків, в тому числі стосовно коштів страхових резервів, нормативами на ведення страхової справи, здійснення операцій перестрахування, у тому числі у нерезидентів;

- подальше формування  правової бази участі страховиків  в системі соціального забезпечення  населення через запровадження обов’язкового медичного страхування, прийняття необхідних нормативно-правових актів з питань пенсійного страхування та страхування життя;

- удосконалення обов’язкового  страхування цивільної відповідальності  власників транспортних засобів  шляхом прийняття спеціального закону;

- посилення державного  регулювання та нагляду за  діяльністю на ринку перестрахування,  у тому числі удосконалення  системи оподаткування операцій  з перестраховиками нерезидентами;