Розробка iнформацiйноi систем для забезпечення ефективностi використання грошових потокiв на пiдприэмствi

      10% належних до сплати сум податків, інших платежів за неподання або несвоєчасне подання органом державної податкової служби податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших документів, необхідних для обчислення податків, тощо.

Згідно з Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України встановлено, що:

                  готівкові розрахунки підприємств та індивідуальних підприємців між собою, а також з громадянами можуть здійснюватися як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок виручки, одержаної від реалізації товарів (робіт, послуг), та інших касових надходжень (виручки) за винятком тих підприємств та індивідуальних підприємців, які мають податкову заборгованість, і відповідно здійснюють виплати, пов’язані за оплатою праці, виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків;

                  у випадках, пов’язаних з надходженням до каси підприємства наприкінці робочого дня після завершення інкасації або закінчення роботи вечірньої каси значних сум готівки від здійснення господарської діяльності, внаслідок чого перевищується встановлений ліміт каси, такі підприємства не пізніше наступного робочого дня (банку та клієнта) повинні здати цю готівку (у частині, що перевищує ліміт каси) до обслуговуючої установи банку. За таких умов вказані кошти не вважаються підприємства;

                  готівкова виручка підприємства та індивідуальних підприємців може використовуватися ними у необхідних розмірах для забезпечення господарських потреб (у разі відсутності податкової заборгованості) і на виплату заробітної плати, заохочень, допомоги всіх видів, компенсацій, тобто виплат з оплати праці;

                  готівка, отримана під звіт.

Підприємства та індивідуальні підприємці, які мають поточні рахунки в банку, зобов’язані зберігати свої кошти в установах банків, готівка, яку вони одержують із власних поточних рахунків в установах банків у межах наявних на них коштів, має витрачатися виключно на визначені в чеку потреби, що не суперечать чинному законодавству, у тому числі нормативним актам НБУ.

Сума платежу готівкою одного підприємства (індивідуального підприємця) іншому підприємству (індивідуальному підприємцю) не повинна перевищувати 10 тис. грн. Протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму (10 тис. грн.) проводяться виключно в безготівковому порядку.

Касові операції оформляються документами, типові форми яких затверджені наказом Мінстату України №51 від 15.02.96р. надходження й видачу грошей з каси підприємства оформлюють прибутковими й видатковими касовими ордерами, які виписує бухгалтерія, за формами № КО-1 і № КО-2.

Оплата праці, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, стипендій, пенсій і премій виконується касиром за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями, зі складанням видаткових касових ордерів після закінчення видачі.

На титульному аркуші платіжної відомості робиться підпис керівника та головного бухгалтера, що дозволяє видачу готівки і терміни видачі на загальну суму готівки. По закінченні видачі готівки в терміни, обумовлені Положенням про ведення касових операцій, касир зобов’язаний у платіжній відомості навпроти прізвища осіб, яким не виплачено зарплату, допомогу, стипендію, пенсію, або премію поставити штамп або зробити помітку від руки „Депоновано” і скласти реєстр депонованих сум. У кінці відомості робиться помітка про фактично виплачену суму готівки і суму, яку необхідно депонувати, звірити всі суми загальним підсумком за платіжною відомістю і скріпити цю суму своїм підписом. Депоновані суми належить здати в установу банку і на здані кошти складається один видатковий касовий ордер.

Касові ордери передаються до виконання касирові підприємства безпосередньо бухгалтером, а не через особу, що одержує або вносить гроші. Касир, що одержав з бухгалтерії касові ордери, повинен перевірити правильність їх, оформлення, наявність і дійсність підписів, додатки, перераховані гроші. Особі, що внесла гроші до каси, видається квитанція. При видачі грошей за видатковим касовим ордером окремій особі касир вимагає пред’явлення документа, який посвідчує особу одержувача. Прибуткові касові ордери й квитанції до них, а також видаткові касові ордери заповнюються бухгалтерією чітко й зрозуміло, без будь-яких підчисток, помарок або виправлень. Прибуткові й видаткові касові ордери до передачі в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації касових ордерів, де їм надаються порядкові номери. Касир усі надходження і видачі готівки за прибутковими й видатковими касовими ордерами обліковує у Касовій книзі.

Керівник підприємства повинен надавати касирові охорону при транспортуванні грошових коштів і цінностей з установи банку. При транспортуванні грошових коштів касирові, супроводжуючим його особам забороняється: розголошувати маршрут руху й розмір суми грошових коштів і цінностей, що перевозяться, допускати до салону транспортного засобу осіб, які не призначені керівникам підприємства для доставки, користуватися супутнім або громадянським транспортом.

Для забезпечення надійного зберігання готівки й цінностей каса має відповідати таким вимогам: бути ізольованою від інших допоміжних приміщень; мати сейф або металеві шафу; мати спеціальне віконце для проведення операцій з клієнтами й працівниками; бути обладнаною охоронно-пожежною сигналізацією, що відповідає вимогам діючого положення (дані вимоги діяли у досліджуваному періоді, але були відмінені останніми змінами до положення).

Для обліку наявності, руху залишків готівки в касі використовують активний рахунок №30 “Каса” з таким субрахунками:

№301 “Каса в національній валюті”

№302 “Каса в іноземній валюті”.

Залишок і надходження грошових коштів відображають на дебеті рахунка №30, а видану готівку на кредиті. Бухгалтерські записи ведуть на підставі перевірених відривних листків (другий примірник касової книги) і доданих до них документів. Для забезпечення збереження грошових коштів бухгалтерія повинна здійснювати раптові перевірки не менше одного разу на квартал з перерахуванням всіх цінностей, що знаходяться у касі, й складати відповідні акти, виявлені перевірками лишки грошових коштів, оприбутковуються до каси на користь бюджету, а нестача стягується з касира. Бухгалтерія після одержання звіту касира здійснює перевірку обґрунтованості всіх записів у звіті, проставляє кореспонденцію рахунків на кожному документі і заповнює журнал-ордер №1 по кредиту рахунка №30 “Каса” і відомість №1 по дебету рахунка №30 “Каса”, в яких реєструється одержані й видані кошти за цільовим призначенням.

Кореспонденція рахунків з обліку касових операцій, пов’язаних з операційною діяльністю відображено у додатку 3.

Крім грошових потоків у готівці на підприємстві дуже часто здійснюються операції, пов’язані з рухом коштів у безготівковому вигляді.

Для зберігання коштів і здійснення безготівкових розрахунків в установі банку за місцем реєстрації підприємства або будь якому банку України за згодою сторін відкриваються такі рахунки: поточні; поточні бюджетні; депозитні; інші рахунки.

Об’єкт обліку – вільні грошові кошти підприємства у національній та іноземній валюті, які знаходяться в установах банку.

На відкриття і обслуговування банківського рахунку складається договір.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів господарських операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України. Операції на поточних рахунках регламентуються також правилами банку.

Поточні бюджетні рахунки відкриваються підприємствами, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.

Депозитні рахунки відкриваються підприємствам на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитний рахунок перераховуються із поточного рахунку і після закінчення строку зберігання повертаються на поточний рахунок.

Для відкриття поточних рахунків та поточних бюджетних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

                   заяву на відкриття рахунку встановленого зразка. Заяву підписує керівник та головний бухгалтер.

                   Копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної влади;

                   Копію належним чином зареєстрованого статуту, засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє;

                   Копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

                   Картку із зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку. У картку включається також відбитка печатки підприємства;

                   Довідку про реєстрацію в органах пенсійного фонду України.

Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунковому рахунку, крім доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, обов’язкових платежів і внесків до державних цільових фондів.

Платіжні вимоги-доручення – це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина – вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина – доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів із його рахунку на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник (отримувач грошових коштів), і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги. Їх не застосовують стосовно розрахунків претензійного характеру.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право повністю відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення, коли товари (послуги) не було замовлено; коли товари відвантажено не на погоджену адресу; коли їх доставлено достроково; коли вони недоброякісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару. Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення може бути, коли поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли документально встановлено наявність недоброякісної або не укомплектованої частини товарів; у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно-транспортних документах тощо.

Основою відмови від акцепту може бути також порушення умов контрактів (угод). Про відмову від акцепту платник зобов’язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова від акцепту не приймається банком, при недостатній умотивованості або коли мотиви суперечать законодавству.

Основою відмови від акцепту може бути також порушення умов контрактів (угод). Про відмову від акцепту платник зобов’язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова від акцепту не приймається банком, при недостатній умотивованості або коли мотиви суперечать законодавству.

Розглянута форма розрахунків сполучає розрахунки платіжними дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.

Позитивні її якості полягають у тому, що вона більше відповідає фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців; зміцнює договірні відносини в господарстві; прискорює оформлення після попередньої перевірки розрахункових і товарно-транспортних документів постачальника.

У рахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки. Для отримання готівки з рахунків у банківських установах використовуються грошові чеки.

Розрахунковий чек – це документ стандартної форми з дорученням чекодавця своєму банкові переказати кошти з рахунка чекодавця на рахунок пред’явника чека (отримувача коштів). На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємству – отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції. Отримувача платежу подає чек у свій банк для оплати.

Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, із лімітованих і не лімітованих книжок. Останні застосовуються у місцевих розрахунках за отримані товари, надані послуги, у постійних розрахунках з транспортними організаціями (оплати фрахту), з підприємствами зв’язку.

Грошові чеки застосовуються тільки для отримання підприємствами з рахунків у банківських установах готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські витрати.

Платником по чек завжди є банк або інша кредитна установа. Право чекодавця – звертатися до банку з вимогою щодо оплати чека; обов’язок банку – виконати цю вимогу, виходячи з угоди між банком і клієнтом. Відповідно до чекових угоди клієнту дозволяється використовувати його власні, а також залучені кошти для оплати своїх чеків. Банк сплачує готівкою або безготівковим переказом коштів з рахунку чекодавця на рахунок пред’явника чека.

Чек як грошовий документ короткострокової дії не має статусу законного платіжного засобу. Обіг чеків не регулюється законодавством, а визначається потребою комерційного обороту. Через це розрахунки чеками мають умовний характер: видача боржником чека ще не означає оплати його зобов’язань перед кредитором.