Розробка iнформацiйноi систем для забезпечення ефективностi використання грошових потокiв на пiдприэмствi

4) коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку підприємства.

Однак автор не наводить параметри критичних значень цих коефіцієнтів, тому відзначимо, що в практиці економічно розвинених країн вони становлять: для першого і другого коефіцієнтів - близько одиниці, для третього і четвертого - 8%-10% [ 6 ].

Можна також запропонувати розрахунок й інших коефіцієнтів, які доповнюють вищевказані та допомагають краще проаналізувати грошові потоки на підприємстві. Так, В.Юденко пропонує застосування коефіцієнта ліквідності грошового потоку від операційної діяльності й коефіцієнта покриття реалізації [ 71, с. 73-74 ].

Перший коефіцієнт показує ступінь достатності грошових коштів, отриманих у результаті операційної діяльності для погашення операційних витрат звітного періоду й розраховується за формулою:

КЛ гп од = ПГПод. / ВГПод, (1.1),де

КЛ гп од. – коефіцієнт ліквідності грошового потоку від операційної діяльності підприємства у звітному періоді;

ПГПод. – сума валового позитивного грошового потоку (надходження грошових коштів) від операційної діяльності у звітному періоді;

ВГПод. – сума валового від’ємного грошового потоку (витрати грошових коштів) від операційної діяльності у звітному періоді.

Коефіцієнт покриття реалізації показує співвідношення суми реалізованої (відвантаженої) продукції (товарів, робіт, послуг) та суми грошових коштів, що надійшли в оплату за цю продукцію, і розраховується за формулою:

КПр = ПГПр / ВР, (1.2),де

КПр - коефіцієнт покриття реалізації підприємства у звітному періоді;

ПГПр – сума валового позитивного грошового потоку (надходження грошових коштів) від реалізації продукції у звітному періоді;

Вр – сума реалізованої (відвантаженої) продукції у звітному періоді.

Західні автори теорії фінансів, фінансового менеджменту і аналізу пропонують системний підхід до фінансового аналізу та управління грошовими потоками. Відомими є праці Е.Брігхема, Е.Нікбахта та А.Гроппеллі [ 33 ] у яких розглядаються нові системні підходи до управління підприємством як фінансовою системою, а також концепції управління фінансами з метою оптимального використання економічного потенціалу і збільшення ринкової вартості акціонерного капіталу. У зазначених працях розглядається також сучасна методика проектування фінансової звітності, керування динамікою розвитку бізнесу та управління інвестиційними проектами.

Огійчук М.Ф. зазначає, що перехід коштів підприємств з однієї форми в іншу не може мати ідеального характеру. Наприклад, підприємство виробило свою готову продукцію, тобто певна частина його виробничих засобів перейшла у товарну форму, але ще до реалізації цієї продукції, тобто до набуття грошової форми у підприємства є необхідність вкласти кошти у купівлю сировини, матеріалів. З’являється потреба в позичених ресурсах, які залучаються на якісь час і на поворотній основі. Те ж саме спостерігається, якщо підприємству необхідні додаткові кошти для збільшення обсягу виробництва, а також для подолання тимчасових збоїв у ході виробництва та реалізації.

Момот Т. зазначає, що діюча на сьогодні в Україні методологія бухгалтерського та податкового обліку не створює достатньої для фінансового менеджменту інформаційної бази відносно руху реальних грошових потоків. Тому, створили послідовне проектування грошового потоку для діяльності підприємства:складається підготовча відомість для проектування грошових потоків, в якій розраховуються зміни за всіма статтями бухгалтерського балансу;

         за методикою проектування грошового потоку від операційної діяльності розраховуються інші грошові потоки;

         грошовий потік від операційної діяльності розраховується як різниця між вхідними і вихідними грошовими потоками, крім грошового потоку акціонерам – засновникам;

         прибуток підприємства від операційної діяльності, конвертований до грошової основи, розраховується як різниця між грошовим потоком від операційної діяльності та величиною елементу “Амортизація основних фондів та нематеріальних активів”. [42, с.20]

Загалом, сучасна фінансова теорія містить достатньо наукових досліджень проблем обліку та аналізу грошових потоків підприємства, проте деякі питання залишаються дискусійними. Зокрема, різні нормативно-правові та літературні джерела пропонують майже однакову, в залежності від рівня та мети дослідження, методику аналізу грошових потоків, але нормативні значення величин відрізняються.

РОЗДІЛ 2

ОБЛІК ТА ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Облік грошових потоків

Сучасна теорія корпоративних фінансів розглядає грошовий потік як стійку сукупність розподілених у часі фактів надходження або вибуття грошових коштів та їх еквівалентів, що генеруються суб'єктом господарювання в результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, таким чином, грошовий потік можна представити як сукупність послідовних подій, які пов'язані із відособленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових коштів з приводу виконання договірних зобов'язань між суб'єктами господарювання, іншими економічними агентами (державою, домогосподарствами, міжнародними організаціями). З іншого боку, грошові потоки, генеровані суб'єктом господарювання протягом певного періоду, що аналізується, формують також грошовий потік, який називається сукупним грошовим потоком підприємства.

Відповідно, виникнення та формування грошового потоку при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства є результатом цілеспрямованого прояву сукупності фінансово-економічних відносин та має певні ознаки, основними серед яких необхідно вважати наступні:

– рух грошових коштів відбувається в результаті виконання певної угоди між двома суб'єктами господарювання, оформленої належним чином;

– грошові потоки, що генеруються суб'єктом господарювання, мають виключно фінансовий характер, адже їх результатом є формування, розподіл, перерозподіл чи споживання фондів грошових коштів;

– грошові потоки визначають порядок та особливості реалізації інших фінансових відносин, що формують фінанси підприємства, у тому числі, формування фінансових результатів, забезпечення ліквідності та платоспроможності і т.д.

Грошовий потік представляється як комплексна категорія із власною структурною характеристикою, яка включає в себе сукупність окремих складових елементів. Серед таких складових грошового потоку можна розглядати такі елементи як:

– причина формування грошового потоку – визначає як джерело формування грошового потоку (господарська операція суб'єкта господарювання або їх сукупність, виконання якої пов'язано із відповідним формуванням руху грошових коштів), так і фактори формування грошового потоку;

– форма узгодження грошового потоку – фінансово-математична процедура ідентифікації та структурування грошового потоку, забезпечення його співставності, а також групування та зведення грошових потоків з метою формування інформаційної бази для аналізу руху грошових коштів;

– напрямок руху грошових коштів-форма впливу грошового потоку на фінансове положення суб'єкта господарювання та основні фінансові показники його діяльності, зокрема, зменшення абсолютної величини грошових коштів та їх еквівалентів у розпорядженні, або ж їх збільшення;

– кількісна оцінка грошового потоку передбачає ідентифікацію абсолютної величини руху грошових коштів в рамках як одного грошового потоку, так і сукупності грошових потоків, зокрема, шляхом кількісної оцінки абсолютної величини сальдо руху грошових коштів.

Як зазначалось вище, операційна діяльність – це основна діяльність підприємства (виробництво продукції, товарів, робіт, послуг та їх реалізація) задля якої воно було створене і яка приносить йому основну суму доходів.

Прикладом руху коштів внаслідок операційної діяльності є:

        надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);

        надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії тощо);

        платежі постачальникам;

        виплати працівникам тощо.

Грошові потоки можуть набирати як готівкової так і безготівкової форми. Грошові потоки найчастіше приймають форми розрахунків. Безготівковими грошовими розрахунками, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава – не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання й контролю грошового обороту.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано. Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення – виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів. Здійснення безготівкових розрахунків регламентується Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженими постановою Правління НБУ від 21.04.2004р. №22.

Між готівковою й безготівковою формами розрахунків існує тісний зв’язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Розвиток ринкових відносин зробив необхідними певні зміни в колишній системі грошових розрахунків між підприємствами, зокрема, збільшив можливість застосування готівкової форми. З кінця 1998 р. згідно з постановою НБУ від 11 жовтня 1998 р. № 473 всі готівкові розрахунки між підприємствами можуть проводитись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень.

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов’язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків зборів і обов’язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством.

Підприємства також можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою. Але якщо підприємства мають податкову заборгованість розрахунки необхідно здійснювати тільки в безготівковому порядку.

Безготівкові розрахунки здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків пов’язані з використанням різних видів розрахункових документів.

Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках – банк. Розрахунковий документ – це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів. Використовуються відповідні форми безготівкових розрахунків (залежно від форми розрахункового документа), а саме: платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями; інкасові доручення (розпорядження).

Платіжні вимоги та інкасовані доручення (розпорядження) застосовуються у випадках стягнення в безспірному порядку сум фінансових санкцій, недоїмки в бюджет із податків, штрафів, які нараховані державними податковими органами.

Правові основи організації безготівкових розрахунків у господарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивними документами. Національний банк України виступає як методичний центр щодо розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

Облік касових операцій здійснюється на підставі Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. за №637.

Каса – самостійний структурний підрозділ підприємства, призначений для зберігання коштів і проведення розрахунків готівкою. Матеріальну відповідальність за збереження коштів і ведення касових операцій покладено на касира, із якими укладають договір про матеріальну відповідальність і формі зобов’язання касира (або іншої уповноваженої особи). Грошові кошти до каси надходять із рахунків у банках, внаслідок реалізації товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, від підзвітних осіб тощо.

Ліміти залишку готівки в касі встановлюються підприємством самостійно. У разі, якщо ліміт залишку готівки в касі підприємства не встановлено, вся наявна готівка в його касі на кінець дня має бути здана до банку (незалежно від причин відсутності ліміту каси).

Указом Президента України від 11.05.98р. встановлені штрафні санкції за порушення норм обігу готівки.

                  за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах – у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день;

                  за не оприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки – у п’ятикратному розмірі не оприбуткованої суми;

                  за витрачання готівки з виручки, отриманої від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень, на виплату заробітної плати, матеріального заохочення, допомоги усіх видів, компенсацій, за наявності податкової заборгованості – у розмірі здійснення виплат;

                  за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів – у розмірі 25% виданих під звіт сум та інші санкції.

Санкції у вигляді стеження податковими органами (згідно зі статтею ІІ Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”):

      в однократному розмірі донарахованої за результатами перевірки суми податку або іншого платежу, а у випадку повторного порушення, протягом року після порушення, встановленого попередньою перевіркою – у двократному розмірі донарахованої за результатами перевірки суми податку, іншого платежу;