Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Февраля 2012 в 20:27, дипломная работа
Головною метою написання моєї роботи є розробка інформаційних систем на Державному підприємстві дослідного господарства Подільської дослідної станції садівництва Інституту садівництва УААН, для полегшення праці бухгалтерів. Призначення ІС полягає в описі економічного об'єкта, його станів, взаємодії, що виражаються через економічні показники. Вони покликані своєчасно подавати органам управління необхідну і достатню інформацію для прийняття рішень, якість яких забезпечує високоефективну діяльність об'єкта управління та його підрозділів.
Вступ 6
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ 9
1.1. Інформаційні системи і технології на підприємстві 9
1.2. Теоретичні основи ефективності використання грошових потоків на підприємстві 23
РОЗДІЛ 2 ОБЛІК ТА ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА 43
2.1. Облік грошових потоків 43
2.2. Узагальнення облікової інформації у Звіті про рух грошових коштів 66
2.3. Завдання та послідовність проведення аналізу грошових потоків 77
2.4. Аналізу звіту про рух грошових коштів 80
РОЗДІЛ 3 РОЗРОБКА ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ 89
3.1. Структура комп'ютерних інформаційних систем 89
3.2. Основні етапи розробки інформаційних систем 95
3.3. Системний підхід до створення інформаційної системи на підприємстві 99
3.4. Поняття iнформацiйного забезпечення iнформацiйних систем 101
3.5. Автоматизована система керування грошовими потоками 105
3.6. Надiйнiсть та ефективнiсть iнформацiйних систем 113
Висновки і пропозиції 116
Список використаної літератури 121
Додатки
– валовий грошовий потік, який характеризує усю сукупність надходжень або витрат грошових коштів в тому періоді часу, що розглядається;
– чистий грошовий потік, який являє собою різницю між позитивним та від’ємним грошовими потоками.
Зрозуміло, що сума чистого грошового потоку може характеризуватися як додатною так і від’ємною величинами. Крім того, у кінцевому підсумку, чистий грошовий потік впливає на формування розміру залишку грошових активів підприємства.
5. За рівнем достатності обсягу виділяють :
– надлишковий грошовий потік, тобто такий, при якому надходження грошових коштів суттєво перевищують реальну потребу підприємства у цілеспрямованому їх витрачанні;
– дефіцитний грошовий потік, тобто такий, при якому надходження грошових коштів є суттєво нижчими реальних потреб підприємства у їх витрачанні.
6. За методом оцінки у часі розрізняють :
– теперішній грошовий потік;
– майбутній грошовий потік.
Ці види грошового потоку підприємства відображають зміст оцінки вартості грошей у часі.
7. За безперервністю формування у періоді грошові потоки поділяють на:
– регулярний грошовий потік, який характеризує надходження або витрату грошових коштів по грошовим потокам одного виду, і який у досліджуваному періоді здійснюється постійно. Характер регулярного носить більшість видів грошових потоків на підприємстві, а також грошові потоки, які забезпечують реалізацію довгострокових реальних інвестицій;
– дискретний грошовий потік, який пов’язаний зі здійсненням одноразових господарських операцій підприємства у досліджуваному періоді. Наприклад, характер дискретного потоку носить витрачання грошових коштів на придбання підприємством єдиного майнового комплексу, надходження безвідкладної допомоги тощо.
Розглядаючи ці два види грошових потоків підприємства слід враховувати той факт, що вони розрізняються лише в межах часового інтервалу. При визначеному мінімальному часовому інтервалі всі грошові потоки підприємства можуть розглядатися як дискретні. І навпаки у межах життєвого циклу підприємства переважна частина його грошових потоків має регулярний характер.
8. Ще однією ознакою класифікації грошових потоків підприємства є стабільність часових інтервалів формування. За цією ознакою вони характеризуються наступними видами:
– регулярний грошовий потік з рівномірним часовим інтервалом. Такий грошовий потік носить характер аннуітету (рівномірні платежі або надходження грошових коштів через однакові інтервали часу). Прикладом аннуітету може бути рівномірна оплата внесків за оренду приміщення, страхові внески;
– регулярний грошовий потік з нерівномірними часовими інтервалами.
Поділ грошових потоків комерційного підприємства за вищеназваними ознаками дозволяє більш цілеспрямовано здійснювати облік, аналіз та планування їх різних видів, сприяє підвищенню ефективності використання грошових активів.
Необхідність аналізу грошового потоку визначається потребою встановлення достатності власних коштів для фінансування діяльності, наявності коштів для погашення боргів та створення коштів, необхідних для придбання додаткових засобів з метою подальшого розвитку та.
Економічні поняття “грошовий потік” та “грошовий актив” тісно взаємопов’язані між собою. Адже управління підприємством передбачає визначення мінімально необхідної потреби у грошових активах для здійснення поточної господарської діяльності.
Відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку і звітності, так званих GAAP (Generally Accepted Accounting Principles), розроблених Радою стандартів фінансового обліку (FASB – Financial Accounting Standards Board) та національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності, потоки ліквідних ресурсів структуруються залежно від основних видів діяльності підприємства – операційної, фінансової та інвестиційної ( див. табл.1).
Структуризація потоків ліквідних активів підприємства за належністю до операційної, фінансової чи інвестиційної діяльності, регламентується чинним П(С)БО 4 та відповідає міжнародним стандартам IAS (International Accounting Standards).
Види діяльності характеризують джерела утворення та напрями використання грошових ресурсів.
Усі операції, пов‘язані із вкладенням коштів (активів), їх наступним поверненням або відчуженням, а також отриманням прибутку від такого вкладення, відносяться до інвестиційної діяльності підприємства. Залучення грошових коштів або інших ліквідних активів для фінансування господарської діяльності належать до операцій фінансового характеру тобто до фінансової діяльності підприємства. Решта господарських операцій.
Зазначена методика базувалася на визначенні того які не пов‘язані із вкладенням і залученням активів, відносяться до операційної діяльності підприємства.
Оптимізація грошових потоків дає змогу підтримувати фінансову рівновагу, яка досягається за умови, що попит підприємства на грошові кошти дорівнює його пропозиції (наявним грошовим коштам) у кожний період [ 22 ].
Грошові потоки класифікуються за операційною, фінансовою і інвестиційною діяльністю відповідно до міжнародних і національних стандартів, зокрема П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”.
Таблиця 4.
| Загальна ознака | Вхідні потоки | Вихідні потоки |
Операційна діяльність | Основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю і призводять до утворення балансового прибутку | Виручка від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг; Позитивні курсові різниці; Відсотки за кредити на користь підприємства; Погашення дебітор-ської заборгованості | Платежі постачаль-никам за отримані товарно-матеріальні цінності; Виплата відсотків за користування кредитами; Витрати готівки на виробництво і збут; Податкові платежі |
Фінансова діяльність
| Діяльність, яка призводить до змін розміру складу власного та позикового капіталу підприємства | Грошові кошти від реалізації акцій власної емісії; Отримання короткострокових і довгострокових позик; Інші грошові надходження, пов‘язані з фінансовою діяльністю підприємства | Погашення отриманих позик; Виплата дивідендів акціонерам; Викуп акцій власної емісії; Погашення облігацій та інших боргових інструментів |
Інвестиційна діяльність | Діяльність, пов‘язана з придбанням та реалізацією необоротних активів і фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошо-вих коштів | Грошові кошти від реалізації основних засобів, нематеріальних активів; Продаж акцій, боргових зобов‘язань, часток у капіталі інших фірм; Продажу майнових комплексів; Відсотки з фінансових інвестицій у боргові цінні папери | Фінансові інвестиції у цінні папери;
Придбання необоротних активів;
Надання позик іншим підприємствам;
Придбання майна |
Оптимальне управління грошовими потоками передбачає забезпечення збалансованості грошових ресурсів, які генеруються в процесі інвестиційної, зростання кредиторської заборгованості і кредитів, реінвестування прибутку. фінансової та операційної діяльності. Структура і напрямки грошових потоків схематично зображені на рис.3.
Рис. 3. Грошові потоки виробничого підприємства
На рис. 3 деякі вихідні потоки відносяться до інвестиційної діяльності, а вхідні пов‘язані з цією ж операцією – до операційної діяльності. Так, отримання дивідендів за акціями належить до операційної діяльності, хоча придбання фінансових інструментів за якими вони сплачуються до інвестиційної. Це зумовлено тим, що дивіденди належать до прибутку від неопераційної (позареалізаційної) діяльності і включаються до балансового прибутку. Відповідно до П(С)БО 4 інвестиційну діяльність визначено більш вузько і вона включає лише операції з необоротними активами та фінансовими інструментами, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів і не включають виплати за такими інструментами. Аналогічно, відтік ліквідних активів на сплату відсотків за користування кредитами і позиками, нарахованими протягом звітного періоду відноситься до операційної діяльності, хоча отримання цих кредитних ресурсів (вхідні потоки) належить до фінансової діяльності. Це зумовлено включенням відсотків за кредити до операційних витрат, а також тим, що відповідно до того ж П(С)БО 4 фінансова діяльність включає тільки операції пов‘язані з основною сумою отримання і повернення кредитів, а не поточними витратами на його обслуговування. У формі 3 “Звіт про рух грошових коштів” потоки ліквідних активів від здійснення фінансової та інвестиційної діяльності відображаються “прямим методом”, тобто за напрямками надходження і використання грошей.
При визначенні руху ліквідних активів від операційної діяльності застосовується “непрямий метод”, що передбачає, зважаючи на вказані вище особливості, коригування прибутку від звичайної діяльності на зміни залишків запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості, забезпечень майбутніх витрат і платежів, а також на обороти негрошових статей. Таке коригування здійснюється з метою визначення, наприклад, чому підприємство має великий прибуток, проте у нього майже повністю відсутні грошові кошти, або навпаки – достатньо грошей і суцільні збитки. Ці особливості дають змогу зрозуміти сутність фінансових процесів. Оскільки доходи і витрати фактично визнаються за принципом їх нарахування, а не у момент надходження або вибуття грошових коштів, виникає різниця між сумою прибутку і сумою наявних грошових ресурсів. За допомогою коригувань прибуток (збиток) трансформується в суму отриманих (витрачених) високоліквідних активів.
У країнах із розвиненою ринковою економікою функціонують апробовані методики аналізу грошових потоків. Однак, механічне їх включення до господарської практики України неможливе, потрібна адаптація. В нашій країні методики, що відповідають ринковим умовам господарювання, лише починають створюватись, апробовуватись і впроваджуватись у господарську практику. Одна з найголовніших причин такої ситуації - недосконалість вітчизняної фінансової звітності й системи бухгалтерського обліку, які ще досить далекі від рівня міжнародних стандартів.
Слід відзначити, що в системі економічного аналізу в Україні до переходу на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності було зроблено спроби аналізувати грошові потоки на підприємстві на основі даних бухгалтерського балансу. Зазначена методика базувалася на визначенні того, звідки надходять кошти і як вони використовуються. При цьому джерела коштів визначалися як зменшення активів підприємства (зменшення обсягу товарно-матеріальних запасів, основних засобів і нематеріальних активів, дебіторської заборгованості, фінансових вкладень, грошових коштів у касі й на розрахункових рахунках у банках). Використання коштів визначалося як збільшення відповідних активів і зменшення кредиторської заборгованості, кредитів.
Однак ця методика дає відповідь лише на перше з питань, що стоять перед аналізом грошових потоків на підприємстві. Для того щоб дати відповідь на інші, слід звернутися до зарубіжного досвіду, апробованих методик аналізу грошових потоків, які діють у країнах із розвиненою ринковою економікою.
Методика аналізу грошових потоків в економічно розвинених країнах значною мірою визначається методом складання звіту про рух грошових коштів, який може бути прямим або непрямим. При цьому зміну обсягу грошових коштів розраховують як чистий прибуток, збільшений на зміну короткострокових зобов'язань і зменшений на зміну оборотних активів (крім грошових коштів), довгострокових активів, збільшений на зміну довгострокових зобов’язань і капіталу (окрім зміни його за рахунок чистого прибутку). Цей алгоритм, по-перше, дає уявлення про взаємозв’язок розділів звіту про рух грошових коштів операційної, інвестиційної та фінансової діяльностей, по-друге, ілюструє застосування методів складання цього звіту. Така значна увага приділяється методам складання звіту про грошові потоки через те, що цей звіт являє собою не що інше як аналітичну таблицю, а методи її складання - це методи аналізу грошових потоків.
Як уже відзначалося, в країнах із розвиненою ринковою економікою існує два методи складання звіту про грошові потоки: прямий (на касовій базі) і непрямий (на базі робочого капіталу). Обидва ці методи дозволені до використання міжнародними стандартами й національними стандартами економічно розвинених країн, однак перевага у використанні надається першому методу.