Розробка iнформацiйноi систем для забезпечення ефективностi використання грошових потокiв на пiдприэмствi

Сутність прямого методу полягає в тому, що послідовно розраховуються основні надходження й основні виплати грошових коштів, які утворюються в результаті здійснення господарської діяльності, з розподілом на операційну, інвестиційну й фінансову діяльність. Як відомо, звіт про прибутки та збитки й бухгалтерський баланс складаються згідно з принципом нарахувань. Тобто реалізація, витрати, прибутки капітального характеру та збитки, активи, зобов’язання і капітал визнаються й відображаються у звітності на час проведення відповідної операції, незалежно від того, коли будуть проведені платежі по цій операції та фактично надійдуть гроші. І саме прямий метод складання звіту про грошові потоки дозволяє перетворити метод нарахувань у метод грошових коштів (або касовий). Робиться це за допомогою коригування кожної статті звіту про прибутки та збитки.

Другий метод, непрямий, полягає у трансформації чистого прибутку підприємства в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів і в коригуванні чистого прибутку на негрошові статті. Таке коригування дозволяє зменшити чистий прибуток на збільшення негрошових поточних активів (збільшується на їх зменшення) і збільшити на збільшення поточних зобов’язань (зменшується на їх зменшення). Економічний зміст таких коригувань можна проілюструвати на прикладі дебіторської заборгованості: збільшення суми дебіторської заборгованості за звітний період означає, що виручка, розрахована для звіту про прибутки та збитки на основі методу нарахувань, більша, ніж отримані грошові кошти від продажу. Відповідно, чистий прибуток, отриманий на основі цієї виручки, треба зменшити на таке збільшення. Крім цього, чистий прибуток має бути скоригований також на статті, які належать до операційної діяльності, але не потребують ані притоку, ні відтоку грошових коштів (амортизація основних засобів і нематеріальних активів і витрати на створення резерву безнадійних боргів) - їх величину слід додати до чистого прибутку для розрахунку руху грошових коштів.

Результати застосування прямого і непрямого методів складання звіту про грошові потоки завжди співпадають, оскільки існує підсумкова контрольна величина - це зміна сальдо по рахунку “Грошові кошти” на початок і кінець звітного періоду, доступна з балансу.                           

Важливе значення має аналіз грошових потоків у динаміці. Неможливо зробити якісь висновки за результатами аналізу не маючи даних про тенденції, що склалися протягом кількох попередніх періодів. Крім того, саме ретроспективний аналіз дозволяє краще зрозуміти фінансову політику підприємства і зробити відповідні прогнози на майбутнє.

В практиці економічно розвинених країн внутрішні користувачі взагалі віддають перевагу щомісячному звітуванню про грошові потоки. Ретроспективний та оперативний аналізи грошових потоків дозволяють розробити різноманітні варіанти прогнозів щодо надходжень і виплат грошових коштів у майбутньому. Наприклад, підприємство буде зберігати обсяг продажу на рівні базового періоду й не буде зберігати рівень базового оборотного капіталу. Якщо середній обсяг запасів зменшиться, то прибуток від реалізації не зміниться, а грошовий потік від операційної діяльності збільшиться за рахунок зменшення грошових коштів у товарно-матеріальних запасах. При цьому ставка дохідності підприємства зростатиме, оскільки прибуток підприємства порівнюватиметься із загальною сумою активів. Якщо ж середній обсяг запасів збільшиться, то відбудеться зменшення грошового потоку при незмінному прибутку від реалізації, а ставка дохідності впаде.

На підставі вищесказаного можна зробити висновок, що економічний аналіз діяльності підприємства на основі аналізу грошових потоків служить концепцією, корисною для будь-якого підприємства й ефективною для запобігання спаду його діяльності.

Підприємницька діяльність в умовах розгортання ринкових відносин стикається на своєму шляху з вирішенням економічних та правових питань, які виникають в процесі прийняття рішень на макро- та мікроекономічних рівнях.

Нові умови господарювання вимагають від керівників підприємств нових форм власності пильно стежити за прийняттям законів, положень, інструкцій, які стосуються діяльності підприємства, вміти аналізувати їх, приймати рішення, які б не суперечили Законам України, виданим інструкціям тощо. В нинішній час необхідно вміти обґрунтовано довести відповідність своїх дій законодавчій то нормативній базі, і тільки знання її допоможуть уникнути непорозумінь, забезпечать безпомилкове ефективне управління господарськими процесами на підприємстві.

Важливим джерелом фінансового права є Конституція України, яка містить статті, що регулюють бюджетні права органів державної влади і управління та їх права, пов’язані з забезпеченням фінансової політики держави.

Серед законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини, слід вказати на закони України “Про власність”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про приватизацію невеликих підприємств (“малу приватизацію”)”, “Про оплату праці”.

Конституційні засади фінансової політики держави у сфері оподаткування знаходять конкретний вираз у спеціальних актах податкового права, серед яких найбільш суттєве значення для підприємців мають Закони України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, “Про податок з власників транспортних засобів”, декрети Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”, “Про місцеві податки та збори”, “Про стягування внесених в установлений термін податків та податкових платежів” та ін.

Правові основи майнових відносин загалом врегульовані Законом України “Про власність”, який визначає господарство суб’єктом права державної власності, а також встановлює підстави виникнення права зазначеної власності. Поняття майна закріплено Господарським кодексом України , відповідно до якого господарство “несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном що належить йому на праві господарського відання”.

Поняття “майно господарства” узагальнює всі види майна і майнових прав цього суб’єкта права.

Особливою проблемою на сьогодні залишається перехід до суто економічних взаємовідносин товаровиробників з державою, подолання економічно необґрунтованого втручання державних відомств у діяльність підприємств. Поряд із цим не менш важливою проблемою для вітчизняних підприємств є відсутність стабільності податкової системи. Постійні зміни та доповнення до податкового законодавства призводять до невиконання прогнозних показників виробничо-господарської діяльності підприємств та її кінцевих результатів – прибутку, рентабельності та ін. Це створює фактор невизначеності в організації підприємницької діяльності.

За останні роки в Україні в сфері оподаткування було прийнято ряд Законів :

– Закон України “Про систему оподаткування”, яким передбачено 33 види загальнодержавних та місцевих податків, зборів та інших обов’язкових платежів, визначено принципи системи оподаткування в Україні;

– Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким визначено порядок та норми оподаткування різних видів прибутку, а також ставки оподаткування.

Вивчення та дослідження податкового законодавства є необхідною умовою для забезпечення ефективного управління підприємством, однією з основних ланок якого є управління його грошовими потоками. Це обумовлено тим, що багаточисельні платежі до бюджетів всіх рівнів та до позабюджетних фондів є частиною руху грошових коштів підприємства, а отже значним елементом його грошових потоків.

Джерела утворення й напрямки використання грошових коштів підприємства у результаті господарської діяльності, потреби у позикових коштах, взаємозв’язок прибутку і змін грошових коштів, достатність обсягу грошових коштів для погашення заборгованості при наближенні чергових термінів її погашення, очікувані потреби у грошових коштах підприємства розглядається не лише з економічних, але й з правових аспектів.

Порядок ведення операцій з грошовим коштами на підприємстві на сьогодні регламентований досить чітко рядом інструкцій та постанов НБУ. Так, основним нормативним документом, що регулює здійснення касових операцій є Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. за №637 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку №277 від 10.08.2005р.).

Інструкція Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затверджена постановою правління НБУ від 12.11.2003р. №492 визначає порядок відкриття та ведення рахунків у банках, види операцій, які можуть проводитись по цих рахунках.

Важливим документом, який регулює внутрішній контроль за використанням готівкових коштів є Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків затверджена наказом Міністерства фінансів України №69 11.08.1994р.

В останні роки в Україні була прийнята значна кількість законодавчих та нормативних актів, інструкцій, положень, які регулюють обіг грошових коштів на підприємстві. Одним із основних законодавчих актів, який регулює визначені елементи процесу управління підприємством є Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” . Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” регламентує єдині принципи ведення бухгалтерського обліку і звітності, яка забезпечує всіх користувачів повною, правдивою і неупередженою інформацією про фінансовий стан і результати діяльності підприємства. Закон регламентує тільки фінансову звітність, а також мінімально необхідні вимоги, що стосуються обов’язкового ведення бухгалтерського обліку. Важливим моментом є впровадження національних стандартів, які не суперечать міжнародним. Тобто, національні стандарти - це вибір конкретних підходів, проте у межах, що передбачаються міжнародною системою бухгалтерського обліку.

Порядок складання звітності про рух грошових коштів регламентований Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів” [13]. Його призначення полягає в забезпеченні користувачів фінансових звітів достовірною інформацією про вилучені і витрачені грошові кошти. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Згідно П(С)БО4, метою складання Звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових активах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

Раніше у складі бухгалтерської звітності українських підприємств Звіт про рух грошових коштів не передбачався. Згідно з Інструкцією про порядок заповнення форм бухгалтерського звіту підприємства, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 18.08.1995р. №139 певна інформація про рух грошових коштів подавалася в довідках до Балансу.

Сучасний стан розвитку теорії з питань фінансового аналізу грошових потоків підприємства характеризується вагомими здобутками вітчизняних і зарубіжних науковців та практиків у галузі фінансового менеджменту. Більшість вітчизняної фінансової літератури основана на західних підходах, які потребують більш змістовної адаптації до національної економічної системи. Застосування західних теорій аналізу, планування та управління грошовими потоками стало більш економічно доцільним і практичним із прийняттям національних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, розроблених на основі міжнародних стандартів.

Складання звіту про грошові потоки прямим методом може здійснюватися кількома шляхами, підкреслює В.Юденко: безпосередньо за допомогою Т-рахунків і робочих листів; при опаданні непрямим - лише за допомогою робочих листів [ 71, с. 66 ].

Якщо порівняти звіти про грошові потоки, складені прямим і непрямим методом, можна відзначити, що кожен із них має свої переваги й недоліки. Звіт, складений непрямим методом (на базі робочого капіталу), має такі переваги у порівнянні зі звітом, складеним прямим методом (на касовій базі):

а) він охоплює більше статей, тому що робочий капітал включає всі поточні активи і короткострокові зобов’язання;

б) його легше складати;

в) він широко застосовувався в минулому у практиці економічно розвинених країн.

Переваги звіту, заснованого на касовій основі такі:

а) грошові кошти становлять основний інтерес для осіб, які приймають рішення, тому що їм треба прогнозувати переміщення грошових коштів підприємства у майбутньому;

б) що таке грошові кошти розуміють майже всі, а поняття робочий капітал часто наражається на нерозуміння;

в) зараз йому надається перевага в економічно розвинених країнах [ 71 , с.67 ].

Проблеми обліку, фінансового аналізу та управління грошовими потоками суб‘єктів господарювання досліджуються у працях багатьох вітчизняних науковців і практиків.

Зокрема, в роботах Бланка І.О. розглядається механізм оптимального управління грошовими потоками [5, с.12-15 ].

Методи аналізу платоспроможності та ліквідності з аспектів ефективного управління грошовими коштами на основі фінансового контролю і антикризової стратегії розвитку ґрунтовнодосліджуються в роботах Терещенко С.І. [63]. Серед інших вітчизняних авторів, які приділяють увагу в своїх наукових дослідженнях проблемам фінансового аналізу грошових потоків - Поддєрьогін В.А. [ 67 ], Мазаракі А.А. [ 28 ] та Голов С.Ф. [ 13 ].

В переважній більшості у вітчизняній фінансовій літературі грошові потоки підприємства розглядається з аспектів проведення фінансового аналізу, зокрема Лахтіонова Л.А. узагальнює і систематизує методику фінансового аналізу грошових потоків підприємства до і після прийняття П(С)БО [27, с.252-254].

При оцінці грошових потоків важливе значення має розрахунок й аналіз фінансових коефіцієнтів. Серед вітчизняних авторів досить значну увагу цій проблемі приділяє І.О. Бланк. Зокрема, ним пропонується використовувати в аналізі грошових потоків такі коефіцієнти:

1) коефіцієнт достатності чистого грошового потоку підприємства;

2) коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства;

3) коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства;