Розробка iнформацiйноi систем для забезпечення ефективностi використання грошових потокiв на пiдприэмствi

Розв'язання задач інформаційно-довідкового обслуговування сприяє збільшенню гнучкості ІС управління.

У сучасних умовах великого значення набувають задачі поглибленого економічної аналізу, які дають змогу детально вивчити суть явищ і процесів, що спостерігаються, виявити закономірності та тенденції економічного і соціального розвитку об'єкта управління. Для розв'язання таких задач використовують розвинений апарат математичних методів й економіко-математичних моделей (ЕММ). До математичних методів в економіці належать: математичне програмування (лінійне, динамічне, евристичне); математична логіка; теорія графів; теорія множин; теорія масового обслуговування; дослідження операцій; теорія ігор та інших видів прикладної математики.

Економіко-математичні моделі – особливий клас моделей, що відображають різні економічні процеси в народному господарстві та його ланках, різні інформаційні аспекти управління.

Так, в основу розв'язання аналітичних задач, задач ціноутворення покладено апарат індексного аналізу. Для розв'язання задач аналізу ефективності виробництва, темпів зростання, приросту використовується математичне оброблення динамічних (часових) рядів. Для оптимізації показників діяльності підприємства застосовують методи лінійного програмування. Для розв'язання задач прогнозування показників виробничо-господарської діяльності використовують методи багатофакторного кореляційного та регресійного аналізу. Для логіко-математичного опису системи під час експериментів на ЕОМ застосовують імітаційні моделі.

Технологічною основою розв'язання задач поглибленого економічного аналізу є сукупність пакетів прикладних програм (ППП), орієнтованих на реалізацію ЕММ. Основні напрями розвитку ЕММ в автоматизації управління сконцентровано в рамках побудови економіко-математич-ного забезпечення АІС на основі концепції банку моделей аналізу і прогнозування господарських процесів. Банк моделей - це багаторівневий комплекс математичних, економіко-математичних, економіко-статистичних моделей. ЕММ є специфічними для ринкової економіки: це моделі теорії фірми, моделі маркетингу, моделі вільної конкуренції, моделі індикативного планування.

Необхідною умовою застосування ЕММ для розв'язання задач управління є забезпеченість реалізації моделей потрібною інформацією. Як би добре модель не описувала досліджуваний об'єкт, але якщо на практиці неможливо здобути вірогідні дані про значення всіх коефіцієнтів і параметрів, що складають модель, її використання стає неефективним. Одна з головних умов розв'язання оптимізаційних задач, а також задач прогнозування, імітаційного моделювання та інших – наявність надійної та вірогідної інформації.

Наприклад, БД може містити сукупність даних за багато років у вигляді автоматизованої картотеки груп однорідних одиниць певного типу, а також у БД можуть бути створені уніфіковані бланки запитів.

Інформація, що циркулює в системі управління, об'єднується в смислові групи і фіксується на будь-якому матеріальному носію. Таке об'єднання носить назву документування, а сам носій інформації, призначений для використання в ІС, відповідно визначається як документ. Звідси випливає і визначення документообігу.

Характерними рисами сучасного етапу функціонування економічної системи є:

                      поява нових суб'єктів господарської діяльності;

                      зростання інформаційного навантаження на управлінський персонал;

                      глобалізація економічної діяльності.

Усі ці чинники актуалізують проблему комплексної автоматизації управлінської діяльності на основі сучасних ІТ та засобів телекомунікацій.

Вирішення цієї проблеми зажадало нових підходів до автоматизації управлінської діяльності. Ці підходи знаходять висвітлення в концепції нової інформаційної технології (НІТ) організаційного управління, орієнтованої на активну участь управлінського персоналу в процесі оброблення інформації, що дасть змогу максимально наблизити управлінський персонал до інформаційних ресурсів, а також до самого процесу розв'язування інформаційно-управлінських задач.

Основні принципи НІТ полягають у:

–              масовому впровадженні комп’ютерів – установленні їх на
робочих місцях управлінського персоналу;

–              створенні комплексної технології оброблення інформації в умовах використання БД, баз знань (БЗ), мереж ЕОМ;

                   створенні засобів комп'ютерного моделювання системи оброблення даних із застосуванням банку моделей і банку алгоритмів;

                   розробленні засобів спілкування кінцевих користувачів з ПЕОМ на основі АРМів, що передбачають наявність експертних систем (ЕС).

Структуроутворюючим елементом АІС на основі НІТ є АРМ, що дає змогу поєднати сучасні тенденції в менеджменті з досягненнями НІТ.

Елементи процесу управління можуть бути автоматизовані тільки в умовах АРМів управлінського персоналу. Зближення процесів збирання вхідної інформації, формування, відображення і використання вихідної інформації сприяють впровадженню режиму реального масштабу часу в оброблення інформації.

Кожному класу користувачів відповідає певний тип АРМу, орієнтований на задоволення його функціональних та інформаційних потреб. У ньому основою автоматизації формування і прийняття управлінських рішень є персональні ІС.

Управлінський персонал інтегрується в людино-машинній системі оброблення даних як користувач ІС, виступаючи тут у новій ролі оператора ПЕОМ. При цьому він продовжує здійснювати традиційні контрольно-аналітичні функції прийняття управлінських рішень, але на вищому автоматизованому рівні.

Успіх управління багато в чому залежить від правильної побудови комунікаційного процесу. АРМ управлінського персоналу розглядається в мережі як комунікаційна одиниця, що функціонує одночасно як джерело, передавач, приймач і споживач інформації. За допомогою ресурсів АРМу управлінський персонал розв'язує свої задачі, а по комунікаційних каналах передає інформацію у відповідні інстанції, в тому числі зовнішні. Обґрунтуванням для встановлення комунікації є потреба в інформації. Комунікації дають змогу підвищити якісний склад інформації для управління.

Основними концепціями побудови АРМів є:

      децентралізоване оброблення інформації на робочому місці управлінського персоналу;

      створення персональних БД;

      створення БЗ;

      створення мереж АРМів;

      інтелектуалізація АРМів.

АРМ управлінського персоналу – це програмно-технічний комплекс, винесений на робоче місце конкретного управлінського працівника, що дає змогу автоматизувати виконувані ним функції керування в інтерактивному режимі "користувач – ПЕОМ". Основний принцип, закладений в АРМ, – проблемна орієнтація комплексу, тобто орієнтація на розв'язання певного класу задач, об'єднаних загальною технологією оброблення інформації, єдністю режимів роботи й експлуатації.

В умовах комп'ютеризованого управління, в кожній персональній ІС має бути забезпечена можливість для користувача виконувати такі дії:

                   обробляти текстові документи;

                   проводити пошук необхідної інформації в довідкових фондах та архівах користувача;

                   здійснювати формування документів, відомостей, таблиць;

                   обмінюватися документами і даними;

                   узгоджувати, уточнювати, модернізувати задачі управління;

                   приймати рішення в умовах невизначеності або недостатності інформації.

За безпаперової технології управління персональна ІС виконує автоматизовані технології (табл. 3).

Таблиця 3

Автоматизовані технології ІС та їхні функції

1.      2. Теоретичні основи ефективності використання грошових потоків на підприємстві

Одним з найважливіших елементів оборотних активів підприємства є грошові активи. Від наявності та ефективності використання грошових активів залежить ступінь платоспроможності, інвестиційна привабливість підприємства.

Грошові активи – це сума коштів, які перебувають у розпорядженні підприємства на певну дату і є його активами у формі готівкових засобів оплати (тобто у формі абсолютної ліквідності). Грошові активи - найбільш ліквідна частина активів підприємства, що придатна до погашення будь-яких його зобов’язань. Грошова форма майна являє собою початок і кінець кругообігу активів підприємства. На рис. 2. наведено склад грошових активів підприємства.

Рис. 2.  Структура грошових активів

Грошові активи – це готівка, кошти на рахунках банків та депозити до вимоги. До еквівалентів грошових коштів належать короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у визначені суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

У процесі кругообороту грошові кошти підприємства утворюють грошові потоки, обсяг яких характеризує кількість залучених або використаних грошових коштів.

Є декілька визначень сутності грошового потоку.

1. Грошовий потік - це рух ліквідних грошових коштів, тобто їх надходження і витрачання в процесі господарської діяльності.

2. Грошовий потік - це міра ліквідності підприємства. Складається з чистого прибутку та амортизаційних відрахувань.

3. Грошовий потік - це рух грошей в процесі господарської діяльності.

Згідно з П(С)БО 4 „Звіт про рух грошових коштів” під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових і коштів та їх еквівалентів.

На нашу думку, найбільш точним і повним є визначення сутності грошових потоків згідно з П(С)БО 4.

Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертованими у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами, як правило, є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці.

Поняття “грошовий потік підприємства” є агрегованим, таким, що вміщує у своєму складі різноманітні види цих потоків, які обслуговують господарську діяльність.

3 метою забезпечення ефективного цілеспрямованого управління грошовими потоками їх класифікують за наступними ознаками:

1. За масштабами обслуговування господарського процесу розрізняють:

– грошовий потік по підприємству в цілому, який є найбільш агрегованим видом грошового потоку, акумулює всі види грошових потоків господарського процесу підприємства;

– грошовий потік по окремим структурним підрозділам підприємства (це визначає грошовий потік як самостійний об’єкт управління в системі організаційно-господарської побудови підприємства);

– грошовий потік по окремих господарських операціях, який є первинним об’єктом самостійного управління.

Сьогодні при переході підприємств України на міжнародні стандарти обліку, особливо актуальним стає поділ грошових потоків за видами господарської діяльності.

2. У відповідності до П(С)БО на підприємстві за видами господарської діяльності виділяють наступні види грошових потоків:

– грошовий потік по операційній діяльності, який характеризується грошовими виплатами постачальникам сировини та матеріалів, товарів, виконавцям окремих видів послуг; грошовими платежами службовцям та від їх імені; податковими платежами підприємств до бюджетів всіх рівнів та позабюджетних фондів. Одночасно цей вид грошового потоку відображає надходження грошових коштів від покупців продукції;

– грошовий потік по інвестиційній діяльності характеризує платежі та надходження грошових коштів, які пов’язані із здійсненням реального та фінансового інвестування; продажем основних засобів та нематеріальних активів; грошові платежі за терміновими контрактами, опціонами та свопами та деякі інші грошові платежі, які обслуговують інвестиційну діяльність підприємства.

– грошовий потік по фінансовій діяльності характеризує надходження та виплати грошових коштів, які пов’язані з залученням додаткового акціонерного капіталу, тобто грошові надходження від емісії акцій чи інших пайових інструментів; отриманням довгострокових та короткострокових кредитів; виплатою в грошовій формі дивідендів та процентів по внесках власників.

Характеристика основних грошових потоків по окремим видам господарської діяльності наведена в додатку .

3. За напрямком руху грошових коштів розрізняють два види грошових потоків:

– додатний грошовий потік, який характеризує сукупність надходжень грошових коштів на підприємство від всіх видів господарських операцій;

– від’ємний грошовий потік, який характеризує сукупність виплат грошових коштів підприємством в процесі здійснення всіх його господарських операцій.

4. За методом вирахування обсягу виділяють :