Лекции по "Інформаційнім ресурсам"

 

 

Бібліотеки містять  у своїх фондах найбільш значний  документний ресурс будь-якого суспільства.

Найбільш вдало сказав про їх соціальну роль акад. Лихачов  Д.С.: «Бібліотеки важливіші за все  у культурі. Може не бути університетів, інститутів. Наукових установ, але якщо бібліотеки є, якщо вони не горять, не заливаються  водою, мають приміщення, оснащені сучасною технікою, очолюються не випадковими людьми, а професіоналами, - культура не загине в такій країні».

Соціальна роль бібліотек  визначається суспільним призначенням бібліотек, їх поступовим виділенням у  самостійну документально-комунікаційну  систему.

 

Еволюція бібліотек

Зародження бібліотек  відбулося у античну епоху. Бібліотека як соціальний інститут виникла як сховища пам’ятників писемності будь-якого призначення. Її зародження відноситься до настільки глибокої древності, що важко датувати цей  факт, можна говорити лише про ті бібліотеки, відомості про які збереглися в історії.

Бібліотека є передумовою  усіх інших термінальних документально-комунікаційних інститутів. Етимологічно слово «бібліотека» означає «сховище книг», а книгою називали будь-який витвір писемності. Тому в бібліотеки направляли твори будь-якого призначення: художні, ділові, адміністративні, медичні, релігійні, історичні тощо. У бібліотеках зберігали і некнижкові скарби, але книга серед них вважалася найбільш цінною. У стародавніх бібліотеках зберігались і родовідні списки, літописи, листи, законодавчі акти, угоди, переписи тощо.

Інтеграція документів в одному місці пояснювалась тим, що їх виробництво  здійснювалося на єдиній основі: і  матеріали носія, і способи, і  інструменти запису для документів різного призначення застосовувались одні і ті ж; дуже часто і користувачам (досить обмеженому контингенту) потрібні були документи різноманітного характеру.

Бібліотеки виникли одночасно  з появою портативних документів різного призначення, оскільки треба було такі документи збирати і зберігати.

Історія бібліотек відображає розвиток суспільних відносин. Вони виникли  для обслуговування дуже вузького соціального прошарку – жреців, володарів, не багатьох представників древньої вченості.

Найбільш древні з відомих бібліотек існували шість тисячоліть тому назад, у Древньому Шумері, тобто в районі персидського заливу. Документи представляли собою обпалені глиняні таблички із записами, зробленими клинописом.

Бібліотеки мали верховні правителі Єгипту, Китаю, Індії, Ізраїлю.

Із бібліотек Древньої Греції найбільш відома Олександрійська  бібліотека (на північному Єгипті). Місто  Олександрію заснував Олександр  Македонський – учень Аристотеля, мислителя і володаря унікальної бібліотеки. Храм муз, чи Мусейон, був чудовим архітектурним ансамблем, у якому навколо бібліотеки були: театр, університет, обсерваторія, ботанічний парк, зоопарк.

У середні віки на Сході, у західній Європі, у Візантії, на Русі, в Єгипті переважали монастирські і храмові бібліотеки, що зберігали і світську літературу. Візантійські бібліотеки вплинули на виникнення і розвиток бібліотек у Східній Європі і Древній Русі.

Зарубіжні бібліотеки

З ХІІ ст. у Західній Європі почали розвиватися університети і бібліотеки при них. Вони стали виконувати науково-допоміжну і науково-освітню функції.

У епоху відродження  основною функцією бібліотек стала  просвітницька, яка особливо поширилась з відкриттям книгодрукування.

Відкриття книгодрукування  у ХУІ ст. радикально вплинуло на диференціацію документальних систем.

З початком книгодрукування  від бібліотек почали відокремлюватися інші інститути документальної комунікації  – видавництва, типографії, книжкові склади, канцелярії, архіви, музеї. Стали активно розвиватися бібліографія, статистика друку.

Починаючи з ХУІІІ ст. з’являються національні бібліотеки.

З ІІ пол. ХХ ст. бібліотеки світу вступають на шлях інформатизації (швидше за всі інші інститути документальної комунікації).

У США та інших країнах  виникають корпоративні бібліотечні  системи.

Генеральний  напрямок розвитку бібліотек – поглиблення і розширення інформатизації. Реальне втілення ідеї інтеграції різнопрофільних документальних систем є концепція національної електронної бібліотеки.

Бібліотеки  СРСР

Створення бібліотек  на території колишнього СРСР датується ХІ ст.

У 1037р. Ярослав Мудрий заснував бібліотеку у Києві при  Софійському соборі.

Розвитку бібліотек  допомагало пожвавлення культурного  життя у ХІУ – ХУст. У зв’язку  з піднесенням Москви і утворенням центральної російської держави.

З початком книгодрукування у Москві була створена державна типографія (1553) і випущені перші книги (1564).

У ХУІІ ст. за наказом  патріарха Нікона складено зведений каталог фондів сорока найбільших монастирів.

Ще більші зміни пройшли  внаслідок петровських перетворень у сфері науки, культури, освіти. У 1714 році у Санкт-Петербурзі відкрита велика бібліотека загального користування, з 1725 вона вступила у ведення Академії наук. Царський указ від 24 січня 1723 р. дозволив відкривати поліграфічні підприємства при губернських правліннях для полегшення губернського справочинства.

Виникли технічні бібліотеки, перед усім при навчальних технічних  закладах.

У ХУІІІ ст. швидко збільшувалася  кількість особистих та сімейних бібліотек. З останніх найбільш відома бібліотека роду Строганових.

На поч. ХІХ ст. бібліотечна  справа розвивалася досить швидко. Шкільним статутом (1804) передбачалось  створення бібліотек при гімназіях.

З 1870-х рр. почали розвиватися  народні бібліотеки та читальні; виникли перші нелегальні бібліотеки робочих. У 1890-і рр. до них додались бібліотеки, засновані фабрикантами, кооперативами, профспілками, а також церковно-приходські бібліотеки.

На поч.  ХХ ст.  засновані  бібліотечні спілки і об’єднання – спілка бібліотекознавства.

У 1911 р. відбувався Перший Всеросійський бібліотечний з’їзд, який мав антимонархічну направленість і прийняв багато цінних рішень (що не були підтримані владою).

З 1913 р. почалась професійна підготовка бібліотекарів на курсах при народному університеті А.Л. Шанявського.

З появою партій виникли бібліотеки партійних організацій, особливу роль відіграли бібліотеки більшовиків.

Після Жовтневої революції  ідеологічні і організаційні  принципи бібліотечної роботи більшовиків стали основою бібліотечної справи Радянського Союзу.

Розвиток бібліотек визначався поглядами Леніна. Не дивлячись на умови громадянської війни, уряд забезпечив збереження фондів і збільшив кількість бібліотек загального користування.

У цілому в 1920-і роки бібліотечна  справа розвивалась з протиріччями. У основі – ленінська концепція: з одного боку – широка демократизація бібліотечної справи, застосування зарубіжних технологій, а з іншого – тоталітарне панування в бібліотеках комуністичної ідеології, перетворення бібліотек на пункти партійної пропаганди і політики (без потрібного матеріального забезпечення).

Розвиток бібліотек  залежав від культурної політики держави. Почались і до 80-х рр. продовжувались фронтальні чистки бібліотечних фондів.

По всій країні почали створюватися вищі навчальні заклади з підготовки бібліотекарів-бібліографів.

Напередодні Великої  Вітчизняної війни СРСР мав широку мережу бібліотек усіх типів і  видів. Розвиток бібліотек перервався війною. Загарбники розікрали чи знищили  більше 190 млн. томів, розвалено 130 тисяч  бібліотечних споруд.

Після війни, вже  у 1950 році, рівень бібліотечної справи був перевищений.

У кінці 1950-х рр. у країні починає створюватися державна система  науково-технічної документації. При  усіх недоліках ця система все  ж допомагала усунути розбіжності  між різними інститутами документальних комунікацій.

У 1970-і рр. було прийнято курс на фронтальну адміністративну  централізацію бібліотечної мережі. Створення загальнодержавної системи депозитарного зберігання. У 1973 р. з’явилась перша бібліотека в космосі – орбітальна бібліотека ім. К.Е. Ціолковського на космічному комплексі «Мир». (Її історія закінчилась 23 березня 2001 року разом із затопленням «Миру» в океані.)

Підбиваючи підсумки  радянського періоду, можна відзначити його великі досягнення і не менші прорахунки: ідеологічна уява про бібліотеки як опорні пункти партійних організацій сприяла ряду прогресивних тенденцій.

Найголовніша з них  – орієнтація бібліотечного обслуговування на широкі маси населення.

Бібліотеки відносно рівномірно розміщувались на території  країни, охоплені були усі соціально демографічні прошарки населення.

До кінця існування  СРСР у країні було більше 320 тис. бібліотек. Фонд яких перевищував 6 млрд. томів (на кожну бібліотеку у середньому припадало 2400 читачів).

 

Контрольні  запитання:

 

1. Охарактеризувати античні бібліотеки.
2. Коротко розповісти про розвиток зарубіжних бібліотек.
3. У якому столітті почали створюватися бібліотеки на території сучасної України?
4. Дати основні відомості про бібліотеки радянського періоду.

 

 

 

Лекція 9

 

Документний ресурс бібліотек

 

• Бібліотеки пострадянського періоду
• Основні поняття
• Функції бібліотеки

 

Бібліотеки пострадянського  періоду характеризуються інформатизацією, створенням загальної інформаційно-бібліотечної мережі; відбулася еволюція соціальної ролі бібліотек. До традиційних функцій збереження і збільшення культурної спадщини, просвітительської діяльності додаються функції надання доступу до інтернаціональних і світових інформаційних мереж і банків даних. Змінюються традиційні внутрішньо бібліотечні форми обслуговування населення.

Посилюється роль бібліотек у розвитку демократії, місцевого самоврядування, ринкової економіки. ДР бібліотек набувають характеру стратегічних, що визначають рівень розвитку країни.

Бібліотеки стають одними з не багатьох соціально-культурних інститутів, що здатні взяти на себе відповідальність за забезпечення культурної і інформаційної єдності народу України.

ДР бібліотек на декілька порядків вищий від ресурсів інших  документальних інститутів суспільства.

Саме бібліотеки стали  основою системи правової інформації і національної електронної бібліотеки.

Основні поняття

Бібліотека  (гр. biblion – книга, theke – зберігання) – це впорядкована величезна кількість документів, що належить суспільству в цілому, його частині чи окремому члену суспільства, яка забезпечена матеріально-технічно, формується, зберігається і надається користувачам (фізичним і юридичним особам) для задоволення їх інформаційних потреб.

Оскільки бібліотека – це єдність матеріально-технічної  бази, фонду, бібліотечного персоналу  і контингенту користувачів, то нею є і окрема установа, і комплекс таких установ (централізована бібліотечна система), і її частина (пункт бібліотечного обслуговування, бібліобус), і особисте зібрання документів.

Генетично усі документальні  інститути суспільства відносяться до бібліотеки, тому межі між нею і близькими їй документально-комунікативними системами нечіткі, певним чином відносні і, крім цього, рухомі.

Документний фонд – найважливіший системостворюючий елемент бібліотеки. Поняття «документ» стосовно бібліотечного фонду потребує пояснень. Із всієї різноманітності у бібліотеці залишаються лише документи портативні (нестаціонарні, мобільні), як правило неаутентичні (тобто ті, що несуть інформацію не своїм носієм, а зафіксованою на ньому знаково-кодовою системою), виконують початкову функцію актуальної, оперативної, а не ретроспективної (архів, музей) пам’яті; первинні, документологічні, концептографічні.

Залежно від виду бібліотеки встановлений мінімальний фонд, що необхідний для відкриття, і оптимальний, який необхідний для її раціонального функціонування (максимум не встановлений для бібліотек, що виконують меморіальну функцію).

Незалежно від конкретного  найменування бібліотека збережеться  до тих пір, поки існують документи  у якому-небудь вигляді і необхідність їх просторово-часового  кумулювання, використання.

Контингент  користувачів надає сенсу існування бібліотеки. Користувачами є фізичні і юридичні особи. У інформаційному суспільстві повністю зберігаються основні принципи формування фонду і обслуговування користувачів, однак організація і технологія змінюються.

До матеріально-технічної бази бібліотек належать: приміщення, будови; інженерні комунікації; меблі та виробниче обладнання.

У бібліотечній теорії та практиці розповсюджено уяву про  бібліотечну діяльність як про предмет професії. Однак у цієї діяльності є ознаки лише спеціальності в межах професії документа тора, що об’єднує всіх, чия праця пов’язана з документами: книготорговці, архівісти тощо.

У інформаційному суспільстві  всі ці моделі і самі документи  переводять у електронну форму, що дозволяє збільшити можливості їх вивчення у різноманітних аспектах, а також забезпечити багатоаспектні зв’язки між ними.

З розвитком бібліотеки як соціального інституту вона сама і кожен її суттєвий елемент обростає моделями, що дозволяють оптимізувати технологію, зміст і форми бібліотечної роботи. Кожна модель є самостійним ДР.