Автор: Пользователь скрыл имя, 06 Марта 2013 в 20:22, курс лекций
Інформаційні ресурси надзвичайно важливі для діяльності будь-якої установи, підприємства, організації чи фірми. Відомий афоризм «Хто володіє інформацією, той володіє світом» перестає бути афоризмом, стає реальністю.
Існує багато суспільних інститутів, які всю свою діяльність побудували/будують лише на інформації: її збирання, обробки, переробки, зберігання, використання. Такі, наприклад, державні і комерційні органи науково-технічної інформації; служби розвідки – економічної, політичної, військової тощо.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра документознавства та інформаційної діяльності
В.П. КУБКО
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
Інформаційні ресурси
Одеса 2007
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра документознавства та інформаційної діяльності
В.П. КУБКО
Інформаційні ресурси
для студентів спеціальності 7.020105 –
документознавство та інформаційна діяльність
денної та заочної форм навчання
Одеса
2007
Інформаційні ресурси. Конспект лекцій для студентів спеціальності 7.020105 – документознавство та інформаційна діяльність денної та заочної форм навчання. Автор: Кубко В.П./Одеса, 2007.- ОНПУ. 81 с.
Автор: Кубко В.П.
У конспекті лекцій, викладено загальні поняття інформаційних ресурсів, їх види та системи, у яких вони існують, включаючи глобальну мережу Інтернет; наведено основні відомості про документні ресурси таких соціальних інститутів як бібліотеки, архіви, музеї тощо.
Для студентів гуманітарного факультету.
Інформаційні ресурси
Існує багато суспільних інститутів, які всю свою діяльність побудували/будують лише на інформації: її збирання, обробки, переробки, зберігання, використання. Такі, наприклад, державні і комерційні органи науково-технічної інформації; служби розвідки – економічної, політичної, військової тощо.
Таким чином, інформаційні ресурси – основа діяльності як окремої установи, так і їх сукупності – у локальному, регіональному, державному, міждержавному і глобальному масштабі. Зокрема, Інтернет – це глобальна система інформаційних ресурсів.
У конспекті лекцій викладено загальні
поняття інформаційних
Лекція 1
Вступ. Інформаційні ресурси – основа діяльності суспільства
Французьке слово «ressourses» означає «засоби», «джерела», «можливості». Наявність корисних ресурсів у якій-небудь сфері – гарантія її стабільності та процвітання (незалежно від того, чи йдеться про індивідуума (життєві сили, ресурси здоров’я, економічні можливості), чи про суспільство (ресурси корисних копалин, військові ресурси, політичні ресурси тощо)).
До останнього часу у складі ресурсів виділяли матеріальні (сировина, знаряддя праці тощо) та енергетичні, у яких розуміють усі види енергії: електричну, ядерну тощо.
З кінця 1970 – початку 1980-х рр.. у науковий та практичний вжиток почало входити третє поняття цього роду: інформаційні ресурси. Їх не можна розглядати як різновид перших двох – вони складають самостійний рід, тобто мають якісні відмінності від матеріальних і енергетичних ресурсів, а також власні унікальні якості, велике суспільне значення і впливають на всі суспільні процеси.
Значення інформаційних ресурсів полягає в тому, що вони:
За своєю значимістю інформаційні ресурси не лише не поступаються іншим видам стратегічної сировини, але і відносяться до найбільш важливого виду ресурсів, що визначають перед усім інтелектуальну, а також економічну, політичну і військову міць їх володаря/власника.
Наявність, обсяг, якість та впорядкованість інформаційних ресурсів – все це найважливіші ознаки інформаційного суспільства. Інші ознаки походять від названих. Це і зростання кількості спеціалістів, зайнятих в інфосфері. Це і наявність інформаційних технологій – електронних машин, програмного забезпечення, засобів зв’язку. Зрозуміло, що без наявності предмета праці – власне самих інформаційних ресурсів – решта ознак виникнути і функціонувати не можуть.
Невеликий екскурс в історію. Найбільш прогресивні вчені ще у ХІХ ст. передбачали, що інформаційні ресурси будуть основним джерелом прибутків для всього людства. Ще Карл Маркс говорив, що головним накопичувачем суспільного багатства є ступінь майстерності наявного населення. Про те ж саме писав Фрідріх Енгельс: «Настане час, коли духовний елемент буде належати до елементів виробництва». На Заході інформація вже протягом декількох десятиріч розглядається як товар і як найбільш цінний ресурс суспільства.
Розуміння виключної ролі інформаційних ресурсів у розвитку світової цивілізації одним із перших проявив японський уряд, запропонувавши своїм вченим вирішити стратегічне завдання: яким шляхом вести національну економіку – чи шляхом подальшого спустошення світових природних ресурсів (адже у Японії їх майже немає), чи шляхом підняття національного добробуту посередництвом максимального нарощування інформаційного потенціалу. Вибір було зроблено на користь розвитку інформаційних ресурсів. І в результаті Японія з невеликими кадровими можливостями швидко стала найбільшим виробником і експортером мікроелектроніки і навіть такої продукції, як супертанкери, важка дорожня техніка, автомобілі.
Західна Європа, як і більшість країн світу дуже швидко пішли тим же шляхом, що і Японія.
У СРСР ситуація була значно складнішою. У 1988 році Центральний комітет Компартії СРСР визнав наше відставання у цій галузі і констатував необхідність переходу країни на шлях інформатизації. Як було сказано у Постанові Політбюро ЦК КПРС «Про розробку концепції інформатизації» (1988р.), у зв’язку з таким відставанням «існує небезпека, що увесь світ і наша країна будуть розмовляти немов різними мовами».
Установку на інформатизацію прагнули зробити стратегічною у діяльності партії з керівництва країною. У 1990 р. генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов визнавав: «Чи не пізніше усіх ми зрозуміли, що у вік інформатики найбільш дорогий капітал – це знання, широта кругозору та творчої уяви. Щоб надолужити втрачене, необхідно сьогодні не пошкодувати коштів на науку, освіту, культуру, мистецтво – все те, що підносить людину і в той же час збільшує продуктивність її праці».
Дуже важливий висновок, але у той час він залишився лише побажаннями. Зробити різкий поворот у бік створення інформаційного суспільства те керівництво не ризикнуло, а далі катаклізми у суспільстві в цілому і у політиці погіршили стан справ.
На даний час самостійна Україна, хоча і повільно, поступово входить у світове інформаційне співтовариство.
Інформаційні ресурси
надзвичайно важливі для
Існує багато суспільних інститутів, які всю свою діяльність побудували/будують лише на інформації: її збирання, обробки, переробки, зберігання, використання. Такі, наприклад, державні і комерційні органи науково-технічної інформації; служби розвідки – економічної, політичної, військової тощо.
Таким чином, інформаційні ресурси – основа діяльності як окремої установи, так і їх сукупності – у локальному, регіональному, державному, міждержавному і глобальному масштабі. Зокрема, Інтернет – це глобальна система інформаційних ресурсів.
Поняття «інформаційні ресурси»
І в науці, і на практиці оперують поняттями «інформаційні ресурси», «документні ресурси», «інформаційно-документні ресурси», не завжди усвідомлюючи різницю між ними.
На перший погляд здається, що у кожного з цих понять є власне наповнення: інформаційні ресурси мають справу з інформацією, документи – з документами, а інформаційно-документні – частково з інформацією, частково з документацією.
Однак, фактично все складніше. Причина в теоретичній не розробленості вихідних понять: «інформація», «документ», «інформаційні ресурси», «документні ресурси». У даному курсі розібратися у повному обсязі цих понять неможливо, проте цілком вірогідно знайти раціональне зерно.
Скажімо, за основу беремо визначення: «Інформаційні ресурси – це сукупність даних, організованих для ефективного отримання достовірної інформації». Документні ресурси розглядаються як «вид інформаційних ресурсів, що є сукупністю окремих документів у інформаційних системах». Тобто, в даному випадку документні ресурси є частиною ресурсів інформаційних. Із цього випливає, що інформаційні ресурси можуть включати якісь недокументні ресурси. Згадаємо термін «дані» - інформація, оброблена і представлена у формалізованому вигляді для подальшої обробки. Якщо внести це визначення у поняття «інформаційні ресурси» отримаємо: «Сукупність інформації (обробленої і представленої у формалізованому вигляді для подальшої обробки), організованої для ефективного отримання достовірної інформації».
Очевидна тавтологічність даного визначення. Тут нас цікавить інше: чи може оброблена інформація існувати в недокументному вигляді (тобто не закріплюватися на матеріальному носії)?
Пригадуємо, матеріальний носій – засоби реєстрації, зберігання, передачі інформації (даних), а ними є мова, пам'ять людини чи комп’ютера, провідні чи ефірні засоби зв’язку тощо.
Виходить, що «інформаційні ресурси» і «документні ресурси» - фактично синонімічні поняття. (Синонімія – різні за формою, але однакові чи близькі значенням знаки).
Інформаційні ресурси – окремі документи і окремі масиви документів, (документи і масиви документів) в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інфосистемах). Багато вчених (серед них Столяров Ю.Н.) називають «документні ресурси» точнішим терміном, чим «інформаційні». Адже документні ресурси складаються з великої кількості документів, тоді як інфоресурси мають складатися з великої кількості «інформацій» (а такого слова у множині немає).Документні ресурси відображають свою складову – інформацію та її матеріальне втілення.
Повернімося до згаданого визначення. У ньому присутній термін «інфосистема» - організаційно впорядкована сукупність документів (масиви документів) і інформаційних технологій, в тому числі з використанням засобів обчислювальної техніки і зв’язку, що реалізують інформаційні процеси. Виходить, що інфоресурси включають і впорядковані і хаотичні масиви документів. Розвинемо далі визначення: Насправді документний ресурс є одночасно і масивом і потоком документів; іншими словами – це набір документів і в їх статиці, і в їх динаміці. (До речі, поняття «масив» і «потік» завжди поєднуються у науковій літературі зі словом документи, і вислови, що близькі «інформаційним ресурсам», тобто у множині, відсутні. Використовуються лише словосполучення типу «документний потік», «масив документів».)
Є багато визначень інфоресурсів, одне з яких – це масиви інформації чи сукупність документів в інфосистемах (бібліотечних чи архівних системах, фондах, банках даних тощо). Тут відсутній потік (рух) документів. У виразах типу «інформаційно-документні ресурси», «інформаційно-документна підготовка кадрів» під інформаційним мають на увазі усні повідомлення, а під документним – інформацію, закріплену на матеріальному носії (речовому). Тобто знову протиріччя: усні повідомлення не мають матеріального носія, ніяк не зафіксовані. Але ж будь-яке повідомлення завжди передається матеріальним середовищем – якщо не матеріальним/ речовим, то енергетичним (радіохвилі, енергетичні коливання тощо). У останньому випадку тривалість існування інформації дорівнює часу її передачі – так званий синхронний документ. Якщо взяти за основу визначення документа – матеріальний об’єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для його передачі у часі і просторі, то, наприклад, радіопередача, тобто усна, музична і подібна, плинний рядок світлової реклами, демонстрація фільму і є ілюстрацією синхронного документа. Він перетворюється в діахронний документ (звичний для нас), коли записується на певний носій. Наприклад, усна інформація записана на диктофон.