Особливості перекладу англомовних художніх фільмів українською мовою

Проте, існує багато теоретичних  перекладознавчих розвідок, присвячених  питанням відтворення кінотексту для  цільової аудиторії, у яких наголошується, що все коло перекладацьких проблем пов'язане з необхідністю залучення до цього типу тексту не репродуктивних перекладацьких стратегій [14, с. 6], а саме адаптивних стратегій. Ми вважаємо необхідним опанування майбутніми перекладачами навичок аналізу цільової аудиторії з подальшим вибором релевантної перекладацької стратегії, вміння виявляти важливі з точки зору розвитку сюжету елементи відеоряду, а також особливості художнього стилю авторів кінофільму, оскільки кінотекст потребує врахування лінгвоетнічних комунікативних компетенцій носіїв мови перекладу зазначені С. Оттєвим. Сам термін «кінотекст» він трактує як технічно диференційовану динамічну знакову ситуацію, що є сукупністю структурних елементів кіномови у рамках кінематографічного твору, яка відправляє, відповідно до жанрової специфіки, певне інформаційно-емоційне повідомлення реципієнтові (глядачеві). Важливим, на нашу думку, є те, що таке повідомлення має вигляд синергетичної комбінації семіотичних кодів (вербальної мови/мов, музики, іконіки і т.ін.), що характеризується змістовою довершеністю, інтертекстуальністю, поліавторською модальністю та наявністю різноманітних стилістичних фігур мови кіно (кінометафори, кіноепіфори, паралелізм, еліпс і т.ін.) [40].

Проаналізувавши все  вище згадане, ми можемо стверджувати, що лінгвістична система кінотексту як предмет кіно/відеоперекладу включає в себе:

• титри і надписи, що є складовою частиною фільму;
• усну складову (вербальне мовлення акторів, закадровий текст, пісня і т.ін.).

Таким чином ми можемо зробити висновки, що кінотекст має  багато особливостей, що відрізняють його від тексту драми. При перекладі треба враховувати не лише особливості самого тексту, а ще багато таких аспектів, як наприклад стиль усього фільму, картинку що бачить реципієнт в той чи інший момент, чи то музичне оформлення сцен. Ми вважаємо, що часто кіноперекладачеві важливо також вміти швидко знаходити необхідну інформацію про фільм в Інтернеті, тому він має знати якомога більше тематичних ресурсів, де викладені короткі відомості про фільми, режисерські сценарії, рецензії тощо.

 

 

1.3.3. Особливості перекладу кінотекстів. При зіставленні англомовних та україномовних драматургічних творів та їх перекладів очевидною постає сукупність проблем на лексичному, граматичному та жанрово-лексичному рівні. Зокрема при перекладі кінотекстів з англійської мови українською мовою виникають проблеми, пов'язаних із відмінностями у граматичній структурі мов. Як відомо, англійська і українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов (перша - до германської, друга - до слов'янської), а й до різних структурних типів мов: перша - переважно аналітична мова, де граматичні відношення у реченні передаються вільними граматичними морфемами, а друга - флективна мова, де граматичні значення й відношення передаються за допомогою зв'язаних граматичних морфем-флексій. Ми можемо стверджувати, що саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій і становлять труднощів при перекладі. Проте, практична діяльність перекладача пов'язана з проблемами, які можна назвати власне стилістичними. Ми маємо на увазі ті випадки, коли свідомо використовуються виражальні засоби, щоб зробити текст образним і яскравим, домогтися значного емоційного впливу на читача. Цієї мети можна досягти, вживаючи лексичні образні засоби і стилістичні прийоми, а також шляхом особливого поєднання фраз чи речень [53, с. 253-259].

З лінгвістичної точки  зору мовленнєві жанри мають, на нашу думку, багато спільних ознак у різних мовах, бо в основі їх виділення лежать однакові критерії. Тому перекладач повинен  добре знати особливості жанрів мовлення в англійській і українській мовах і бути ознайомленим із принципами передачі цих особливостей під час перекладу.

Проаналізувавши теоретичні перекладацькі розвідки ми можемо стверджувати, що в наш час лінгвісти приділяють велику увагу ролі емоційно-оцінювальної лексики в структурі кінематографічного твору. Ми вважаємо, що такий текст є поліфункціональним. У ньому естетична функція нашаровується на цілий ряд інших - комунікативну, експресивну, прагматичну, емотивну, але не замінює їх, а навпаки, посилює. Мова кінематографічного тексту живе за своїми власними законами, відмінними від загальної мови, «вона має особливі механізми породження художніх смислів»[там само].

Оскільки кінематографічний  текст є художнім текстом важливу  роль у вивчені кінематографічного перекладу відіграють вчення про слово та його місце у художньому перекладі. Слово у художньому тексті, завдяки особливим умовам функціонування, семантично перетворюється, отже містить в собі додатковий смисл. Гра прямого та переносного значення породжує естетичний та експресивний ефекти, робить цей текст образним та виразним. Спираючись на їх дослідження ми можемо стверджувати, що неекспресивних текстів не існує, будь-який текст потенційно здатний здійснювати певний вплив на свідомість та поведінку читача, тому що саме експресивність сприяє меті мовного повідомлення, забезпечуючи вплив тексту на реципієнта. Отже, кількість експресивних мовних засобів в тексті ще не визначає експресивний ефект його сприйняття, а лише підвищує ймовірність його виникнення. Більш того, слід визнати, що окрім спеціальних мовних засобів, а саме емотивних, образних, стилістично маркованих, експресивною може виявитися будь-яка нейтральна мовна одиниця в залежності від авторської мети та контекстуальної ситуації.

Специфіка кінематографічного мовлення полягає в тому, що в мові кіно використовуються елементи всіх стилів. Усі засоби взаємодіють для вираження естетичного змісту через систему художніх образів. Так ми можемо стверджувати, що кінематографічні тексти певною мірою більш за всі інші художні тексти характеризуються емоційністю, експресивністю, естетичною вмотивованістю мовних засобів, образністю, і т.п.

Для багатьох контекстів існує достатня кількість нейтральних  та емоційних слів, що дає можливість автору точно висловити всі відтінки і розставити акценти. Одна людина може бути описана як «друг» (friend) або як «товариш» (comrade), «колега» (colleague), «приятель» (chum), «наперсник» (confidant). Людина залишається тією ж самою, а враження глядача змінюється залежно від слова, яким скористався автор. Цей приклад підтверджує те, що головна мета використання автором емоційних слів полягає в тому, щоб дати вже готову інтерпретацію і, таким чином позбавити глядачів можливості робити самостійні висновки. Деякі глядачі навіть не зрозуміють, що мала місце маніпуляція; інші розгадають намір автора і почнуть внутрішнє опиратися не тільки особливостям емоційного стилю, а й всім твердженням; треті ж побачать в цьому тільки забавну інтелектуальну гру. Таке твердження як «Вона все ще закохана» є не емоційним, а нейтральним, фактичним, денотативним. А коли кохання висловлюють таким чином: She is in love, the naive, besotted fool. - Вона закохана, наївна, одурманена дурепа, тоді можна впевнено казати, що слова «naive», «besottedfool» - вживались для того, щоб пробудити емоції.

На лексичному рівні  стиль кінематографічного тексту широко послуговується словами з переносним значенням, що стають основою тропів, емоційно забарвленими словами, фразеологічними одиницями, фольклорними джерелами, прислів'ями і приказками.

Часто можна спостерігати намагання перекладача (або, нерідко, редактора перекладу) «поліпшити» авторський текст, іноді свідомо, іноді несвідомо. Прикладом цьому може бути така ситуація: автор використав три рази підряд один і той же прикметник: оскільки це неприйнятно виглядає в перекладі, тож перекладач приймає рішення - треба замінити на синоніми. Якщо ж ми спробуємо розібратися ми побачимо, що така заміна іноді виявляється виправданою. Може, на мові оригіналу саме в цій області синонімічний ряд бідніший, і три однакових прикметників підряд виглядають цілком прийнятно; у перекладі ж існує можливість «розфарбувати». Але може бути і навпаки - автор прагнув підкреслити це слово, або навмисно поскупитися на синоніми в цьому уривку. В такому випадку заміна буде не лише не виправданою, а й навіть призведе до втрат. У випадку ж коли мовою оригіналу це повторення слів, які неминуче часто зустрічаються з граматичних причин (наприклад, особових займенників в англійській мові); в перекладі можна і потрібно обійтися без такого повтору. Отже, перекладачеві треба розбиратися і ухвалювати якісь неминуче суб'єктивні рішення [48, с. 70].

Переклад стилістичних прийомів, що несуть образний заряд  твору, часто викликає труднощі у  перекладачів через національні особливості стилістичних систем різних мов. Усі лінгвісти підкреслюють необхідність збереження образу оригіналу в перекладі, справедливо вважаючи, що, перш за все перекладач повинен прагнути відтворити функцію прийому, а не сам прийом [там само].

Отже, стилістичний аспект перекладу необхідний перекладачеві, без нього не могло і не може бути вдалого перекладу. Саме стилістичний аспект мови відповідає не тільки за переклад з мови оригіналу мовою перекладу, але і за особливості і майстерність перекладача. Адже від того, як перекладач здатний передати сенс стилістичних одиниць і залежить переклад оригіналу. У своєму розумінні перекладач прагне «поліпшити» авторський текст, удаючись до різних прийомів, проте це не завжди виходить. Однією з багатьох причин є особливість початкового слововживання. Іншою причиною, що викликає труднощі у перекладача, є національні особливості стилістичних систем різних мов.

 

РОЗДІЛ 2 ПЕРЕКЛАД АНГЛОМОВНИХ  КІНЕМАТОГРАФІЧНИХ МАТЕРІАЛІВ УКРАЇНСЬКОЮ  МОВОЮ

 

 

2.1. Аналіз лексичних, граматичних та стилістичні трансформацій

 

Лексичні трансформації. При перекладі кінематографічних  матеріалів зазвичай застосовується традиційний  арсенал перекладацьких прийомів, які  властиві художньому перекладу. Слід зазначити, що при перекладі кінотекстів  перекладач стикається з ситуаціями, коли виникає потреба застосовувати трансформації різних типів, поєднуючи лексичні, граматичні та стилістичні трансформації. В той же час ми можемо стверджувати, що при передачі вихідного тексту мовою перекладу перекладач використовує трансформації одного типу. Розглянемо фактичний матеріал нашої роботи зважаючи на перекладацькі прийоми одного типу. Загалом, відповідно до результатів нашого дослідження лексичні трансформації використовуються при перекладі найчастіше.

Говорячи про лексичні трансформації, необхідно відзначити, що словниковий склад мови представляє не просто сукупність слів, а систему, що допускає нескінченно різноманітні, але не будь-якого сполучення слів у контексті: окремі елементи словника зв'язані один з одним певними значеннєвими й стилістичними відносинами. Ця обставина дається взнаки при перекладі.

Лексичні трансформації  застосовуються при перекладі в  тому випадку, якщо у вихідному тексті зустрічається нестандартна мовна  одиниця на рівні слова, наприклад:

• власне ім'я, властиве вихідній культурі й відсутнє в мові перекладу;
• термін у той або іншій професійній області;
• слова, що позначають предмети, явища й поняття, характерні для вихідної культури або для традиційного іменування елементів третьої культури, але відсутні або що мають іншу структурно-функціональну впорядкованість у культурі мови перекладу [53, с. 56-69].

При передачі значення слова  в перекладі лексичним трансформаціям звичайно доводиться зробити вибір  між декількома можливостями, представленими в арсеналі перекладача. Тут варто виділити три найбільш характерні випадки:

а) у мові немає словникової відповідності тому або іншому слову оригіналу;

б) відповідність є неповною, тобто лише частково покриває значення іноземного слова;

в) різним значенням багатозначного слова оригіналу відповідають різні слова в мові перекладу.

До лексичних прийомів перекладу прийнято відносити наступні:

• транскрипція й транслітерація,
• калькування,
• лексико-семантичні заміни,
• конкретизація, генералізація,
• модуляція або значеннєвий розвиток;

Ті прийоми, що є найбільш характерними для перекладу кінематографічних  текстів ми розглянемо нижче.

1) Транскрипція

Транскрипція — специфічна система листа, яку застосовують для точного відтворення звукового  складу слів і текстів мови.

So, this is Nick Marshall's office. - A це офіс Піка Маршала.

Happy Birthday Nicky! - 3 днем народження, Ніккі! [92; 89]

Dr. Skolnick, please. - Лікаря Скольник, будь-ласка. Margaret Bourke-White - Маргарет Бурк-Вайт. [92; 89]

При перекладі цих  власних імен українською мовою вжито спосіб передачі усної англійської мови з усіма її звуковими особливостями, так звана фонетична транскрипція, яка ґрунтується на таких вимогах: кожна літера позначає на письмі лише один і той самий звук, а кожен звук передається завжди тією самою літерою. Саме фонетична транскрипція і є найбільш вживаним прийомом при передачі іноземних власних імен [30, с. 45-50].

2) Конкретизація

Конкретизація - це спосіб перекладу, при якому виникає  заміна слова або словосполучення  іноземної мови з більше широким предметно-логічним значенням на слово в перекладі з більше вузьким значенням. Конкретизація вихідного значення використовується в тих випадках, коли міра інформаційної впорядкованості вихідної одиниці нижче, ніж міра впорядкованості відповідної їй за змістом одиниці в мові перекладу [47, с. 58-63].

Наведемо такі приклади:

Let те get that for you. - Давайте я витру.

Сап І borrow this - Я візьму?

In case I've fallen off the planet - Ну звичайно, раптом я випаруюся.

How are we gonna turn this company around? — Як нам допомогти компанії?

I can't think on an empty stomach. - Я ж не можу працювати  на порожній шлунок.

Who said you were? - A хто сперечається?

Okay, here's what J heard. - Добре, ось що я знаю.

І said what you said. - Як Ви вчили.

This line doesn't feel exactly right. - Ось тільки слоган не вписується.

Oh, yeah. I knew that. - О так, я чув це. [92; 89]

У даному випадку перекладач конкретизує англійські дієслова. Проаналізувавши  кінотексти, ми можемо зробити висновок, що досить широко цей прийом використається при перекладі таких слів широкої семантики, як: to be, to have, to get, to do, to take, to give, to make, to come, to go і т.д.

Досить частотним є також  використання прийому конкретизації  іменників:

Sorry, duty calls. - Пробачте, батьківський обов'язок.

You sure you're all right? - Як Ваше  око?

It's over. - Побачення  закінчене. [там само]

Як уже вказувалося, в англійській мові багато слів із широкою семантикою не мають повної відповідності в українській  мові. Двомовний словник звичайно дає ряд часткових варіантних відповідностей, кожне з яких покриває лише одне із приватних значень іншомовного слова. Однак навіть всі словникові відповідності в їхній сукупності не охоплюють повністю широкої семантики слова іноземної мови.