Лексичні особливості перекладу міжнародних договорів

Мова міжнародних  договорів послуговується такими ж самими лінгвістичними засобами, як і загальнолітературна, тобто мовною базою договорів, як і будь-яких інших текстів, є загальновживана лексика, яка корелює зі спеціальною та термінологічною лексикою, а також скороченнями та абревіатурами. Екстралінгвістичні фактори зумовлюють специфічну організацію цих мовних засобів, притаманну офіційно-діловому стилю загалом та стилю міжнародних договорів зокрема. В.В.Калюжна розглядає специфічну лексику, характерну для міжнародних документів як спеціальну [9, ст.83]. Потрібно також зазначити, що В.В.Калюжна виділяє дві тематичні групи спеціальної лексики: повна і точна назва документів та лексика, пов’язані із сторонами, що домовляються, з укладенням договорів, конвенцій, їх підписанням [9, ст.83]. Наведемо декілька прикладів спеціальної лексики, що функціонує у текстах міжнародних договорів: to enter into force, instruments of ratification, the High Contracting Parties, to remain in force, a Party to the Treaty, the deposit of the instrument of accession, under the Charter, to reaffirm commitment, subscribing states, aspirants.

Саме спеціальна лексика  утворює стиль, характерний для  міжнародних договорів. Вона надає  йому рис офіційності, строгості, стереотипності.

 У міжнародних договорах часто функціонують різні види лексики,   тобто із переважаючим вживанням одного пласта спеціальної термінологічної лексики завжди задіяні ще декілька інших. Так, у Хартії про особливе партнерство між організацією Північноатлантичного Договору та Україною (Charter on a Distinctive Partnership between the North Atlantic Treaty Organization and Ukraine) при переважному вживанні термінологічної лексики використовується також військова лексика:

Non-nuclear weapon state, military alliance, dismantlement of nuclear weapons, to renounce nuclear weapons, disarmament and arms control, nuclear safety, peacekeeping battalion, arms export, arms control issues, nuclear and chemical nonproliferation, armaments cooperation, military training, democratic control of the armed forces…

Текст Хартії про особливе партнерство між організацією Північноатлантичного Договору та Україною (Charter on a Distinctive Partnership between the North Atlantic Treaty Organization and Ukraine) насичений також дипломатичною лексикою:

NATO’s Allies will continue to support Ukrainian sovereignty and independence, territorial integrity, democratic development, economic prosperity and its status as a non-nuclear weapon state, and the principle of inviolability of frontiers, as key factors of stability and security in Central and Eastern Europe and in the continent as a whole. 

Правову лексику, яка вживається у текстах міжнародних договорів, можна диференціювати на два різновиди: терміни характеру та власне міжнародно-правова термінологія. До першої групи належать такі юридичні поняття, як, наприклад: legal process, legal assistance, free law, person of law, proposition of law, to exercise juridical power.

Їх міжнародно-правова інтерпретація спричинила появу похідних словосполучень: diplomatic law, international humanitarian law, customary international law, principal legal system of the world, international law admittion.

Можливі ситуації, коли термін у внутрішньодержавному та міжнародному праві має неоднозначний зміст. Різні якісні характеристики властиві терміну договір, з одного боку, у конституційному, трудовому чи цивільному праві, а з іншого – у міжнародному праві. У внутрішньодержавному праві договір – взаємна угода між громадянами чи організаціями, що виникає внаслідок волевиявлення двох або більше сторін про встановлення, зміну або припинення цивільних правових відносин [47, с. 203]. У міжнародному праві договір – це угода між суб’єктами міжнародного права, передусім між державами, стосовно встановлення, зміни чи припинення їх взаємних прав чи обов’язків у будь-якій галузі співробітництва [46, с. 100].

Але незважаючи на поділ юридичної лексики на загальноправову та міжнародно-правову, існують терміни, які належать до двох груп одночасно: generally recognized fundamental rights and freedoms, ratification, international law and practice, subjects of international law, extradition of a person.

Аналізуючи міжнародно-правову лексику необхідно звернути увагу на її термінологічні особливості.  У міжнародних правових документах один і той самий термін може вживатися і як родове поняття, і для позначення певного правового явища. Лексична одиниця agreement вживається як узагальнюючий термін для всіх міжнародних актів з ідентичними формальними ознаками ( Act, Agreement, Convention, Declaration, Pact, Protocol, Treaty), і як назва одного з різновидів таких актів.

У мові міжнародних документів існує значна кількість слів, що вживається у значенні, властивому їм лише у текстах міжнародних договорів.  Деякі з них набувають нового значення, незафіксованого лексикографічними джерелами, як, наприклад, лексема to improve.

Given the importance of information activities to improve reciprocal knowledge and understanding, NATO has established an Information and Documentation Centre in Kyiv. – Беручи до уваги важливість інформаційної діяльності з метою розширення поінформованості сторін та розуміння, НАТО створила Інформаційний та Документаційний Центр в Києві.

  Проаналізувавши дефініції та тлумачення цього слова різними словниками[ 41, 42, 44, 45, 48, 49], доходимо висновку, що у договорі ця лексична одиниця функціонує зі значенням розширити, якого у словнику немає.

Інші ж лексеми, у перекладі на українську мову, перекладачі замінюють певними фіксованими відповідниками, закріпленими за певними фіксованими відповідниками, закріпленими за конкретним англійським словом. Наприклад, mindful – беручи до уваги, convinced – будучи переконаними, noting – беручи до уваги, builing -  ґрунтуючись, wishing – висловлюючи бажання, stressing – наголошуючи, having considered – підкреслюючи, deeply regreting – глибоко шкодуючи, done – вчинено, party – сторона, whereas – беручи до уваги.

Ці лексеми у текстах  договорів термінологізуються і  їх функція зводиться до номінації спеціальних понять. Їм властиві усі риси, характерні для будь-якого терміна: системність, наявність дефініції та відсутність експресії.        

Тексти міжнародних договорів мають специфічну рису, яка зумовлює їх композицію та вибір лексичних засобів вираження.  Вони імплікують факт введення договору в дію. Саме це зумовлює продуктивність структурних моделей, до складу яких входять лексичні одиниці домовленості. Міжнародним договорам як документам високого рівня стандартизації властиве використання мовних одиниць із характерним добором та сполучуваністю.

Ми простежили, що лексика, якою послуговуються під час укладання міжнародних договорів, кількісно обмежена. Існує яскраво виражена тенденція до замкнутості лексичної бази, збереження незмінного набору фраз, структур, типових для певних ситуацій, незалежно від характеру документа, що загалом є виявом консервативності офіційно-ділового стилю. Мову міжнародних договорів відзначає небагатозначність: простежується тенденція до вживання лексем в одному з прямих номінативних значень, що сприяє однозначному тлумаченню певних положень та явищ, а також обмеження можливостей сполучуваності слів.  

2.2.1. Ділові стандарти у лексиці міжнародних договорів. Відмінна риса лексики договорів – застосування стандартів чи кліше, які служать для економії мовних засобів вираження та процесу мислення. У лінгвістичній літературі ми простежили функціонування таких назв цих мовних одиниць: стандарти, стандартизовані словосполучення, мовленнєві кліше, кліше, штампи, розмовні формули, застиглі конструкції, готові моделі, стереотипні вирази, шаблонізовані звороти, мовні штампи [2, 4, 5, 17].  В.В. Калюжна називає клішовані вирази, характерні для міжнародних документів, діловими стандартами і визначає їх як блоки, що багаторазово повторюється в усталеній формі у конкретних ситуаціях, закріплюються з ними і, як наслідок, починають функціонувати як словесні штампи [9, с.88]. Такі структури є типовими та продуктивними у текстах міжнародних договорів. Вони позбавлені емоційного навантаження, що сприяє творенню основних дискурсних рис угод: офіційності, лапідарності, а також однозначному розумінню та тлумаченню певних ситуацій,  домовленостей,  подій. Вони також відіграють конструктивну, організуючу роль у межах документа (зачин, логічний перехід, кінець), творять текстову архітектоніку, сприяють реалізації жанрової специфіки тексту та оформленню однотипних мовних ситуацій. Наведемо декілька прикладів таких фразових стандартів:

Have agreed as follows; this agreement shall enter into force upon signature; shall be subject to the approval of; this Convention shall be open for signature; the instruments of ratification, acceptance or approval; being duly authorized; for the purposes of this Convention; as mutually agreed; hereinafter referred to as; reaffirm commitment; states subscribing to this document; come into force; issued and signed by; State parties to the present agreement; on a case-by-case basis; cover a broad range of issues; under the authority of та багато інших.

 Фразові стандарти у текстах договорів сприяють лексичній та синтаксичній стандартизації мови та служать засобом когезії. Відсутність стандартів ускладнила б розуміння, тлумачення та переклад цих текстів. Наведені структури сигналізують про факт підписання, набування чинності, ратифікацію того чи іншого документа, схвалення та підтримку статей, протоколів, поправок. Частотність цих структурних моделей і типовість їхніх функцій у текстах договорів дає змогу вважати їх  спеціальними діловими стандартами. Завдяки цим структурам створюється висока стандартизація міжнародних документів регламентаційного характеру, що виявляється у доборі композиційних  лексичних  засобів, якими послуговуються для уніфікованого оформлення однотипних ситуацій.

Характерною рисою лексики договорів є також те, що в них як загальноприйняті міжнародні вирази функціонують не асимільовані латинські та французькі словосполучення. В англомовних текстах документів їх відтворюють латинськими літерами, здебільшого такий же спосіб написання зберігається в україномовних текстах, хоч інколи їх передають українськими літерами відповідно: persona grata (персона грата), persona non grata (персона нон грата), status quo (статус кво), modus vivendi (модус вівенді) тощо. У міжнародних договорах не асимільовані латинські словосполучення виділяються курсивом. 

У міжнародній практиці укладання текстів договорів  та інших дипломатичних документів допускається позначення латинських висловів початковими літерами слів: h.e (hoc est) “це означає, тобто”; id (idem ) “той самий, такий як і”; p.a. (per annum) ‘ щорічно’ та багато інших.

Цей специфічний  різновид лексики, існування якого  зумовлене історією розвитку міжнародних  відносин, є характерним та стилетвірним у текстах міжнародних договорів.

Перекладачі, в свою чергу, повинні так само точно та однозначно донести перекладений текст договору до реципієнта, саме тому найчастіше у перекладі договорів використовується дослівний переклад.

Отже, лексичному складу мови міжнародних договорів  характерна структурно-інтеграційна неоднорідність, що прявляється у наявності латинізмів, скорочень, абревіатур, спеціальних термінологічних номінацій.  Мовною базою договорів є загальновживана лексика нейтрального та книжного пласта, яка поєднюється зі спеціальною та термінологічною лексикою. Під час використання цієї лексики у контексті відбувається її діапазону.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II

 

Розглядаючи лексичний склад тексту міжнародного договору, було виявлено, що мові міжнародних договорів притаманна загальновживана лексика, яка корелює з спеціальною та термінологічною лексикою, а також             із скороченнями, абревіатурами, латинізмами та ін. Екстралінгвістичні фактори зумовлюють специфічну організацію цих мовних засобів, притаманну офіційно-діловому стилю та стилю міжнародних документів зокрема. У мові договорів практично відсутні неологізми, а синоніми зустрічаються дуже рідко лексика міжнародних договорів є обмеженою, спостерігається тенденція до використання уніфікованого набору фраз та структур. Спеціальна лексика суттєво впливає на творення стилю, надає документам рис офіційності, стереотипності та однозначності.

Фразові стандарти, що вживаються у міжнародних договорах, сигналізують про факт підписання, набування чинності, ратифікацію того чи іншого документа, схвалення та підтримку статей, протоколів, поправок. Частотність цих структурних моделей і типовість їхніх функцій у текстах договорів дає змогу вважати їх  спеціальними діловими стандартами. Завдяки цим структурам створюється висока стандартизація міжнародних документів регламентаційного характеру, що виявляється у доборі композиційних  лексичних  засобів, якими послуговуються для уніфікованого оформлення однотипних ситуацій.

До термінологічної  лексики належать усі слова, що об'єднуються в мові під загальною назвою терміни. Терміном називається спеціальне слово або словосполучення, що вживається для точного вираження поняття з якої-небудь галузі знання — науки, техніки, суспільно-політичного життя, мистецтва, юриспруденції тощо.

Терміни поділяються на три різновиди по ознаці "зрозумілості" тієї або іншої частини населення: зальнозначущі терміни, спеціальні юридичні терміни і спеціально-технічні терміни.

Головним прийомом перекладу термінів у текстах міжнародних договорів є переклад за допомогою лексичного еквіваленту. Найчастіше при перекладі термінів у текстах міжнародних договорів використовується описовий переклад, калькування та переклад за допомогою використання прийменників.

Оскільки серед юридичних термінів переважають в основному терміни-словосполучення, то вони й являються основною проблемою при перекладі міжнародного договору.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІII

ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТЕКСТІВ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ

 

3.1. Використання перекладацьких трансформацій  при перекладі текстів міжнародних договорів

 

Переклад правових текстів  – це складний процес. Невипадково, що донині не існує об’єктивних  стандартів якості правового перекладу. Натомість головним критерієм цього  є відсутність пов’язаних з перекладом проблем та негативних наслідків.

Передусім потрібно уточнити, що визначає складність перекладу загалом. По-перше, кожне слово має не лише своє основне значення, а й деякі нюанси, які сформувалися в результаті його розвитку в певному контексті. Тому і поширена багатозначність слів як в одній й тій самій мові, так і однакових за формою словах в інших мовах. По-друге, правова мова навіть у межах однієї мови розглядається як окрема мова. Слова та фрази цієї мови можуть мати специфічне значення, яке формувалося століттями, або ж бути відкритими для тлумачення. По-третє, у кожній мові наявна чимала кількість слів, які мають однакове походження (наприклад, від латинських слів), котрі можуть по-різному трактуватися правовим лексикон різних мов [42, http ].