Лексичні особливості перекладу міжнародних договорів

Якщо слово вживається як термін у системі іншої спеціальної  галузі знань, то в ній воно теж  однозначне, семантично чітко відмежоване від тих його значень, що виявляються в позатермінологічному функціонуванні, а також і в термінологічному, але в іншій галузі знань [51, http].

 Таким чином, термін являє собою слово, що характеризується не лише стильовою співвіднесеністю, а й певною замкненістю в системі лексики на означення понять якоїсь окресленої галузі знань.

Нерозривний зв'язок юридичних понять і відповідних їм термінів виявляється у тому, що упорядкування правової термінології неможливо без досить глибокої наукової розробки юридичних понять, їхнього логічного аналізу і точного визначення. Якщо юридичні поняття визначені недостатньо ясно, то про точну термінологію не може бути і мови.

2.1.1. Види  та  класифікація юридичних  термінів. Існують деякі особливості юридичного тексту, що ведуть до труднощів, що виникають у процесі його семантичної інтерпретації.

Терміни поділяються на три різновиди по ознаці "зрозумілості" тієї або іншої частини населення:

1. зальнозначущі терміни характеризуються тим, що вони вживаються в повсякденному змісті і зрозумілі усім, до цієї групи термінів відносяться, наприклад: meeting, commitment, principles, progress, staff і т. д.

2. спеціальні юридичні терміни  володіють особливим правовим  змістом, наприклад: defence planning, security concepts, security issues, military cooperation, conflict prevention, crisis management, political independence, budgeting process.

3. спеціально-технічні терміни відбивають область спеціальних знань - техніки, економіки, медицини і т.д. (видимо, ці терміни повинні бути зрозумілі юристові, що є ще і фахівцем в іншій області) [51, http], наприклад: nuclear safety, nonproliferation, civil emergency planning, interoperability, disarmament, nuclear-free.

Термінів, що мають відповідники у загальновживаній лексиці в  сучасній мові відносно небагато. Основна функція термінологічної лексики номінативна, терміни називають спеціальні поняття з різних галузей людських знань.  
В умовах, коли потрібно давати назви новим і новим явищам та поняттям, багато загальновживаних слів набувають визначену специфіку. Відбувається спеціалізація їх значення при передачі термінів на іншу мову і уніфікація перекладних еквівалентів.

Термін може бути утвореним  на основі рідної мови або запозиченим  як із нейтрального термінологічного банку (міжнародні греко-латинські  терміноелементи), так і із іншої  мови, він повинен відображати  ознаки даного поняття; значення терміну для спеціаліста рівняється значенню поняття.

Усі терміни по своїй будові поділяються на:

1. прості, які складаються  із одного слова: policy - політика;

2.  складні, які складаються з двох слів : the European Union – Європейський Союз;

3. терміни-словосполучення,  які складаються із декількох  компонентів: national security concepts– концепції національної безпеки [51, http].

Оскільки серед юридичних  термінів переважають в основному терміни-словосполучення, то вони й являються основною проблемою при перекладі міжнародного договору.

Найважливішою   ознакою   терміну-словосполучення є   його відтворюваність у професійній сфері вживання для вираження конкретного спеціального поняття. За межами конкретної термінологічної системи таке словосполучення не буде стійким і не сприйматиметься як зв'язана мовна одиниця. Отже, за кожним складеним терміном (терміном-словосполученням) стоїть стійка, стандартно відтворювана структура складного (розчленованого) професійного поняття. Термінологія для терміна є тим полем, яку дає йому точність і однозначність, і за межами якого слово втрачає ознаки терміна.

2.1.2. Шляхи передачі англійських термінів на українську мову. Термінологія сучасної літературної мови дуже багата й розгалужена відповідно до існуючих у теперішньому суспільстві знань. У її складі виділяється велика група суспільно-політичної термінологічної лексики, спеціальна лексика.

У процесі перекладу терміну визначають 2 етапи:

1)З'ясування значення терміну у контексті;

2)Переклад значення  рідною мовою.

Головним прийомом перекладу  термінів є переклад за допомогою  лексичного еквіваленту.

Еквівалент - постійна лексична відповідність, яка точно співпадає  із значенням слова. Терміни, які  мають еквіваленти у рідній мові, відіграють важливу роль при перекладі. Вони служать опорними пунктами у тексті, від них залежить розкриття значення інших слів, вони дають можливість з'ясувати характер тексту [51, http].

 

Але оскільки юридичні терміни  – це переважно складні терміни  або терміни словосполучення,  то вони й являються однією з проблем перекладу міжнародного договору.

Переклад складних термінів складається з двох основних процедур – аналітичної та синтетичної. Велику роль при перекладі словосполучень відіграє саме аналітичний етап –  переклад окремих його компонентів. А для цього необхідно правильно визначити компоненти складного терміна, оскільки ними можуть бути не тільки слова, а й словосполучення, що входять до складу складного терміну. Важливо також встановити, в яких семантичних відносинах перебувають компоненти між собою та з головним компонентом терміна-словосполучення. Характер цих відносин й визначає порядок та сам зміст перекладу складного терміну. Синтетичний етап перекладу передбачає вибудування компонентів в залежності від зазначених семантичних відносин і отримання остаточного варіанту перекладу складного терміну.

2.1.3. Основні прийоми перекладу складних юридичних термінів та термінів-словосполучень. Описовий переклад – передача слова за допомогою поширеного пояснення значення англійського слова. Цей прийом вживається як у випадку відсутності відповідного за значенням слова в рідній мові, так і при поясненні слова у словнику[51, http]. Наприклад:

Interoperability – військово-технічна сумісність, peacekeeping operations – операції з підтримання миру peacekeeping operations.

 Прийом калькування – переклад англійського слова чи словосполучення за його частинами з наступним складанням цих частин.  Такий переклад відтворює англійське слово дослівно, наприклад:

defence aspects – питання безпеки, settlement of disputes – врегулювання спорів, according to international law – у відповідності до міжнародного права, chemical nonproliferation – нерозповсюдження зброї.

Переклад за допомогою  використання прийменників. Наприклад:

 

Проаналізувавши все  вищезазначене можна зробити висновок, що в загалом юридичні терміни мають такі самі шляхи передачі з англійської мови на українську як і всі інші терміни. Головною проблемою перекладу юридичних термінів та термінів-словосполучень є їхня багатозначність не тільки серед різних галузей науки але й всередині самої юридичної галузі тексту. Точне значення терміну в даному випадку можна виявити лише за допомогою контексту та інших термінів, що пов’язані між собою у терміні-словосполученні.

В процесі даного дослідження було розглянуто поняття терміну, його класифікацію, та особливості перекладу юридичних термінів з англійської мови на українську.

Термін – це слово або словосполучення з історично умотивованим чи умовно закріпленим значення, що відбиває дане поняття у спеціалізованій галузі знання чи виробництва. Сукупність термінів як лексичних засобів найменування, складає термінологію, що поділяється на номенклатуру і професіоналізми.

Передача англійських  термінів на українську мову вимагає  знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів англійською мовою і знання термінології рідною мовою. При передачі науково-технічної та юридичної літератури з англійської мови на українську важливе значення має взаємодія терміну з контекстом, завдяки чому виявляється значення слова.

Якщо слово вживається як термін у системі іншої спеціальної  галузі знань, то в ній воно теж  однозначне, семантично чітко відмежоване від тих його значень, що виявляються в позатермінологічному функціонуванні, а також і в термінологічному, але в іншій галузі знань.

Основні прийоми перекладу  термінів-словосполучень: описовий спосіб, прийом транскрибування, прийом калькування  та переклад за допомогою використання прийменників.

 

 

2. Суспільно-політична лексика

 

Будь-яка галузь людських знань має безпосередній зв'язок із текстами як усними, так і письмовими, а отже, послуговується мовою та її засобами вираження. Кожна наука використовує загальновживану лексику, так і певні лексичні одиниці та структури, характерні лише для неї.

Лексичний склад мови – це система, яка виявляється у взаємних зв’язках і переходах, саме тому ця грань не є чіткою. Неможливо провести однозначну межу між лексикою суспільно-політичною та суто політичною, математичною чи фізичною, біологічною чи хімічною та медичною. Деякі лексеми, що належать до одного лексичного пласта, можуть функціонувати і в іншому, набуваючи дещо відмінних семантичних ознак.

У зарубіжній лінгвістиці  набули поширення терміни ”суспільно-політичний словник” та ”мова політики”. Одні автори зараховують до суспільно-політичного словника сукупність лексичних одиниць, що позначають економічні, соціальні та політичні відносини між суспільними класами, інші вважають, що сюди також належать усі терміни, що стосуються суспільства. Л.А.Мурадова вважає, що ядро суспільно-політичної лексики утворюють одиниці, до структури значень яких входять компоненти “політичний ” та “соціальний” [27, ст. 4-5 ]. Т.Б. Крючкова наголошує, що суспільно-політична лексика – це частина термінології суспільних наук, якій властива ідеологізованість [16, ст. 15]. В.М.Лейчик вважає, що до цієї лексики наукові терміни, професіоналізми та загальнолітературні слова та вирази, номенклатурні одиниці, власні імена [35, ст.43].

Ш. Баллі використовує термін ‘адміністративна мова’ і визначає його яксукупність мовленнєвих факторів, які служать для того, щоб у точних та безособових формулах виражати зобов’язання, які накладає на людину життя в суспільстві, починаючи від нотаріальних актів і закінчуючи статтями кодексу та конституції [1, с. 274].

У. Бергсдорф розрізняє п’ять основних сфер використання мови політики: а) мова законодавства та адміністративно-правова термінологія, яка регламентує вчинки й дії громадян; б) мова управління, поклик32ана формулювати розпорядження, інструкції, певні настанови для практичної діяльності членів суспільства; в) мова спілкування та переговорів, завдання якої полягає в намаганні привести до згоди сторони, що конфліктують, зблизити їхні позиції; г) мова політичного виховання, сприйняття та формування політичних позицій, яка функціонує в сфері політичної освіти, масової комунікації; д) мова політичної пропаганди, яка вживається передусім у політичних виступах.[1, ст. 207].

Г.Я. Солганик розуміє суспільно-політичну лексику як частину словника, яку становлять назви явищ та понять з галузі суспільно-політичного життя, тобто зі сфери політичної, соціально-економічної, світоглядно-філософської [33, с. 123]. На думку І.Ф. Протченко, суспільно-політична лексика хоч і має помітно окреслені межі, усе ж перебуває у тісному взаємозв’язку з назвами явищ багатьох інших сфер людської діяльності, як-от: історичної науки, права, літератури та мистецтва, філософії, політекономії [32, с. 140]. Л.А. Муратова вважає, що ядро суспільно-політичної лексики утворюють лексичні одиниці, до структури значень яких входять компоненти ‘політичний’ та ‘соціальний’ [27, с. 4-5]. В.М. Лейчик вважає, що до цієї лексики належать наукові терміни (терміни суспільних та політичних наук), професіоналізми та загальнолітературні слова і вирази, номенклатурні одиниці, власні імена, емоційно-зоборвлені одиниці [19, с. 43].

Розглядаючи суспільно-політичну  лексику, ми можемо видіти її підвид – політологічну лексику – великий пласт лексики, що позначає реалії, явища та події у сфері політики, політології, політичних та дипломатичних відносин, міжнародних відносин.  Деякі лінгвісти вважають [19, ст. 118], що політологічна лексика у чистому вигляді не існує. Не можна сказати, що той чи інший термін належить лише до політологічної і не стосується політичної, економічної чи правової лексики. Політологічна лексика – це мовна підсистема, в якій постійно відбувається еволюційний рух, який проявляється у процесах семантичної деривації та запозиченнях.

Лексичний склад офіційно-ділового мовлення виявляє тенденцію мови до адекватності, тобто встановлення такого зв’язку між позначуваним і позначенням, який передбачає повну відповідність слова думці. Для забезпечення цієї мети у офіційно-діловому мовленні використовуються різного типу часто відтворювані спеціалізовані одиниці [26, с. 36].

Лексика міжнародних  договорів характеризується небагатозначністю  та обмеженими можливостями сполучуваності слів, вживання неологізмів не є  типовим, повністю відсутнє використання жаргонних слів, діалектизмів. Характерною  стильовою рисою міжнародних договорів є точність та однозначність, а отже, обмежується вживання синонімів. Відсутність синонімів зумовлює появу та функціонування номінативних ланцюжків однокореневих слів, які пронизують частину тексту або весь текст. Частотним є вживання готових форм висловлювання – стандартів, які всі розуміють однозначно і вплив яких на читача перевірений. На лексичному рівні стандартизація мови досягається вживанням ділових стандартів і термінологічних слів та словосполучень, на морфологічному – вживанням певних частин мови (продуктивністю іменників та іменникових структур), певних граматичних форм дієслова, на синтаксичному – функціонуванням сталих конструкцій, та текстовому – чітким поділом на абзаци (пункти, підпункти) тощо.