Лексичні особливості перекладу міжнародних договорів

ЗМІСТ

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.................................................................
ВСТУП.....................................................................................................................
РОЗДІЛ 1. Жанр міжнародного договору
1.1.	Визначення  поняття "міжнародний договір"……………………….
1.2.	Структура та функції міжнародних договорів……………………...
1.3.	Композиція  міжнародного договору………………………………...
Висновки до розділу 1……………………………………………………...
РОЗДІЛ 2. Лексичні особливості перекладу текстів МД
2.1.    2.1.1. 2.1.2. 2.1.3.		Переклад термінологічної лексики................................................... Види  та  класифікація юридичних  термінів………………………... Шляхи передачі англійських  термінів на українську мову………….  Основні прийоми  перекладу складних юридичних  термінів та слловосполучень………………………………………………………..
2.2.           2.2.1.		Переклад  суспільно-політичної лексики.…………………………...  Ділові стандарти у лексиці міжнародних договорів………………
Висновки до розділу 2……………………………………………………...
РОЗДІЛ 3. Граматичні особливості перекладу текстів МД
3.1.       3.1.1. 3.1.2.		Використання трансформацій при перекладі міжнародних договорів……………………………………………………………… Трансформація номіналізація……………………………………….. Трансформація додавання……………………………………………
3.2.		Переклад неособових форм дієслова у текстах МД……………….
3.3.		Переклад безсполучникових атрибутивних груп…………………..
Висновки до розділу 3…
ВИСНОВКИ............................................................................................................ СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................. ДОДАТКИ……………………………………………………………………………

 

ВСТУП

 

Однією з  найважливіших рис сучасного міжнародного життя є розвиток міждержавного співробітництва у різних сферах. Україна, вийшовши на світову політичну арену як повноправний суб’єкт міжнародно-правових відносин, бере активну участь в укладанні та підписанні міжнародних договорів, конвенцій, угод та інших нормативно-правових актів. Оскільки зросла роль України у міжнародно-правовій сфері, особливого значення набувають питання дискурсної організації цих договорів, їх якісна мовна презентація, оформлення та переклад.

Міжнародні договори належать до офіційно-ділового стилю, особливості якого загалом ще не отримали належного висвітлення з позицій сучасних досягнень комунікативної лінгвістики. Оскільки мові міжнародних документів присвячено лише незначну кількість   праць   ( В.В. Калюжна, В.І.  Євінтов, О.І. Лукашук, С.Є. Максимов, А.Д. Бєлова, А. Мажур,   Т.П. Архипович, З.О. Гетьман, М.С. Власенко, М.Д. Волков, І.М. Дрига), в яких трактуються окремі особливості цього типу текстів, видається  актуальним  комплексний аналіз мови міжнародних договорів. Дослідження семантичного та синтаксичного аспекту перекладу міжнародних договорів, а саме вивчення особливостей дискурсу цих документів, визначення тих аспектів перекладу, які є найоптимальнішими саме для такого виду дискурсу,  дозволить глибше зрозуміти їх роль у підмові дипломатичної комунікації, що важливо для практичних потреб укладання, реферування та перекладу текстів цієї категорії.

Актуальність дослідження зумовлена усе більшим інтересом сучасної лінгвістичної науки до перекладу міжнародних договорів.

Мета дослідження полягає у тому, щоб дослідити лексичні та граматичні особливості перекладу міжнародних договорів.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань: 1) дати визначення терміну ‘міжнародний договір’; 2) проаналізувати структуру та функції міжнародних договорів; 3) визначити композицію міжнародного договору; 5) з’ясувати характерні риси мови міжнародних договорів; 6) дослідити стратегії перекладу термінологічної лексики у текстах міжнародних договорів; 7) дослідити вживання суспільно-політичної лексики у текстах міжнародних договорів та її переклад; 8) встановити граматичні особливості перекладу міжнародних договорів: а) використання номіналізації при перекладі; б) переклад неособових форм дієслова; в) вживання безсполучникових атрибутивних груп та їх переклад.

Об’єктом дослідження виступають тексти міжнародних договорів НАТО та їх переклади.

Предметом дослідження є лексичні та граматичні особливості перекладу міжнародних договорів.

Матеріал дослідження – тексти міжнародних договорів НАТО та їх переклади. Фактичний матеріал роботи – 26 англомовних текстів чинних міжнародних документів та їх переклади.

Структура роботи. Матеріали дослідження викладені на 60 сторінках друкованого тексту. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних скорочень та додатків.

У розділі 1 досліджується жанр міжнародних договорів та дається визначення поняттю міжнародного договору. Також розглядається структура, функції міжнародних договорів, досліджується композиція текстів міжнародних договорів.

У розділі 2 аналізуються лексичні особливості перекладу текстів міжнародних договорів. Досліджується вживання термінологічної лексики у текстах міжнародних договорів та стратегії її перекладу. Розглядається суспільно-політична лексика та її особливості вживання у міжнародних договорах.

У розділі 3 розглядаються граматичні особливості перекладу текстів міжнародних договорів, а саме використання трансформації номіналізація у перекладі, використання трансформації додавання, вживання неособових форм дієслова (дієприкметник, герундій, інфінітив) та їх переклад.

 

 

                                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І

ЖАНР  МІЖНАРОДНОГО ДОГОВОРУ

 

1. Визначення поняття міжнародний договір

 

Сучасне міжнародне життя відрізняється значною  інтенсифікацією співробітництва  між державами. Щодня постають питання, які вимагають об’єднання зусиль якомога широшого кола держав, такі як посилення міжнародної безпеки, заборона використання ядерної зброї, надання гуманітарної та економічної допомоги, охорона навколишнього середовища та інші.  

Міжнародні договори відрізняються  від інших договорів, оскільки обслуговують сферу міжнародних відносин та політики, тобто належать до політологічних текстів. З іншого боку, мають спільні риси з іншими типами договорів, зокрема, трудовими, господарськими тощо, оскільки ними  теж передбачається певне зобов’язання і вони констатують факти домовленості, досягнутої сторонами, що їх уклали.

Основна форма існування  ділового тексту – документ. Це слово  походить з латинського doceo ( що пояснює, викладає справу). Латинське слово documentum – абстрактне поняття, яке означає зразок, взірець, доказ. У широкому значенні слово документ визначають як засіб закріплення різними способами інформації  про факти, події та явища дійсності. У вузькому значенні документ – складений відповідно до закону письмовий акт, що посвідчують факти, які мають юридичне значення, та здатний служити доказом юридичних відносин або фактів, що спричиняють правові наслідки.

Міжнародні документи за функціями поділяють на:

• інформаційні ( повідомлення, доповіді, меморандуми, записки, звіти);
• регламентаційні ( договори, угоди, акти, пакти, статути, конституції, конвенції, кодекси, протоколи);
• підсумкові ( резолюції, декларації);
• резюмуючі ( протоколи засідань, резюме дебатів) [9, с. 5].

             Міжнародні документи, особливості перекладу яких ми досліджуємо, належать до регламентаційного виду. Перш ніж розпочати аналіз перекладу міжнародних договорів, вважаємо за необхідне перш за все розглянути поняття договору, його суть та особливості.

Міжнародні договори фіксують правила поведінки держав у міжнародному спілкуванні й становлять особливу частину міжнародного етикету, який регламентує форми міжнародних контактів між представниками різних держав. Міжнародні договори у вигляду письмово закріплених домовленостей між державами з’явились у 4 – на початку 3 тисячоліття до нашої ери. Найдавніші договори рабовласницьких держав були присвячені переважно питанням миру та перемир’я, різноманітних союзів держав, військової допомоги. Здебільшого це були двосторонні угоди.  З розвитком суспільства розширилось коло питань, які вимагали договірного врегулювання. Згодом усе більшого поширення набувають багатосторонні договори. Поступово міжнародний договір стає основним джерелом міжнародного права.

Виходячи з положень статей 2 Віденських конвенцій 1969 і 1986 років,  міжнародний договір слід визначити як письмову угоду, що регулюється міжнародним публічним правом, укладену між двома або декількома суб’єктами міжнародного права незалежно від того, міститься вона в одному документі, у двох або кількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретної назви [26, с.82].

Однак міжнародний договір  може мати не тільки письмову але й  усну форму. Теоретики міжнародного права розглядали це питання як вираження волі договірних сторін. Вважається, що не існує обов’язкових норм міжнародного права щодо письмової чи усної форми договору. Але з часом письмова форма почала використовуватись у більшості випадків. Вибір письмової чи усної форми залежить не тільки від бажання сторін але й від змісту договору та його цілей.

Отже, міжнародний договір  як родове поняття у міжнародній практиці може мати різні видові назви: договір, угода, пакт, акт, конкордат, конвенція, декларація, трактат, хартія, комюніке, модус вівенді, протокол ( Accord, Arrangements, Agreement, Act, Cartel, Compact, Compromise, Concordat, Convention, Covenant, Declaration, Entente, Exchange of Notes, Indenture, Modus Vivendi, Pact, Protocol, Regulation, Statute, Treaty) та ін. Беручи за основу дані, наведені у спеціальній літературі [3, 6, 8, 24, 25], розглянемо спільні та відмінні риси цих документів.

Treaty – це угода між країнами, укладена дипломатичними засобами та шляхом переговорів. Цей термін часто використовується як назва договірних зобов’язань між незалежними державами, які встановлюють, визначають чи змінюють свої права та обов’язки.

Convention – менш формальна або більш специфікована угода між кількома державами, метою якої є врегулювання питань, що стосуються інтересів цих країн.

Declaration – визначає договір, який декларує існуючі закони та зобов’язання, модифікує їх та створює нові.

Protocol – менш формальна, ніж Treaty чи Convention, угода, яка додається до тексту основного договору.

Необхідно зазначити, що в сучасному міжнародному праві не існує однозначного тлумачення згаданих вище термнів. З юридичної точки зору назва договору не має суттєвого значення [3, с. 9;  8, с. 93].

Міжнародний договір – політичний правовий документ. Оскільки договори поділяються на міжурядові, міждержавні, між організаційні  та міжгалузеві, то й тематика цих актів охоплює широке коло проблем і є дуже різноплановою ( військова, економічна, політична, правова, дипломатична, науково-технічна, наукова тощо). З мовної точки зору, не існує суто політичного, правового чи політичного договору. Будь-який, наприклад, міжнародний договір про припинення військових дій є як військовим, так і політичним та правовим актом.

Отже, міжнародний  договір, як правовий документ, це - письмова угода, що регулюється міжнародним  публічним правом, укладену між двома  або декількома суб’єктами міжнародного права незалежно від того, міститься  вона в одному документі, у двох або кількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретної назви.

 

 1.2. Структура та функції міжнародних договорів

       

Міжнародні  договори укладаються письмово і  мають сталу структурну організацію  тексту. Вони складаються з:

а) назви;

б) преамбули, або вступної частини, яка називає сторони договору та перелік повноважних представників, формулює обставини, що призвели до укладення договору, містить положення про мету та мотиви, взаємозв’язок з іншими договорами, принципами та нормами міжнародного права;

в) основної або матеріальної частини тексту договору, яка укладається у вигляді пронумерованих статей (пунктів) і містить відповідні угоди сторін, що його підписують, положення постанови по суті договору, а також необхідні умови та вимоги щодо набуття договором чинності;

г) заключної частини, розташованої безпосередньо після матеріальної частини умов договору, яка може передбачати шляхи та методи оформлення участі у ньому сторін, тимчасове припинення, набуття чинності, термін дії, порядок припинення дії договору, просторову сферу дії, неприпустимість чи порядок оформлення застережень, тлумачення, владнання суперечок та спорів, внесення змін, доповнень, оригінальних чи офіційних текстів, додатків, опублікування, реєстрацію, положення про посвідчення, дату і місце укладення [26, с. 56].