Рекомендації щодо оптимізації фінансової діагностики на ЗАТ Артемівський машинобудівний завод „ВІСТЕК”

stify">  Можна відзначити, що експертні системи діагностичного характеру в економіці стали розповсюджуватися порівняно недавно і ще не знайшли широкого застосування, що не дозволяє говорити про достатній ступінь точності інтерпретації отриманих результатів, оскільки вони базуються перш за все на знаннях і досвіді експертів. Таким чином, можна відзначити, що економічні діагностичні експертні системи поки обмежені рівнем знань фахівців (фінансистів, економістів, бухгалтерів), який ще не завжди високий.

      Одним з основних напрямів діагностики  банкрутства підприємств є підхід, що базується на розрахунку різних фінансових коефіцієнтів на основі фінансової звітності. Вітчизняні і зарубіжні автори пропонують різні процедури аналізу фінансової звітності, виходячи з цілей і завдань аналізу, інформаційної бази, технічного забезпечення, досвіду і кваліфікації фахівців.

  Аналіз літературних джерел дозволив виділити наступні методики діагностики банкрутства підприємства, засновані на розрахунку і аналізі фінансових показників:

  1) система показників У. Бівера для діагностики банкрутства підприємства;

  2) метод „credit-men” Ж. Депаляна;

  3) методика діагностики банкрутства підприємства І. А. Бланка;

  4) методика, заснована на розрахунку коефіцієнта фінансування трудноліквідних активів;

  5) модель фінансової рівноваги підприємства Ж.Франшона і И.Романа.

  Для того, щоб оцінити можливість застосування цих методик з метою виявлення можливого банкрутства підприємства, необхідно розглянути їх суть і особливості.

  Зарубіжна економічна теорія пропонує різні підходи до діагностики банкрутства підприємства на основі аналізу фінансових коефіцієнтів.

  Так, відомий американський аналітик У. Бівер запропонував систему фінансових показників на підставі якої можна зробити висновок про ступінь стійкості підприємства. Запропонована система показників і їх значення приведені табл. 1.1. 
 
 

Таблиця 1.1

Система показників У.Бівера

  Виходячи з аналізу значень показників табл. 1.1, можна зробити висновок про схильність підприємства до банкрутства. Так, підприємство вважається благополучним, якщо значення всіх показників відповідають умовам колонки 1; якщо підприємство має значення показників на рівні колонки 2, то воно знаходиться за 5 років до банкрутства; якщо підприємство має значення показників, відповідні умовам колонки 3, то воно знаходиться на межі банкрутства.

  Підхід, орієнтований на аналіз фінансових коефіцієнтів при діагностиці банкрутства підприємства, також був використаний французом Ж.Депаляном, який розробив метод „credit-men”, що пропонує здійснити розрахунок наступних п'яти фінансових показників.

      R1 – коефіцієнт швидкої ліквідності

      R1 = (Дебіторська заборгованість + Грошові кошти)/ Короткострокова кредиторська заборгованість)

      R2 – коефіцієнт кредитоспроможності

      R2 – Власний капітал / Загальна кредиторська заборгованість

      R3 – коефіцієнт іммобілізації власного капіталу

      R3 =Власний капітал / Залишкова вартість необоротних активів

      R4 – коефіцієнт обіговості запасів

      R4 = Собівартість продажу / Середній запас

      R5 – коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості

      R5 = Обсяг продажу /( Клієнти + Векселя до одержання + Враховані векселя)

  Згідно даного методу по кожному з приведених вище коефіцієнтів здійснюється розрахунок нормативних значень. Потім здійснюється розрахунок інтегрального показника з урахуванням відносного впливу кожного з приватних показників на результат по формулі:

        N = 25R1 + 25R2 + 10R3 + 20R4 + 20R5

  Якщо значення N інтегрального показника буде рівним 100, фінансова ситуація підприємства розглядається як нормальна, якщо N > 100, ситуація розглядається як хороша, а якщо N < 100, ситуація розглядається як незадовільна.

  Ефективність даного методу базується на адекватності нормативних показників, які приймаються в розрахунках. Вони повинні ґрунтуватися на статистичному аналізі і виявленні средньогалузевих значень показників підприємств, що вивчаються, що є складним в нинішніх умовах. Тому застосування даного методу для оцінки вірогідності банкрутства підприємства не відображатиме тенденції, що дійсно склалися на підприємстві.

  Зі всього різноманіття існуючих методів прогнозування вірогідності банкрутства підприємства складно вибрати метод, що задовольняє всім вимогам особи, що ухвалює рішення, при діагностиці банкрутства підприємства. Для того, щоб прогноз був більш обґрунтованим, рекомендується комплексно використовувати одночасно декілька методів прогнозування вірогідності неплатоспроможності (банкрутства) підприємства, що дозволить значно підвищити міру достовірності отриманих результатів. 

4. Застосування  матриць якісної  оцінки зон фінансового  стану та граф-моделей причинно-наслідкових зв’язків у фінансовій діагностиці

 

      Одним з інструментів фінансової діагностики  є визначення типу фінансового стану  за допомогою матриць двох- та чотирьохкритеріальних  типів фінансового стану підприємства.

      Спочатку  будується дві двокоординатні площини, що з’єднують у собі принципи фінансової стійкості функціонування підприємства.

                  

Рис. 1.2. Двокоординатна площина „прибутковість-незалежність” (D-H) 

Рис. 1.3. Двокоординатна площина „динамічність-ліквідність” (O-L) 

      Приведені вище дві двокоординатні площини  горизонтальними і вертикальними  лініями, проведеними паралельно осей коордінат, розбиваються на чотири сегменти кожна.

      Лінії розбиття координатних площин проводяться  через розрахункові оптимальні значення, відповідних показників, що характеризують ромб фінансового стану функціонування конкретного підприємства. У результаті такої побудови виходять в двокоординатних площинах наступні двохкритеріальні типи фінансового стану функціонування підприємства.

Таблиця 1.2.

Двокритеріальні типи фінансового стану функціонування підприємства

 

      На  наступному етапі отримані вище дві  якісні двохкритеріальні оцінки типів  фінансового стану функціонування підприємства в двох двохкоординатних площинах зводяться в одну двомірну матрицю чотирьохкритеріальної оцінки типів фінансового стану функціонування підприємства. 

Таблиця 1.3

Двомірна  матриця чотирьохкритеріальної  оцінки типів фінансового  стану функціонування підприємства

 

      В результаті побудови наведеної вище двомірної чотирьохкритеріальної  матриці можна виділити наступні види фінансового стану:

      І зона – добрий;

      ІІ  зона – задовільний;

      ІІІ зона – незадовільний;

      IV зона – кризовий;

      V зона – катастрофічний. 

Таблиця 1.4

Двомірна  матриця чотирьохкритеріальної  якісної оцінки зон  фінансового стану  функціонування підприємства

 

      Для виявлення причинно-наслідкових зв’язків у фінансовій діагностиці використовується теорія графів.

      Головне правило побудови графа фінансового стану (фінансової хвороби) - повнота редукції, тобто процес зведення складного процесу до простіших складових. Для реалізації цього правила необхідно дотримуватися наступних положень:

      1) вершина верхнього рівня є основа для розробки (декомпозиції) вершин нижнього рівня;