Рекомендації щодо оптимізації фінансової діагностики на ЗАТ Артемівський машинобудівний завод „ВІСТЕК”

      Аналіз  звіту про рух грошових коштів включає оцінку та інтерпретацію даних про величину надходжень фінансових ресурсів, виявлення причин нестачі (надлишку) коштів, з'ясування джерел їх надходжень і напрямків використання, визначення сум та напрямків використання коштів підприємства в аналізованому періоді.

      Аналіз  надходжень і відтоків коштів проводиться  за напрямками діяльності підприємства - основної, інвестиційної та фінансової.

      Сума  надходжень і відтоків коштів за основною, інвестиційною і фінансовою діяльністю формує чистий грошовий потік, величину якого можна розглядати як потенційний приплив коштів, яким має розпоряджатися підприємство за результатами своєї діяльності.

      Фактичний грошовий потік визначається як різниця  коштів балансу на поточну і попередню  звітну дату. Його величина показує, наскільки  у даному періоді аналізу зросла (зменшилася) сума коштів, що знаходиться в розпорядженні підприємства.

      Різниця між фактичними і чистим грошовими  потоками являє собою невиробниче  споживання. Негативні значення невиробничого  споживання говорять про те, що підприємство несло витрати, не пов'язані з основною, інвестиційною або фінансовою діяльністю. Інформація звіту про рух грошових коштів дозволить отримати відповіді на такі запитання:

      Чи  достатньо надходжень від основної діяльності для фінансування оборотного капіталу?

      Чи  достатньо коштів підприємства для  фінансування обраної інвестиційної  програми?

      Чи  виникає необхідність (та в якому  обсязі) у залученні позикових  джерел фінансування?

      Показники прибутковості прояснять питання  про рівень доходів від поточної діяльності. Результати аналізу оборотності доповнять інформацію звіту про рух грошових коштів у питанні характеристики принципів управління оборотним капіталом.

      Аналіз  фінансових звітів дозволяє звернути увагу на «вузькі місця» в діяльності підприємства та сформувати перелік питань, на які можна буде відповісти лише при більш детальному ознайомленні з діяльністю підприємства.

      Діагностування  результатів діяльності та стану  підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів може проводитися за такими напрямками [5 - 8; 23; 24; 32; 37; 40]: операційний аналіз, аналіз оборотності, аналіз платоспроможності, аналіз фінансової стійкості, аналіз ефективності діяльності підприємства. У процесі діагностування підприємства проводиться порівняння розрахованих фінансових коефіцієнтів з нормативними (припустимими) значеннями, з показниками даного підприємства за попередні періоди діяльності або аналогічними показниками інших підприємств цієї галузі. Для проведення фінансового аналізу потрібно мати повний фінансовий опис підприємства за обрану кількість періодів. Кількість використовуваних для аналізу балансів має бути на одиницю більше, ніж кількість звітів про фінансові результати.

      Операційний аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів, що описують динаміку продажу підприємства та ступінь ефективності продажу відносно генерування прибутку підприємства за проміжок часу.

      Коефіцієнт  зміни валового продажу некількісну  характеристику збільшення обсягу продажу  поточного періоду щодо обсягу валового продажу попереднього періоду. Для  одержання більш об'єктивної характеристики необхідно порівняти цей показник з темпом споживання продукції, що випускається підприємством, у цілому по ринку. Якщо темп споживання ринком продукції підприємства менший, ніж співвідношення характеристики збільшення обсягу продажу поточного періоду відносно обсягу валового продажу попереднього періоду, то це свідчить про те, що підприємство потіснило своїх конкурентів на цьому ринку, розширивши свій ринковий сегмент. Якщо за всіх інших рівних умов темпи зростання споживання ринку більше за дане співвідношення, то це говорить про те, що підприємство «здало» ряд своїх ринкових позицій.

      Коефіцієнт  валового доходу показує, яку частку валовий дохід (що залежить від співвідношення цін, обсягу продажу і собівартості проданої продукції) займає у виторзі підприємства. Коефіцієнт валового доходу відображує здатність менеджменту підприємства керувати виробничими витратами (вартістю сировини і прямих матеріалів, витратами на пряму працю і виробничими накладними витратами).

      Аналіз операційних витрат проводиться з метою оцінки відносної динаміки часток різних видів витрат (виробничої собівартості реалізованої продукції, витрат на збут, загальних і адміністративних витрат, процентних платежів) у структурі сукупних витрат підприємства і дозволяє з'ясувати дійсні причини зміни показників прибутковості підприємства.

      Аналіз  оборотності допомагає охарактеризувати умови управління обіговим капіталом  підприємства та оцінити їх вплив  на фінансовий стан, визначити, наскільки  ефективно менеджмент керує активами, довіреними йому власниками підприємства, та доповнити дослідження структури балансу з питань характеристики сформованих умов матеріального постачання, збуту готової продукції, умов розрахунків з покупцями та постачальниками.

      Аналіз  оборотності включає аналіз оборотності поточних активів, оборотності поточних пасивів, аналіз «чистого циклу».

      Аналіз  динаміки зміни показників оборотності  дозволяє одержати інформацію, що характеризує ефективність роботи підприємства. Абсолютне  чи відносне зростання оборотних коштів може свідчити про розширення виробництва або про дію фактора інфляції. Уповільнення оборотності оборотних коштів може вказувати на зростання їх розміру. Кількість обертів характеризує можливість використання оборотних коштів. Чим вищий цей показник, тим краще працює підприємство. Проте більш інформативними є періоди обороту активів (поточних і постійних) і поточних пасивів, що розраховуються в днях.

      Період  обороту кожного з елементів  поточних активів (аванси постачальникам, матеріальні запаси, незавершене виробництво, готова продукція, дебіторська заборгованість) відображує тривалість періоду (у днях), протягом якого гроші «зв'язані» у даному виді активів.

      Період  обороту виробничих запасів відтворює  швидкість руху запасів від моменту отримання складом до моменту постачання на виробництво. Прискорення оборотності запасів слід вважати позитивним явищем, сповільнення (внаслідок нераціональних закупок сировини, матеріалів, енергоносіїв та ін., а також через інфляційні очікування керівництва підприємства) - негативним.

      Період  обороту готової продукції, що дорівнює строку зберігання готової продукції  на складах підприємства з моменту  їх надходження з виробництва  до моменту відвантаження покупцю, відображає ефективність роботи служб  маркетингу та постачання підприємства за умов кризи платоспроможного попиту, жорсткої конкуренції та високих витрат на виробництво і реалізацію продукції. Його зростання свідчить про іммобілізацію частини оборотного капіталу підприємства, зростання кредиторської заборгованості, брак вільної готівки, зростання потреби у кредитах тощо.

      Період  оборотності дебіторської заборгованості показує середній строк сплати покупцями  виставлених рахунків за відвантажену продукцію або тривалість відстрочки платежів, яка надається покупцям. У процесі аналізу слід вивчити динаміку, склад, причини та давність утворення дебіторської заборгованості, визначити та виключити частку сумнівних боргів із розрахунку періоду обігу виставлених рахунків. Зростання періоду оборотності дебіторської заборгованості говорить про зменшення платоспроможності дебіторів або про зниження вимог до дебіторів. Однозначна оцінка управлінської діяльності у зв'язку з такою зміною неможлива: іноді варто піти на поступки покупцям у відношенні термінів оплати, щоб зберегти сегмент ринку або опанувати новий сегмент.

      Сума  періодів обороту окремих елементів  поточних активів, за винятком коштів, складає витратний цикл підприємства. Чим більше витратний цикл, тим  більше період часу, який гроші «зв'язані» у поточних активах, тим більш віддалений момент одержання грошей.

      Період  обороту кожного з елементів  поточних пасивів (поточна заборгованість перед постачальниками, бюджетом, із заробітної плати, авансові платежі  покупців) відображує тривалість періоду (у днях), протягом якого підприємство має можливість розпоряджатися даним джерелом фінансування. Сума періодів обороту елементів поточних пасивів складає кредитний цикл підприємства. Чим більше кредитний цикл, тим ефективніше підприємство використовує можливість фінансування поточної діяльності за рахунок безпосередніх учасників виробничого процесу.

      Різниця між витратним і кредитним  циклами складає чистий цикл, що характеризує організацію фінансування виробничої діяльності.

      Чим більше чистий цикл, тим менше поточних активів профінансовано за рахунок безпосередніх учасників виробничого процесу: їх профінансовано за рахунок зовнішніх відносно виробничого процесу джерел фінансування. Негативне значення чистого циклу означає, що кредити постачальників і аванси покупців з надлишком покривають потреби у фінансуванні виробничого процесу, а підприємство може використовувати «надлишок, що утвориться», на інші цілі.

      Коефіцієнти оборотності найбільш цікаво досліджувати в динаміці та у співвідношенні один до одного. Вивчення показників ділової активності у співвідношенні один до одного створює такі можливості для аналізу: якщо період оборотності кредиторської заборгованості менше тривалості операційного циклу, то це свідчить про необхідність кілька разів повністю розрахуватися з кредиторами за той час, поки отримані (у тому числі, від них) кошти, зв'язані у виробництві та у запасах. Наслідками цього є зменшення рентабельності, поступове зменшення обсягу оборотних коштів, що «вимиваються» передчасними платежами. Якщо період оборотності кредиторської заборгованості більше, ніж тривалість операційного циклу, то це означає, що підприємство ефективно використовує можливості, надані відстрочкою платежів постачальникам, споживачі до моменту платежу за сировину встигають розрахуватися з підприємством за продукцію, вироблену з цієї сировини. У результаті підприємство знаходиться в становищі, коли дефіцит оборотних коштів не може виникнути і кожен оборот приносить додаткові кошти на розширення та розвиток виробництва.

      Дуже  важливе зіставлення тривалості операційного та виробничого циклів. Якщо тривалість операційного циклу значно перевищує тривалість виробничого циклу, то це свідчить про низьку якість керування запасами або збутом продукції, але може бути сигналом і про стратегічні прорахунки, якщо продукція стала накопичуватися на складі.

      Мета  аналізу ліквідності - оцінити здатність  підприємства вчасно в повному обсязі виконувати короткострокові зобов'язання і>а рахунок поточних активів. Залежно  від того, які активи обираються для забезпечення оплати, визначаються різні види показників ліквідності. Для оцінки ліквідності використовують такі показники.

      Коефіцієнт  загальної ліквідності, який характеризує здатність підприємства виконувати короткострокові зобов'язання (за виключенням  доходів майбутніх періодів, резервів майбутніх витрат і платежів) за рахунок усіх поточних активів.

      Коефіцієнт  абсолютної (миттєвої) ліквідності, що відображує здатність підприємства виконувати короткострокові зобов'язання за рахунок вільних коштів і короткострокових фінансових вкладень.

      Коефіцієнт  термінової (проміжної) ліквідності, який характеризує здатність підприємства виконувати короткострокові зобов'язання за рахунок більш ліквідної частини  поточних активів (грошові кошти, короткострокові  фінансові вкладення, непрострочена  дебіторська заборгованість (рахунки до одержання) і готова продукція на складі).

      Коефіцієнт  покриття середньоденних платежів коштами  визначає, яку кількість днів платежі  підприємства (собівартість реалізованої продукції (за винятком амортизації), витрати  періоду, збільшення (або скорочення) приростів запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, податкові платежі за період) покриваються наявними грошовими коштами.

      Велике  значення має наявність чистого  оборотного капіталу - різниці між  оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями. Перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов'язаннями свідчить про те, що підприємство не тільки здатне погасити свої короткострокові зобов'язання, має фінансові ресурси для розширення діяльності в майбутньому, але й є привабливим для більшості інвесторів і кредиторів.

      Щоб оцінити, чи є отримане значення показників ліквідності оптимальним, прийнятним або критичним для підприємства, у західній практиці використовується порівняльний метод, при якому розрахункові значення коефіцієнтів порівнюються з середньогалузевими; у вітчизняній практиці як орієнтир використовуються нормативні значення: для коефіцієнта загальної ліквідності - більше 2, для коефіцієнта абсолютної ліквідності - 0,2 - 0,3, для коефіцієнта проміжної ліквідності - 0,9 - 1,0. При оцінці ліквідності рекомендується звертати увагу на динаміку зміни коефіцієнтів, та визначати значення коефіцієнтів, припустимих (оптимальних) для конкретного підприємства за кожний інтервал аналізу. Припустимі значення коефіцієнта загальної ліквідності необхідно порівняти з його фактичними значеннями. На підставі цього можна зробити висновки про достатній (або недостатній) рівень загальної ліквідності підприємства.

      Слід  зауважити, що показники ліквідності, значення яких нижчі за нормативні, не можна розглядати як безумовно негативну характеристику управлінської діяльності на підприємстві (вони можуть свідчити про те, що керівництво підприємства розумно використовує кредитну різницю як додатковий капітал до терміну його повернення кредитору та не боїться ризикувати, або виникають у періоди швидкого зростання виробництва, коли всі ресурси задіяні у справу чи на перших стадіях реалізації інвестиційних проектів). Так само нормальні значення цих коефіцієнтів не дають можливості надати цій діяльності позитивної характеристики. Тому, аналізуючи ліквідність, необхідно також вивчати, хто є дебітором підприємства, яка його платоспроможність, хто є емітентом цінних паперів і т. д.