Рекомендації щодо оптимізації фінансової діагностики на ЗАТ Артемівський машинобудівний завод „ВІСТЕК”

align="justify">      - показники даного підприємства за попередні періоди часу;

      - аналогічні показники інших підприємств, що належать тій же галузі (звичайно підприємств-конкурентів).

      Дане положення символізує прагматичну простоту основної мети діагностики - за наслідками діагностики слід зробити по можливості два висновки:

      - Як змінився стан підприємства в порівнянні з попередніми періодами - погіршало або покращало?

      - Наскільки успішно наше підприємство працює в порівнянні з конкурентами?

      У даному контексті доречно згадати поняття нормативу, що прийшло „з глибини соціалістичних часів”. У багатьох книгах по фінансовому аналізу разом з визначенням того або іншого фінансового показника звичайно указують його цільовий норматив, наприклад, сума позикових коштів не повинна перевищувати 50% загальної суми джерел фінансування. Немов, в цьому випадку підприємство матиме достатню фінансову автономію і йому не загрожує банкрутство. Але річ у тому, що найвищою оцінкою ефективності менеджменту підприємства є його здатність успішно працювати за рахунок „чужих грошей”, тобто позикових джерел. Досить пригадати, що активи, мабуть, найуспішнішій компанії всіх часів General Motors Corporation капіталізуються в даний час на 90% за рахунок позикових фінансових ресурсів[22].

      Що ж є методичним замінником нормативу фінансового показника? Традиційно в світовій практиці використовують „середні по галузі” значення фінансових показників. Ці значення оцінюються щороку на підставі фактичних результатів діяльності реальних підприємств з урахуванням галузевої приналежності і масштабу діяльності. 

      Якщо ж таких даних немає то єдиним джерелом порівняння є значення цього показника підприємства за минулий період часу. Спостерігаючи позитивну (тобто направлену на поліпшення) динаміку якого-небудь показника підприємства, його менеджмент робить висновки про те, що команда працює успішно. В той же час, негативна динаміка примушує шукати слабкі місця діяльності.

      Третій інструментарій фінансової діагностики - це традиційний набір фінансових коефіцієнтів, Ratio Analysis, як часто говорять західні фінансові аналітики. І ось тут наступає найбільша невизначеність. Багато авторів книг з фінансового аналізу пропонують власну класифікацію фінансових коефіцієнтів. Часто ознаки таких класифікацій не очевидні. Слід зазначити, що звичайно не так вже важливо, в якій послідовності розраховувати і аналізувати коефіцієнти. Важливо не упустити які-небудь ключові показники і дати їм правильну інтерпретацію.

     Буде  доцільно упорядкувати фінансові показники  за ознакою операційної діяльності як головного фокусу підприємства з  урахуванням ринкової орієнтації. Суть пропонованого підходу полягає в тому, що основним показником результативності підприємства визнаний показник прибутковості власного капіталу. Таким чином, на перше місце ставиться інтерес власника. Даний показник забезпечується, головним чином, двома чинниками: прибутковістю продажів (цей показник належить до групи показників операційної діяльності) і оборотністю активів (група показників ефективності використання активів). Насправді, кожен підприємець розуміє, що високу віддачу від використання вкладених засобів можна забезпечити високою „маржою продажів” та/або високою оборотністю оборотних коштів. Оцінка показників ліквідності є невід'ємною частиною діагностичної процедури. Їх призначення полягає в тому, щоб застерегти менеджмент підприємства від зайвого збільшення оборотності. „Пам'ятай про загрозу банкрутства”, - говорять ці показники. Нарешті, віддачу від використання вкладених власником засобів можна збільшити за рахунок використання довгострокових позикових ресурсів. Цю частину діяльності компанії (вона називається фінансовою) характеризує група показників структури капіталу.

      Цим можна було б закінчити опис структури фінансових показників. Але вона буде не повною. У тому випадку, коли підприємство є акціонерним суспільством відкритого типа, і коли існує розвинений ринок цінних паперів, має сенс аналізувати так звані „ринкові показники” на зразок прибутковості на одну акцію, коефіцієнта дивідендних виплат і т.п.

      Після визначення структури фінансових показників виникає питання про часовий аспект діагностики, тобто коли і в якому об'ємі проводити діагностику підприємства. Дане положення може бути охарактеризовано за допомогою принципу тимчасової узгодженості фінансової діагностики. Згідно цього принципу діагностика підприємства повинна проводитися згідно певному часовому регламенту. Найпривабливішим з практичної точки зору представляється регламент діагностики, за якого:

      - один раз на рік (в період підготовки річного звіту) проводиться фундаментальна діагностика, що припускає використання всього діагностичного інструментарію;

      - щомісячно проводиться оцінка обмеженої кількості показників за наслідками поточного місяця (зазвичай це робиться в перших числах подальшого місяця).

      Остання процедура носить назву „моніторингу” діяльності підприємства. В процесі моніторингу здійснюється контроль показників, які характеризують оперативні результати діяльності. Зокрема, до складу показників моніторингу не має сенсу вводити показник прибутковості активів або власного капіталу. Даний показник є інтегральним, він формується протягом всього року. В той же час до складу показників моніторингу слід обов'язково включити показник валової прибутковості (відношення валового прибутку до виручки). Цю характеристику слідує „моніторити” якомога частіше, щоб вчасно виявити негативну тенденцію погіршення операційної ефективності підприємства.

      Як останнє положення фінансової діагностики виступає принцип закінченості, суть якого полягає в тому, що коли розраховані всі фінансові коефіцієнти, зроблений горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності і описані її особливості характерні для аналізованого періоду, необхідно зробити висновки, заради яких, власне, і були виконані всі вказані вище роботи. Представлення таких висновків повинне бути лаконічним і конструктивним, тобто направленим на пошук шляхів поліпшення діяльності компанії. 

 1.2. Аналіз основних інструментів фінансової діагностики 

      Діагностика фінансового стану, як правило, проводиться  за допомогою фінансових фінансової звітності та фінансових коефіцієнтів.

      Діагностика підприємства за допомогою балансу та звіту про фінансові результати [5 - 7; 9; 12] дозволяє звернути увагу на «вузькі місця» в діяльності підприємства. Докладний фінансовий аналіз необхідно проводити в динаміці за низку періодів, для експрес-аналізу досить зіставити дані на початок і кінець періоду аналізу.

      Бухгалтерський  баланс — це звітний документ, що являє собою перелік ресурсів підприємства (активи) і джерел їх виникнення (пасиви) у вартісній оцінці на конкретну  звітну дату.

      Для оцінки необхідно знати обмеження інформації, представленої в балансі: це зведення миттєвих даних на початок і кінець звітного періоду за сформованими до моменту його складання підсумками господарських операцій; він відповідає на запитання: «Що являє собою підприємство на даний момент?», але не відповідає на запитання: «У результаті чого склалося таке становище?»; у ньому закладено принцип використання історичних цін придбання оборотних активів, що спотворює реальну оцінку майна в цілому.

      Щоб використовувати баланс для проведення аналізу фінансового стану підприємства, рекомендується перетворити його вихідну форму в агрегований вид, тобто об'єднати однорідні за економічним змістом статті балансу. Статті активу балансу перегруповуються за ступенем їх ліквідності. Поточні пасиви перегруповуються за терміном погашення. Для характеристики умов відносин (розрахунків) підприємства з основними учасниками виробничого процесу — постачальниками, підрядчиками, державою, персоналом - статті, що входять до складу кредиторської заборгованості, рекомендується поєднувати за групами («кредиторська заборгованість» (рахунки до сплати), «аванси», «розрахунки з бюджетом та позабюджетними фондами», «розрахунки із заробітної плати» та «інші»). Для характеристики умов відносин підприємства з покупцями і замовниками необхідно виділити заборгованість безпосередніх учасників процесу виробництва продукції (покупці, замовники, залежні товариства). Тобто при складанні агрегованого балансу необхідно виділити заборгованість, на величину якої підприємство може впливати (у тій чи іншій мірі) зі свого боку.

      Мета  аналізу балансу - охарактеризувати структуру і динаміку! змін майна  підприємства та джерел його фінансування.

      Аналіз  балансу починається з опису  загальної суми майна підприємства та динаміки її зміни протягом розглянутого періоду. Результатом даної частини аналізу має стати виявлення джерел збільшення або скорочення активів підприємства і визначення статей активів, за якими дані зміни відбулися.

      Структура балансу формується в такий спосіб:

• валюта балансу приймається за 100%. Визначається частка кожного розділу балансу в загальній сумі коштів (джерел) підприємства;

• підсумок кожного розділу приймається за 100%. Визначається частка (питома вага) елементів розділу в підсумку розділу.

      Аналіз  структури балансу проводиться за блоками: визначається частка постійних і поточних активів у валюті балансу; далі розглядається їх структура. Аналогічно досліджуються пасиви підприємства: визначається частка інвестованого капіталу і поточних пасивів у валюті балансу; далі розглядається їх структура.

      Послідовність аналізу структури балансу:

• зображується стан підприємства на момент дослідження та динаміка його зміни протягом розглянутого періоду;

• виявляються причини змін структури балансу;

• дається інтерпретація отриманих результатів.

      Особливу  увагу необхідно приділяти елементам, що мають найбільшу питому вагу, та елементам, частка яких змінювалася  стрибкоподібне. Як правило, такі елементи є індикаторами «проблемних точок» підприємства. Для одержання більш  точної інформації необхідно оцінити абсолютні величини зазначених елементів.

      Підсумком аналізу балансу є попередній висновок про наявність негативних факторів у фінансовому стані  підприємства (наприклад, проблеми зі збутом готової продукції (затовареність  складу), погіршення умов розрахунків з покупцями та постачальниками, наявність наднормативних заборгованостей, зношеність фондів та ін.).

      Вказуючи  негативні фактори, необхідно відзначити можливі причини їх виникнення (наприклад, недостатні зусилля служби маркетингу, непогодженість планів виробництва і продажу, нераціональна політика формування запасів матеріалів тощо).

      Необхідно відзначити також позитивні сторони (тенденції) підприємства: повернення раніше залучених кредитів, погашення  наднормативних заборгованостей перед  бюджетом, позабюджетними фондами, з заробітної плати, зростання накопиченого капіталу, поліпшення структури поточних активів, задовільна кредитна історія. При цьому вказуються причини позитивних змін.

      Аналіз  та оцінка звіту про фінансові  результати повинні виконуватися у взаємозв'язку з балансом.

      Звіт  про фінансові результати - це бухгалтерський документ, що представляє результати операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства за визначений період. Оцінка результатів здійснюється шляхом зіставлення доходів і витрат за визначений період.

Підготовка  форми № 2 для аналізу полягає  в переведенні звіту наростаючим  підсумком у звіт за інтервал аналізу (для цього зі значень рядків форми  № 2 на поточну дату віднімаються значення аналогічних рядків на попередню звітну дату).

      Аналіз  необхідно починати із загальної  характеристики прибутковості окремих  напрямків діяльності підприємства, а також опису динаміки зміни  прибутковості протягом аналізованого  періоду. Окремо розглядаються та порівнюються між собою результати основної діяльності, інших операцій і діяльності підприємства в цілому, визначається вид діяльності, від якого підприємство одержало основний дохід, та прибутковість/(без)збитковість основної діяльності підприємства. Розглядаючи основну діяльність, рекомендується особливу увагу приділяти маржинальному прибутку, наявність і зростання якого свідчать про потенційну можливість прибуткового продажу продукції. Слід визначити, під впливом яких основних причин змінювалися обсяги одержуваного прибутку протягом аналізованого періоду. Якщо результати діяльності підприємства багато в чому визначаються інвестиційною та фінансовою діяльністю, необхідні їх докладний аналіз і контроль та додаткові дані аналітичного обліку.