Оптимізація фінансового менеджменту туристичного підприємства

Для скорочення дебіторської заборгованості, що наприкінці 2010 р. склала 181 337 тис. грн. автор роботи пропонує використовувати надання знижок клієнтам готелю.

Наступним тактичним  заходом є використання методів  планування оборотних коштів на підприємстві. Оптимальним є дотримання помірного типу управління оборотними активами.

Джерелами формування власного оборотного капіталу є фактичне його наявність на початок року відрахувань  від прибутку планованого року і  зміна стратегії. Оскільки у порівнянні з початком 2010 року, власний капітал скоротився на 34 505 тис. грн., автор обрала фінансову політику залучення позикових коштів. Отже, недолік буде покриватися за рахунок залучення позикових коштів.

Одним із прогресивних методів фінансового планування є бюджетування. Його можна застосувати  до досліджуваного підприємству, тому що в його структурі є різні підприємства і виробництва.

Бюджет слід складати по кожній статті витрат, деталізуючи  інформацію по філіях, підрозділах  або цехам на встановлений період, місяць, квартал і рік. Після аналізу витрат готелю, було виявлено, що у порівнянні з 2008 р., витрати зросли на 37 005 тис. грн. у 2010 р. Одним із джерел інформації в управлінні доходами є операційний метод аналізу.

В результаті проведеного  аналізу стану інформаційної  бази, а саме бухгалтерського обліку та його організації на підприємстві, можна відзначити наступні недоліки, які в основному стосуються організації облікового процесу:

1) використання ручної обробки облікових даних;

2) відсутність створення необхідної інформаційної бази для планування і управління майном і зобов'язаннями підприємства.

Слід використовувати  більш прогресивну автоматизовану форму бухгалтерського обліку. Для цього готелю варто обновити всю необхідну комп'ютерну техніку, оргтехніку, а також покращити знання фахівців з програмного забезпечення в штаті.

Побудова автоматизованої  обробки облікових даних на підприємстві базується на наступних принципах: автоматизація процесу обробки облікової інформації з моменту введення вихідних даних, що дозволяє отримати результативну інформацію в розрізах, що визначаються системою.

На думку  автора, доцільним буде згадати та застосувати такі організаційно-економічні напрями для покращення фінансового  стану готелю:

• покращення фінансової політики готелю;
• удосконалення засобів надходження фінансової інформації;
• розроблення стратегії формування доходу.

Розробка і  здійснення єдиної фінансової політики займають істотне місце в загальному механізмі управління готелем визначається тим, що вона торкається всіх сторін його економічної діяльності: маркетингу, надання послуг, матеріально-технічного постачання, збуту – і відбиває в концентрованому вигляді вплив численних внутрішніх і зовнішніх факторів. У рамках єдиної фінансової політики, що розроблюються на вищому рівні управління, визначаються джерела фінансових ресурсів та їхній розподіл усередині готелю. Автор роботи наголошує, що головна особливість фінансової політики готелів у сучасних умовах полягає в комплексному використанні інструментів, причому в залежності від конкретних умов переважне значення в окремі періоди може надаватися тому або іншому інструментові. На формування фінансової політики, особливо при визначені джерел фінансування, впливає також зв‘язок готелю з банками або його приналежність до певної фінансової групи.

Необхідно пам‘ятати, що для ефективного управління фінансами готелю необхідне своєчасне отримання актуальної та повної фінансової інформації. При цьому фінансова інформація повинна бути достовірна, своєчасна, мати необхідну кількість вихідних фінансових даних, достатньої точності. Ці всі дані містяться в інформаційній базі даних бухгалтерії: оперативна звітність і статистична звітність готелю.

Стратегія формування доходу – це логічна побудована програма перспективних заходів, спираючись на яку підприємець зможе досягти  поставлених цілей. Така стратегія передбачає розробку правил і прийомів, за допомогою яких досягається основна мета підприємництво – отримання прибутку.

В умовах низької  рентабельності та збитковості туристичних  підприємств особливо гостро стоїть проблема збільшення доходів. Вирішення цієї проблеми вимагає розробки стратегії розвитку підприємств на основі вибору ефективних джерел формування доходу й обґрунтування раціональних напрямків його використання. Особливе місце в такій стратегії посідає прогнозування оптимального рівня  й обсягу доходу. Кінцевою метою прогнозування є визначення ефективних джерел одержання і доцільних напрямів розподілу доходів підприємства. Тому стратегія доходу охоплює програму дій підприємців, спрямовану на пошуки стійких та ефективних джерел його формування і розробку раціональної системи використання.

При розробці стратегії  необхідно пам‘ятати: ринкові відносини  визначають самостійність стратегічних розробок підприємств, але не анархію. Самостійність знаходиться під  регулюючим впливом держави.

Розробка стратегії доходу туристичного підприємства вимагає знань загальної стратегії управління підприємницькою діяльністю, під якою прийнято розуміти формування системи довгострокових цілей діяльності і вибір ефективних шляхів їхнього досягнення.

Загалом під стратегією доходу суб‘єктів туристичної діяльності слід розуміти систему довгострокових цільових завдань, спрямованих на одержання такого обсягу доходів, якого вистачить ля спати податків і обов‘язкових зборів, відшкодування витрат і одержання прибутку для забезпечення саморозвитку підприємства та винагороди праці й капіталу.

Здійснення  стратегії доходу в туризмі являє  собою розтягнутий у часі процес реалізації базової економічної  стратегії розвитку підприємства. При  цьому враховуються сильні сторони  існуючих видів і форм туризму та сильні сторони самого підприємства, які можуть відігравати вирішальну роль при виборі стратегії нарощування доходів. Важливо також вишукати можливості розширення діяльності в нових для турпідприємства  умовах, які мають резерви для росту доходу. Вибір стратегії росту повинен спиратися на стратегію концентрованого або інтегрованого росту.

Механізм розробки стратегії доходу підприємства неможливий без повної, точної, систематизованої інформації про практику його формування, розподілу та використання. Таку інформацію дає моніторинг.

Моніторинг  доходу в туризмі – це механізм постійного спостереження, аналізу  та підготовки даних для прогнозування  можливостей розвитку підприємств  на власній доходній основі.

 

 

 

3.2. Розробка  ефективного фінансового менеджменту для підвищення рівня показників фінансового стану ВАТ «Готель «Салют****»

 

У світовій практиці фінансовий менеджмент як наукова галузь і як напрям практичної діяльності існує та еволюціонує вже більше півсторіччя і в

сучасних умовах ґрунтується на класичній схемі розвитку підприємства:

І-й етап – підприємство починає вертикально інтегруватися для ефективного проникнення на суміжні ринки; з позиції фінансового менеджменту цей етап стратегії підприємства характеризується пошуком нових джерел фінансування своєї діяльності, об’єднання капіталу та фінансових ресурсів;

ІІ-й етап – підприємство намагається розширити свою частку на цих ринках з метою підвищення рентабельності своїх видів та напрямів діяльності, які є результатом вертикальної інтеграції, з позиції фінансового менеджменту – відбувається пошук нового «дешевого» капіталу;

І-й етап – підприємство намагається краще використати свої ринкові можливості через розширення гами товарів та послуг, урізноманітнення своєї пропозиції; в рамках фінансового менеджменту – підвищення ефективності використання капіталу та фінансових ресурсів;

ІV-й етап – підприємство розуміє неспроможність надалі зростати шляхом проникнення на суміжні ринки, звертає увагу на можливі напрями диверсифікації, які не пов’язані з існуючими напрямами діяльності, у фінансовому менеджменті – пошук нових напрямків вкладення капіталу, зміна його структури.

Автором курсової роботи пропонуються наступні етапи  реалізації фінансової політики для ефективного фінансового менеджменту в готелі «Салют****»:

• розробка науково обґрунтованих цілей функціонування та розвитку фінансів підприємств;
• побудова й використання відповідного фінансового механізму;
• здійснення практичних дій, направлених на досягнення розроблених цілей та поставленої мети.

Розробка науково  обґрунтованих цілей функціонування та розвитку фінансів підприємств формується на основі вивчення вимог економічних  законів, всебічного аналізу перспектив удосконалення виробництва і  стану потреб підприємства і його власників.

Перший етап полягає у визначенні мети, цілей  та основних задач фінансової політики. Перший етап реалізації фінансової політики на підприємстві залежить від економічного стану держави, мети створення підприємства, організаційної форми та форми власності  даного підприємства. Визначення основних напрямків використання фінансів полягає у розробці стратегії і тактики фінансової політики, виходячи з поставленої мети, враховуючи можливості зростання і зменшення фінансових ресурсів, а також зовнішніх і внутрішніх факторів.

Другий етап реалізації фінансової політики полягає  у створенні відповідного, адекватного  фінансового механізму. Даний етап залежить від використання елементів  фінансового механізму, його форм і  методів формування, організації  фінансів підприємств, ринку цінних паперів, а також від створеного правового поля в державі та від поєднання директивного і регулюючого видів фінансового механізму. Фінансовий механізм – це найбільш динамічна частина фінансової політики, його зміни відбуваються з вирішенням різних тактичних задач, він відразу реагує на всі зміни, які відбуваються у суб’єктів фінансових відносин.

Здійснення  практичних дій, які направлені на досягнення поставленої мети, означає побудову відповідної системи управління фінансами. Прямий вплив фінансової політики на економіку починається саме на третьому  етапі її реалізації. Цей етап визначається змістом і процесами, що відбуваються на перших двох етапах реалізації фінансової політики. Даний етап передбачає спрямовану діяльність господарюючого суб’єкту фінансових відносин, що пов’язана з практичним застосуванням фінансового механізму. Така діяльність здійснюється спеціальними організаційними структурами – фінансово-економічним апаратом підприємства. Управління використовує ряд методів: прогнозування, планування, регулювання, контроль. Всі ці методи забезпечують реалізацію заходів фінансової політики.

Важливо підкреслити, що реалізація фінансової політики можлива, якщо кожний етап є відповідним й  адекватним: поставленій меті –  адекватний фінансовий механізм, фінансовому механізму – відповідна система органів управління. Всі етапи реалізації фінансової політики взаємопов’язані і взаємообумовлені. Розглянемо ці етапи детальніше.

Перший етап визначає фінансову стратегію підприємства (формування довгострокових цілей фінансової діяльності) і залежить від особливостей здійснення фінансового менеджменту. Тому виникає необхідність класифікації підприємств за наступними ознаками:

• форма власності (державне, колективне, приватне);
• організаційно-правова форма діяльності (товариство, кооператив, комунальне підприємство);
• галузева ознака (сфера матеріального виробництва, обслуговування, посередницька діяльність);
• розмір підприємства (велике, середнє, мале);
• розмір власного капіталу;
• монопольне становище на ринку (спеціалізоване, багатопрофільне);
• виробнича характеристика й структура підприємства, технологічний цикл;
• стадія життєвого циклу (створення, розвиток, поділ на дочірні підприємства, банкрутство).

Другий етап реалізації фінансової політики полягає  у формуванні тактики фінансового менеджменту, а саме: в маркетингових дослідженнях, прийнятті цінових рішень, орієнтації в сегментах фінансового ринку, управлінні основним і оборотним капіталом, забезпеченні фінансовими ресурсами, збалансуванні термінів надходження грошових коштів, забезпеченні рентабельності тощо.

Третій етап вирішує основну задачу фінансового  менеджменту – побудову ефективної системи управління фінансами, тобто  створення відповідної фінансової служби підприємства. Враховуючи обсяги і складність задач, що вирішуються, фінансова служба підприємства може бути представлена:

• фінансовим управлінням – на великих підприємствах;
• фінансовим відділом – на середніх підприємствах;
• фінансовим директором або головним бухгалтером, який займається не тільки питаннями бухгалтерського обліку, але й питаннями фінансової стратегії – на малих підприємствах.

Функціонування  будь-якої системи управління фінансами  здійснюється в рамках чинних законодавчих актів і нормативної бази.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                   ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

 

 

Забезпечення  ефективного функціонування готелю вимагає економічно грамотного управління його діяльністю, що багато в чому визначається умінням аналізувати. За допомогою  аналізу вивчаються тенденції розвитку, глибоко і системно досліджуються фактори зміни результатів діяльності, обґрунтовуються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності надання послуг, оцінюються результати діяльністю готелю, виробляється економічна стратегія його розвитку.

Для аналізу  ефективності управління фінансовою діяльністю готелю у сучасних умовах потрібне застосування нових методів і  аналітичних підходів до оцінки економічного стану готелю в цілому і для  вироблення стратегічних рішень в умовах невизначеності, ризику і неповноти інформації.

Розвиток готельного комплексу України характеризуються адаптацією реформованих підприємств  цієї сфери до ринкового середовища, комплексним вирішенням актуальних проблем підвищення ефективності та конкурентоспроможності ринку готельних послуг, що почав поступово наближатись до світових стандартів.

Незважаючи  на те, що сфера послуг набуває все  більшого розвитку в нашій країні, розвиток і функціонування готельного господарства ускладнюється цілою  низкою проблем. Однією з причин подібного протиріччя є відсутність надійної та достовірної інформації про стан ринку готельних послуг та відсутність належного сервісу. Наслідком цього є використання готелів не за призначенням, зниження конкуренції на ринку готельних послуг, що ще більше погіршує стан готельного господарства та затримує вихід України на світовий туристичний ринок.