Оптимізація фінансового менеджменту туристичного підприємства

До числа  інших інформаційних ресурсів, що необхідні для забезпечення процесу управління фінансами готелю, входять нормативно-правові акти; блок фінансової інформації довідкового характеру, включаючи інформацію фондових, валютних, товарних ринків; кредитні рейтинги; статистичні дані; а також відомості, які прийнято відносити до «несистемних». Крім усього перерахованого, інформаційне забезпечення фінансового менеджменту включає і систему (способи) організації необхідних інформаційних ресурсів.

Фінансовий  менеджмент (financial management) – це один з видів професійної діяльності з управління готелем. Він містить у собі [25; 225]:

- розробку та реалізацію фінансової політики готелю з використанням різних фінансових інструментів;

- прийняття  рішень з фінансових питань, їхню  конкретизацію та вироблення методів реалізації;

- інформаційне  забезпечення шляхом складання  та аналізу фінансової звітності готелю;

- оцінку інвестиційних  проектів і формування портфеля  інвестицій;

- оцінку витрат  на капітал;

- фінансове  планування і контроль;

- організацію  апарату управління фінансово-господарською  діяльністю готелю.

Методи фінансового менеджменту дозволяють оцінити ризик і вигідність того або іншого способу вкладення грошей; ефективність роботи готелю; швидкість оборотності капіталу і його продуктивність.

Метою фінансового  менеджменту є вироблення і застосування методів, засобів та інструментів для досягнення цілей діяльності готелю в цілому або його окремих ланок – центрів прибутку. Такими цілями можуть бути [25; 226]:

- максимізація  прибутку;

- досягнення  сталої норми прибутку в плановому  періоді;

- збільшення  доходів керівного складу і вкладників (або власників) готелю;

- підвищення  курсової вартості акцій готелю  та ін.

В остаточному  підсумку всі ці цілі орієнтовані  на підвищення доходів вкладників (акціонерів) або власників готелю (власників  капіталу).

До задач  фінансового менеджменту входить знаходження оптимального співвідношення між короткостроковими та довгостроковими цілями розвитку готелю і прийнятими рішеннями у короткостроковому та довгостроковому фінансовому управлінні.

Так, у короткостроковому  фінансовому управлінні, наприклад, приймаються рішення про поєднання таких цілей, як збільшення прибутку і підвищення курсової вартості акцій, оскільки ці цілі можуть протидіяти одна одній. Це виникає в тому випадку, коли готель, який є акціонерним товариством, що інвестує капітал у власний розвиток, несе поточні збитки, розраховуючи на одержання високого прибутку в майбутньому, що забезпечить зростання вартості його акцій. З іншого боку, готель може утримуватися від інвестицій у відновлення основного капіталу заради одержання високих поточних прибутків, що згодом відіб'ється на конкурентоздатності його послуг і призведе до зниження рентабельності їх надання, а згодом – до падіння курсової вартості його акцій і, отже, до погіршення стану на фінансовому ринку.

У довгостроковому  фінансовому управлінні, що орієнтоване на ті самі кінцеві цілі, насамперед враховуються фактори ризику та невизначеності, зокрема, при визначенні передбачуваної ціни акцій як показника віддачі на вкладений капітал.

Завданням фінансового  менеджменту є визначення пріоритетів і пошук компромісів для оптимального поєднання інтересів різних підрозділів готелю у прийнятті інвестиційних проектів і виборі джерел їхнього фінансування.

В остаточному  підсумку основне завдання фінансового менеджменту – це прийняття рішень із забезпечення найбільш ефективного руху фінансових ресурсів між готелем і джерелами його фінансування, як зовнішніми, так і внутрішніми. Тому управління потоком фінансових ресурсів є центральним питанням у фінансовому менеджменті.

Потік фінансових ресурсів складають кошти [5; 36]:

- отримані в  результаті фінансово-господарської  діяльності готелю;

- отримані на  фінансових ринках за допомогою  продажу акцій, облігацій, одержання  кредитів;

- повернені  суб'єктам фінансового ринку як  плата за капітал у вигляді відсотків і дивідендів;

- інвестовані та реінвестовані у розвиток діяльності готелю;

- спрямовані на сплату  податкових платежів.

Функції та економічні методи фінансового менеджменту  можна поділити на два блоки: блок з управління зовнішніми фінансами та блок з внутрішнього обліку і фінансового контролю.

Блок з управління зовнішніми фінансами передбачає реалізацію відносин готелю з юридично та господарсько-самостійними суб'єктами ринку, включаючи власні філії, що виступають як клієнти і позикодавці, а також з акціонерами та фінансовими ринками. Сюди входить [5; 38]:

- управління  оборотними активами готелів:  рухом грошових коштів, розрахунками  з клієнтами, матеріальними запасами  тощо;

- залучення короткострокових  і довгострокових зовнішніх джерел  фінансування.

Блок з внутрішнього обліку і фінансового контролю включає [5; 38]:

- контроль за веденням виробничого обліку;

- складання кошторису витрат, контроль за виплатою заробітної плати і податків;

- збір і обробка даних бухгалтерського обліку для внутрішнього управління фінансами та для надання даних зовнішнім користувачам;

- складання та контроль за правильністю фінансової звітності: балансу, звіту про прибутки і збитки, звіту про рух грошових коштів та ін.;

- аналіз фінансової звітності і використання його результатів для внутрішнього і зовнішнього аудиту;

-   оцінка фінансового стану готелю на поточний період і її використання для прийняття оперативних управлінських рішень з метою планування.

До функцій  фінансового менеджменту готелю входить [25; 32]:

• аналіз фінансової звітності;
• прогнозування коштів;
• випуск акцій;
• одержання позик і кредитів;
• операції з інвестиціями;
• оцінка операцій злиття і поглинання фірм.

Відповідальність  за досягнення кінцевих цілей фінансового  менеджменту звичайно покладається у великих готелях на віце-президента з фінансових питань (Chief Financial Officer), що входить до складу Ради директорів, а в невеликих готелях – на заступника директора з фінансів.

Віце-президенту з фінансових питань підпорядковуються  скарбник і контролер з відповідним апаратом (службами, відділами, секторами). До функцій скарбника відноситься управління зовнішніми фінансами; до функцій контролера входить ведення внутрішнього обліку і фінансового контролю [2; 135].

Найважливіші  рішення, що приймаються в області фінансового менеджменту, відносяться до питань інвестування (investment decisions) і вибору джерел їхнього фінансування (financing decisions).

Інвестиційні  рішення приймаються з таких  питань, як [25; 118]:

- оптимізація  структури активів, визначення потреб у їхній заміні або ліквідації;

- розробка інвестиційної політики, методів і засобів її реалізації;

- визначення потреб у фінансових коштах;

- планування інвестицій  по готелю в цілому; розробка  та затвердження інвестиційних проектів;

- управління портфелем цінних паперів. Інвестиційні рішення передбачають виділення у фінансовому менеджменті двох видів фінансового управління: короткострокового і довгострокового, що мають свої специфічні риси.

Короткострокові інвестиційні рішення спрямовані на визначення структури капіталу готелю на поточний період, що відбивається в його балансі. Прийняття таких рішень вимагає від фінансових менеджерів глибоких професійних знань у сфері короткострокового фінансового управління готелем, уміння застосовувати обґрунтовані методи їхньої реалізації з урахуванням поточних тенденцій розвитку ринку.

Довгострокові інвестиційні рішення, що мають назву  стратегічних, спрямовані на забезпечення успішного функціонування готелів  у майбутньому і вимагають  від фінансових менеджерів конкретних професійних знань, практичного досвіду та навичок у використанні сучасних методів аналізу для вибору оптимальних напрямків і шляхів розвитку готелів на перспективу з урахуванням об'єктивних закономірностей розвитку ринкової економіки.

Рішення щодо вибору джерел фінансування приймаються з таких питань, як [7; 47]:

- розробка і  реалізація політики оптимального  поєднання використання 

власних і позикових  коштів для забезпечення найбільш ефективного  функціонування готелів;

- розробка і  реалізація політики залучення капіталу на найбільш вигідних умовах;

- дивідендна  політика та ін.

 

 

1.3. Політика оптимізація фінансово-економічних результатів діяльності туристичного підприємства

 

Політика оптимізації  доходу туристичних підприємств. Центром розробки стратегії формування та розподілу доходу підприємницьких структур туристичного бізнесу виступає вироблення політики оптимізації всіх джерел утворення і напрямків використання доходу.  Вихідним моментом оптимізації доходів є оцінка витрато-місткості турпродукту та послуг.  В умовах збитковості туристичної діяльності першою проблемою оптимізації доходу стає ліквідація збитковості та перехід до стабілізації фінансової міцності.

Серед інших  завдань оптимізації доходів туристичних підприємств виділяються такі [9]:

• розрахунок потреби в доході для досягнення стратегічних цілей підприємницької діяльності;
• раціоналізація структури джерел утворення доходу на основі   пріоритетності й ефективності різних видів діяльності;
• розробка ефективної системи розподілу й використання доходу;
• визначення величини доходу, необхідної для одержання цільового прибутку від реалізації туристичних послуг (турпродукту);
• обґрунтування обсягів реалізації туристичного продукту (послуг), що

забезпечать одержання  цільового доходу і досягнення стратегічного рівня запасу фінансової міцності;

• максимізація інших джерел доходу туристичного підприємства.

Перераховані  завдання можуть змінюватися залежно від стратегічних цілей, обсягів і видів діяльності підприємства, економічної ситуації у країні та інших внутрішніх і зовнішніх факторів.

Після визначення оптимізаційних завдань повинні розроблятися впроваджуватися в практику найбільш ефективні способи їхнього вирішення, тобто оптимізаційні моделі. Політика впровадження таких моделей передбачає концентрацію зусиль на мобілізацію потенційних можливостей збільшення доходу і раціонального його використання. Правильність та ефективність оптимізаційних моделей перевіряються практикою, у результаті чого політика може коригуватися.

В узагальненому  вигляді процес формування політики оптимізації доходу туристичних підприємств представлений на рис. 1.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Важливим методом  оптимізації доходу, від основної діяльності в туристичному бізнесі  є орієнтація на цільовий прибуток, тобто оптимізація доходу на основі заздалегідь установленої суми цільового прибутку. Початком оптимізації доходу на основі цільового прибутку є визначення порога рентабельності (беззбитковості) підприємства на плановий період. Особлива увага в такій моделі повинна приділятися оптимізації запасу фінансової стійкості, яка забезпечується сумою доходу від реалізації турпродукту понад суму реалізації так званої точки беззбитковості. Розроблена стратегія збільшення доходу на основі оптимізації прибутку буде орієнтиром для розвитку підприємства [25].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Основні принципи формування політики

оптимізації доходу в туризмі

Досягнення  стратегічних цілей ефективного  нарощування доходу неможливе без  підвищення ролі маркетингу та логістики у формуванні доходів туристичних підприємств. Це пояснюється тим, що при формуванні доходів у ринкових умовах підприємствам необхідно знати витрати насамперед на транспортування, розміщення, харчування; постійно володіти інформацією про ціни конкурентів; вивчати, за якою ціною туристи готові купувати туристичного продукт і послуги; знати реальну платоспроможність потенційних покупців туристичних послуг; порівнювати ціни на нові види туристичного продукту з цінами традиційних послуг та ін. Усе це потребує маркетингового підходу до обґрунтування обсягу і структури реалізації туристичного продукту та послуг [30; 138].

Оптимізація розподілу  сформованого обсягу фінансових ресурсів  передбачає встановлення оптимальних пропорцій у їх використанні з метою виробничого і соціального розвитку туристичного підприємства, забезпечення дохідності інвестованого капіталу.

Оптимізація грошових потоків підприємства. Це завдання реалізується шляхом ефективного управління грошовими потоками туристичного підприємства у процесі кругообігу його грошових коштів, забезпечення синхронізації обсягів надходження та витрат грошових коштів у кожному періоді, досягнення необхідної ліквідності його оборотних активів. Одним із результатів цього є оптимізація залишку вільних грошових активів, яка має забезпечувати зменшення втрат від їх неефективного використання та інфляції [30; 140].

Оптимізація фінансового  ризику. Забезпечення мінімізації фінансового ризику за очікуваного рівня прибутку. Якщо рівень прибутку туристичного підприємства прогнозується заздалегідь, важливим завданням є зниження рівня мінімально можливого фінансового ризику, за яким гарантується отримання цього прибутку. Така мінімізація забезпечується шляхом диверсифікації видів операційної і фінансової діяльності, а також «портфеля» фінансових інвестицій; профілактикою мінімізації окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх внутрішнього і зовнішнього страхування [30;140].

Оптимізація фінансової рівноваги туристичного підприємства. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості та платоспроможності туристичного підприємства і забезпечується формуванням раціональної структури майна та капіталу, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб [30; 141].