Аналіз основних елементів оборотного капіталу підприємства та управління ними

     Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

• придбання, продажу та володіння цінними паперами;
• участі в капіталі підприємства;
• оцінки якості управління;
• оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
• забезпеченості зобов’язань підприємства;
• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
• регулювання діяльності підприємства тощо.

     Фінансова звітність складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал  і приміток до звітів. Звітним періодом для складання фінансової звітності  є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня  звітного періоду.

     Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована  на однозначне тлумачення її користувачами  за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

     Фінансова звітність повинна бути достовірною  і надавати можливість користувачам порівнювати:

• фінансові звіти підприємств за різні періоди;
• фінансові звіти різних підприємств.

    Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

    - автономності підприємства, за яким  кожне підприємство розглядається  як юридична особа, що відокремлена  від власників. Тому особисте  майно і зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

    - безперервності діяльності, що передбачає  оцінку активів і зобов’язань  підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме  далі;

    - періодичності, що припускає розподіл  діяльності підприємства на певні  періоди часу з метою сладання фінансової звітності;

    - історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки  активів, виходячи з витрат  на їх виробництво та придбання;

    - нарахування та відповідності  доходів і витрат, за яким для  визначення фінансового результату  звітного періоду слід зіставити  доходи звітного періоду з  витратами, які були здійснені  для отримання цих доходів.  При цьому доходи і витрати  відображаються в обліку і  звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження  і сплати грошей;

    - повного висвітлення, згідно з  яким фінансова звітність повинна  містити всю інформацію про  фактичні та потенційні наслідки  операцій та подій, яка може  вплинути на рішення, що приймаються  на її основі;

    - послідовності, який передбачає  постійне (із року в рік) застосування  підприємством обраної облікової  політики;

    - обачності, згідно з яким методи  оцінки, що застосовуються в бухгалтерському  обліку, повинні запобігати зниженню  оцінки зобов’язань та витрат  і завищенню оцінки активів  і доходів підприємства;

    - превалювання зміста над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

    - єдиного грошового вимірника,  який передбачає вимірювання  та узагальнення всіх операцій  підприємства у його фінансовій  звітності в єдиній грошовій  одиниці.

    Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під  час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність.

    Дані  фінансової звітності є основою  не тільки для оцінки результатів  звітного періоду, а й для їх прогнозування.

    Щоб скласти фінансову звітність, керівництво  підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи і  процедури обліку у такий спосіб, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність фінансових звітів.

Кожна наука  має свій предмет, який вона вивчає. Предметом економічної науки  є, як відомо, виробничі відносини  людей.

    Фінансовий  аналіз як наука має свій предмет, чим відрізняється від інших  економічних наук, що вивчають різні  сторони функціонування економіки (планування, нормування, облік, фінансування, організація праці, менеджмент, маркетинг  тощо).

      Предметом фінансового аналізу є причини  і фактори виникнення і зміни  результатів господарської діяльності. Вивчення причинно-наслідкових зв’язків в господарській діяльності підприємств  дозволяє розкрити суть економічних  явищ і на цій основі дати правильну  оцінку досягнутим результатам, виявити  резерви підвищення ефективності виробництва, обґрунтувати плани і управлінські рішення.

     Класифікація, систематизація, моделювання, зміна  причинно-наслідкових зв’язків є  головними методологічними питаннями  в аналізі господарської діяльності.

     Основними принципами фінансового  аналізу є науковість, об’єктивність аналітичних висновків, системність і комплексність, вибір основної ланки, конкретність і дієвість, оперативність, плановість і ефективність, масовість, державність.

     1. Аналіз повинен  носити науковий  характер, тобто засновуватися на засадах діалектичної теорії пізнання, враховувати вимоги економічних законів розвитку використовувати досягнення науково-технічного прогресу і передового досвіду, нові методи економічних досліджень, з застосуванням економіко-математичного апарату та комп’ютерної техніки.

     2. Аналіз господарської  діяльності повинен  бути об’єктивним  і точним. Він повинен використовувати достовірну, перевірену інформацію, яка реально відображає об’єктивну дійсність, а висновки його повинні бути обґрунтовані точними аналітичними розрахунками. Недостатня об’єктивність результатів аналізу спричинює прийняття невірних або шкідливих рішень.

     3. Принцип системності  і комплексності вимагає розгляду всіх явищ і процесів господарської діяльності як складових частин єдиної системи, взаємопов’язаних у комплексі.

     4. Принцип основної  ланки передбачає виділення у системі однієї основної частини, яка в даний момент для нашого підприємства є суттєвою, а інші частини другорядні. Вибір основної ланки диктується завданням аналізу.

     5. Принцип конкретності  і дієвості аналізу вимагає конкретної спрямованості і прив’язки до потреб економіки. Досліджуються найбільш актуальні для даного об’єкта питання, головні напрямки розвитку. Аналіз повинен бути дієвим, активно впливати на хід виробництва, на його результати, своєчасно виявляти недоліки, прорахунки в роботі і інформувати про це керівництво підприємства. З цього принципу випливає необхідність практичного використання матеріалів аналізу для управління підприємством, для розробки конкретних заходів, для обґрунтування, коригування і уточнення планових даних.

     6. Принцип оперативності передбачає своєчасне, чітке і швидке здійснення розрахунків для негайного втілення в життя результатів аналізу, реалізації виявлених резервів. Цей принцип відображається через застосування комп’ютерної технології аналітичних розрахунків.

     7. Аналіз повинен  проводитися по  плану, систематично, а не від випадку до випадку. З цього принципу випливає необхідність планування аналітичної роботи на підприємствах, розподіл обов’язків по її виконанню між виконавцями і контролю за її проведенням.

     8. Принцип масовості  і відкритості  (демократизму) передбачає участь в аналітичній роботі спеціалістів різних профілів та рівнів, охоплення всіх сторін господарської діяльності за допомогою конкретних виконавців, а також висвітлення результатів засобами інформації.

     9. Аналіз повинен  бути ефективним, тобто витрати на його проведення повинні давати багатократний ефект.

     10. Аналіз повинен  базуватися на  державному підході при оцінці економічних явищ, процесів, результатів господарювання. Інакше кажучи, оцінюючи результати та прояви економічного життя підприємств, треба враховувати їх відповідність державній економічній, соціальній, екологічній, політиці і чинному законодавству. 

4. Місце фінансового аналізу  в системі дисциплін 

та  його зв’язок з  іншими науками

     Фінансовий  аналіз – спеціальна галузь знань, становлення  якої як науки обумовлювалося об’єктивними вимогами і умовами, які  властиві появі будь-якої нової галузі наукових знань. Перша з  них – практична  потреба.

     Друга умова пов’язана  з розвитком самої  науки в цілому і її окремих галузей. По мірі розвитку науки  відбувається і диференціація  її галузей. Фінансовий аналіз сформувався  в результаті диференціації  суспільних наук. Фінансовий аналіз дуже тісно  пов’язаний з багатьма економічними і не економічними науками. Ці зв’язки стають ще більш численними, що обумовлено в першу  чергу місцем аналізу  в системі економічних  наук, його методологічним характером і ще тією роллю, яку він  виконує в системі  управління виробництвом на підприємстві.

     В першу чергу серед наук, з якими  пов’язаний аналіз господарської діяльності, потрібно виділити економічну теорію. Вона вивчає економічні закони, механізм їх дії, і створює теоретичну основу для розвитку всіх економічних дисциплін. При проведенні аналітичних досліджень необхідно враховувати дію цих  законів. В свою чергу аналіз господарської  діяльності певним чином сприяє розвитку економічної теорії. Численні аналітичні дослідження накопичують факти  прояві тих чи інших економічних  законів. Вивчення цих даних дозволяє формувати нові, раніше невідомі закони, робити глобальні прогнози розвитку економіки країни або світової економіки.

     Економічний аналіз як наука в своїй основі містить теоретичні аспекти вивчення навколишнього світу, визначені  такою наукою, як філософія, теорія пізнання. Знання основних засад філософії  забезпечує об’єктивність і правильність сприймання суті явищ і процесів, що відбуваються в економіці.

     Все це також можна перенести і  на взаємозв’язок аналізу з галузевими економіками. Глибокий аналіз господарської  діяльності підприємства неможливо  провести, без знань економіки  галузі і організації виробництва  на підприємстві, яке аналізується. В свою чергу результати економічного аналізу використовуються для вдосконалення організації виробництва, впровадження наукової організації праці, передового досвіду. Аналіз сприяє підйому економіки конкретних підприємств і галузі в цілому.

     Економічний аналіз дуже тісно пов’язаний з  плануванням і управлінням підприємством.

     В аналізі широко використовуються планові  матеріали. Тому аналітик повинен добре  знати основи державного регулювання  економіки і методику планування виробництва підприємства, яке аналізується. В той же час науково обґрунтоване управління національною економікою і  підприємствами неможливо здійснювати  без широкого використання результатів  економічного аналізу. Він створює  інформаційну базу для розробки планів і вибору найбільш доцільних управлінських  рішень.

     Економічний аналіз як прикладна наука тісно  пов’язаний із статистикою, якою розроблено багато методичних прийомів оброблення та аналізу економічної інформації. Відмінність між дисциплінами, зокрема, в тому, що статистика узагальнює, усереднює  дані в територіальному чи галузевому плані, оскільки мета статистики –  виявити загальні принципи і тенденції  розвитку економіки. Економічний аналіз на відміну від статистики концентрує увагу на відхиленнях від тенденції, вивчаючи інформацію в конкретних умовах (за місцем, часом) з метою визначення причин відхилення від очікуваного  чи досягнутого раніше результату, тенденцій розвитку.

     Зв’язок аналізу з бухгалтерським обліком  також має подвійний характер. З одного боку, дані бухгалтерського  обліку є головним джерелом інформації при аналізі господарської діяльності. Не знаючи методики бухгалтерського  обліку і складу звітності, дуже важко  підібрати для аналізу необхідні  матеріали і перевірити їх доброякісність. З іншого боку, вимоги, які ставляться перед аналізом, так чи інакше переадресовуються  бухгалтерському обліку. Щоб більш  якісно забезпечити аналіз інформацією, зробити її більш оперативною, доступною  і зрозумілою, вся система бухгалтерського обліку постійно удосконалюється. Для більшої своєї аналітичності бухгалтерський облік змінює форми і зміст регістрів, порядок документообігу тощо.