Аналіз основних елементів оборотного капіталу підприємства та управління ними

Тема 1. Теоретичні основи фінансового аналізу діяльності підприємства

    1.1.  Мета, зміст і завдання  фінансового аналізу

    Фінансовий  аналіз діяльності підприємства – це комплекс робіт, пов’язаний:

    а) з дослідженням економічних процесів в їх взаємозв’язку, що складаються  під дією об’єктивних економічних  законів і суб’єктивних факторів;

    б) з науковим обгрунтуванням планів управлінських рішень, що приймаються, та з об’єктивною оцінкою результатів їх виконання;

    в) з виявленням позитивних та негативних факторів, що впливають на результати діяльності підприємства;

    г) з розкриттям тенденцій та пропорцій  розвитку підприємства, з визначення невикористаних внутрішньогосподарських  резервів та ресурсів;

    д) з узагальненням передового досвіду  й виробленням пропозицій з його використання в практиці даного підприємства.

    Фінансовий  аналіз є основою для управління фінансами підприємства. Він охоплює  три основні напрями:

1. оцінювання фінансових потреб підприємства;
2. розподіл потоків грошових коштів залежно від конкретних планів підприємства, визначення додаткових обсягів залучених фінансових ресурсів та каналів їх одержання – кредити, пошук внутрішніх резервів, додатковий випуск акцій, облігацій тощо;
3. забезпечення системи фінансової звітності, яка б об’єктивно відображала процеси та забезпечувала контроль за фінансовим станом підприємства.

       Вивчення  явищ природи і суспільного життя  неможливе без аналізу. Аналіз (від  грецького – analisis) буквально означає розчленування, розклад об’єкта, що вивчається, на частини, елементи, внутрішньо притаманні цьому об’єкту складові (умовні або реальні). Аналіз виступає в діалектичному, суперечливому єднанні з поняттям “синтез” – єднання раніше розчленованих елементів об’єкта в єдине ціле. Тому, аналіз в вузькому плані є розкладом явища або предмета на складові частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого. Таке розчленування дозволить заглянути в середину досліджуваного предмету, явища, процесу, зрозуміти його внутрішню суть, визначити роль кожного елемента в предметі або явищі, що досліджується.

     Отже, аналіз – це метод дослідження, що полягає в реальному або уявному розкладі, розбивці, розчленуванні об’єкта дослідження на складові частини та вивченні окремих сторін, властивостей та взаємозв’язків кожної частини. Це дає змогу з’ясувати внутрішню суть і природу досліджуваного об’єкта (предмета, процесу, явища), його залежність від різних впливів внутрішнього та зовнішнього характеру.

    Завдання  аналізу – розкрити і зрозуміти основні причини і фактори, що здійснюють визначаючий вплив на фінансовий стан підприємства в даний момент.

    Діагностика банкрутства  – це вид фінансового аналізу, що націлений, в першу чергу, на виявлення якомога раніше різноманітних збоїв та упущень в діяльності підприємства, потенційно небезпечних з точки зору вірогідності банкрутства. Підприємство, на якому серйозно ведеться аналітична робота, здатне раніше розпізнати майбутню кризу, оперативно відреагувати на неї та уникнути її чи зменшити ступінь ризику. Фінансовий аналіз дозволяє ефективно керувати фінансовими ресурсами, виявляти тенденції в їх використанні, виробляти прогнози розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу. Основною метою фінансового аналізу є всебічна оцінка фінансового стану підприємства, його ділової активності, одержання ключових (найбільш інформативних) параметрів, що дають найбільш об’єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків і збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами і кредиторами. При цьому аналітика і менеджера може цікавити як поточний фінансовий стан підприємства, так і очікувані параметри його фінансового стану, на основі чого своєчасно виявляються та усуваються недоліки у фінансовій діяльності, знаходяться шляхи поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

    Тільки  за допомогою фінансового аналізу  можна поставити вірний діагноз  економічної “хвороби” підприємства, знайти найбільш вразливі місця в економіці підприємства й запропонувати ефективні рішення по виходу з кризового стану.

    Основними функціями фінансового  аналізу є:

• об’єктивна оцінка фінансового стану підприємства;
• вияв факторів і причин досягнутого стану;
• підготовка і обгрунтування прийнятих управлінських рішень в області фінансів;
• своєчасне вживання заходів щодо підвищення платоспроможності підприємства;
• забезпення розробки планів фінансового оздоровлення підприємства;
• виявлення і мобілізація резервів покращення фінансового стану та підвищення ефективності господарської діяльності.

    Об’єктом  фінансового аналізу є конкретне підприємство чи фінансова операція цього підприємства.

    Суб’єктами  фінансового аналізу  виступають аналітики, які аналізують діяльність підприємства.

    Під предметом фінансового аналізу розуміють господарські процеси підприємств, соціально-економічну ефективність та підсумкові фінансові результати їх діяльності, що складаються під дією об’єктивних і суб’єктивних факторів. Ці фактори відображаються через систему економічної інформації.

    Залежно від обсягу аналітичного дослідження, фінансовий аналіз поділяється на повний і тематичний.

    Залежно від об’єкта фінансового аналізу  він поділяється на:

• аналіз фінансового стану підприємства вцілому;
• аналіз діяльності окремих структурних підрозділів підприємства;
• аналіз окремих фінансових операцій підприємства.

    Залежно від періоду проведення фінансового  аналізу він поділяється на попередній та поточний (оперативний).

1.2. Методи й прийоми  фінансово-економічного  аналізу.

    Під методом в широкому розумінні  розуміється підхід, шлях до вивчення реальної дійсності, явищ природи й  суспільства. Загальним за своїм  характером, розкриваючим загальні закони розвитку матеріального світу, є діалектичний метод, в якому явища, що вивчаються, беруться в їх взаємозв’язку і взаємообумовленості, в їх русі, зміні і розвитку.

Метод фінансового аналізу визначається змістом та особливостями предмету, цілями, вимогами і задачами, які  постають перед аналізом. Під  методом фінансового аналізу розуміється діалектичний метод підходу до вивчення фінансових процесів в їх становленні та розвитку. Тобто, метод фінансового аналізу – це системне, комплексне дослідження, взаємопов’язане визначення інформації фінансового характеру з метою її об’єктивної оцінки, виявлення резервів підвищення ефективності використання фінансових ресурсів та забезпечення необхідною інформацією для прийняття оптимальних рішень з управління ними.

Практика  фінансового аналізу виробила основні  правила аналізу фінансових звітів. Серед них можна виділити такі основні:

    1) горизонтальний (тимчасовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

    2) вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат в цілому;

    3) трендовий аналіз – порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показника, вільних від випадкових впливів та індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду формуються можливі значення показників у майбутньому. Таким чином здійснюється перспективний (прогнозний) аналіз;

    4) факторний аналіз – це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих або стохастичних прийомів дослідження.

    В фінансовому аналізі використовують такі спеціальні прийоми:

• порівняння;
• групування та узагальнення;
• розрахунок коефіцієнтів;
• розчленування загальних показників;
• розрахунок середніх та відносних показників;
• балансове зіставлення;
• розрахунок рядів динаміки;
• графічне зображення величин, що аналізуються;
• ланцюгові підстановки;
• індекси;
• економіко-математичні методи.

    Існують різні класифікації методів фінансового  аналізу. Розрізняють формалізовані і неформалізовані методи аналізу. Неформалізовані методи аналізу грунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок та сценаріїв; психологічні; морфологічні; порівняльні; побудови системи показників; побудови системи аналітичних таблиць.

    До  формалізованих методів фінансового  аналізу належать ті, в основу яких покладені жорстко формалізовані  аналітичні залежності. Основні з  них: арифметичних різниць; ланцюгових підстановок; відсоткових чисел; дисконтування; диференційний; балансовий; логарифмічний; виокремлення ізольованого впливу факторів; інтегральний; простих та складних відсотків тощо.

    Фінансовий  аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати  та ідентифікувати взаємозв’язки між  основними показниками. Існують  три основні типи моделей:

    - Дескрептивні моделі (описового характеру) є основними для оцінювання фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансових звітів у різноманітних аналітичних розрізах; вертикальний і горизонтальний аналіз звітності; трендовий аналіз; аналіз відносних показників і коефіцієнтів; порівняльний (просторовий) аналіз; факторний аналіз; система аналітичних коефіцієнтів. Дескриптивні моделі базуються на використанні інформації бухгалтерської звітності;

    - Предикативні моделі – це моделі прогнозтичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та витрат підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпоширеніші з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу (аналіз беззбитковості); побудова прогностичних фінансових звітів; моделі динамічного аналізу; моделі ситуаційного аналізу;

    - Нормативні моделі – це моделі, які роблять можливим порівняння фактичних результатів діяльності підприємства з нормативними. Ці моделі в основному використовуються у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат для відповідних технологічних процесів, видів виробів та з’ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

    Отже, під час фінансового аналізу  можуть використовуватись найрізноманітніші  прийоми, методи та моделі аналізу. Їх кількість і широта

    застосування  залежать від конкретних цілей аналізу  та визначаються його завданнями в  кожному окремому випадку. 
 

Тема 2. ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ фінансового аналізу.

2.1. Значення бухгалтерського балансу для фінансового аналізу.

     Інформаційною базою фінансового аналізу підприємств  є фінансова звітність. Мета аналізу фінансових звітів – допомогти фінансовим аналітикам обгрунтувати свої фінансові плани, виявити слабкі місця у фінансових операціях підприємства, вжити відповідних заходів по виправленню становища, прийняти рішення про найефективніше вкладання коштів і ресурсів, скоригувати напрями майбутньої діяльності підприємства.

     Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, які складені за даними фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у зручному і зрозумілому вигляді для прийняття цими користувачами певних ділових рішень. Складання фінансової звітності відбувається на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку (П(С)БО) № 1 – 5.

     П(С)БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначає мету фінансової звітності, її склад, основні елементи, звітний період, якісні характеристики, принципи підготовки і розкриття  інформації.

     Метою фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.