Вплив структури капіталу на фінансову стійкість підприємства

свідчить  про  кризову  ситуацію,  про  не  здатність  розраховуватися  із  своїми 

зобов’язаннями та вважається неплатоспроможності. 

У  2008  році  підприємство  коливалося  між  IV  –  V  класом  за  бальним 

методом  оцінки  фінансової  стійкості,  його  сукупний  бал  становив  –  25,5.  На

нашу  думку,  у  2008  році  ТОВ  «Горобина»  більш  наближений  до  IV  класу. 

Отже,  у  2007,  2008  та  2009  роках  підприємство  відноситься  до    IV  класу 

фінансової  стійкості,  а  отже  перебуває  у  передкризовому  становищі,  його

фінансова  стійкість  послаблена  і  існує  значний  ризик  втрати

платоспроможності.

Таким  чином,  за  бальним  методом  оцінки  фінансової  стійкості 

підприємство  перебуває  у  достатньо  скрутному  становищі,  наближеному  до

втрати платоспроможності та стійкості  в загалом.

Існує велика кількість методик  оцінки фінансової стійкості підприємства,

але  найбільш  відомими  є  розрахунок  абсолютних  та    відносних  показників.  З 

метою  надання  об’єктивної  оцінки  фінансової  стійкості  підприємства  ми

пропонуємо  застосування комплексного методу,  який дає  змогу прослідкувати

причини  зміни  фінансової  стійкості  в  залежності  від  змін  складових 

інтегрального показника. 

Фінансова  стійкість  підприємства  –  це  здатність  підприємства  на  основі

ефективного  управління  створити  рівновагу  між  власними  та  залученими

коштами, а також розподілити  та використати свої фінансові ресурси  так, щоб 

забезпечити збільшення рентабельності та можливість розвитку підприємства за

умови збереження плато8 та кредитоспроможності.

Саме  виходячи  із  даного  визначення,  можна  стверджувати  про

взаємозалежність величини чистого  прибутку підприємства та показників його

фінансової стійкості.

Насамперед,  з метою  встановлення  взаємозалежності між прибутковістю 

підприємства  та  показниками  фінансової  стійкості  підприємства

результативною ознакою  (у) було обрано величину чистого прибутку  (збитку), 

який відображено в рядку 220 (225) форми №2 «Звіт про фінансові  результати».

Факторними ознаками (х) першорядно було обрано показники фінансової

стійкості,  а саме:  середньорічну вартість  запасів (х1),  величину  залученого

капіталу  (х2),  робочий  капітал  підприємства  (х3),  коефіцієнт  покриття  (х4),

коефіцієнт  автономії  (х5),  коефіцієнт  фінансового  левереджу  (х6),  коефіцієнт

Бівера (х7).

Враховуючи  дослідження  мультиколінеарності  та  результати  аналізу 

крокової  регресії,  доцільно  про  виключити  з  моделі  наступні  фактори:

залучений капітал (х2); коефіцієнт покриття (х4), оскільки за ступенем впливу він 

перебуває  на  останньому  місці,  окрім  того  зв'язок  коефіцієнта  покриття  із

чистим прибутком виявився оберненим; коефіцієнт автономії (х5). Та відповідно

залишено  в  моделі  такі  фактори,  як  коефіцієнт  фінансового  левереджу  (х6),

робочий капітал (х3), запаси (х1) та коефіцієнт Бівера (х7).

Проте,  досліджуючи  фінансову  стійкість,  використовувався  показник

власного  оборотного  капіталу.  Виходячи  з  рівняння  балансу,  результат

розрахунку робочого капіталу буде збігатись зі значенням власного оборотного

капіталу.  Тому  надалі  абсолютний  показник  «робочий  капітал»  було  замінено

відносним показником «частка власного оборотного капіталу у валюті балансу»,

який  розрахуємо  шляхом  ділення  величини  власного  оборотного  капіталу

(рядок 620 8 рядок 260 форми №1  «Баланс») на валюту балансу (рядок  280).

Окрім  того,  замінено  також  абсолютний  показник  запасів  (х1)  на

відносний показник  достатності основного джерела покриття  запасів,  оскільки

його  позитивне  значення  свідчить  про  абсолютний  тип  фінансової  стійкості 

підприємства. Даний показник розрахуємо шляхом ділення  величини  власного

оборотного  капіталу  на  величину  запасів  (сума  рядків  1008140  форми  №1

«Баланс»).

Коефіцієнт  фінансового  левереджу,  який  показує  співвідношення

довгострокового  та  власного  капіталів  замінили  коефіцієнтом  фінансової 

стійкості, що  розраховується шляхом  ділення  власного капіталу  (рядок 380  +

рядок 430 форми №1 «Баланс») на залучений  капітал (рядок 480 + рядок 620 +

рядок 630 форми №1 «Баланс»). Даний  показник можна розрахувати для  будь8

якого  підприємства,  навіть  якщо  в  його  балансі  немає  довгострокових

зобов'язань. Окрім  того,  в  побудованій  моделі  спостерігається  прямий  зв'язок

між  чистим  прибутком  та  коефіцієнтом  фінансового  левереджу, що  не  зовсім

відповідає  логіці  фінансового  аналізу,  проте  пояснюється  особливістю 

досліджуваної вибірки.

Отже,  для  побудови  моделі  доцільно  використовувати  такі  чотири

показники:

−  х1 – співвідношення власного оборотного капіталу та запасів (Ксвок);

−  х2 –  співвідношення  власного оборотного капіталу  та  валюти балансу 

(Ксвокб);

−  х3 – коефіцієнт фінансової стійкості (Кфс);

−  х4 – коефіцієнт Бівера (КБ). 

Отже, одержано рівняння регресії:

 

у = – 4530,3 + 8629,755х1 – 26043,13х2 – 461,0367х3 + 13125,36x4            (3.11)

 

Матриця  парних  коефіцієнтів  кореляції  показує,  що  між  чистим

прибутком  та  всіма  факторами  спостерігається  прямий  зв'язок,  тобто  чим 

вищим є значення кожного окремого фактора, тим вищим є чистий прибуток.

Найбільш тісним виявився зв'язок між чистим прибутком та коефіцієнтом

співвідношення  власного  оборотного  капіталу  і  запасів  (х1),  а  найслабшим  –

зв'язок між чистим прибутком та коефіцієнтом фінансової стійкості (х3).

Після  перевірки  побудованої  нами  економіко8статистичної  моделі

взаємозв'язку  чистого  прибутку  та  показників  фінансової  стійкості  на

адекватність процесу фінансової стійкості за допомогою коефіцієнта  множинної 

детермінації  (R2

)  та  F  –  критерія  Фішера,  потрібно  дану  модель  вважати 

адекватною  та  такою,  що  дає  можливість  прогнозувати  фінансову  стійкость

підприємств  залежно  від  зміни  коефіцієнта  фінансової  стійкості,

співвідношення  власного  оборотного  капіталу  та  запасів,  частки  власного

оборотного  капіталу  у  валюті  балансу  та  коефіцієнта  Бівера,  а  також  для 

розрахунку нормативних значень окремих показників.

Наступним  кроком  для  побудови  моделі  комплексної  оцінки  фінансової

стійкості є обгрунтування оптимальних  меж цих показників.

Першим  показником  є  коефіцієнт  співвідношення  власного  оборотного

капіталу та запасів. Окремі автори, як, наприклад, Артеменко В.Г. та Беллендир

М.В.,  Лахтіонова  Л.А.,  Крамаренко  Г.О.,  пропонують  розраховувати 

співвідношення  власного  оборотного  капіталу  та  запасів,  що  називають 

коефіцієнтом  забезпечення  матеріальних  запасів.  При  цьому  наводяться

оптимальні значення 0,6 – 0,8.

Значення  показника,  що  не  перевищує  1,  свідчить  про  те,  що

підприємство  перебуває  в  абсолютно  стійкому фінансовому  становищі,  а  саме

такого  стану  і  повинно  прагнути  підприємство.  На  нашу  думку,  виходячи  із

проведеного аналізу, нормативне значення співвідношення власного оборотного

капіталу та запасів необхідно  встановити на рівні 1 та, відповідно, чим  вищим є 

його величина, тим краще. Отже, х1 > 1.

Коефіцієнт фінансової  стійкості  або,  як  його називає Філімоненков О.С. 

коефіцієнт  фінансової  стабільності,  повинен  мати  мінімальне  значення  1,  що

свідчитиме  про  стійкий  фінансової  стан  підприємства  та  його  відносну

незалежність  від  зовнішніх  фінансових  джерел.  Проте  виходячи  з  тверджень

інших  авторів,  співвідношення  власного  та  залученого  капіталу  може

коливаєтися в межах від 0,5 до 9,5. При цьому середнє арифметичне  значення

становить  5. Саме  тому  вважаємо  доцільним  встановити  оптимальне  значення

коефіцієнта  фінансової  стійкості  (х3)  на  рівні  5.  Таке  значення  і  вище 

підтверджуватиме абсолютну стійкість  підприємства.

Ознакою  формування  незадовільної  структури  балансу  є  таке  фінансове 

становище підприємства, у якого протягом тривалого часу коефіцієнт Бівера не

перевищує  0,2,  що  відображає  небажане  скорочення  частки  прибутку,  яка 

спрямовується  на  розвиток  виробництва. Методичні  рекомендації  з  виявлення 

ознак  неплатоспроможності  підприємства  та  ознак  дій  щодо  приховування

банкрутства, фіктивного банкрутства  або доведення до банкрутства  пропонують

оптимальне значення коефіцієнта  Бівера, яке рівне 0,4. Отже, х4 < 0,4.

Стосовно частки  власного оборотного капіталу  в майні підприємства,  то

сучасна література не пропонує оптимальних  значень даного показника. Проте,

виходячи з логіки фінансового  аналізу, можна стверджувати, що позитивним є 

зростання даного коефіцієнта. Для  розрахунку оптимальної межі використаємо

результати  проведеного  вище  дослідження  та  виведену  нами  формулу

взаємозв'язку чистого прибутку та показників фінансової стійкості. При  цьому,

значення чистого прибутку прирівняємо  до 0. Отже, одержимо такий результат:

у = – 4530,3 + 8629,755х1 – 26043,13х2 – 461,0367х3 + 13125,36x4

0 = – 4530,3 + 8629,755*1 – 26043,13х2 –  461,0367*1 + 13125,36*0,4

26043,13 х2 = – 4530,3 + 8629,755 – 2305,1835 + 5250,144

26043,13 х2 – 7044,4155

Х2 = 0,27049

Отже, значення коефіцієнта співвідношення власного оборотного капіталу

та  валюти  балансу  (х2)  в  точці  беззбитковості  повинно  наближатись  до  0,27.

Саме тому, на нашу думку, оптимальним  значенням даного показника є  рівень

0,27.

Для комплексної оцінки фінансової стійкості підприємств ми пропонуємо

застосовувати таку модель:

 

Z = х1*х2*х3*х4                                                                                            (3.12) 

де  Z  –  це  інтегрований  показник  оцінки  фінансової  стійкості 

підприємства.

 

Добуток  оптимальних  значень  коефіцієнта  співвідношення  власного

оборотного  капіталу  та  запасів  (х1),  коефіцієнта  співвідношення  власного

оборотного  капіталу  та  валюти  балансу  (х2),  коефіцієнта  фінансової  стійкості 

(х3) та коефіцієнта Бівера (х4) становить: 

1*0,27*5*0,4 = 0,54 

У такий спосіб, оптимальне значення Z8показника повинно бути не менше 

0,54. Це  свідчитиме про  абсолютно   стійке фінансове  становище  підприємства.

Відхилення  від  норми  в  меншу  сторону  свідчитимуть  про  порушення 

фінансової стійкості.

Під час розрахунку значення інтегрованого  показника не можна повністю

покладатись  на  цифру  0,54  і  поділяти  підприємства  на  стійкі  й  нестійкі.  Для 

визначення  типу фінансової  стійкості  необхідно  враховувати  значення  кожної

складової  запропонованої моделі, адже від'ємні  значення окремих коефіцієнтів

при  добутку  можуть  утворювати  додатні,  що  свідчитиме  про  абсолютну 

стійкість  підприємства.  Виходячи  саме  з  таких  міркувань,  ми  визначили  такі

види фінансової стійкості:

1) абсолютний вид фінансової  стійкості  (інтегрований показник Z > 0,54

за умови, що всі факторні ознаки мають значення > 0). Даний тип  свідчить про 

те,  що  підприємство  забезпечене  власним  оборотним  капіталом,  діяльність  є 

прибутковою, а власних коштів є значно більше, аніж залучених;

2)  нормальний  вид  фінансової  стійкості  (інтегральний  показник  Z

коливається  в  межах  від  0  до  0,54,  а  факторні  ознаки  х1,  х2,  та  х4  мають 

позитивне  значення).  Даний  тип  стійкості  свідчить  про те,  що  підприємство

недостатньо  забезпечене  власним  оборотним  капіталом,  працює  прибутково,

проте значення окремих показників нижче від оптимального; 

3) нестійкий за структурою капіталу (інтегрований показник Z > 0, проте 

факторні  ознаки  х1  та  х2  мають  від'ємне  значення).  Даний  тип  фінансової

стійкості свідчить про те, що підприємство працює прибутково, проте структура 

капіталу  не  є  задовільною,  про  що  свідчить  відсутність  власного  оборотного

капіталу;

4) нестійкий за результатом діяльності (інтегрований показник Z < 0, при

цьому факторні ознаки х1 та х2 мають  додатне значення, а х4 – від'ємне). Цей вид 

стійкості  показує,  що  підприємство  працює  збитково,  але  має  в  наявності 

власний оборотний капітал;

5)  кризовий  вид фінансової  стійкості  (інтегрований  показник Z  <  0, при 

цьому факторні ознаки х1, х2 та х4 мають  від'ємне значення). Даний вид стійкості 

вказує  на  те,  що  підприємство  працює  збитково,  має  незадовільну  структуру 

капіталу, в тому числі нестачу власних оборотних коштів.

Отже,  розглянемо  модель  комплексної  оцінки  фінансової  стійкості  на

ТОВ «Горобина» за 2005 – 2009 роки (табл. 3.5).

Таблиця  3.5  –  Розрахунок  інтегрального  показника  фінансової  стійкості 

ТОВ «Горобина» за 2005 – 2009 роки.

Роки 

Відхилення 2009

року до:  Показник

2005  2006  2007  2008  2009  2005  2008

Х1  0,41  0,53  1,38  0,89  1,42  1,01  0,53

Х2  0,04  0,08  0,24  0,22  0,32  0,28  0,1

Х3  0,30  0,32  0,67  0,50  0,71  0,41  0,21

Х4  0,03  0,01  80,03  80,02  80,02  80,05  0,00

Z  0,0001  0,0001  80,0067  80,0020  80,0065  80,0066  80,00449

 

Виходячи  з даних  таблиці, можна  зробити  висновок, що  за  аналізований