Управління фінансовою стійкістю комерційного банку (на прикладі ВАТ Акціонерний Банк "Укргазбанк")

зіставлення різних варіантів управлінських  рішень із метою вибору оптимального з них; наприклад, установлюючи процентну  ставку за депозитами населення вибирають  такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності  достатніх можливостей для обслуговування вкладників;

зіставлення результатів діяльності до і після  впровадження якогось нововведення; наприклад, витрати коштів на придбання (будівництво) офісу банку в центрі міста можуть компенсуватися залученням солідних клієнтів, що забезпечить  банку збільшення залишків на розрахункових  рахунках.

2. Метод приведення показників у порівнянний вид. Наприклад, щоб згрупувати усі видані банком кредити, необхідно привести їх суми в порівнянний вид (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній валюті); для цього суми кредитів в іноземній валюті трансформуються в гривневий еквівалент шляхом множення на відповідний валютно-обмінний курс, і тільки після цього підсумовуються усі видані банком кредити (гривневі кредити і гривневі еквіваленти кредитів в іноземній валюті). Цей метод використовується також у разі порівняння фактичних показників із показниками попередніх періодів. Наприклад, в умовах інфляції складно проаналізувати динаміку показників без приведення їх у порівнянний вид. Для цього необхідно фактичне значення якогось вартісного показника розділити на індекс інфляції за даний період, і лише після цього отриманий показник можна порівнювати з показником минулого періоду.

3. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку та ін., а відносні відбивають співвідношення яких-небудь абсолютних показників. Відносні показники виражаються у формі коефіцієнтів (за базу взято 1) або відсотків (за базу взято 100). До них відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.

4. Метод групувань дає змогу через систематизацію даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів. Під час аналізу фінансової стійкості застосовуються угруповання рахунків балансу з погляду виділення власних і залучених коштів, довго - і короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків. Статті можуть бути згруповані також за ступенем ліквідності, економічної сутності банківських операцій, рівнем прибутковості (за активом) і вартості (за пасивом).

5. Балансовий метод слугує головним способом для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку. Правильно розуміючи ("читаючи") баланс банку, можна охарактеризувати його поточний фінансовий стан (через показники платоспроможності і ліквідності), а також ефективність активно-пасивних операцій (через показники прибутковості).

6. Графічний метод. Графіки являють собою масштабне зображення показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно художніх фігур і мають велике ілюстративне значення. Завдяки їм досліджуваний матеріал стає зрозумілішим.

7. Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Аналітична таблиця являє собою систему суджень, виражених мовою цифр. Вона набагато виразніша і наочніша, ніж словесний текст. Показники в ній розташовуються в більш логічній і послідовній формі порівняно з текстовим викладом, займають менше місця, і пізнавальний ефект досягається набагато швидше. Табличний матеріал дає змогу охопити аналітичні дані в цілому як єдину систему. За допомогою таблиць легше простежуються зв’язки між досліджуваними показниками.

Відповідно  до Закону України "Про Національний банк України" [2] та Закону України "Про  банки і банківську діяльність" [1], Національний банк України (далі - Національний банк) для аналізу та контролю нормативного рівня стійкості комерційних  банків банківської системи України "Інструкцією про порядок регулювання  діяльності банків в Україні" встановив порядок визначення регулятивного капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками та визначають необхідну структуру активів та пасивів балансу з врахуванням рівня відповідного банківського ризику [12]:

1. Нормативи  капіталу:

мінімального  розміру регулятивного капіталу (Н1),

адекватності  регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2),

співвідношення  регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3);

2. Нормативи  ліквідності:

миттєва ліквідність (Н4),

поточна ліквідність (Н5),

короткострокова ліквідність (Н6);

3. Нормативи  кредитного ризику:

максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7),

великих кредитних  ризиків (Н8),

максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9),

максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10);

4. Нормативи  інвестування:

інвестування  в цінні папери окремо за кожною установою (Н11),

загальної суми інвестування (Н12);

5. Норматив  ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13).

Базою для  розрахунку економічних нормативів Н2, Н3, Н7, Н8, Н11, Н12, Н13 є регулятивний капітал банку. Базою для розрахунку економічних нормативів Н9, Н10 є статутний капітал банку.

Одночасно, для  підтримання необхідного рівня  нормативної стійкості банків за рахунок створення зовнішніх  та внутрішніх страхових резервів на компенсацію ризиків банківської  діяльності, Національний банк впровадив  нормативи резервування, викладені  в наступних інструкціях та положеннях:

1. "Положення  про порядок формування обов'язкових  резервів для банків України" [16], яким впроваджений зовнішній  високоліквідний резерв - щоденний обсяг коштів банку на кореспондентському рахунку в Національному банку - норматив обов'язкового резервування (установлений Національним банком у процентному значенні розмір обов'язкових резервів до зобов'язань щодо залучених банком коштів).

Об'єктом резервування є сума пасивів (склад залучених  та запозичених зобов'язань), а за окремими активно-пасивними рахунками - пасивне сальдо за зведеним балансом банку.

2. "Положення  про порядок формування та  використання резерву для відшкодування  можливих втрат за кредитними  операціями банків" [15], яким впроваджений внутрішній резерв банку за рахунок відрахування частини балансового прибутку на створення резерву компенсації ризиків неповернення частини коштів, вкладених банком в активні кредитні операції.

Об’єктом  для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний  ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

3. "Положення  про порядок формування резерву  під операції банків України  з цінними паперами " [14], яким  впроваджений внутрішній резерв  банку за рахунок відрахування  частини балансового прибутку  на створення резерву компенсації  ризиків неповернення частини  коштів, вкладених банком в активні  операції з цінними паперами.

4. "Положення  про порядок формування і використання  банками резерву для відшкодування  можливих втрат від дебіторської  заборгованості" [13], яким впроваджений  внутрішній резерв банку за  рахунок відрахування частини балансового прибутку на створення резерву компенсації ризиків неповернення частини коштів дебіторської заборгованості клієнтів та інших банків, які виникли в ході виконання банківських операцій.

5. "Правила  резервування коштів за залученими  уповноваженим банком депозитами  і кредитами (позиками) в іноземній  валюті від нерезидентів" [17], якими  встановлений додатковий зовнішній  резерв:

Банк зобов'язаний резервувати кошти за кожною операцією  залучення депозиту, кредиту (позики) в іноземній валюті від нерезидента (далі - операція) у розмірі 20 відсотків  від загальної суми операції.

Банк протягом періоду резервування зобов'язаний зберігати кошти, що резервуються, на кореспондентському рахунку Національного  банку.

6. "Порядок резервування  коштів за сформованими резервами  за кредитними операціями в  іноземній валюті з позичальниками, у яких немає джерел надходження  валютної виручки" [18], яким встановлений  додатковий зовнішній резерв:

резервування  банками України (далі - банк) коштів на окремому рахунку в Національному банку України (далі - Національний банк) у сумі, що відповідає обсягу сформованого спеціального резерву за кредитними операціями в іноземній валюті з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки

1.4 Основні принципи  комплексного оцінювання фінансової  стійкості банку

 

Для одержання  об’єктивних результатів, які сприяють підвищенню ефективності функціонування банку, у комплексному аналізі фінансової стійкості доцільно виділити такі етапи  його проведення [48]:

перший етап - уточнюються об’єкти, ціль і завдання аналізу, складається план аналітичної  роботи;

другий етап - розробляється система різних показників, за допомогою яких характеризується об’єкт аналізу;

третій етап - збирається і підготовляється до аналізу необхідна інформація (перевіряється  її точність, приводиться в порівнянний  вид та ін);

четвертий етап - фактичні результати порівнюються з  показниками плану звітного періоду, фактичними даними минулих років (періодів), основними показниками банків-конкурентів  тощо;

п’ятий етап - зібрана інформація детально аналізується різними методами економічного аналізу  фінансової стійкості;

шостий етап - виявляються відхилення фактично отриманих результатів від планових або нормативних, а також причини  цих відхилень і можливості їх усунення;

сьомий етап - на підставі результатів аналізу  пропонуються рекомендації щодо удосконалення  управління активно-пасивними операціями (зміна структури активів і  пасивів із мінімальним рівнем різних банківських ризиків).

Комплексний аналіз фінансового стану банку  являє собою багатомірне завдання. На рис.1.3 показана система комплексного аналізу фінансової стійкості сучасного  комерційного банку, що включає оцінку фінансово-економічної ситуації в  країні, аналіз власних, запозичених  і залучених коштів, активів, доходів, витрат і прибутковості, ліквідності  і платоспроможності, банківських  ризиків, дотримання економічних нормативів, фінансового стану клієнтів банку, інтегровану оцінку фінансової стійкості.

 

Рис.1.3 Система  комплексного аналізу фінансової стійкості  сучасного комерційного банку [48]

 

З’ясовуючи  фінансову стійкість банку, передусім  необхідно оцінити фінансово-економічну ситуацію в країні, яка прямо чи опосередковано впливає на банк (особливо при визначенні політики щодо проведення активно-пасивних операцій), на фінансові  результати його діяльності і рівень надійності (ліквідність та платоспроможність).

З моменту  отримання Україною незалежності економічну ситуацію в країні можна охарактеризувати як нестабільну і важкопрогнозовану. Більшість макроекономічних показників, які затверджувалися в законах  про бюджет на різні роки, не дотримувалися, що призводило до незбалансованості  доходів і витрат Державного бюджету. Оскільки надходження до бюджету були недостатніми для фінансування видатків у повному обсязі, відбувалося незаплановане зростання дефіциту бюджету, який покривався переважно шляхом емісії грошей. Серед основних факторів, які впливають на діяльність українських банків, слід відзначити економічні, політичні, юридичні і соціально-економічні.

Що стосується економічних факторів, то слід відмітити, по-перше, значне падіння ВВП України (за останнє десятиріччя обсяг  ВВП скоротився більше ніж на 50%), що відповідно вплинуло на результати діяльності комерційних банків (наприклад, загальний обсяг капіталу всіх банків країни дорівнює обсягу капіталу одного середнього банку ФРН); по-друге, недосконале  податкове законодавство спричинило розвиток тіньової економіки, яка за масштабами зрівнялась з офіційною; по-третє, низький рівень припливу іноземного капіталу; по-четверте, наявність протягом тривалого часу від’ємного сальдо в зовнішньоторговельному обороті.

Серед політичних факторів, які безпосередньо впливають  на економічну ситуацію в країні, слід відзначити, по-перше, значний рівень корумпованості на різних рівнях державного управління, що стримує ринкові перетворення; по-друге, відсутність політичної злагоди  серед основних політичних сил країни.

До юридичних  факторів необхідно віднести, насамперед, відсутність стабільної законодавчої бази, що заважає діяльності суб’єктів  підприємництва і не сприяє поліпшенню інвестиційного клімату в країні.

До найсуттєвіших  соціально-економічних факторів належать: падіння життєвого рівня населення  внаслідок погіршення загальної  економічної ситуації в країні і  недовіра широких верств населення  до фінансово-кредитних інституцій. Усі перелічені фактори негативно  впливають на банківську систему, яка, незважаючи на ці обставини, залишається  найбільш розвинутою сферою економіки  України.