Управління фінансовою стійкістю комерційного банку (на прикладі ВАТ Акціонерний Банк "Укргазбанк")

Ю.С. Масленченков ставить фінансову стійкість  у залежність від відповідності  діяльності банку нормативним узагальнюючим  показникам, які синтезують характеристики економічних складових стійкості: обсяг і структура власних  коштів, рівень доходів і прибутку, достатність капіталу, мультиплікативна ефективність власного капіталу, норма  прибутку на власний капітал, ліквідність, створення доданої вартості банком [69]. До прихильників такого розуміння  фінансової стійкості належить Р. Шіллер, автор книги "Фінансова стійкість  комерційного банку та шляхи її зміцнення" [69]. На мою думку, фінансова стійкість  не може визначатись тільки відповідністю  діяльності банку нормативним узагальнюючим  показникам, тому що останні слугують лише орієнтиром і нерідко неправильно  розраховуються. Урахування обмеженої  групи показників фінансової стійкості  банку також є недостатнім  і потребує розширення.

Н. Шелудько пропонує таке визначення фінансової стійкості: "Це динамічна інтегральна характеристика спроможності банку як системи трансформування  ресурсів та ризиків повноцінно (з  максимальною ефективністю та мінімальним  ризиком) виконувати свої функції, витримуючи вплив факторів зовнішнього та внутрішнього середовища" [70]. Таке твердження непереконливе. По-перше, у ньому дається дуже вузьке визначення комерційного банку  як системи. По-друге, незрозумілим є  ставлення автора до показників платоспроможності  та ліквідності і важливості їх для  визначення фінансової стійкості.

Деякі автори роблять спробу визначити фінансову  стійкість у межах певних показників [72]. Вони формують групу коефіцієнтів для оцінки фінансової стійкості  комерційного банку на основі аналізу  джерел його коштів, залежності від  кредитів, розміру власних коштів відносно залучених та ін. Зазначений підхід викликає кілька зауважень. По-перше, вибір показників обмежується показниками, що характеризують переважно пасиви балансу банку без урахувань змін в активі. По-друге, автори на свій розсуд формують перелік показників та їх пріоритетність за відсутності єдиних нормативних критеріїв, які характеризують фінансову стійкість комерційного банку.

Можна виділити низку суттєвих, на наш погляд, недоліків, притаманних розглянутим визначенням  фінансової стійкості комерційного банку. По-перше, методологія і практика визначення фінансової стійкості ще не повною мірою охоплюють основні  аспекти цього процесу у взаємозв’язку  і взаємообумовленості, а система  показників, які використовуються, являє собою зведення особистих  відокремлених характеристик, часто  не пов’язаних між собою, що суттєво  ускладнює визначення і забезпечення фінансової стійкості комерційного банку. По-друге, недостатньо повно  враховуються фактори, що формують стійкість  комерційного банку. По-третє, недостатньо  розроблені методологічні аспекти  формування фінансової стійкості комерційного банку і відсутні методичні підходи  до прогнозування фінансової стійкості  шляхом розроблення бізнес-плану  комерційного банку.

Одним із головних факторів розвитку економіки, реалізації і впровадження інвестиційних програм є кредитно-банківська система країни взагалі та комерційні банки зокрема. Злиття промислового і банківського капіталу у формі фінансово-промислових груп є основою розвитку економіки. Важливою якісною характеристикою кредитно-банківської системи має бути її стійкість. Досягти цієї якісної характеристики неможливо без забезпечення стійкості кожного окремого комерційного банку. Основна проблема стійкості комерційних банків пов’язана з нестабільною економікою України, яка робить тільки перші кроки у напрямку відкритого суспільства з метою знайти своє місце у світогосподарських відносинах. Ця проблема визначається насамперед стабільністю економічного середовища, яке оточує комерційний банк.

Таким чином, ринкова категорія "фінансова  стійкість комерційного бан-ку" відображає фінансовий стан банківської установи в існуючому середовищі. Звідси можливо  виділити основні параметри фінансової стійкості комерційного банку. До них  належать: соціально-політична ситуація в країні, її загальноеко-номічний стан, стан фінансового ринку, внутрішня  стійкість банківської установи (рис.1.1).

Рис.1.1 Основні  параметри фінансової стійкості  комерційного банку [48]

Соціально-політична  ситуація в країні визначається рівнем соціальної стабільності в суспільстві, впливом опозиції, фінансово-економічною  і соціальною політикою, політичною орієнтацією існуючого уряду. Загальноекономічний  стан виражається такими параметрами, як стан платіжного балансу країни, інвестиційний клімат, стан реального  сектору економіки, масштаби тіньової економіки, рівень оновлення виробничих потужностей.

Стан фінансового  ринку визначається попитом і  пропозицією грошової маси, темпами  інфляції та інфляційними очікуваннями, вартістю і графіком обслуговування державного боргу, рівнем дохідності ринку  цінних паперів, валютообмінним курсом національної валюти, грошовою емісією, спрямованістю грошово-кредитної  політики Національного банку України.

Внутрішня стійкість  банківської установи включає в  себе такі параметри: рівень банківського менеджменту, якість банківської стратегії, достатність капіталу, рівень професійної  кваліфікації персоналу.

Виділені  параметри фінансової стійкості  комерційного банку дають змогу  провести систематизацію і класифікацію факторів, що її формують.

Різноманітність факторів, що впливають на формування стійкості комерційного банку, різниця  в характері, напрямках і формах їх виявлення викликають необхідність систематизації факторів. При цьому  така систематизація актуальна, по-перше, як методологічний інструмент для дослідження  фінансової стійкості; по-друге, як методологічна  основа для виявлення кількісних залежностей від факторів, що її формують, і побудови прогнозу розвитку; по-третє, урахування факторів необхідне  під час розроблення конкретних пропозицій стосовно напрямків поліпшення стійкості.

На цей  час систематизоване вивчення факторів, що визначають фінансову стійкість  банку, проводиться недостатньо. Разом  з тим нам видається можливим використовувати досвід, який є в  економічній літературі, для систематизації факторів, що впливають на стійкість  і надійність комерційного банку. Як справедливо відзначає Р. Шіллер, на сьогодні ще не вироблені чіткі  критерії, за якими окремі фактори  слід відносити до тієї чи іншої  групи, ознаки диференціації цих  груп, не існує чітких показників оцінки значущості цих факторів [69]. Класифікація факторів, що впливають на стійкість, повинна будуватись за різними напрямками і з урахуванням різних ознак.

Особливу  увагу при цьому слід приділити  виявленню екзогенних (зовнішніх) та ендогенних факторів (які залежать від функціонування самого банку) і  визначити ступінь їх впливу на діяльність та стан комерційного банку. Одним з  важливих факторів, що впливають на фінансову стійкість банку, є  ситуація в економіці країни. При  цьому важливо проаналізувати фактори  макроекономічного і мікроекономічного  рівнів. Так, необхідно враховувати  інвестиційний клімат, стан платіжного балансу країни і рівень дефіциту державного бюджету. Податкова політика також істотно впливає на забезпечення фінансової стійкості банку. Потребують вивчення загальноекономічні фактори, до яких слід віднести такі, як зростання чи падіння виробництва, рівень зайнятості, криза платежів.

Важливе значення мають соціальні і політичні  фактори. Причому в умовах подальшої  соціальної і політичної стабілізації суспільства більш повне і  послідовне врахування цих чинників повинно, з нашого погляду, відігравати  зростаючу роль. Необхідно брати  до уваги політику органів управління всіх рівнів, рівень життя, а також  рівень довіри до банківського сектору.

Також важливо  враховувати групу фінансових факторів, до яких входять: кредитна, процентна  і валютна політика Національного  банку, стан грошового ринку. Особливий  вплив на стан грошового ринку  чинить інфляція. В умовах поступового  зниження інфляції має місце істотне  зменшення ринкових процентних ставок, що призводить до скорочення маржі  і відповідно до падіння доходів  банків. Це вимагає зміни структури  банківських балансів у напрямку підвищення частки довгострокових активів.

Наведені  міркування стосуються вивчення екзогенних факторів, що впливають на досягнення комерційним банком фінансової стійкості. Разом з тим слід враховувати  також і ендогенні фактори, які  залежать від функціонування самого банку. Таким чином, залежно від  характеру впливу факторів на стан фінансової стійкості комерційного банку їх можна підрозділити передусім  на дві групи: ендогенні та екзогенні. До останніх, у свою чергу, слід віднести: економічні, соціально-політичні та фінансові (див. рис.1.2).

До економічних  факторів можуть бути віднесені: стан економіки, інвестиційний клімат, стан платіжного балансу країни, рівень дефіциту державного бюджету, податкова  політика. До соціально-політичних факторів слід віднести такі: соціальну стабільність, стійкість уряду, політичну стабільність. Фінансові фактори - це стан грошового  ринку, кредитна, процентна і валютна  політика НБУ, величина його валютних резервів. До ендогенних факторів належать: адекватність капіталу банку, якість активів  банку, рівень менеджменту, рівень рентабельності, ліквідність балансу банку, платоспроможність банку. Наведені фактори є загальними для всіх комерційних банків й істотно впливають на досягнення ними стану фінансової стійкості.

Звичайно, така класифікація факторів, що визначає фінансову  стійкість банку, не претендує на повну завершеність. Так, у перспективі  потрібен більш глибокий аналіз групування, а також класифікація факторів за іншими напрямками і з урахуванням  інших ознак. Але вже така первісна класифікація факторів, які формують фінансову стійкість банку, дає  змогу більш обґрунтовано виділити складові фінансової стійкості і  запропонувати шляхи її досягнення.

Рис.1.2 класифікація факторів, що формують фінансову стійкість комерційного банку [48]

Сучасний  рівень економічних знань з цих  питань характеризується існуванням великої  кількості різнорідних на рівні  парадигми теорій, методологічних підходів і прикладних рекомендацій. Інтегральна  характеристика фінансової стійкості не може бути обмежена групуванням певних кількісних показників, оскільки це якісна категорія. Виходячи з цього можна дати таке визначення фінансової стійкості комерційного банку - це спроможність банку як системи трансформування банківських ресурсів (персоналу, фінансових ресурсів, активів, обладнання та інформаційних технологій) з максимальною ефективністю і мінімальним ризиком виконувати свої функції у ринковому середовищі попри вплив ендогенних та екзогенних факторів.

Щодо забезпечення фінансової стійкості банку необхідно  виділити такі взаємопов’язані напрямки:

стійкість капітальної  бази;

стійкість ресурсної  бази;

організаційно-структурна стійкість банку;

комерційна  стійкість банку.

Послідовно  розглянемо складові фінансової стійкості  комерційного банку.

Стійкість капітальної бази. Сукупність внесених засновниками та акціонерами власних коштів становить капітал комерційного банку. Обсяг зазначених коштів зростає у результаті ефективної банківської діяльності в процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових внесків з боку учасників банку. Треба відзначити, що провідна роль капіталу в забезпеченні фінансової стійкості банку зумовлена його функціями.

По-перше, величина капіталу гарантує довіру клієнтів до банку, переконує вкладників у можливості відшкодування своїх коштів, що забезпечує уникнення ризику під час їх розміщення. Вона також гарантує потенційним  позичальникам спроможність установи забезпечити попит на кредитні ресурси.

По-друге, на першому етапі в ролі стартових  коштів, необхідних для будівництва  чи оренди приміщень, установки банківського обладнання, наймання кваліфікованого  персоналу є власний капітал  у частині статутного фонду, сформованого засновниками банку. Без перелічених вище та інших витрат банківська установа не може розпочати свою діяльність. Для розроблення і розвитку нових перспективних напрямків діяльності банку, пов’язаних із розширенням обсягу послуг, упровадженням сучасних технологій тощо, які завжди супроводжують період зростання банку, виникає потреба у додатковому капіталі. Залучення додаткового капіталу дає банку змогу забезпечувати клієнтів банківськими послугами на сучасному рівні, посилити власні позиції на ринку.

По-третє, капітал  є своєрідним буфером, який поглинає негативні результати, у тому числі  збитки від поточної неефективної діяльності банку до вирішення його керівництвом проблем, що назріли. Таким чином, капітал  захищає банк від банкрутства  у разі несприятливої ситуації та непередбачених витрат.

Органи державного регулювання використовують капітал  як принциповий регулятор діяльності банку в довгостроковій перспективі, за допомогою якого банку диктуються норми економічної поведінки. Органи нагляду зменшують потенційну необхідність регулюючого втручання у діяльність банків, установлюючи кваліфікаційні розміри капіталу для різних банківських  операцій. Резерви на покриття витрат за активними операціями комерційних  банків належать до елементів власного капіталу. Збитки за кредитами - нормальне  явище у банківській справі, а  зменшення валового доходу на величину, необхідну для створення і  підтримання резервів на покриття безнадійних  боргів, є засобом урівноваження  доходів та витрат. Не зовсім доречно  ототожнювати збільшення резервів на випадок непогашення позик із зростанням банківського капіталу, наявність  достатнього резервного капіталу має  важливе значення для діяльності банку. На сьогодні вітчизняна практика формування резервів перебуває у  процесі становлення. За умови запровадження  вимоги про створення резервів для  широкого кола активних операцій банків можливе вирішення проблеми віднесення резервів до основного капіталу.

Стійкість ресурсної бази є важливою складовою фінансової стійкості комерційного банку й охоплює такі аспекти: