Управління фінансовою стійкістю комерційного банку (на прикладі ВАТ Акціонерний Банк "Укргазбанк")

Автор: Пользователь скрыл имя, 04 Марта 2013 в 20:56, дипломная работа

Описание работы

Предметом дипломного дослідження є аналіз фінансової стійкості комерційного банку і оцінка причин неефективності застосування інтегральних показників НБУ для попередження втрати фінансової стійкості
Об’єктом дипломного дослідження є комерційний банк ВАТ АБ "Укргазбанк" м. Київ, який націоналізується державою з рекапіталізацією для попередження фінансового банкрутства.

Содержание

Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади забезпечення фінансової стійкості банку
1.1 Сутність та роль фінансової стійкості банку в стабільності банківської системи України
1.2 Система показників фінансової стійкості та алгоритм їх розрахунку
1.3 Методи проведення аналізу фінансової стійкості та її інформаційне забезпечення
1.4 Основні принципи комплексного оцінювання фінансової стійкості банку
Розділ 2. Аналіз фінансової стійкості ват АБ “УКРГАЗБАНК"
2.1 Загальна оцінка результатів діяльності банку
2.2 Показники структури та достатності капіталу банку
2.3 Показники структури залучених та запозичених коштів банку
2.4 Показники кредитного ризику та складу портфелю активних операцій банку
2.5 Показники процентного ризику та якості (рентабельності) активів банку
2.6 Показники фінансової стійкості банку в валютних операціях
Розділ 3. Шляхи підвищення рівня фінансової стійкості ват АБ "УКРГАЗБАНК"
3.1 Рекапіталізація банку за участю держави як засіб відновлення фінансової стійкості банку в умовах наслідків світової фінансової кризи
3.2 Сучасна технологія GAP-менеджменту управління платоспроможністю та ліквідністю як основними показниками фінансової стійкості банку
3.3 Технологія управління іммунізацією баланса та спредом як захід забезпечення прибутковості, рентабельності та фінансової стійкості банку
Висновки
Список використаних джерел
Додатки

Работа содержит 1 файл

Управління фінансовою стійкістю комерційного банку.docx

— 3.40 Мб (Скачать)

залежність  діяльності банку від стану економіки  країни в цілому;

контроль  галузевих (відомчих) фінансових потоків;

ступінь інтегрованості у систему міжбанківських відносин;

зміст і рівень співробітництва банку із суб’єктами ринкової інфраструктури (банками, клієнтами  тощо);

стабільність  поповнення ресурсної бази банку;

концентрація  вкладів фізичних осіб у загальному обсязі пасивів банку;

обслуговування  коштів бюджету тощо.

Можливості  формування ресурсної бази комерційного банку під впливом зрушень  на макроекономічному та мікроекономічному  рівнях, ситуації на грошово-кредитному ринку, структурних коливань у доходах  юридичних та фізичних осіб і, як наслідок, змін у регулюванні банківської  діяльності не залишаються стабільними. Функції управління активами та пасивами на практиці безпосередньо пов’язані  між собою.

Структура джерел фінансування при цьому має бути адекватною структурі банківських  активів, тобто певні види зобов’язань (пасиви) за розмірами та строками залучення  повинні відповідати також за строками та обсягами елементам активів. Таким чином, збільшення затрат на покриття боргів та збитків за рахунок власного капіталу може бути наслідком зневажання цього важливого правила.

Залучення найдорожчих  ресурсів для банку - міжбанківських кредитів повинно мати цільовий характер й бути спрямованим лише під уже  визначену програму кредитування чи інвестування. Ситуація, що веде до зростання  витрат та ставить під загрозу  короткострокову ліквідність банку, виникає, коли міжбанківські кредити  з метою виконання зобов’язань  перед клієнтами використовуються для поповнення кореспондентських  рахунків. Водночас деякі вітчизняні банки свій прибуток збільшували  саме таким шляхом, тобто наданням короткострокових міжбанківських кредитів. І все ж таки, цей спосіб підвищення дохідності може використовуватися лише за умов стабільної тенденції до зростання залишків коштів на розрахункових рахунках клієнтів та розширення депозитної бази банку. Отже, важливою умовою забезпечення фінансової стійкості банку є підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах і можливостями їх придбання за принципом достатності. Тобто обсяг коштів, мобілізованих на грошово-кредитному ринку, має бути не меншим, але й не більшим, ніж потрібно для розміщення коштів у найприбутковіших операціях.

Доцільно  розглянути ще один напрямок оптимізації  структури пасивів балансу банку. Він пов’язаний із якісним удосконаленням уже існуючих видів обслуговування і пошуком варіантів модифікацій  продуктів та послуг, які б не тільки задовольняли потреби клієнтів, а й сприяли освоєнню нових  сегментів ринку банківських  продуктів і послуг. Управління зобов’язаннями ускладнюється обмеженим розміром і вибором боргових інструментів, які банк може успішно розмістити серед вкладників у будь-який час. Вимоги щодо ліквідності та кредитного ризику, а також цінова конкуренція  з боку інших банків обмежують  управління активами і встановлення плати за користування ресурсами. Спрямованість  менеджменту на підтримання структури  коштів має велике практичне значення. Вона забезпечує таке співвідношення власних та запозичених джерел коштів, яке дає змогу збільшити прибуток банку та підвищити його фінансову  стійкість.

Організаційно-структурна стійкість  банку - це адекватність структури банку обраній стратегії розвитку та ринковій кон’юнктурі. Організаційна структура, банківські операції та інші аспекти діяльності банку регламентуються структурно-функціональними нормами, які, у свою чергу, визначають організаційно-структурну стійкість банку. За результатами аналізу очевидної структурної суперечності між спеціалізацією та універсалізацією, проведеного фахівцями, можна робити висновок про накопичення пов’язаних між собою явищ, обумовлених унікальністю такого складного соціально-економічного об’єкта, як комерційний банк. Тому далі сучасний комерційний банк доцільно розглядати як систему.

В Україні  зберігається імперативний характер впливу держави та її органів на діяльність комерційних банків. Лише великі банки, їх керівництво здатні впливати на економічну політику уряду. Малі ж та середні за розмірами комерційні банки не в змозі впливати на економічне оточення.

Отже, держава  та її органи цілеспрямовано впливають  на комерційний банк у частині  його взаємовідносин із зовнішнім середовищем, ухвалюючи закони і встановлюючи нормативи, обов’язкові для виконання  комерційним банком, що істотно впливає  на його діяльність. Комерційний банк як суб’єкт взаємовідносин із зовнішнім  економічним середовищем є об’єктом як цілеспрямованого впливу з боку держави, так і випадкового впливу за наявності у нього можливості самостійно визначити пріоритетність своїх дій і рішень на основі власних  цілей діяльності. Таким чином, центральній  проблемі функціонування комерційного банку можна дати таке визначення: це проблема забезпечення стійкості  діяльності комерційного банку, тобто  здатність виконувати свої функції  з максимальною ефективністю та мінімальним  ризиком, витримуючи при цьому зовніш- ній вплив.

В основі комерційної  стійкості банку лежить розвиненість його зв’язків з іншими суб’єктами ринкової інфраструктури (рівень взаємовідносин з державою, з іншими комерційними банками, з клієнтами, з дебіторами та кредиторами). Вона залежить від  розмірів власного капіталу банку, інтенсивності  зв’язків із ринком, потужності і стабільності кредитно-інвестиційного портфеля, характеру  банківської експансії щодо розширення ринку банківських продуктів, широти міжбанківських зв’язків і довіри банків-партнерів.

 

1.2 Система показників  фінансової стійкості та алгоритм  їх розрахунку

 

Система показників фінансової стійкості комерційного банку базується на наступних 4-х  групах [23], змістовний опис яких наведений  в подальших таблицях:

Показники фінансової стійкості банку, що базуються на структурі та достатності капіталу;

Показники фінансової стійкості банку, що базуються на структурі залучених та запозичених коштів;

Показники фінансової стійкості банку, що базуються на якості експлуатації активів (рентабельності активів) банку;

Показники фінансової стійкості банку, що базуються на динаміці окремих складових активів та пасивів банку;

Показники фінансової стійкості банку, що базуються на структурі та достатності капіталу cкладаються з наступних методологічних груп:

1. Нормативні  показники НБУ [12]:

1.1 мінімального  розміру регулятивного капіталу (Н1),

1.2 адекватності  регулятивного капіталу/платоспроможності  (Н2),

1.3 співвідношення  регулятивного капіталу до сукупних  активів (Н3);

2. Економічні  показники, застосовуємі у світовій  банківській практиці [25] (табл.1.1):

коефіцієнт  надійності;

коефіцієнт  фінансового важеля;

коефіцієнт  участі власного капіталу у формуванні активів;

коефіцієнт  захищеності дохідних активів власним  капіталом;

коефіцієнт  мультиплікатора капіталу.

 

Таблиця 1.1 - Алгоритм розрахунку й економічний  зміст показників, що характеризують вплив власного капіталу на фінансову  стійкість банку [48]

Найменування  показника

Алгоритм  розрахунку за балансом

Економічний зміст показника визначає

1

Коефіцієнт  надійності

Співвідношення  власного капіталу (К) до залучених  коштів (Зк). Рівень залежності банку від залучених коштів

2

Коефіцієнт  фінансового важеля

Співвідношення  зобов’язань банку (З) і капіталу (К), розкриває здатність банку  залучати кошти на фінансовому ринку

3

Коефіцієнт  участі власного капіталу у формуванні активів - достатність капіталу

Розкриває достатність сформованого власного капіталу (К) в активізації та покритті різних ризиків

4

Коефіцієнт  захищеності власного капіталу

Співвідношення  капіталізованих активів (Ак) і власного капіталу (К). Показує, яку частину капіталу розміщено в нерухомість (майно)

5

Коефіцієнт  захищеності дохідних активів

,

де НАД - недохідні активи; Ад - дохідні активи; ЗБ - збитки

Сигналізує  про захист дохідних активів (що чутливі  до зміни процентних ставок) мобільним  власним капіталом

6

Коефіцієнт  мультиплікатора капіталу

Ступінь покриття активів (А) (акціонерним) капіталом (Ка)


 

Показники фінансової стійкості банку, що базуються на структурі залучених та запозичених коштів cкладаються з наступних методологічних груп:

1. Нормативні  показники НБУ [12]

1.1 Нормативи  ліквідності: миттєва ліквідність  (Н4), поточна ліквідність (Н5), короткострокова ліквідність (Н6).

1.2 Нормативи  кредитного ризику: максимального  розміру кредитного ризику на  одного контрагента (Н7), великих  кредитних ризиків (Н8), максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10).

1.3 Нормативи  інвестування: інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), загальної суми інвестування (Н12).

2. Економічні  показники ділової активності, застосовуємі  у світовій банківській практиці [75] (табл.1.2):

У частині  пасивів це:

коефіцієнт  активності залучення позичених  і залучених коштів;

коефіцієнт  активності залучення строкових  коштів;

коефіцієнт  активності залучення міжбанківських кредитів;

коефіцієнт  активності використання залучених  коштів у дохідні активи;

коефіцієнт  активності використання залучених  коштів у кредитний портфель.

У частині  активів це такі коефіцієнти:

коефіцієнт  рівня дохідних активів;

коефіцієнт  кредитної активності;

коефіцієнт  загальної інвестиційної активності в цінні папери, асоційовані і  дочірні підприємства (через пайову участь);

коефіцієнт (частка) інвестицій у цінні папери і пайову участь у дохідні активи;

коефіцієнт  проблемних кредитів.

 

Таблиця 1.2 - Алгоритм розрахунку і економічний  зміст показників, що характеризують ділову активність банку [48]

Найменування  показника

Алгоритм  розрахунку

Економічний зміст показника визначає

а) в частині пасивів

1

Коефіцієнт  активності залучення позичених  і залучених коштів

Питома  вага залучених коштів (Зк) у загальних пасивах (Пзаг)

2

Коефіцієнт  активності залучення міжбанківських кредитів

Питома  вага одержаних міжбанківських кредитів (МБК) у загальних пасивах (Пзаг)

3

Коефіцієнт  активності залучення строкових  депозитів

Питома  вага строкових депозитів (Дстр) у загальних пасивах (Пзаг)

4

Коефіцієнт  активності використання залучених  коштів у дохідні активи

Співвідношення  дохідних активів (Да) і залучених коштів (Зк)

5

Коефіцієнт  активності використання залучених  коштів у кредитний портфель

Питома  вага кредитного портфеля (КР) у залучених  коштах (Зк)

6

Коефіцієнт  активності використання строкових  депозитів у кредитний портфель

Співвідношення  кредитного портфеля (КР) і депозитів  строкових (Дс)

б) в частині активів

1

Коефіцієнт  дохідних активів

Питома  вага дохідних активів (Ад) у загальних активах (Аз)

2

Коефіцієнт  кредитної активності інвестицій у  кредитний портфель

Питома  вага кредитного портфеля (КР) у загальних  активах (Аз)

3

Коефіцієнт  загальної інвестиційної активності в цінні папери і пайову участь

Питома  вага портфеля цінних паперів і паїв (ЦПП) у загальних активах (Аз)

4

Коефіцієнт  інвестицій у дохідних активах

Питома  вага інвестицій (ЦПП) у дохідних активах (Ад)

5

Коефіцієнт  проблемних кредитів

Питома  вага проблемних (прострочених і безнадійних) кредитів (КРпб) у кредитному портфелі в цілому (КР)


 

Таблиця 1.3 - Алгоритм розрахунку й економічний  зміст показників, що характеризують ліквідність балансу банку [48]

Найменування  показника

Алгоритм  розрахунку

Економічний зміст показника визначає

Показники ліквідності

1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності

Показує можливість банку погашати "живими" грішми з коррахунків і каси зобов’язання за всіма депозитами (Д)

2. Коефіцієнт загальної ліквідності  зобов’язань банку

Характеризує  максимальну можливість банку в  погашенні зобов’язань (Ззаг) всіма активами (Азаг)

3. Коефіцієнт відношення високоліквідних  до робочих активів

Характеризує  питому вагу високоліквідних активів (Авл) у робочих активах (Ар)

4. Коефіцієнт ресурсної ліквідності  зобов’язань

Характеризує  забезпечення дохідними активами банку (Ад) його загальних зобов’язань (Ззаг) і сповіщає про часткове погашення зобов’язань банку поверненнями дохідних активів

5. Коефіцієнт ліквідного співвідношення  виданих кредитів і залучених  депозитів (для визначення незбалансованої  ліквідності) 

Розкриває, наскільки видані кредити (КР) забезпечені  всіма залученими депозитами (Д) (чи є незбалансована ліквідність)

6. Коефіцієнт генеральної ліквідності  зобов’язань

Розкриває здатність банку погашати зобов’язання (Ззаг) високоліквідними активами (Авл) та через продаж майна (Ам)


 

Показники фінансової стійкості банку, що базуються на якості експлуатації активів (рентабельності активів) банку, розраховуються при аналізі системи фінансових коефіцієнтів.

Цей аналіз передбачає:

порівняння  фактичної розрахункової величини фінансового коефіцієнта з його нормативним рівнем;

зіставлення коефіцієнтів даного банку з коефіцієнтами  конкуруючих банків;

оцінка динаміки коефіцієнтів;

факторний аналіз динаміки коефіцієнтів.

У банківській  практиці застосовуються різні показники  прибутковості (рентабельності) банку. Найбільш широко використовуються такі [59]:

Коефіцієнти прибутковості комерційного банку.

 

. (1.1)

 

оптимальне значення цього коефіцієнта дорівнює 1%. Він може використовуватись як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку.

Информация о работе Управління фінансовою стійкістю комерційного банку (на прикладі ВАТ Акціонерний Банк "Укргазбанк")