Управління фінансовою стійкістю комерційного банку (на прикладі ВАТ Акціонерний Банк "Укргазбанк")

 

. (1.2)

 

оптимальне значення цього коефіцієнта дорівнює середньоринковій ставці депозитів (20 - 22% для 2009 року).

Коефіцієнти ефективності діяльності банку.

 

(1.3)

 

Цей коефіцієнт повинен враховувати тільки процентні  активи та процентні пасиви.

Таким чином, виключається вплив безпроцентних  депозитів до запитання та невиконаних  вимог резервування на отримані чисті  процентні доходи, а також вплив  процентних ставок на прибуток банку, що дає більш глибоке розуміння  джерел прибутку банку. оптимальне значення цього коефіцієнта дорівнює 1,25%.

 

(1.4)

 

оптимальне значення цього коефіцієнта дорівнює 4,5%. Він визначає здатність банку одержувати прибуток.

 

(1.5)

 

Оптимальне  значення цього коефіцієнта дорівнює 1%. Він показує залежність банку  від непроцентних доходів (збільшення коефіцієнта свідчить про рівень диверсифікації).

 

(1.6)

 

Цей коефіцієнт відрізняється від коефіцієнта "дохід  на активи" на величину непроцентних операційних витрат, сплачених податків та непередбаченого доходу (збитку).

 

(1.7)

 

Посередницька маржа визначається як різниця між  вартістю залучення коштів та доходом  за дохідними активами з урахуванням  доходів від відповідних комісійних та зборів. оптимальне значення цього коефіцієнта дорівнює 6,5%. Аналіз витрат на посередництво полягає в розкладанні непроцентних витрат на групи, що здійснюється шляхом оцінки кожної статті непроцентних витрат як відсотка загальних середніх активів. Загальний обсяг коштів, що йдуть на посередництво у вигляді відсотка до загальних середніх активів, є також показником ефективності діяльності банку.

Коефіцієнт  мінімальної дохідної маржі:

 

(1.8)

 

"Мертва  точка" дохідності дає змогу  визначити мінімальний розрив  у відсоткових ставках за активними  і пасивними операціями, який  покриває загальні витрати банку,  але не приносить доходу. Вона  встановлює мінімальний рівень  дохідності, який необхідно витримувати  банку під час проведення активних  операцій для покриття його  загальних витрат.

Одним із показників, який використовується для оцінки результативності політики банку, є коефіцієнт продуктивності праці (К_пр):

 

. (1.9)

 

Критеріальний рівень даного коефіцієнта становить  біля 60%. Якщо банком управляють добре, те цей коефіцієнт знижується приблизно  до 55%. Але зменшувати його до цього  рівня вже небезпечно, тому що значну частку в чисельнику формули має  заробітна плата банківських  працівників, зниження якої призведе до втрати банком частини працівників, а слідом за цим і частки ринку [59].

Оскільки  заробітна плата є найважливішою  складовою витрат банку, то продуктивність праці працівників свідчить про  ефективність його роботи.

Економія  на заробітній платі через її скорочення (або через скорочення чисельності  персоналу) може спричинити зниження якості і мотивації в роботі, а отже, й зниження ефективності роботи банку.

У банківській  практиці застосовуються такі показники  ефективності діяльності працівників  банку:

 

(1.10)

(1.11)

 

Таблиця 1.4 - Алгоритм розрахунку й економічний  зміст показників, що характеризують ефективність управління активами банка [48]

Найменування  показника	Алгоритм розрахунку	Економічний зміст показника визначає
І. Рентабельність за доходом
1. Загальний рівень рентабельності		Розмір  балансового прибутку (Пб) на 1 грн доходу (Дз)
2. Окупність витрат доходами		Розмір  доходу (Дз) на 1 грн витрат (Вз)
3. Чиста процентна маржа		Розкриває рівень дохідності активів від процентної різниці
4. Чистий спред		Розкриває рівень дохідності активів від процентних операцій
5. Інший операційний дохід		Свідчить  про рівень дохідності активів (Аз) від інших нетрадиційних послуг і доходів інших (Ді)
6. "Мертва точка" прибутковості  банку		Показує мінімальну дохідну маржу для  покриття всіх витрат, після чого банк починає заробляти прибуток
7. Продуктивність праці, грн		Рівень  доходу (Дз) на одного середньорічного працівника (СП)
ІІ. Рентабельність по чистому прибутку
8. Рентабельність активів,%		Рівень  окупності чистим прибутком (ЧП) середньорічних активів у цілому
9. Рентабельність  дохідних активів		Рівень  окупності чистим прибутком (ЧП) середньорічних активів у цілому
10. Рентабельність  загального капіталу		Рівень  окупності чистим прибутком (ЧП) середньорічного  загального капіталу
11. Рентабельність  статутного фонду (акціонерного  капіталу)		Рівень  окупності чистим прибутком (ЧП) середньорічного  акціонерного капіталу
12. Рентабельність  діяльності за витратами		Рівень  окупності чистим прибутком (ЧП) усіх витрат банку (Вз)
13. Продуктивність праці середньорічного  працівника		Рівень  чистого прибутку (ЧП) на одного середньорічного  працівника (СП)

 

Показники фінансової стійкості банку, що базуються на динаміці окремих складових активів  та пасивів банку cкладаються з наступних.

1. Нормативні  показники НБУ:

Норматив  ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку (Н13) [12] ;

Рівень виконання  обов’язкового резервування [16] ;

Рівень виконання  резервування кредитних ризиків [15] ;

Рівень виконання  резервування ризиків операцій з  ЦП [14] ;

Рівень виконання  резервування ризиків повернення дебіторської заборгованості [13] ;

Рівень виконання  резервування валютних депозитів від  нерезидентів та наданих валютних кредитів клієнтам, які не мають доходів  в іноземній валюті [17], [18].

2. Економічні  показники, які застосовуються  в світовій практиці аналізу  банківської діяльності [59]:

рівень витрат на створення резервів;

рівень використання створених резервів на списання безнадійної кредитної заборгованості та програшу в операціях з цінними паперами;

1.3 Методи проведення  аналізу фінансової стійкості  та її інформаційне забезпечення

 

В економічній  літературі аналіз фінансової стійкості  банку класифікується за різними  ознаками [23]. Виходячи з періодичності  проведення аналіз фінансової стійкості  може класифікуватися таким чином: щоденний; щотижневий; місячний; квартальний; річний.

Залежно від  спектра досліджуваних питань аналіз фінансової стійкості підрозділяється  так:

повний, коли вивчаються всі аспекти діяльності банку, тобто зовнішні і внутрішні  його зв’язки;

тематичний, коли розглядається тільки вузьке коло питань, що дає змогу виявити можливості поліпшення окремих напрямків діяльності комерційного банку.

За суб’єктами (користувачами) розрізняють аналіз:

внутрішній, тобто для внутрішнього користування (результати аналізу являють собою  комерційну і банківську таємницю);

зовнішній, що проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності органами державного нагляду, акціонерами, інвесторами, аудиторами.

За охопленням об’єктів, що досліджуються, аналіз класифікується так:

суцільний, коли досліджуються всі об’єкти для  визначення усебічного фінансового  стану банку;

вибірковий, коли вибирається один або кілька об’єктів дослідження для їх подальшого глибокого аналізу.

Залежно від  мети і характеру аналізу розрізняють  такі його види:

попередній - проводиться до здійснення якоїсь операції для обґрунтування управлінських  рішень і планових завдань, прогнозування  й оцінки очікуваного виконання  плану, попередження небажаних результатів, а також для оцінки стану рахунків з метою виявлення можливості здійснення комерційним банком нових  фінансових операцій;

оперативний - проводиться відразу після якої-небудь операції або у випадку зміни  ситуації за короткий проміжок часу (добу, декаду тощо); здійснюється в процесі  поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності, норми  обов’язкового резервування й інших  показників;

підсумковий (заключний) - проводиться за певний звітний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік); його цінність полягає  в тому, що діяльність банку вивчається комплексно і всебічно за звітними даними за відповідний період; цей  вид аналізу застосовується для  визначення ефективності діяльності комерційного банку за звітний період, оцінки його фінансового стану, а також  виявлення резервів підвищення прибутковості;

перспективний - застосовується для прогнозування  основних фінансових показників (капіталу, валюти балансу, обсягу кредитно-інвестиційного портфеля тощо) і результатів фінансової діяльності.

Залежно від  об’єкта дослідження аналіз фінансової стійкості банку підрозділяється  так:

функціональний - дає змогу виявити спеціалізацію  діяльності комерційного банку, його місце  в системі розподілу банківських  послуг, форми і перспективи взаємодії  з іншими контрагентами системи, а також оцінити ефективність і доцільність функцій, виконуваних  банком; у результаті такого аналізу  виявляються можливості підвищення прибутковості і ліквідності  банківських операцій шляхом виключення неефективних (одночасно з’ясовується ступінь надійності і конкурентоспроможності банку);

структурний - проводиться за видами банківських  операцій і дає змогу визначити  склад і питому вагу економічних  контрагентів за активними і пасивними  операціями, а також структуру  доходів, витрат і прибутку банку;

операційно-вартісний - завдяки цьому аналізу розширюється уявлення про прибутковість банку, вартість і рентабельність (або збитковість) конкретних операцій; він дає змогу  оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і  розробити основні напрямки депозитно-кредитної  політики за кожним контрагентом з  метою максимізації прибутку.

Макроекономічний  аналіз банку як одного з учасників  фінансового ринку дає змогу  визначити масштабність активно-пасивних операцій і банківського прибутку конкретного  банку в загальному обсязі банківської  системи країни, а також рівень участі комерційного банку або групи  банків у формуванні грошо-вої маси, розподілі банківських послуг, регіональному  розподілі кредитних ре-сурсів. Аналіз масштабності активно-пасивних операцій здійснюється шляхом порівняння масштабів  конкретних видів операцій із середніми  або абсолютни-ми (максимальними  і мінімальними) значеннями аналогічних  показників по бан-ківській системі  в цілому.

У вітчизняній  економічній літературі поки що немає  єдиного підходу до аналізу фінансової стійкості комерційного банку. Немає  навіть сталої думки щодо її змісту [33]. У цій ситуації особливої актуальності набувають дослідження забезпечення фінансової стійкості банку. Конструктивна роль таких досліджень полягає у їх спрямуванні на розроблення цілісного підходу до оптимізації управління банком.

У процесі  комплексного аналізу фінансової стійкості  необхідно використовувати таку методику, яка найбільшою мірою сприятиме  його ефективності. Під методикою  проведення будь-якого аналізу слід розуміти сукупність способів, правил і заходів щодо найбільш доцільного виконання якої-небудь роботи [32]. В  аналізі фінансової стійкості методика являє собою сукупність аналітичних  способів і правил дослідження діяльності банку, спрямованих на дослідження  різних об’єктів аналізу, які допомагають  одержати найбільш повну оцінку фінансової стійкості і прибутковості банку, котра враховується його керівництвом у процесі прийняття управлінських  рішень щодо вироблення подальшої стратегії  розвитку банку.

Під методом  у широкому розумінні наука розуміє  спосіб дослідження свого предмета. Для проведення комплексного аналізу  фінансової стійкості використовуються такі методи:

1. Метод порівняння. Передбачає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, із метою визначення їхніх спільних рис або відмінностей. За допомогою цього методу визначаються загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об’єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. В аналізі фінансової стійкості порівняння (як основний або допоміжний метод) використовують для вирішення всіх його завдань. Можна виділити такі найбільш типові ситуації, коли використовується порівняння, і цілі, що при цьому досягаються:

зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня виконання  плану;

зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу проконтролювати  дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;

порівняння  фактичних показників із показниками  минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку як банку, так і економічних процесів, що впливають на його діяльність;

зіставлення показників банку, що аналізуються, з  показниками інших банків-конкурентів  для визначення позицій банку  на фінансовому ринку за різними  показниками фінансової діяльності;

зіставлення паралельних динамічних рядів для  вивчення взаємозв’язків досліджуваних  показників; наприклад, паралельно аналізуючи динаміку доходів і витрат, важливо, щоб доходи перевищували витрати, що позитивно впливає на прибутковість  банку;